65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5481/24
За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)
До відповідачів: Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 25831995); Громадської організації «МІР» (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 64, кв. 67, код ЄДРПОУ 43139593); Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 13, код ЄДРПОУ 40985898)
про виселення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Бондар А.Г. - в порядку самопредставництва; Карачковський П.П.- в порядку самопредставництва;
Від відповідача: ГО «МІР» - Опаренко О.В. - на підставі ордера серія ВН №1478281 від 20.02.2025р. ;
Від відповідача - Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» - Хижняк А.В. - на підставі ордеру серії ВН №1479857 від 25.02.2025р., Опаренко О.В. - на підставі ордера серія ВН №1485342 від 10.03.2025р.
Від відповідача - ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ» - Хижняк А.В. - на підставі ордеру серії ВН №1475304 від 14.02.2025р.
В судовому засіданні брали участь:
Від позивача: Бондар А.Г. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: ГО «МІР» -Опаренко О.В. - на підставі ордера серія ВН №1478281 від 20.02.2025р.
Від відповідача - Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» - Опаренко О.В. - на підставі ордера серія ВН №1485342 від 10.03.2025р.
Від відповідача - ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ» - не з'явився.
Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадської організації (далі - ГО) «МІР», Громадської організації (далі - ГО) «Асоціація жінок України «ДІЯ» про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Ухвалою суду від 20.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5481/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2025р. Ухвалою суду від 14.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 04.02.2025р. Ухвалою суд від 04.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 25.02.2025р. Протокольною ухвалою від 25.02.2025р.відкладено підготовче засідання на 14.03.2025р. Ухвалою від 14.03.2025р. відкладено підготовче засідання на 27.03.2025р. Ухвалою суду від 27.03.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/5481/24 та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2025р. Ухвалою суду від 17.04.2025р. відкладено судове засідання на 22.04.2025р. Ухвалою суду від 22.04.2025р. відкладено судове засідання на 08.05.2025р. Ухвалою суду від 08.05.2025р. відкладено судове засідання на 23.05.2025р. Ухвалою суду від 23.05.2025р. розгляд справи повернено до стадії підготовчого провадження у справі №916/5481/24, відкладено підготовче засідання на 08.07.2025р. Ухвалою суду від 08.07.2025р. відкладено підготовче засідання на 29.07.2025р. Ухвалою суду від 29.07.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/5481/24 та призначено розгляд справи по суті на 19.08.2025р. Ухвалою суду від 19.08.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 11.09.2025р. Ухвалою суду від 11.09.2025р. відкладено судове засідання на 30.09.2025р. Ухвалою суду від 30.09.2025р. відкладено судове засідання на 07.11.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», що надійшла до суду 18.03.2025р., поясненнях, що надійшли до суду 22.05.2025р..
Відповідач - Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 11.03.2025р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 27.03.2025р. та поясненнях, що надійшли до суду 19.08.2025р., 11.09.2025р.
Відповідач - ГО «МІР», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 25.02.2025р.
Відповідач- ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ» просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 25.02.2025р.
Позивач у справі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зазначив, що Одеському міському благодійному Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» згідно з Договором оренди № 9/56 від 20.08.2003р., укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, надано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, строком до 20.08.2013р.
Додатковим договором № 1 від 02.10.2013р. внесено зміни до Договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць, змінено назву орендодавця з «Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» (далі - Департамент) та продовжено термін дії Договору до 02.09.2016р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014р. по справі № 916/3052/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р., у задоволенні первісного позову Департаменту про розірвання Договору оренди, виселення та стягнення відмовлено; зустрічний позов Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ. учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» задоволено: визнано недійсними пункти 1.3 - 1.4 Додаткового договору № 1 від 02.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди№ 9/56 від 20.08.2003р.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015р.по справі № 916/3052/14 залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р..
При цьому, як зазначає позивач, судом було встановлено обставини щодо продовження дії вказаного вище Договору оренди на 10 років, тобто до 20.08.2023р.
Позивач зауважив, що згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради», на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.
Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, позивач зауважив, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Аналізуючи положення законодавства, позивач зазначив, що з 01.02.2020р. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ втратив чинність внаслідок набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019р., який введений в дію 01.02.2020р. та в п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Також, позивач зазначив, що згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (орендоване приміщення необхідне для власних потреб Балансоутримувача).
Позивач зауважив, що об'єкт оренди- нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, перебуває на балансі Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» (далі - Балансоутримувач), яка 13.07.2023р. видала наказ № 78 «Про прийняття рішення щодо відсутності наміру у продовженні договору оренди від 20.08.2003 № 9/56 нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 601-1, 601-2», у зв'язку з необхідністю використання нежитлових приміщень першого поверху № 601-1, загальною площею 122,0 кв.м та № 601-2, загальною площею 13,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, як резервного місця розташування Балансоутримувача.
