65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3203/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3203/25
За позовом: Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» (65104, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 1-В; ЄДРПОУ 38110174)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» (03113, м.Київ, просп. Берестейський, буд. 62 Б; ЄДРПОУ 43721634)
Про стягнення 3244550,45 грн.
Представники:
Від позивача: Філіпенко Н.О., ордер, Бондаренко І.О., ордер
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Приватне підприємство “Рентсервіс-МСЛ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» про стягнення 901367,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2025р. прийнято позовну заяву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3203/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" вересня 2025 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.09.2025р. о 10:20.
03.09.2025р. до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву по справі №3203/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025р. вирішено питання щодо розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» від 03.09.2025р. вх. № ГСОО 27238/25 про надання додаткового строку для подання відзиву по справі №3203/25 без повідомлення учасників справи. Задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» від 03.09.2025р. вх. № ГСОО 27238/25 по справі №3203/25 та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» строк для надання відзиву на позовну заяву до 18.09.2025р. включно.
08.09.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
08.09.2025ро. до суду відповідачем надано клопотання про передачу справи за підступністю.
15.09.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
15.09.2025р. позивачем надано заперечення щодо передачі справи за підступністю.
15.09.2025р. до суду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати суборендної плати у розмірі 1224160,00грн; 3% річних у розмірі 6763,95 грн., неустойки (пені) у розмірі 69895,20 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025 року у розмірі 258624,00грн; штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025 року у розмірі 258624,00 грн; штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025 року у розмірі 258624,00 грн., що загалом становить 2076691,15грн.
19.09.2025р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи.
На задоволення клопотання представника відповідача, судом в засіданні 22.09.2025р., без оформлення окремого документа, постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 13.10.2025р. об 11:20, із викликом учасників справи в судове засідання.
У судовому засідання 22.09.2025р. судом, без оформлення окремого документа клопотання за вх. 27716/25 від 08.09.2025р. залишено без задоволення, за відсутності підстав передбачених ГПК України, а також заява про збільшення позовних вимог, за вх. 28587/25 від 15.09.2025р. прийнята судом до уваги та залучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» про підготовче засідання, яке відбудеться "13" жовтня 2025 р. об 11:20. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку ст.167 ГПК України до 03.10.2025р. включно.
25.09.2025р. до суду відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив та заперечення за заяву про збільшення позовних вимог.
01.10.2025р. до суду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3244550,45 грн., яка складається з: зі сплати суборендної плати у розмірі 2086240,00 грн, 3% річних у розмірі 10924,55 грн., неустойки (пені) у розмірі 112889,90 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за вересень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., яка прийнята судом до розгляду.
13.10.2025р. судом, без оформлення окремого документа, постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.11.2025р. о 12:40, із викликом учасників справи в судове засідання.
30.10.2025р. відповідачем надано заяву із запереченнями.
03.11.2025р. до суду відповідачем надано клопотання про зупинення провадження к справі.
У судовому засідання 03.11.2025р. клопотання представника відповідача від 03.11.2025р. про зупинення провадження у справі залишено судом без задоволення, однак залучено до матеріалів справи разом з ухвалою про відкриття провадження у справі до закінчення розгляду якої, відповідач просив зупинити провадження. Решта документів, доданих відповідачем до вказаного клопотання, судом залишено без розгляду, у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів.
03.11.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025р. о 12:00, із викликом учасників справи в судове засідання. Резервна дата 24.11.2025р. о 13:00.
Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечував проти позову, відповідно до заперечень, що надавались до суду. У судове засідання 17.11.2025р. представник позивача не з'явився, поряд з цим був повідомлений про дату час проведення засідання суду по розгляду справи по суті, про що свідчить підпис представника відповідача у розписці суду. (а.с. 172, т.1).
У судовому засіданні 17.11.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.11.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 31.08.2023 року між Приватним підприємством «Рентсервіс-МСЛ», як Орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортстріт», як Суборендарем, укладено договір суборенди № 31/08, відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нежитлової будівлі літ. «В» площею 4490,00 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Біляївський район, Усатівська с/рада, Ленінградське шосе, 27, якою Орендар користується на підставі договору оренди від 30.08.2023 року № 30/08.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар зобов'язаний, зокрема, належним чином виконувати всі умови даного Договору; своєчасно і в повному обсязі приймати Суборендну плату за користування Об'єктом суборенди та інші платежі, передбачені Договором.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що Орендар має право отримувати від Суборендаря щомісячно Суборендну плату та інші платежі у відповідності з умовами даного Договору; вимагати від Суборендаря дотримання й виконання умов даного Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Суборендну плату, комунальні та інші платежі, передбачені даним Договором - у відповідності з умовами даного Договору.
