Справа: № 148/2896/25
Провадження №1-кс/148/599/25
18 листопада 2025 року м. Тульчин
Слідчий суддя
Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в режимі відеоконференції клопотання слідчої СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка, Черкаська область, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за участю сторін кримінального провадження: слідчої - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_6 , -
Слідчим відділом Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 21.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040001337, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призваний 03.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 176 від 04.06.2024 солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зараховано на усі види забезпечення та на котлове забезпечення зараховано з 05.06.2024.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стані із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022, у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені його завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучатись питати дозволу у командирів відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, умисно, протиправно, з метою ухилення від військової служби, 17.07.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 у місці розміщення 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, чим ухилився від проходження військової служби по теперішній час.
За результатами досудового розслідування, 15.11.2025 слідчим за погодженням із прокурором встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, 15.11.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , мотивована тим, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та співрозмірність можливо призначеного останньому покарання, у випадку доведеності його вини, може вказати про можливе залишення останнім свого місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності; підозрюваний ОСОБА_4 , з метою зміни показів може незаконно
впливати на свідків, що може зашкодити проведенню досудового розслідування; враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, матеріальний стан, відсутність стійких соціальних зв'язків, є обґрунтовані підозри вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, однак ОСОБА_4 , незважаючи на це, все таки вчинив кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні слідча, прокурор підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили не застосовувати даний запобіжний захід, оскільки підозрюваний вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, щиро розкаявся, планує повернутися на військову службу. Також зазначили, що підозрюваний перебуває у післяопераційному стані та доглядає за хворою дружиною, оскільки в неї є група інвалідності, тому просили відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши представлені матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України.
На час розгляду клопотання, органом досудового слідства 15.11.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до п. 5 ч. 1, 8 ст. 176, КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно положення п. «с» ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» за № 35615/06 від 13.11.2007, де Європейський суд з прав людини зазначив, що «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 Конвенції, поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, у п. 34 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010, суд зазначає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України», де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Також, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» в пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» за №33977/96 від 26.07.2010, ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, на підтвердження наявності підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, органом досудового розслідування надано: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 5), постанову про визначення слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні (а.с. 6), постанову про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні (а.с. 7), протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 8, 9), повідомлення про підозру (а.с. 13-15), акт службового розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового місця розміщення навчального батальну ОСОБА_4 (а.с. 16 - 18), наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 861 від 08.08.2024 (а.с. 19, 20), наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1526 від 17.07.2024 (а.с. 21), рапорт (а.с. 22), доповідь про самовільне залишення тимчасового місця розміщення навчального батальну ОСОБА_4 №915/2304 від 17.07.2024 (а.с. 23), витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №223 від 17.07.2024 (а.с. 24), витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 176 від 04.06.2024 (а.с. 25), лист доведення до солдата ОСОБА_4 статей КК України за військові злочини (а.с. 26), довідку про судимість, згідно якої підозрюваний раніше не судимий (а.с. 28), довідку характеристику № 697 від 27.10.2025, відповідно до якої, ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та скарг і заяв на останнього не надходили (а.с. 29), згідно довідки про склад сім'ї № 696 від 27.10.2025, останній проживає за вказаною адресою разом із дружиною ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8 (а.с. 30), на обліку у лікаря нарколога-психіатра не перебуває (а.с. 33), згідно інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 8169 від 06.11.2025, відповідно до довідки ВЛК від 03.06.2024 № 93/814, ОСОБА_4 є придатним до військової служби (а.с. 34), протоколи допиту свідків (а.с. 35-39), постанову про визначення підслідності (а.с. 40).
Також, стороною захисту надано: копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 809437, відповідно до якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 01.09.2025 було встановлено Другу групу інвалідності (а.с. 49), копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 52), копію свідоцтва про одруження (а.с. 53), копії медичних документів щодо стану здоров'я ОСОБА_4 (а.с. 54-63), відповідно до яких у підозрюваного наявна виразкова хвороба ДПК (стадія ремісії, ускладнена грубою деформацією цибулини ДПК (лапаротомія з ушиванням виразки ДПК 2021 р).
Відтак, з врахуванням зазначених норм КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що стороною кримінального провадження, слідчим та прокурором, у судовому засіданні доведена наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які у відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким, так як передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; також, аналізуючи ч. 8 ст. 176 КК України, яка передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушенн, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а також, характеризуючі дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка, Черкаська область, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів та утримувати його у Вінницькій установі виконання покарань УДПтС України у Вінницькій області №1, до 14.01.2026 включно.
Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень), після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
З дня внесення застави строком на два місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу вручити підозрюваному, захиснику, слідчій та прокурору, а також направити для виконання начальнику установи виконання покарань.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 19.11.2025.
Слідчий суддя: