65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4603/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглядаючи заяву про арешт морського судня (вх. №ГСОО 4-63/25 від 17.11.2025р., час розподілу заяви 16год. 08 хв.), подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ», відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачі) -VICTORIA SHIPHOLDING S.A., SEAНORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. №ГСОО 4-63/25 від 17.11.2025р.) розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Встановив: 17.11.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про арешт судня для забезпечення морської вимоги.
В обґрунтування поданої заяви, заявником було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» має чинну морську вимогу до компанії VICTORIA SHIPHOLDING S.A. (далі - «Зареєстрований власник» або «Боржник») та морська вимога виникла на підставі договору морського перевезення вантажу - холоднокатаної оцинкованої сталі в 521 рулонах і 4 листах, загальна вага нетто 3601,625 МТ, загальна вага брутто 3640,980 МТ (далі - «Вантаж») - на судні т/х MERMAID-l, ІМО 9561693, прапор Республіки Панама (далі - «Судно»), зареєстрованим власником якого є VICTORIA SHIPHOLDING S.A., у зв'язку зі збитками, завданими Заявнику в результаті пошкодження вантажу та неналежного виконання умов договору морського перевезення, укладання якого підтверджується коносаментом № 01 від 12.09.2025 року, перевізником за яким є Боржник, та в якому міститься посилання на Договір фрахтування від 29.08.2025 року (далі - «Договір фрахтування»), який був укладений для перевезення на Судні вищевказаного Вантажу з порту Ігсаш (Igsas) (Турецька Республіка) до порту Рені (Україна).
За посиланням заявника, 15.01.2024 року було укладено Контракт № ЕХ028-2024-ЕNА між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» та Yildiz Dеmіr Сеlik San. A.S., за умовами якого продавець продає, а покупець купує Товар, а саме: прокат плоский тонколистовий з вуглецевої сталі в рулонах і листах, відповідно до Проформи-інвойсів, що є невід'ємними частинами Контракту.
За твердженням заявника, згідно з Довідкою №2025/1 від 07.11.2025 року щодо порядку оплати вартості партії товару, відповідно до умов Контракту, для цілей оплати вартості партії товару - холоднокатаної оцинкованої сталі у кількості 3601,625 МТ загальною вартістю 259907934 доларів США, яка перевозилася на Судні згідно з коносаментом №1 від 12.09.2025 року було виставлено проформа-інвойси NQ EX055-2025-ENA від 04.03.2025 року, NQ EX081-2025-ENA від 25.03.2025 року NQ EXI51-2025-ENA від 21.05.2025 року, NQ ЕХ201-2025-Е А від 01.07.2025 року, N2 ЕХ222-2025-Е А від ] 6.07.2025 року, N2 ЕХ232-2025-Е А від 16.07.2025 року та N2 EX233-2025-ENA від 22.07.2025 року, які є заявками на загальний обсяг товару.
Видано комерційний рахунок-фактуру (інвойс) № 20252009 від 02.09.2025 року на конкретну партію товару орієнтовною кількістю 3646,685 МТ на суму 2631162,98 доларів США, яка мала перевозитися на Судні. На момент виставлення комерційного рахунку-фактури (інвойсу) згідно з балансом взаєморозрахунків існувала переплата (залишок) у сумі 131893,85 долари США, зв'язку з цим, до сплати підлягало 2499269,13 доларів США.
Заявником, за його твердженнями, було здійснено оплату за товар на підставі комерційного рахунку-фактури (інвойсу) № 20252009 від 02.09.2025 року у сумі 2499269,13 доларів США, що підтверджується повідомленням SWIFT (СВІФТ) ВІД 04.09.2025 року.
Як зазначає заявник, 12.09.2025 року Вантаж навантажено на Судно, що підтверджується коносаментом № 01 від 12.09.2025 року та після цього Продавцем було видано підсумковий комерційний рахунок-фактуру (інвойс) №ААС2025000001946 від 15.09.2025 року із точною кількістю фактично навантаженого на Судно товару у кількості 3 601,625 МТ загальною вартістю 2599079,34 доларів США.
Заявником було пояснено суду, що відповідно Довідки № 202511 від 07.11.2025 року, ним було здійснено оплату за партію товару у кількості 3601,625 МТ загальною вартістю 2599079,34 доларів США, навантаженого на Судно згідно з коносаментом №01 від 12.09.2025 року.
У зв'язку із зазначеним, як вказує заявник, він здійснив оплату за Вантаж на користь компанії Yildiz Dеmіr Сеlik San. A.S. у повному обсязі.
За поясненнями заявника, 12.09.2025 року Вантаж було завантажено на борт Судна та видано коносамент №01, у якому міститься посилання на Договір фрахтування, а тому умови вказаного Договору є обов'язковими умовами договору морського перевезення вантажу в силу положень ч. 1 ст. 135 КТМ України, зокрема, щодо строку доставки Вантажу.
Заявник, як він зазначає суду, здійснив оплату фрахту за Договором фрахтування у повному обсязі.