Позивачем було зазначено суду, що строк Суборенди - з 01 вересня 2023 року та до 30 листопада 2024 року включно (п. 3.2 Договору).
Відповідно до підп. 5.3.1 Договору, Орендар до 20 (двадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє Суборендареві рахунок на оплату Суборендної плати. Оригінали рахунків за Суборендну плату передаються представнику Суборендаря, який знаходитиметься в Об'єкті суборенди, під розписку та є підставою для оплати. Орендар має право направити рахунок рекомендаційним листом зі зворотнім повідомленням за місцезнаходженням Суборендаря. Невиконання Орендарем зобов'язання щодо виставлення рахунку не звільняє Суборендаря від зобов'язання сплатити Суборендну плату в порядку, строки і розмірі, що визначені умовами даного Договору.
Пунктом 5.3.2 Договору передбачено, що розмір Суборендної плати за один календарний місяць суборенди починаючи з 01 вересня 2023 року по 30 листопада 2024 року включно нараховується в гривнах в розмірі 862080,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно з п. 5.4 Договору, якщо інше не передбачено даним Договором, Суборендна плата сплачується Суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання (не належне виконання) зобов'язань по даному Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним Договором.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати Суборендної плати або компенсації витрат на комунальні послуги Суборендар сплачує Орендарю штрафну неустойку у формі пені в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ прострочених платежів за кожен день прострочки.
Згідно з п. 9.2.1 Договору, крім зазначеного вище у п. 9.2 цього Договору, до Суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: 9.2.1.1 якщо період прострочення перевищує 15 календарних днів, то Суборендар зобов'язаний сплатити Орендарю неустойку у формі штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання.
Позивачем зазначалось суду, що 01.09.2023 року сторонами підписано акт прийому-передачі в суборендне користування об'єкта суборенди та 30.11.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди від 31.08.2023 року № 31/08, де строк суборенди - з 01.09.2023 року по 31.05.2025 року включно.
29.04.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до договору суборенди від 31.08.2023 року № 31/08, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п. 3.2 Договору суборенди від 31.08.2023 року № 31/08 та викласти його в наступній редакції: « 3.2 Строк суборенди - з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2026 року включно» та « 5.3.2 Розмір Суборендної плати за один календарний місяць суборенди починаючи з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2026 року включно нараховується в гривнах в розмірі 862 080,00 грн (вісімсот шістдесят дві тисячі вісімдесят гривень нуль копійок), в т.ч. ПДВ 20%», інші положення Договору залишились без змін.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що він свої обов'язки за Договором виконує сумлінно та в повному обсязі, однак, починаючи з травня 2025 року зі сторони відповідача почались порушення умов Договору.
Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3244550,45 грн., яка складається з: зі сплати суборендної плати у розмірі 2086240,00 грн, 3% річних у розмірі 10924,55 грн., неустойки (пені) у розмірі 112889,90 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025 року у розмірі 258624,00грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за вересень 2025 року у розмірі 258624,00грн.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що він сумлінно виконував умови договору суборенди, хоча й з певним простроченням, за червень 2025 року суборендна плата у розмірі 862080,00 грн була сплачена у повному обсязі: 200000,00 грн. - 16.06.2025 та 662080,00 грн - 17.06.2025.
За посиланням відповідача, до моменту звернення позивача до суду заборгованість за червень була повністю погашена. за липень 2025 року відповідачем було сплачено 500000,00грн 14.07.2025 та фактична заборгованість за липень складала лише 362080,00грн.
Відповідачем було зазначено суду, що обставини підтверджують, що він не ухилявся від виконання договору, а здійснював платежі у значних обсягах, що свідчить про його добросовісність.
Також, додатково відповідачем було наголошено суду, що він не заперечує факт прострочення, однак вважає, що заявлений штраф є неспівмірним наслідкам порушення.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що норми чинного законодавства запроваджені для захисту прав орендодавця на своєчасне отримання орендної плати, належного виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати та захисту прав орендаря від неправомірних дій орендаря в частині стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
Також позивачем було звернуто увагу, що суборендні відносини з відповідачем були укладені ще у 2023 році та умови Договору в частині відповідальності сторін за порушення його умов не змінювались та коли відповідач підписував Договір та численні додаткові угоди до нього, то був обізнаний з умови останнього, зокрема, сумою суборендної плати.
На спростування доводів відповідача, позивачем було зазначено, що зменшення судом штрафних санкцій відбувається у кожній окремій справі індивідуально, з урахуванням фактичних обставин справи, але це не означає, що таке зменшення має відбуватись в кожній судовій справі тільки через те, що контрагент просто не згоден з розміром таких санкцій.
Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем було зазначено суду, що твердження позивача про повне визнання позову відповідачем не відповідає дійсності. Визнаною може бути лише частина боргу, яка підтверджена документами, проте не штрафні санкції та не заявлений у позові розмір. Позивач наполягає на стягненні штрафу у розмірі 517248,00 грн, розрахованого як 30% від повної вартості двох місячних платежів. При цьому позивач, як зазначає відповідач, не врахував, що за червень 2025 року заборгованість була погашена ще у межах цього ж місяця, а за липень 2025 року здійснена значна часткова оплата.
Вказаний штраф, за посиланням відповідача, є непропорційним і таким, що суперечить статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, які надають суду право зменшити неустойку, якщо її розмір явно не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб наведено в частині другій названої статті. Крім того, в цій частині зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Усі законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню лише з урахуванням того, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права при здійсненні судового провадження залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, характеру його порушення, а також здатності відновити порушене право (усунути чи компенсувати наслідки цього порушення) у такий спосіб.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації їх прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
Такої позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду, про що свідчить наведене в її постановах від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.
Як встановлено судом, правовідносини між Приватним підприємством «Рентсервіс-МСЛ», як Орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортстріт», як Суборендарем, виникли на підставі укладеного між ними договору суборенди № 31/08.
Суд, зазначає, що згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Суд зазначає, що оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі №761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснювались, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідні висновки викладено в постановах ВП ВС від 23.05.2018р. №916/5073/15, від 06.02.2019р. №554/5323/14-ц, постановах ВС у складі КГС від 10.12.2024р. №927/1592/23, від 07.05.2025р. №920/481/23.
Крім того, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто, з укладанням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків встановлених договором, може відбутись при: (1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін, (2) розірвання договору в судовому порядку, (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадка, передбачених договором та законом, (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України, (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Правові висновки викладено у постанові ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019р. №355/385/17, постановах ВС КГС від 25.06.2024р. №910/5225/23, від 04.09.2024р. №916/3470/23.
Поряд з цим, суд зазначає, що укладений між Приватним підприємством “Рентсервіс-МСЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» Договір суборенди №31/08 від 31.08.2023р. є правомірним, недійсність такого правочину, укладеного між сторонами, не встановлена законом, та у суду відсутні жодні відомості, що Договір суборенди №31/08 від 31.08.2023р., укладений між сторонами у даній справі визнано судом недійсним, та зворотнього судом встановлено не було.
Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (пункт 1 частини першої статті 762 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом з'ясовано, що умовами п. 5.3.2. та 5.4. Договору, сторонами було визначено, що розмір суборенди за один місяць становить - 862080,00 грн. та суборендна плата сплачується щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Як встановлено судом, та не було спростовано відповідачем, за червень 2025р. відповідачем було сплачено заборгованість 16.06.2025р. у розмірі 200000,00 грн. та 17.06.2025р. у розмірі 662080,00 грн., та станом на момент розгляду справи борг за червень 2025р. відсутній.
За липень 2025р. відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 500000,00 грн. 14.07.2025р., та наразі заборгованість за липень 2025р. становить 362080,00 грн.
За період серпень 2025р. та вересень 2025р. відповідачем суборендна плата здійснена не була, у зв'язку з чим наразі за відповідачем рахується борг за серпень 2025р. - 862080,00грн. та за вересень 2025р. - 862080,00 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу зі сплати суборендної плати у розмірі 2086240,00грн. (362080,00+862080,00+862080) підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних за прострочену заборгованість, яка виникла за період липень 2025р. по вересень 2025р., а саме на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.06.2025р. по 13.07.2025р., та позивачем враховано часткову сплату відповідача, яка була здійснена ним 14.07.2025р. у розмірі 500000,00 грн., та на суму боргу 362080,00 грн. за період з 14.07.2025р. по 30.09.2025р., а також на суму боргу 862080,00 грн. за серпень 2025р. та вересень 2025р. з 26.07.2025р. по 30.09.2025р. та з 26.08.2025р. по 30.09.2025р. відповідно.
Суд, переривши розрахунки 3% річних позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення загальної суми 3% річних у розмірі 10924,55 грн. - правомірними.
Положеннями ст. 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати Суборендної плати або компенсації витрат на комунальні послуги Суборендар сплачує Орендарю штрафну неустойку у формі пені в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ прострочених платежів за кожен день прострочки.
Згідно з п. 9.2.1 Договору, крім зазначеного вище у п. 9.2 цього Договору, до Суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: 9.2.1.1 якщо період прострочення перевищує 15 календарних днів, то Суборендар зобов'язаний сплатити Орендарю неустойку у формі штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання.
Отже, укладаю договір, сторонами було передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати суборендної плати з боку відповідача, останній повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ прострочених платежів за кожен день прострочки, а також, в разі прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів - штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що борг за червень 2025р. у розмірі 862080,00 грн., відповідно до п. 5.4. Договору, він повинен сплатити не пізніше 25.05.2025р., тоді як відповідачем було сплачено борг 16.06.2025р. та 17.06.2025р., тобто відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів та застосування штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025р. у розмірі 258624,00 грн. є правомірним.
Також, борг за липень 2025р. у розмірі 862080,00 грн., відповідно до п. 5.4. Договору, відповідач повинен сплатити не пізніше 25.06.2025р., тоді як відповідачем було сплачено борг частково 14.07.2025р., тобто відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів та застосування штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025р. у розмірі 258624,00 грн. є правомірним.
Борг за серпень 2025р. у розмірі 862080,00 грн. та вересень 2025р. у розмірі 862080,00грн. , відповідно до п. 5.4. Договору, відповідач повинен сплатити не пізніше 25.07.2025р. та 25.08.2025р. відповідно, та наразі відповідачем борг за вказані періоди не сплачено, допущено прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів та застосування штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025р. у розмірі 258624,00 грн. та вересень 2025р. у розмірі 258624,00 грн. є правомірним.
Позивачем було здійснено нарахування пені за прострочену заборгованість, яка виникла за період липень 2025р. по вересень 2025р., а саме на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.06.2025р. по 13.07.2025р., та позивачем враховано часткову сплату відповідача, яка була здійснена ним 14.07.2025р. у розмірі 500000,00 грн., та на суму боргу 362080,00 грн. за період з 14.07.2025р. по 30.09.2025р., а також на суму боргу 862080,00 грн. за серпень 2025р. та вересень 2025р. з 26.07.2025р. по 30.09.2025р. та з 26.08.2025р. по 30.09.2025р. відповідно.
Суд перевіривши розрахунок пені на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.06.2025р. по 13.07.2025р. у розмірі 13179,20 грн. та на суму боргу 362080,00 грн. за період з 14.07.2025р. по 30.09.2025р. у розмірі 24294,08 грн. вважає такі розрахунки вірними.
Поряд з цим, нарахування пені на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.07.2025р. по 30.09.2025р. та на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.08.2025р. по 30.09.2025р. на суму 49057,40 грн. та 26359,20 грн. відповідно проведено позивачем частково не вірно, а саме було допущено арифметичні помилки.
Судом було здійснено перерахунок пені суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.07.2025р. по 30.09.2025р. та сума пені становить - 49055,89 грн.
Судом було здійснено перерахунок пені на суму боргу 862080,00 грн. за період з 26.08.2025р. по 30.09.2025р. та сума пені становить - 26358,39 грн.
Отже, загальна сума пені, яка підлягає до стягненню з відповідача становить 112887,56грн. (13179,20+24294,08+49055,89+26358,39).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав задля часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу - 2086240,00грн., 3% річних 10924,55 грн., пені - 112887,56 грн. та штрафів у розмірі 258624,00 грн. за червень - вересень 2025р.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 38934,57грн. покладаються на відповідача
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» (03113, м.Київ, просп. Берестейський, буд. 62 Б; ЄДРПОУ 43721634) на користь Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» (65104, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 1-В; ЄДРПОУ 38110174) заборгованість у сумі 3244548 (три мільйони двісті сорок чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 11 коп., яка складається з: зі сплати суборендної плати у розмірі 2086240,00 грн., 3% річних у розмірі 10924,55 грн., неустойки (пені) у розмірі 112887 (сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 90 коп., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за вересень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38934 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 57 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 19 листопада 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко