Єдиний унікальний номер 142/773/24
Номер провадження 2/142/129/25
іменем України
18 листопада 2025 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А.,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, -
12 вересня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по Договору про надання фінансового кредиту №ВН03-00096 від 27.01.2020 року в розмірі 134 760,00 (сто тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких 4 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 130 760,00 грн. - проценти за період з 27.01.2020 року по 01.07.2024 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 27.01.2020 року було укладено Договір про надання фінансового кредиту №ВН03-00096. Згідно з умовами Договору Кредитор зобов'язувався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався повернути до 10.02.2020 року наданий йому кредит у розмірі 4000,00 гривень та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 2% за кожен день. ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» свої зобов'язання щодо видачі кредитних коштів виконало належним чином, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.01.2020 року. В свою чергу Відповідачем в порушення умов Договору невчасно та не в повній мірі сплачувались проценти, а також не повернуто кредитні кошти. Оскільки кредит погашався не вчасно, сума неповерненого тіла кредиту складає 4000,00 грн., а заборгованість по процентах, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, складає 130760,00 грн. Таким чином, загальна заборгованість Позичальника станом на 01.08.2024 року складає 134760,00 (сто тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
05.09.2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ТОВ «КРЕДИТ ГОТІВКОЮ» було укладено договір факторингу №1-09Ф. Відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «КРЕДИТ ГОТІВКОЮ», що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги від 09.09.2022 року.
«12» грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНЦІЯ «ГЕФЕСТ» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №12122023. Відповідно до умов даного договору право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ», що підтверджується витягом з Додатку №1 до договору відступлення права вимоги №12122023 від 12.12.2023 р.
«13» грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВОЮ КОМПАНІЄЮ «ГЕФЕСТ» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13122023/1. Відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 до договору відступлення права вимоги №13122023/1 від 13.12.2023 р.
Таким чином, ОСОБА_1 на даний час є особою, яка мас право вимоги до боржника в частині повернення заборгованості за Договором та всіх інших платежів по Договору, а тому є належним позивачем за даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2024 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 13 вересня 2024 року було направлено запит до Студенянської сільської ради, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2
23 вересня 2024 року судом отримано відповідь від Кукулівського старостинського округу № 2 Студенянської сільської ради за вих. № 66 від 19 вересня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 25 жовтня 2002 року.
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року у даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено судове засідання на 10 годину 00 хвилин 22 жовтня 2024 року, яке в подальшому відкладено у зв'язку з неявкою відповідача, востаннє на 13 годину 00 хвилин 18 листопада 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 18 листопада 2025 року не з'явився, проте 21 жовтня 2025 року на адресу суду через підсистему "електронний суд" надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення в справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній цивільній справі, в тому числі 18 листопада 2025 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повернутими конвертами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання було направлено повістки про виклик до суду з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.
При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, двічі не з'явився до суду без поважних причин. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилася в жодне судове засідання, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позов слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
Як передбачено ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 27.01.2020 року було укладено Договір про надання фінансового кредиту №ВН03-00096.(а.с.3-4)
Згідно з п. 1.4- 1.6 договору про надання фінансового кредиту №ВН03-00096 ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в сумі 4000 грн., строком на 14 днів, а саме з 27 січня 2020 року по 10 лютого 2020 року зі сплатою відсотків у розмірі 2% від суми наданого кредиту за кожен день користування.
А також відповідач 27 січня 2020 року підписав графік повернення кредиту за договором, (а.с. 5) Анкету. (а.с. 6) Заяву позичальника на отримання фінансового кредиту. (а.с. 7) та паспорт споживчого кредиту. (а.с. 8)
ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» свої зобов'язання щодо видачі кредитних коштів виконало належним чином, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.01.2020 року. (а.с. 9)
05 вересня 2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ТОВ «КРЕДИТ ГОТІВКОЮ» було укладено договір факторингу №1-09Ф. Відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «КРЕДИТ ГОТІВКОЮ». (а.с.12-15)
Відповідно до витягу з реєстру права вимоги від 09.09.2022 року, що є додатком до договору факторингу №1-9Ф від 05.09.2022 року, до ТОВ «Кредит Готівкою» перейшло право вимоги за кредитним договором №ВН03-00096 від 27.01.2020 року, позичальником за яким є ОСОБА_2 (а.с.16)
Факт сплати за договором факторингу №1-09Ф від 05 вересня 2022 року підтверджується випискою за контрагентом. (а.с. 17-18)
12 грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНЦІЯ «ГЕФЕСТ» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №12122023. Відповідно до умов даного договору право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ». (а.с.19-20)
З витягу додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №12122023 від 12.12.2023 року вбачається, що до ТОВ «ФК «Гефест» перейшло право вимоги за кредитним договором №ВН03-00096 від 27.01.2020 року, позичальником за яким є ОСОБА_2 (а.с.21)
Факт сплати за договором відступлення прав вимоги №12122023 від 12 грудня 2023 року підтверджується копією платіжної інструкції №346687221 від 12.12.2023 року. (а.с. 22)
13 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВОЮ КОМПАНІЄЮ «ГЕФЕСТ» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13122023/1. Відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, укладеним було між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , було відступлено до ОСОБА_1 . (а.с.23-24)
Згідно з витягом з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №13122023/1 від 13.12.2023 року, який підписано ОСОБА_1 , до нього перейшло право вимоги за кредитним договором №ВН03-00096 від 27.01.2020 року, позичальником за яким є ОСОБА_2 , сума заборгованості за договором кредиту становить 134760,00 грн. (а.с.25)
Факт сплати за договором відступлення права вимоги №13122023/1 від 13 грудня 2023 року підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.3355979871.1 від 13.12.2023 року. (а.с. 26)
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до норм статті 516 ЦК України за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.
Такий висновок суду співпадає з правовою позицією про застосування норм права щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 31.10.2018 у справі №465/646/11, від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц, від 08.08.2023 у справі №910/8115/19, від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, які враховуються судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до практики Верховного Суду відступлення права вимоги за кредитним договором може відбуватися лише на користь установ, наділених правом надавати фінансові послуги. Фізичні особи можуть викупити у банків заборгованість за кредитними зобов'язаннями їхніх клієнтів за умов: якщо банк перебуває на стадії ліквідації, а право вимоги реалізується на електронних торгах. Такий висновок зроблено Касаційним цивільним судом у складі ВС в постанові від 16.12.2020 у справі № 640/14873/19.
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.
Зі встановлених обставин у даній справі вбачається, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, згідно з вищенаведеними законодавчими нормами.
Доказів, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 викупив право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_2 у банку, який перебуває в стадії ліквідації, матеріали справи не містять.
Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «ФК «Гефест» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року не могло перейти від ТОВ «ФК «Гефест» до ОСОБА_1 , а тому останній не може вимагати стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за №607/14378/21, у постанові Великої Палати Верховного суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Враховуючи викладене вище, а також те, що договір відступлення права вимоги від 13.12.2023 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та позивачем ОСОБА_1 , не може бути підставою для правонаступництва позивачем прав кредитора у зобов'язанні щодо відповідача ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00096 від 27.01.2020 року, оскільки у зобов'язаннях, які виникли на підставі кредитного договору, кредитором може бути лише спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа, та враховуючи, що інших підстав для виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві не наведено, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії ААМ, виданого 28.02.2023 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 гр., загальне захворювання, довічно.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судного збору, судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 509, 510, 512, 514, 516, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 223, 247, 263- 265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту - залишити без задоволення.
Судовий збір в розмірі 1347 гривень 60 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 18 листопада 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , проживаючий в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: