65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2964/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2964/25
за позовом: Одеської міської ради (пл. Думська (Біржова), № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» (вул. Локомотивна, 24-В, кв. 4, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 32224487)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради до участі (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ 45839467)
про стягнення 363 352, 33 грн
обставини справи:
30.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт», у якій вона просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, загальною площею 8 170 кв.м, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. Локомотивна, 27, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за період з 01.05.2021 по 14.02.2024 у розмірі 363 352,33 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у період з 01.05.2021 по 14.02.2024 ТОВ «Еверласт» як власник нежитлових будівель та споруд загальною площею 1 901,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 27, здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 01.08.2025 задовольнив заяву Одеської міської ради про забезпечення позову.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/2964/25, справу постановив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучив Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради до участі у справі №916/2964/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
11.08.2025 за вх.№ 24971/25 до суду від ТОВ «Еверласт» надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, звертає увагу суду на те, що до 2023 року діяв договір оренди спірної земельної ділянки укладений між Одеською міською радою та ТОВ «КРИМБІЗНЕСССЕРВІС», який було розірвано Рішенням Одеської міської ради від 29.11.2023 за №1759-VIII.
Разом з тим відповідач звертає увагу суду на те, що 04.12.2017 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» набуло право власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці за адресою: Одеса, вул. Локомотивна та прийняло в користування спірну земельну ділянку.
11.12.2017 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» звернулося до Одеської міської ради з проханням оформити право оренди земельної ділянки.
22.06.2021 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» звернулося до Одеської міської ради з листом №133 про надання відповіді щодо розгляду питання надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 розташованою за адресою: м. Одеса, вул.Локомотивна, 27, яке розглядається Одеською міською радою з 2017 року.
Позивач продовжував ігнорувати питання укладення договору оренди.
У подальшому відповідач 16.11.2021 звернувся зі скаргою до Бізнес-омбудсменів, а 31.05.2022 до начальника Одеської обласної військової адміністрації п. Марченко М.М. з проханням посприяти в укладенні договору оренди лист №75.
Майже через два роки, 17.03.2023, позивач надав відповідь №01-18/384 що розглянув рішення бізнес - омбудсмена і на підставі цього підготовлено проект рішення до Постійної комісії з питань просторового розвитку, землеустрою та врегулювання земельних відносин Одеської міської ради. Та майже через сім років відповідач зміг укласти договір оренди земельної ділянки з Одеською міською радою.
Відповідач вважає, що позивач намагається приховати та перекласти відповідальність на відповідача свої незаконні дії, якими спричинено шкоду у вигляді неотримання доходів територіальної громади м. Одеси.
Однак, незважаючи на бездіяльність позивача, відповідач стверджує, що він за приписами статті 287 ПК України з грудня 2017 року, тобто, з місяця набуття права фактичного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 сплачував земельний податок, що підтверджується платіжними дорученнями.
Щодо нарахування розміру орендної плати, відповідач вказує на те, що у зв'язку із не наданням Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради відповіді щодо укладення договору оренди з ТОВ «ЕВЕРЛАСТ», підприємство сплачувало земельний податок з урахуванням вимог Рішення Одеської міської ради: від 10.06.2015 № 6762- VI «Про встановлення ставок земельного податку в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішенням ОМР від 14.12.2017 № 2766-VII за ставкою 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 загальною площею 0,8170 га складає 5 650 806,94 грн.
З огляду на наведене, ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» вважає, що товариство справно на своєчасно здійснює оплати за земельні ділянки, якими користується, незалежно від реалій воєнного стану на території України, та вважає, що безпідставними нараховані позивачем 363 352,33 грн.
19.08.2025 до суду від Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив за вх.№ 25807/25, у якій відповідач вказує, що до 2023 року діяв договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «КРИМБІЗНЕССЕРВІС». У зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою загальною площею 8170 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, вул. Локомотивна, 27, за період з 2021 року по 2024 рік, з урахуванням того, що цією земельною ділянкою користувалась інша юридична особа на підставі вказаного договору оренди.
Одеська міська рада звертає увагу, що за результатами розгляду фактичних обставин та надання останнім правової оцінки Господарський суд Одеської області у справі № 916/3511/20 дійшов висновку про те, що ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» стало власником об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці площею 8170 кв.м з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 (за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27) вже після закінчення строку дії Договору оренди землі укладеного 07.12.2009 між Одеською міською радою та ТОВ «КРИМБІЗНЕССЕРВІС».
Станом на дату виникнення у ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці площею 8170 кв.м з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, право попереднього власника об'єктів нерухомості на користування земельною ділянкою на праві оренди вже припинилося. Отже, у ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» виникло лише право на оформлення права на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать йому на праві власності. Крім того, згідно з матеріалами справи № 916/3511/20, з метою реалізації свого права, ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» зверталося до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо розгляду питання про переоформлення земельної ділянки, щодо зміни виду використання земельної ділянки, що підтверджується численним листуванням, наявним у матеріалах справи. При цьому, суди констатували, що в матеріалах справи № 916/3511/20 наявні: лист комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 18.01.2019, вимога Департаменту комунальної власності від 11.02.2020 щодо відшкодування шкоди, завданої використанням земельної ділянки на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, підписаний Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку станом на 05.04.2019, свідчать про те, що Департамент комунальної власності ще станом на 11.02.2020 вважав, що між Одеською міською радою та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» відсутні орендні правовідносини. На підставі цих фактичних обставин Господарський суд Одеської області у рішенні від 11.03.2021 у справі № 916/3511/20, залишеним без змін вказаною вище постановою суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що «за таких обставин, незрозумілою, хибною та безпідставною є позиція як позивача, так і третьої особи щодо наявності станом на дату подачі позову (08.12.2020) та станом на час розгляду справи у суді щодо наявності правовідносин між Одеською міською радою та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, а тим більше щодо існування цих правовідносин на підставі Договору оренди землі від 07.12.2009». Таким чином, позивач звертає увагу суду, що при розгляді даної справи на те, що в мотивувальній частині рішень Господарського суду Одеської області від 11.03.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 916/3511/20 встановлено фак відсутності з 11.02.2016 договірних відносин між Одеською міською радою та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, загальною площею 8170 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27. Отже, рішенням Одеської міської ради від 29.11.2023 № 1759-VIII, на яке у відзиві посилається відповідач, лише зафіксовано сам факт припинення Договору оренди землі від 07.12.2009, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «КРИМБІЗНЕССЕРВІС» у зв'язку із закінченням строку його дії ще у 2016 році.
На підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин, встановлених в рішеннях першої та апеляційної інстанцій у справі № 916/3511/20, позивач вважає, що Одеською міською радою обраний належний та ефективний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів у виниклих з ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» правовідносинах, шляхом стягнення з останнього безпідставно збережених коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою на підставі норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.
У запереченнях від 21.08.2025 за вх.№ 26139/25 на відповідь на відзив, відповідач відмітив про те, що позивач звернув увагу на Рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3511/20 від 11.03.2021, цитуючи його зміст, однак при дослідженні доказів та обставин справи, суд не виявив з боку ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» порушення норм законодавства України.
У поясненнях третьої особи від 20.08.2025 за вх.№ 26008/25, Департамент підтримав викладену позивачем правову позицію та просив суд задовольнити позовну вимоги ОМР у повному обсязі.
У відповіді від 21.08.2025 за вх.№ 26141/25 на пояснення третьої особи, відповідач вказав про те, що правова позиція останнього обґрунтована у відзиві на позовну заяву за ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 і в поясненнях третьої особи не спростована.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАСТ» (далі - ТОВ «ЕВЕРЛАСТ», Товариство) з 19.12.2016 є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 1901,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 27 (РНОНМ: 35424751101).
Право власності на вказані об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» на підставі договорів купівлі - продажу від 10.11.2016 № 320, від 19.12.2016 № 363, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І.
Зазначені об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 8 170 кв.м з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 20.05.2020 № 948, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 складає 5 650 806,94 грн.
У 2024 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 вже оцінювалась як 7 512 907,75 грн, що підтверджується витягом з із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.02.2024 № НВ-5100193622024.
Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 № 5275-VI та від 08.02.2017 № 1742-VII, фіксований відсоток при визначенні орендної плати за використання земельної ділянки для розміщення складських баз становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2014 № НВ-5101669862014 вказану земельну ділянку сформовано та зареєстровано 11.02.2011. Цільове призначення казаної земельної ділянки J.11 - землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - для експлуатації виробничо - складської бази.
Рішенням Одеської міської ради від 29.11.2023 № 1759-VIII за результатами розгляду клопотання ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» вирішено надати Товариству земельну ділянку (кадастровий номер 5110137600:25:002:0003), площею 8 170 кв.м (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі, промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення), в оренду на 5-ть років, до реалізації планувальних рішень, вид цільового призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
15.02.2024 між Одеською міською радою та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 177, в якому встановлено орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради (правонаступник - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради) на адресу відповідача - ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» направлялась вимога від 01.10.2021 № 01-13/919 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою.
Одеська міська рада в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в порядку, встановленому статтями 222 ГК України, 19 ГПК України, направляв Відповідачу 01.10.2021 вимогу № 01-13/919 щодо оплати коштів в сумі 295 022,88 за період з серпня 2018 року по липень 2021 року за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 разом з розрахунком безпідставно збережених коштів, а Відповідач 10.11. 2021 - відповідь за № 226. Вимога від 25.03.2024 за №01-13/531 на суму 293538,12 за період 01.02.2021 по 31.01.2024, відповідь на вимогу лист відповідача від 03.05.2024 за №140. Вимога від 21.05.2024 за №01-18/822 на суму 363 352,33 за період 01.05.2021 по 15.02.2024, відповідь на вимогу лист відповідача від 06.06.2024 за №203.
19.12.2016 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» придбало останню частку нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці за адресою: Одеса, вул. Локомотивна, 27 та набуло право власності на нежилі будівлі та споруди в цілому. Відповідно до вимог укладеного між ТОВ «Кримбізнессервіс», ТОВ «СВ ПАРТНЕР» та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» Договору №23 від 15.12.2016 ТОВ «Кримбізнессервіс» зобов'язалось звільнити земельну ділянку за адресою: Одеса, вул. Локомотивна, 27 до 31.12.2017.
04.12.2017 між ТОВ «Кримбізнессервіс», ТОВ «СВ ПАРТНЕР» та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» укладено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки та фактично передано ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» земельну ділянку з правом подальшого оформлення відповідних документів на право оренди.
11.12.2017 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» звернулося до Одеської міської ради з проханням оформити право оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» набуло право власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці за адресою: Одеса, вул. Локомотивна та прийняло в користування земельну ділянку лише 04.12.2017.
22.06.2021 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» звернулося до Одеської міської ради з листом №133 про надання відповіді щодо розгляду питання надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 розташованою за адресою: м. Одеса, вул..Локомотивна, 27, яке розглядається Одеською міською радою з 2017 року.
ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» 16.11.2021 звернувся зі скаргою до Бізнес-омбудсмена, у зв'язку із ненаданням позивачем відповіді.
31.05.2022 Відповідач звернувся до начальника Одеської обласної військової адміністрації п. Марченко М.М. з проханням посприяти в укладенні договору оренди лист №75. У відповідь отримано супровідний лист від 13.06.2022за №5648/5/01-29/4483/2-22 з додатком лист від 10.06.2022 №5648/1/01- 29/4416/2-22.
17.03.2023 ОМР надав відповідь №01-18/384, що розглянув рішення бізнес - омбудсмена і на підставі цього підготовлено проект рішення до Постійної комісії з питань просторового розвитку, землеустрою та врегулювання земельних відносин Одеської міської ради.
Відповідач за приписами статті 287 ПК України з грудня 2017 р., місяця набуття права фактичного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 сплачував земельний податок за ставкою 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, за нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137600:25:002:0003 загальною площею 0,8170 га, яка складає 5 650 806,94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/3511/20 за позовом Одеської міська рада до ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 643 054 грн. 93 коп, інфляційних втрат у розмірі 41 529 грн 25 коп, 3 % річних у розмірі 30 904 грн 17 коп та пені у розмірі 15 113 грн 29 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2021 у справі № 916/3511/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, у задоволенні позову Одеської міської ради було відмолено.
Одеською міською радою до Верховного Суду була подана касаційна скарга, однак ухвалою від 29.07.2021 у відкритті касаційного провадження останній було відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, а також землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Суд установив, що ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» з 19.12.2016 є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 1901,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 27 (РНОНМ: 35424751101). Зазначені об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 8 170 кв.м з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
На підставі рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 № 1759-VIII, 15.02.2024 між Одеською міською радою та ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 177, в якому встановлено орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктами 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно витягу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 20.05.2020 № 948 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 складає 5 650 806,94 грн.
Згідно витягу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 07.02.2024 № НВ-5100193622024 з 2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 складає 7 512 907,75 грн.
Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 № 5275-VI та від 08.02.2017 № 1742-VII, фіксований відсоток при визначенні орендної плати за використання земельної ділянки для розміщення складських баз становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, згідно ст. 125, 206 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності виникає виключно після укладення та державної реєстрації відповідного договору. Будь-яке фактичне використання земельної ділянки до цього моменту є неправомірним та створює для користувача обов'язок компенсувати кошти, збережені без достатньої правової підстави.
Як встановлено вище на підставі наявних матеріалів справи Одеською міською радою належно доведено період з 01.05.2021 по 14.02.2024 фактичного користування ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003 без договору, факт користування земельною ділянкою без укладеного та зареєстрованого договору оренди не заперечується відповідачем.
Водночас, сплата земельного податку відповідачем не свідчить про виконання зобов'язання зі сплати орендної плати. Верховний Суд у низці постанов, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 922/4295/20, від 16.02.2022 у справі № 910/13902/20, зазначив, що сплата земельного податку не є еквівалентом орендної плати й не змінює правової природи користування земельною ділянкою без правових підстав. Також, посилання відповідача на зволікання органу місцевого самоврядування з укладенням договору не звільняє його від обов'язку сплачувати плату за фактичне користування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Перевіривши розрахунок позивача суми безпідставно збережених коштів у розмірі 363 352,33 грн за період з 01.05.2021 по 14.02.2024 здійснений відповідно до Нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставок орендної плати, затверджених рішенням Одеської міської ради, що відповідає методології, затвердженій Кабінетом Міністрів України, суд встановив, що позивачем розраховано вірно суму безпідставно збережених коштів до 2024 року.
Так, за обрахунком суду річна орендна плата за спірну земельну ділянку за період з 01.01.2024 по 14.02.2024 складає 46 185,91 грн (7 512 907,75 грн Ч 5% Ч 45:366) - 27850,27 грн задекларованого податку за даним ДПС = 18 335,64 грн безпідставно збережених коштів.
При цьому, позивачем не застосовано індексацію за 2024 рік, адже у 2024 році було затверджено нову нормативну грошову оцінку у розмірі 7 512 907,75 грн, орендна плата на 2024 рік береться з цієї нової бази без додаткового множення на 1,051.
За таких обставин, беручи до уваги викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 360 963,41грн безпідставно збережених коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При винесені рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно з ст. 123, 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позов Одеської міської ради (пл. Думська (Біржова), № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» (вул. Локомотивна, 24-В, кв. 4, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 32224487), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради до участі (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ 45839467) про стягнення 363 352, 33 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» (вул. Локомотивна, 24-В, кв. 4, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 32224487) на користь Одеської міської ради (пл. Думська (Біржова), № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:25:002:0003, загальною площею 8 170 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 27, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за період з 01.05.2021 по 14.02.2024 у розмірі 360 963 (триста шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 41 коп. за наступними реквізитами: населений пункт - Одеська міська територіальна громада, отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 278 9999 8031408 0544 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - «Інші надходження».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» (вул. Локомотивна, 24-В, кв. 4, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 32224487) на користь Одеської міської ради (пл. Думська (Біржова), № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 4 331 (чотири тисячі триста тридцять одну) грн. 56 коп. та судового збору за подання зави про забезпечення позову у розмірі - 1 514 (одна тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA 198 2017 2034 4290 2130 0003 4995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року
Суддя Т.І. Демченко