17 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1644/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 15949/25 від 12.11.2025 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрассе» (54058, м. Миколаїв, вул. Озерна, 14; код ЄДРПОУ 13842522) до Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) про зобов'язання звільнити від сплати орендної плати, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Штрассе» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про зобов'язання відповідача звільнити ТОВ «Штрассе» від сплати орендної плати за договором оренди землі від 29 червня 2002 року, що зареєстрований в Книзі записів договорів оренди землі 12.07.2002 р. за №1181 (кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:12:019:0004), за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, доповнено новим підпунктом 69.14 пункту 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за яким, тимчасово на період з березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також земельних ділянок (земельних часток (паїв)), які визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Як зазначає позивач, ТОВ «Штрассе» мало пільги щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована в зоні можливих бойових дій, та, в тому числі у спірному періоді, діяв згідно чинних норм Податкового кодексу України. При цьому, як зазначає позивач, 11.04.2023 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023), яким скасовано пільгу по сплаті орендної плати, щодо територій, які віднесені до можливих бойових дій, на підставі чого позивачу нарахована орендна плата за січень-квітень 2023 року. Відтак, на переконання позивача, податкове зобов'язання визначено за період, у якому не були чинними положення Закону України №3050-ІХ, що суперечить нормам статті 58 Конституції України. Позивач з посиланням на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України зазначає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відсутність у зазначеній нормі вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для її застосування є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Наразі позивач зазначає, що ТОВ «Штрассе» не мало змоги використовувати вказану земельну ділянку у зв'язку з військовою агресією.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, у позовній заяві позивачем зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «Штрассе» є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого майна», однак у зв'язку з розпочатою та тривалою військовою агресією російської федерації більшість підприємців, що орендували торгівельні місця на території ринку Штрассе за адресою м. Миколаїв, вул. Озерна, 14, покинули місця свого проживання і на даний час ще не повернулися, а відтак різко зменшилась фінансова спроможність ТОВ «Штрассе» сплачувати відповідні орендні платежі за земельні ділянки, що орендуються за вказаними адресами. Також позивач вказує, що ТОВ «Штрассе» не мало змоги використовувати вказану земельну ділянку, у зв'язку з військовою агресією».
Проте, позивачем у позові не зазначено конкретних обставин, що перешкоджали використовувати вказану земельну ділянку у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, а також не подано відповідних доказів на підтвердження обставин неможливості використання вказаної земельної ділянки в спірний період.
Крім того, як в тексті позовної заяви позивачем зазначено, що позивачу нарахована орендна плата за січень-квітень 2023 року. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не подано до суду доказів нарахування відповідачем та сплати позивачем орендної плати за спірний період.
Разом з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не наведено обґрунтування щодо обраного способу захисту прав або інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Штрассе» при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано всі вимоги ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрассе» до Миколаївської міської ради про зобов'язання звільнити від сплати орендної плати залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Штрассе» 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Штрассе», що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 17.11.2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Ільєва