Справа № 145/163/21
Провадження № 2/145/52/2025
(заочне)
"19" листопада 2025 р. с-ще Тиврів Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у відкритому спрощеному судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
05.02.2021 АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 15.08.2016.
ОСОБА_3 при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифи", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним рахунком ОСОБА_3 отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000 грн.
АТ КБ "Приватбанк" звої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості він станом на 14.12.2020 має заборгованість - 10565,61 грн, яка складається з: 8530,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2035,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10565,61 грн, а також судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 дану справу передано на розгляд судді Мазурчаку А.Г.
Ухвалою суду від 15.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду від 09.03.2021 № 191/21 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України від 25.02.2021 № 483/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку", дану справу передано на розгляд судді Ратушняку І.О.
Ухвалою суду від 15.03.2021 справу прийнято до свого провадження суддею Ратушняком І.О. та призначено її розгляд в спрощеному позовному провадженні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_3 помер, що стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00043125197 від 16.01.2024.
Ухвалою суду від 03.06.2024 заяву представника позивача задоволено, витребувано докази: інформацію зі Спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи після ОСОБА_3 , довідку про склад сім'ї та осіб, зареєстрованих за останнім місцем реєстрації померлого ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 17.10.2024 клопотання представника позивача задоволено, залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.04.2025 заяву представника позивача задоволено, витребувано докази, а саме інформацію, чи були зареєстровані за ОСОБА_3 станом на 29.03.2023 земельні ділянки, житловий будинок.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 16 від 30.04.2025 суддю Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.
Зазначена обставина призвела до неможливості розгляду суддею Ратушняком І.О. даної справи.
19.06.2025 після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2025 № 129/25 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", на виконання рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.06.2025 №2, судову справу передано на розгляд судді Іванцю В.Д.
Ухвалою суду від 11.07.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та продовжено її розгляд по суті.
У судове засідання представник позивача Поліщук Т.В. не з'явилась, згідно з поданою заявою просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги просить задоволити з підстав викладених у позовній заяві. В разі неявки в судове засідання відповідачів не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату і час судового засідання повідомлена у порядку, встановленому законом. Причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду у її відсутності не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що 15.08.2016 ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ "Приватбанк", з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 15.08.2016 (а.с.17 т.І).
Під час підписання анкети-заяви ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджуєтеся підписом у заяві.
Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Приватбанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі - надав ОСОБА_6 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором б/н від 15.08.2016, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 , станом на 14.12.2020, борг становить 10565,61 грн, та складається з: 8530,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 2035,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.6-11 т.І);
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00043125197 від 16.01.2024 (а.с.104-105 т.І).
Відповідно до витребуваних на виконання клопотання представника позивача доказів, а саме листа Тиврівської державної нотаріальної контори від 11.06.2024 №466/01-09 (а.с.120 т.І), в нотаріальній конторі на підставі претензії кредитора №SAMDNWFC00028431591 від 22.05.2024 щодо спадкоємців ОСОБА_3 , заведена спадкова справа № 55/2024 до майна померлого. У свою чергу Тиврівська селищна рада надала суду лист від 12.06.2024 № 02-09/750 (а.с.121 т.І), яким повідомила, що за останнім місцем реєстрації померлого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На виконання ухвали суду про витребування доказів, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало суду лист від 30.04.2025 № 0-2-0.2-2397/2-25 (а.с.164 т.І), відповідно до якого в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.197 т.І).
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82925932 від 17.10.2025 (а.с.2 т.ІІ) за параметрами: ОСОБА_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_6 , інформація відсутня.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82925940 від 17.10.2025 (а.с.4 т.ІІ) за параметрами: ОСОБА_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_6 , інформація відсутня.
Із листа Тиврівської державної нотаріальної контори від 17.10.2025 № 709/01-16 (а.с.5 т.ІІ) убачається, що 31.05.2024 до нотаріальної контори поштою надійшла претензія кредитора АТ КБ "Приватбанк", на підставі якої заведена спадкова справа № 55/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Інших заяв не надходило.
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82925952 від 17.10.2025 (а.с.7 т.ІІ) за параметрами: ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 55/2024.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82925968 від 17.10.2025 (а.с.9 т.ІІ) за параметрами: ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня.
Отже, матеріали справи, в тому числі докази витребувані за клопотанням представника позивача, підтверджують, що після смерті відповідача ОСОБА_3 , залучені до справи його правонаступники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину не приймали.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
Водночас спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони нараховані позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який мав місце за життя спадкодавця.
У Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 по справі № 61-25487 св18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Отже, закон пов'язує факт прийняття спадщини спадкоємцем зі встановленням обставини постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з довідкою Тиврівської селищної ради від 12.06.2024 № 02-09/750 за останнім місцем реєстрації померлого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Водночас суд зазначає, що відомостей щодо фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_3 станом на дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відомостей щодо фактичного місця проживання самих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на цю ж дату, матеріали справи не містять.
Отже, доказів, які б вказували на обставину постійного проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з ч. 2, 6 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації (постанова ВС у справі №755/16414/18 від 29.07.2022).
Згідно з пунктом 3.21 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація місця проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем в одному житловому приміщенні сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем.
Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (постанова ВС у справі № 295/15914/19 від 12.07.2022, від 21.10. 2020 у справі №569/15147/, від 12.01.2022 у справі № 446/53/16-ц).
У справі № 204/2707/19 Верховний Суд погодився з висновками про те, що державна реєстрація позивача у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті батька за цією адресою реєстрації.
З наведеної практики Верховного Суду суд дійшов висновку, що для визнання відповідачів такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , необхідно встановити факт їх постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті останнього.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст.76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належних доказів, з яких вбачалося б, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини матеріали справи не містять. Представник позивача не надав суду такі докази та не ініціював витребування таких доказів. Відповідачі у справі заяв про прийняття спадщини у встановленому законом порядку до нотаріальної контори не подавали, про що свідчить лист № 709/01-16 від 17.10.2025 (а.с.5 т.ІІ) Тиврівської державної нотаріальної контори.
Так само стороною позивача перед судом не доведено наявність у померлого ОСОБА_3 будь якого майна, за рахунок якого потенційний спадкоємець, вступивши у спадщину, в межах його вартості міг би нести відповідальність (виконати зобов'язання) за особу, цивільна (цивільно процесуальна) правоздатність та дієздатність якої припинилась у зв'язку зі смертю. Водночас матеріали справи місять докази про відсутність майна в ОСОБА_3 на день його смерті.
Оскільки в даній справі не встановлено коло осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а матеріали навпаки спростовують наявність будь якого спадкового майна, що залишилось після його смерті, за рахунок якого можна було б виконати кредитні зобов'язання, тому в задоволенні позову про стягнення заборгованості померлого позичальника ОСОБА_3 за вимогами кредитора АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. 526, 530, 625, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12, 76 -82, 89, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 19 листопада 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Іванець В. Д.