Про це листом від 14.07.2023р. № 01-13/303-КУ Балансоутримувач повідомив Орендаря.
При цьому, позивач зауважив, що Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» наказ №78 від 13.07.2023р. видала з урахуванням розпорядження Одеської обласної державної (військової) адміністрації, що є документом з обмеженим доступом з грифом ДСК, та відповідно до вимог розпорядження Одеського міського голови від 03.05.2022р. № 2 ДСК «Про затвердження плану дії Виконавчих органів Одеської міської ради від час збройної агресії рф проти України», що є також документом з обмеженим доступом з грифом ДСК, одним з вимог плану якого є резервування приміщення під оперативну діяльність організації у випадку зруйнування приміщення/будівлі, де станом на зараз проводить діяльність установа.
Також позивач звернув увагу на те, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX не вимагає від балансоутримувача доводити орендарю чи суду доцільність майбутнього використання такого майна для власних потреб і надавати докази на підтвердження цього, про що зазначено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 23.07.2024р. по справі № 920/478/23, та не спростовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.11.2024р.у даній справі.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до наказу Департаменту № 352 «Про відмову у продовженні договору оренди від 20.08.2003 № 9/56 нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 601-1, 601-2», у зв'язку з необхідністю використання нежитлових приміщень загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 01-1, 601-2» від 14.07.2023р., Орендодавцем було прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди на зазначені приміщення, про що було повідомлено Орендаря листом від 18.07.2023р. № 01-13/1568 з вимогою здійснити фактичну передачу об'єкта комунальної власності за актом приймання-передачі.
За таких обставин, позивач вважає, що термін дії Договору закінчився 20.08.2023р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Як зазначає позивач, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди та необхідність його виселення з орендованого приміщення, але Орендарем до Департаменту нежитлові приміщення загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, за актами приймання-передачі добровільно не передано.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 9.6. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Але, як зазначає позивач, відповідач у добровільному порядку об'єкт оренди Орендодавцю не повернув.
Крім того, позивач наголошує, що 19.11.2024р., в ході реалізації покладених на Департамент функцій, під час обстеження нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, було встановлено та зафіксовано, що зазначений об'єкт нерухомого майна комунальної власності без належних правових підстав використовується під пункт надання гуманітарної допомоги переселенцям Орендарем та Громадською організацією «МІР» та Громадською організацією «Асоціація жінок України «Дія» на підставі договору про сумісну діяльність від 21.11.2021р. та угоди про сумісну діяльність під час військової агресії Російської Федерації проти України від 25.02.2022р.
При цьому, у листі від 11.08.2023р. № 01-14/1414 Орендар підтверджує факт сумісного використання нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 із зазначеними вище організаціями.
За таких обставин, позивач дійшов висновку про те, що на теперішній час Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадська організація «МІР» та Громадська організація «Асоціація жінок України «Дія» без належних правових підстав використовують спірне нежитлове приміщення, чим порушують права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеса, від імені якої діє Департамент, та що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.
В обгрунтування обраного способу захисту позивач зазначив, що якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди, позовна вимога орендодавця про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України та вимога про виселення полягає у спонуканні відповідача до виконання зобов'язання з повернення орендованого майна (аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 19.06.2018 у справі №914/296/17).
Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Відповідач - Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», проти позову заперечує та зазначає, що строк дії Договору № 9/56 оренди нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 - до 20 серпня 2023 року.
Відповідно до п.6.-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2181-IX, що набув чинності 13.04.2022р., під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди та запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На підставі вказаної норми Закону, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022р. № 634, котра набрала чинності з 01.06.2022р., п. 5 якої передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
За таких обставин, відповідач вважає, що, виходячи з наведених норм законодавства, договір оренди № 9/56 від 20 серпня 2003 року, зі строком своєї дії до 20 серпня 2023 року, є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, а відповідач - Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» на правових підставах продовжує користуватися нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Щодо повідомлення балансоутримувача нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, своїм листом від 14 липня 2023 року № 01-13/303-КУ про прийняте рішення щодо не продовження договору оренди № 9/56 від 20 серпня 2003 року у зв'язку з необхідністю визначення орендованого приміщення резервним місцем розташування Установи, відповідач вважає, що позивачем не було обґрунтовано, що саме це спірне приміщення необхідно балансоутримувачу у якості місця резервного розташування балансоутримувача. Наявне обґрунтування не є переконливим та носить формальний характер, спрямований на створення штучних підстав для припинення користування відповідачем нежитловим приміщенням. Лист-повідомлення про намір використання приміщення у якості резервного місця розміщення балансоутримувача відповідач вважає неконкретним, нечітким, таким, що не містить переконливого обґрунтування того, що саме приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 за усіма критеріями та ознаками підходить для резервного розміщення балансоутримувача.
Також, відповідач зазначив, що ч.7 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договори відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
За приписами ст. 19 цього Закону рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених ст. 7 Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних • потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч.2 ст. 18 Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої ч.6 ст. 18 Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Згідно з п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 договори оренди, строк яких закінчується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, за винятком сукупності таких обставин: саме балансоутримувач приміщень повинен повідомити як орендодавця, так і орендаря про непродовження договору оренди; таке повідомлення повинно бути здійснене за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди; підставою непродовження договору оренди мають бути підстави, визначені ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: -у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.
Відповідач вважає, що позивачем не було доведено той факт, що дане резервне приміщення дійсно необхідне їм саме для використання, а не для резервного зберігання.
Відповідач зазначає, що займається волонтерською діяльністю, яка є добровільною, соціально спрямованою, неприбутковою діяльністю, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (стаття 1 Закону України «Про волонтерську діяльність»). Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності. На сьогоднішній день під час збройної агресії Російської Федерації на території України відповідач здійснює надважливу функцію у суспільстві України - підтримує населення, яке є ВПО, таким чином здійснює волонтерську діяльність, а тому, виселення даної організації завадить здійсненню підтримки населення, яке постраждало від воєнних дій на території України та знайшло свій прихисток в Одесі.
З приводу доводів позивача про використання приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 іншими співвідповідачами по справі - Громадською організацією «Асоціація жінок України «Дія» та Громадською організацією «МІР», відповідач заперечує, посилаючись на те, що відсутні жодні договори та інші документи, які б свідчили про надання цим співвідповідачам спірного приміщення в користування (суборенду тощо).
Крім того, відповідач просить суд при ухваленні судового рішення взяти до увагу правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 04 березня 2025 року по справі № 914/622/24 у подібних правовідносинах.
Відповідач - ГО «МІР» проти позову заперечує, посилаючись на те, що ГО «МІР» в спірному приміщенні за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 не знаходиться та не використовує його в поточній статутній діяльності організації. Зазначене приміщення не передавалося ГО «МІР» в користування жодною особою, жодних договорів, на підставі яких ГО «МІР» могло б користуватися цим приміщенням не укладалося.
Щодо посилання позивача в позові на договір про спільну діяльність від 21.11. 2021 року, укладеного між відповідачами по цій справі, а також щодо посилання позивача на угоду про сумісну діяльність під час військової агресії Російської Федерації проти України від 25.02. 2022 року, укладену між відповідачами по цій справі, то відповідач зазначає, що ці договір та угода жодним чином не передбачають можливості використання ГО «МІР» в своїй статутній діяльності приміщення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Відповідач- ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ», проти позову заперечує, посилаючись на те, що Угодою про сумісну діяльність під час військової агресії Російської Федерації проти України сторони залучилися у сумісну волонтерську діяльність під час військової агресії. Крім того, в Угоді передбачено і те, що сторони мають право на співробітництво на безоплатній основі з волонтерами та іншими третіми особами.
Тобто, Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «ПОРЯТУНОК» співпрацює також і з іншими громадськими організаціями на безоплатній основі, здійснюючи волонтерську діяльність, однак це не означає, що виникає необхідність у виселенні кожної організації з якою співпрацює Фонд, отже, це доводить той факт, що ГО «Асоціація жінок України «Дія» не знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Французький бульвар, 12/1 і дана Угода не передбачає жодних умов суборенди цих приміщень.
Щодо договору про сумісну діяльність відповідач зазначає, що метою такого договору є консолідація зусиль сторін на виконання соціальних та гуманітарних програм, які направлено на покращення життя та добробуту мешканців незахищених верств населення Одеси, і договір не передбачає умов суборенди приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 12/1.
Щодо акту обстеження приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 12/1 відповідач зазначає, що ГО «Асоціація жінок України «Дія» зареєстрована за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Павла Зеленого, буд. 13, жодного відношення здійснення організації ГО «Асоціація жінок України «Дія» не має до приміщень за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, а Делієва Наталія Вікторівна, є членкинею Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «ПОРЯТУНОК» згідно Протоколу № 28 загальних зборів Фонду від 25.12.2018 року, яка є представницею ГО «Асоціація жінок України «Дія», а тому вона на законних підставах перебувала та має право перебувати за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, у тому числі на момент обстеження приміщень.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність будь-якого відношення ГО «Асоціація жінок України «Дія» до оренди (та/або спільного користування) нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, а тому позовні вимоги в частині виселення ГО «Асоціація жінок України «Дія» задоволенню не підлягають.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежитлових приміщень першого поверху №601, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, загальною площею 135,4 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.10.2008р., виданим на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2077р. №20 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.11.2008р. №20835179.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
20 серпня 2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеським міським благодійним Фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (Орендар) було укладено Договір №9/56 оренди нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Оренда приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, загальною площею 135,4 кв.м, під розміщення організації.
У той же день сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Враховуючи те, що об'єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди №9/56, розповсюджуються положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, що була чинною станом на дату укладання Договору оренди, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди №9/56, є орендними.
Згідно п.1.2 Договору строк дії Договору оренди з 20.08.2003р. до 20.08.2013р.
02 жовтня 2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Одеським міським благодійним Фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (Орендар) було укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003р. №9/56, яким внесено зміни, зокрема, у назву Орендодавця (Департамент комунальної власності Одеської міської ради замість Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради), у розрахунок орендної плати та продовжено термін дії Договору до 02.09.2016р.
Згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-УІІІ, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014р. по справі № 916/3052/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015р., у задоволенні первісного позову Департаменту про розірвання договору оренди, виселення та стягнення відмовлено; зустрічний позов Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ. учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» задоволено: визнано недійсними пункти 1.3 - 1.4 Додаткового договору № 1 від 02.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди№ 9/56 від 20.08.2003р.
При цьому, судом було встановлено обставини щодо продовження дії вказаного вище Договору оренди на 10 років, тобто до 20.08.2023р.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За умовами п. 7.9 Договору оренди №9/56 дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що була чинною станом на дату укладення Договору оренди) договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
З 01.02.2020р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р., відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Крім того, згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» ( в редакції станом на дату закінчення строку дії Договору - 20.08.2023р.) договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону.
За приписами ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
З матеріалів справи убачається, і сторони проти цього не заперечують, що балансоутримувачем майна комунальної власності територіальної громади міста Одеса- нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, загальною площею 135,4 кв.м, є Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради», яка 13.07.2023р. видала наказ № 78 «Про прийняття рішення щодо відсутності наміру у продовженні договору оренди від 20.08.2003 № 9/56 нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 601-1, 601-2», згідно якого у зв'язку з необхідністю використання нежитлових приміщень першого поверху № 601-1, загальною площею 122,0 кв.м та № 601-2, загальною площею 13,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, як резервного місця розташування Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» відмовлено Орендарю - Одеському міському благодійному фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» у продовженні договору оренди від 20.08.2003р. №9/56.
На виконання вимог п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» листом від 14.07.2023р. № 01-13/303-КУ Балансоутримувач повідомив про це Орендаря та додатково зазначив про необхідність забезпечення безперебійної роботи органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, що Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» наказ №78 від 13.07.2023р. видала з урахуванням розпорядження Одеської обласної державної (військової) адміністрації, що є документом з обмеженим доступом з грифом ДСК, та відповідно до вимог розпорядження Одеського міського голови від 03.05.2022р. № 2 ДСК «Про затвердження плану дії Виконавчих органів Одеської міської ради від час збройної агресії рф проти України», що є також документом з обмеженим доступом з грифом ДСК, одним з вимог плану якого є резервування приміщень під оперативну діяльність організацій у випадку зруйнування приміщення/будівлі, де станом на даний час проводять діяльність установи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX не вимагає від балансоутримувача доводити орендарю чи орендодавцю доцільність майбутнього використання такого майна для власних потреб і надавати докази на підтвердження цього ( постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024р. по справі № 920/478/23, залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2024р.у даній справі).
Суд враховує також позицію Верховного суду, викладену у постанові від 04.03.2025р. у справі №914/622/24, відповідно до якої форма повідомлення балансоутримувача про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас, таке повідомлення (звернення) балансоутримувача, у розумінні п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634, повинно містити обгрунтування необхідності використання об'єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню балансоутримувача. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами балансоутримувача можуть бути потреби у використанні об'єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності балансоутримувача.
На думку суду, у даному випадку, Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» у листі від 14.07.2023р. № 01-13/303-КУ обгрунтовано необхідність використання об'єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача в умовах воєнного стану, а саме- для визначення приміщення для резервного місця розташування установи, що повністю відповідає чинному законодавству.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до наказу Департаменту № 352 «Про відмову у продовженні договору оренди від 20.08.2003 № 9/56 нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 601-1, 601-2», Орендодавцем було прийнято рішення про відмову у продовженні договору оренди на зазначені приміщення, про що було повідомлено Орендаря листом від 18.07.2023р. № 01-13/1568 з вимогою здійснити фактичну передачу об'єкта комунальної власності за актом приймання-передачі.
Суд вважає за необхідне зауважити, що наказ №78 від 13.07.2023р. Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» та наказ Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 352 «Про відмову у продовженні договору оренди від 20.08.2003 № 9/56 нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, приміщення 601-1, 601-2», Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» не оскаржувалися.
Враховуючи все викладене вище, господарський суд вважає, що Договір №9/56 оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003р. припинився 20.08.2023р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
За приписами ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно п. 4.7 Договору оренди після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Таким чином, у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди №9/56 у Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» виникло зобов'язання щодо повернення у 15-денний термін об'єкту оренди за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодування Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.
Верховний Суд у постанові від 23.08.2024р. у справі №910/14706/22 зазначив, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
З матеріалів справи не вбачається, що Орендарем виконано такі свої зобовязання, у звязку із чим вимога позивача про виселення Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» з нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1 підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне зауважити, що в ході огляду судом доказів за їх місцезнаходженням було встановлено, що станом на даний час нежитлові приміщення, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, використовуються під пункт видачі гуманітарної допомоги, але законодавець не передбачив будь-яких пільг (умов) щодо можливості використання об'єкту оренди під такий вид діяльності після закінчення строку дії договору оренди, без укладання договору оренди об'єкта державної або комунальної власності тощо.
Таким чином, використання приміщення під пункт видачі гуманітарної допомоги жодним чином не впливає на виконання орендарем зобов'язань щодо звільнення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди та відсутності згоди орендодавця на його продовження.
Крім того, Одеській міській благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» не позбавлений можливості звернутися до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо надання в орендне користування іншого приміщення з метою здійснення своєї діяльності, у тому числі для розташування пункту видачі гуманітарної допомоги.
Щодо вимоги позивача про виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія» суд зазначає наступне.
Як вбачається з актів обстеження, складених працівниками Департаменту та КУ «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» 18.11.2024р., від 23.01.2025р., нежитлові приміщення, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1, крім Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», використовують також ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія», що вбачалося з розташованих у приміщенні та на фасаді будівлі банерів цих організацій ( банери були зняті під час огляду судом доказів за місцем знаходження), а також з інформації із соціальних мереж FACEBOOK, TELEGRAM, де зазначені організації розміщують інформацію про видачу ними гуманітарної допомоги саме за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Суд також звертає увагу на наявність договору про сумісну діяльність, укладеного між Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія» 21.11.2021р. та Угоди про сумісну діяльність під час військової агресії Російської Федерації проти України, яка є додатком №1 до цього договору, які також фактично підтверджують факт присутності членів ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія» та здійснення ними діяльності у нежитлових приміщеннях, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Наявність у ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія» іншого місця реєстрації жодним чином не свідчить про те, що вони не могли здійснювати свою діяльність у приміщеннях, які орендував Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок».
Факт сумісного використання нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 із зазначеними вище організаціями підтверджено також Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» у листі від 11.08.2023р. № 01-14/1414.
Судом встановлено, що відповідно до п.4.8 Договору оренди №9/56 Орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям за письмовим погодженням Орендодавця.
Але, матеріали справи не містять інформації щодо погодження Департаментом комунальної власності Одеської міської ради передачі частини орендованого Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» іншим особам, зокрема, ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія».
За таких обставин, ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «Дія» без належних правових підстав використовують нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, чим порушують права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеса, від імені якої діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та що є підставою для виселення їх із зазначених приміщень.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у повному обсязі та виселення Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», ГО «МІР», ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадської організації «МІР», Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 - задовольнити повністю.
2. Виселити Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 25831995) з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua).
3. Виселити Громадську організацію «МІР» (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 64, кв. 67, код ЄДРПОУ 43139593) з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua).
4. Виселити Громадську організацію «Асоціація жінок України «ДІЯ» (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 13, код ЄДРПОУ 40985898) з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua).
5. Стягнути з Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12/1, код ЄДРПОУ 25831995) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
6. Стягнути Громадської організації «МІР» (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 64, кв. 67, код ЄДРПОУ 43139593) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
7. Стягнути з Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 13, код ЄДРПОУ 40985898) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога