Справа № 128/3707/25
Іменем України
19 листопада 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що «28.10.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2026902183. Даний договір є змішаним, у якому містяться елементи різних договорів, і позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача обслуговування картки. У пункті 2 договору визначено умови укладання заяви-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026902183_CARD від 28.10.2019, що є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід'ємною частино якого є тарифи банку, паспорт споживчого кредиту. На підставі заяви-анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб, про що міститься підпис позичальника на розписці. Відповідно до заяви-анкети, визначено умови обслуговування кредитної лінії. Зокрема, за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних. Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту. АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026902183_CARD від 28.10.2019 виконав в повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 02.03.2021. У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного договору, позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026902183_CARD від 28.10.2019, укладеною між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 38 693,47 грн, з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість по відсотках. 14.05.2025 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості. Дана вимога не була отримана відповідачем, а була повернута за закінченням терміну зберігання. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2026902183_CARD від 28.10.2019 у розмірі 38 693,47 грн, з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість по відсотках, а також витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 24.09.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 18.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 18.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 28.10.2019 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2026902183, згідно з яким банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах: загальний розмір кредиту - 41 635,40 грн; дата остаточного повернення кредиту - 28.10.2021; комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту; протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних; датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору; за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листом; на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5%; на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних (а.с. 11-12).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження його умов з позичальником до позову також долучено копію паспорту споживчого кредиту, який підписано позичальником ОСОБА_1 (а.с. 13).
Розпискою, підписаною ОСОБА_1 , підтверджено, що останнім отримана картка № НОМЕР_1 , картка емітована на його ім'я, з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлений, що підтверджується копією такої розписки (а.с. 14).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором №2026902183_CARD від 28.10.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.03.2023 становить 38 693,47 грн, з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 15-28).
На підтвердження отримання та використання кредитних коштів ОСОБА_1 до позову долучено копію виписки з рахунку приватного клієнта №2026902183_CARD (розрахунковий період з 28.10.2019 до 24.03.2023 (а.с. 29-31).
24.03.2023 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (фактор) укладено договір факторингу №24/03/23, згідно з умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, в розмірі портфеля заборгованості, що підтверджується копією такого договору (а.с. 6-8).
Згідно з копією витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23, укладеного 24.03.2023, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2026902183 від 28.10.2019 в сумі 38 693,47 грн, з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 9).
14.05.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслана вимога про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України, в якій відповідача повідомлено про передачу права вимоги новому кредитору ТОВ «Брайт Інвестмент», а також про наявну в нього заборгованість за кредитним договором №2026902183 від 28.10.2019 в сумі 38 693,47 грн (а. с. 32).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (фактор) укладено договір факторингу №24/03/23.
Отже, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за договором №2026902183 від 28.10.2019, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії розрахунку заборгованості за договором №2026902183 від 28.10.2019 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.03.2023 становить 38 693,47 грн, з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами договору №2026902183 від 28.10.2019, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , банк надає позивальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах: загальний розмір кредиту - 41 635,40 грн; дата остаточного повернення кредиту - 28.10.2021; комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту; протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних; датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору; за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листом; на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5%; на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.
Тому нарахування процентів кредитором здійснювалося за умовами договору №2026902183 від 28.10.2019, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останнім, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні АТ «ОТП Банк», ні його правонаступнику - ТОВ «Брайт Інвестмент» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, доказів на спростування встановлених судом обставин не надав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 444,20 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, про що зазначено у позовній заяві, не долучено жодних доказів, тому питання щодо стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором №2026902183 від 28.10.2019 у загальному розмірі 38 693 (тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто три) грн 47 коп., з яких: 21 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 693,47 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, Дніпропетровської ообласті.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 19.11.2025.