Надалі, як було зазначено суду, 06.11.2025 року Судно, відповідно до умов договору прибуло в порт розвантаження - порт Рені, Україна, з Вантажем на борту та зареєстрованим власником було вчинено дії на виконання договору морського перевезення Вантажу, укладання якого підтверджується коносаментом № 01 від 12.09.2025 року.
Заявником було зазначено суду, що змістом коносамента №01 належним чином підтверджується, що Вантаж Заявника був повністю навантажений у суднові трюми та прийнятий до перевезення 12.09.2025 року, проте, за результатами здійснення контролю державою порту (Турецька Республіка) щодо Судна було виявлено цілий ряд істотних порушень, що стало підставою для затримання Судна 11.09.2025 року о 17:30 год. за місцевим часом в морському порту Ігсаш (Igsas) Турецька Республіка, для усунення порушень зі звітом від 11.09.2025 року за результатами контролю державою порту (Турецька Республіка) було виявлено 52 недоліки, у зв'язку з чим Судно було затримано.
За посиланням заявника, порушення строку доставки Вантажу сталося з вини Зареєстрованого власника, оскільки внаслідок його недбалості Судно тривалий час було в неморехідному стані та не було забезпечене всім необхідним для здійснення рейсу та внаслідок порушення строку поставки Вантажу Заявнику було заподіяно збитки та заявнику було пред'явлено претензії з вимогами сплатити неустойку та штрафні санкції у зв'язку з порушенням строку поставки товару контрагентами.
Таким чином, за твердженнями заявника, внаслідок порушення Зареєстрованим власником строку доставки Вантажу, встановленого договором морського перевезення Вантажу, Заявник поніс збитки у вигляді вимог контрагентів про виплату неустойки та штрафних санкцій на загальну 120277,33 доларів та вказана сума становить частину морської вимоги Заявника до Зареєстрованого власника.
Таким чином, розмір морської вимоги Заявника до Зареєстрованого власника складає 1836231,09 долар США 09 центів, що включає в себе збитки у вигляді неустойки та штрафних санкцій згідно з претензіями контрагентів, пред'явленими у зв'язку з порушенням строку доставки Вантажу у загальному розмірі 1202077,33 долари США 34 центи, збитки у вигляді надмірно (додатково) сплачених відсотків за кредитним договором у загальному розмірі 18225,93 доларів США 93 центи та збитки у вигляді пошкодження Вантажу під час перевезення на борту Судна, включаючи вартість пошкодженого Вантажу згідно з інвойсом, а також фрахт Судна, морське страхування, ПДВ, портові збори, доставку на склад та вартість сюрвею пропорційно до кількості пошкодженого Вантажу, у загальному розмірі 615927,83 доларів США 83 центи.
Надаючи письмові заперечення на подану заяву, представником VICTORIA SHIPHOLDING S.A. було зазначено суду, що заявник неправильно визначив суб'єктний склад даної справи; у заявника, як кінцевого отримувача вантажу, відсутня морська вимога, розрахунок морської вимоги заявника, яку він визначив у сумі 1,835,608.10 доларів США є неправильним, а претензії- безпідставними.
Узагальнюючи заперечення представником VICTORIA SHIPHOLDING S.A. було зазначено суду, що заява про арешт Судна є безпідставною, у заявника немає морської вимоги щодо Судна, тривале перебування Судна в порту розвантаження Рені несе додаткові ризики, пов'язані із безпекою Судна, капітана та команди, оскільки дунайські порти регулярно обстрілюються російськими ракетами та безпілотними літальними апаратами, крім цього, затримання Судна в порту розвантаження спричиняє збитки для VICTORIA SHIPHOLDING S.A., які він просить забезпечити в рамках зустрічного забезпечення.
Розглянувши заяву про арешт судна для забезпечення морської вимоги вх. №ГСОО 4-63/25 від 17.11.2025р., час розподілу заяви 16:08, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ», суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 2 ст. 30 ГПК України, справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями п.9 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями ч. 2 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
У відповідності до п.33 постанови Верховного Суду від 29.08.2023р. у справі №916/631/23 при розгляді справ про арешт морських суден судові органи керуються положеннями Конвенції 1952 року, але процесуальні норми передбачені процесуальними кодексами. Будучи специфічним інститутом матеріального морського права, арешт морських суден розглядається в Україні за процесуальними вимогами забезпечення позову.
Як з'ясовано судом, на час подання заяви, судно MERMAID-l, ІМО 9561693 перебуває в акваторії Ренійського морського порту, про що свідчать дані, які містяться в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, на веб-сайті - http://www.marinetraffic.com, та довідка начальника Капітану порту від 14.11.2025р. вих. № 14-06-01/179, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про подання заяви про арешт судна за належною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Приписами ч. 3 ст. 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
Відтак, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов'язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу п. 3 ч. 3 ст. 139 ГПК України, про що зауважив Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 18.10.2019р. у справі №915/1301/19.
Положеннями ч.2 ст.140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Суд зазначає, що порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р., до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011р., та яка набула чинності для України 16.05.2012р. (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України "Арешт суден" (далі - КТМ).
За положеннями п.1 ч.1 ст.1 Конвенції 1952 року, "морська вимога" означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
У відповідності до ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції, "арешт" означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно зі ст.2 Конвенції, судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
При цьому, згідно ст. 8 Брюссельської конвенції, судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як з'ясовано судом, зареєстрованим власником Судна є компанія VICTORIA SHIPHOLDING S.A.; комерційним менеджером Судна є компанія SEAНORSE SHIPPING & ENGINEERING LTD (Менеджер), що підтверджується витягом з відкритої інформаційної системи щодо суден та судновласників EQUASIS, а також відповіддю начальника ВП «Ренійський морський порт» СКІМП від 14.11.2025 року № 14-06-0111/79.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
На підставі всього вищевикладеного, виходячи з матеріалів поданої заяви, судом встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» до компанії VICTORIA SHIPHOLDING S.A., на підставі спричинених збитків, морської вимоги, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що у п.1 ст. 3 Конвенції 1952 року передбачено, що з урахуванням положень п. 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1.
З наведених положень Конвенції слідує, що остання не обмежує жодним чином можливість накладення арешту на будь-яке судно, що належить особі, відповідальній за морською вимогою, передбаченою підпункту "f" пункту 1 статті 1 Конвенції 1952 року, якою і являється вимога Заявника.
З огляду на викладене, морська вимога може бути забезпечена у спосіб накладення арешту на судно, що належить Судновласнику.
Враховуючи, що на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, суд в ухвалі про арешт судна вважає за необхідне встановити строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду, а саме - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов'язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.
Щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Зазначена норма ГПК України узгоджується зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році, за змістом якої суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача (-ів), які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача (-ів). Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий "status quo" між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021, від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 12.09.2022 у справі №911/231/22, від 12.09.2022 у справі №911/172/22, від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц).
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати рішення (дії) з декількох варіантів, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальних в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Заходи зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає вирішення господарським судом питання щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення прав, наявності та розміру понесення можливих збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і можливими збитками, покладено на заявника.
Саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже на ряду із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
При цьому, саме на заявника чинним законодавством покладено доведення факту наявності порушення, наявність та розмір понесених можливих збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і можливими збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди). Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та можливими збитками має бути прямим та безпосереднім.
Крім цього, здійснюючи судочинство суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зазначає, що обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
В свою чергу, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 19.09.2022 у справі №757/36870/20-ц, від 22.02.2022 у справі №509/2652/20 та від 17.11.2021 у справі №487/4873/20.
Таким чином, оцінивши наведені заявником обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин поданої заяви в їх сукупності, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності зустрічного забезпечення з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Компанії VІСТОRІА SHIPHOLDING S.A. про зустрічне забезпечення та вважає, що підстави для задоволення клопотання про зустрічне забезпечення наразі відсутні.
Водночас, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 145 Господарського процесуального кодексу України, дає можливість заявникові, розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя через передбачену законом процесуальну можливість повторного звернення з клопотанням про зустрічне забезпечення, з доданням відповідних доказів, що обґрунтовують та підтверджують необхідність вжиття зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. 136, п. 9 ч.1 ст. 137, ст.ст.140, 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву про арешт морського судна (вх. №ГСОО 4-63/25 від 17.11.2025р.) подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» - задовольнити.
2.Накласти арешт на судно т/х MERMAID-l, ІМО 9561693, прапор Республіки Панама, зареєстрованим власником якого є компанія VІСТОRІА SHIPHOLDING S.A., місцезнаходження: Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк, Маджуро, МН 96960, Маршаллові Острови (Тгust Соmраnу Соmрlех, Ajeltake Road, Ajeltake lslаnd, Маjuro Мh96960 Маrshаll Іslands), яке знаходиться в акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту), адреса: вул. Дунайська, 188, м Рені, Одеська обл., Україна, 68802, шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) адреса: вул . Дунайська, 188, м Рені, Одеська обл., Україна, 68802.
3.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» строк - тридцять днів з дня постановлення даної ухвали суду для надання суду доказів на підтвердження пред'явлення позову до Компанії VІСТОRІА SHIPHOLDING S.A.
4.В задоволенні клопотання Компанії VІСТОRІА SHIPHOLDING S.A. про вжиття заходів зустрічного забезпечення від 18.11.2025р.- відмовити повністю.
Стягувачем за ухвалою суду є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТІЛ» (09108, Україна, Білоцерківський р-н, Київська обл., м. Біла Церква, просп. Незалежності, 85; код 43886054)
Боржником за ухвалою суду є: Компанія VІСТОRІА SHIPHOLDING S.A., місцезнаходження: Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк, Маджуро, МН 96960, Маршаллові Острови (Тгust Соmраnу Соmрlех, Ajeltake Road, Ajeltake lslаnd, Маjuro Мh96960 Маrshаll Іslands)
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 19 листопада 2025р. та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали суду направити:
Капітану Ренійського, Ізмаїльського та Усть-Дунайського морських портів на електронні адреси: s.g.tkachenko@izm.uspa.gov.ua, harbour_master@rni.uspa.gov.ua
Ренійській філії' Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на наступну електронну адресу: kanc@rni.uspa.gov.ua
Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України на наступну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Одеській митниці Держмитслужби на наступну електронну адресу: od.post@customs.gov.ua
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна