79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.11.2025 Справа № 914/8/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Жовківської окружної прокуратури,
в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної військової (державної) адміністрації,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВКОМ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»,
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянко та повернення земельної ділянки на користь держави,
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної військової (державної) адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВКОМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», про усунення перешкод в користуванні земельною ділянко та повернення земельної ділянки на користь держави.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
16.06.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 11.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Прокуратура просить усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га та 4622184900:09:000:0062 189,7072 га, шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальність «Левком» (код ЄДРПОУ 19141269) та повернення таких земельних ділянок на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Левком».
Позиція відповідача
Відповідач стверджує, що свою діяльність на Добротвірському водосховищі здійснює відповідно до вимог чинного законодавства з отриманням усіх передбачених законодавством документів, необхідних для здійснення такої діяльності.
Позиція третьої особи
АТ «ДТЕК Західенерго» просить суд позовну заяву від 31.12.2024 Жовківської окружної прокуратури до ТОВ «ЛЕВКОМ» (код 19141269) у справі № 914/8/25 про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення об'єкту водного фонду та земельних ділянок під ним задовольнити в повному обсязі.
На території Кам'янка-Бузької та Добротвірської ОТГ Львівської області розташоване Добротвірське водосховище. Згідно Правил експлуатації Добротвірського водосховища, затверджених Державним агентством водних ресурсів України 17.11.2016, наповнення водосховища розпочато в 1959 році, рівень води досяг нормального підпертого рівня в березні 1961 року, тип водосховища - русловий, призначення - охолодження циркуляційної оборотної води ТЕС в акваторії водосховища, забезпечення необхідних витрат води на технічні потреби ДТЕК Добротвірська ТЕС, гідротехнічні споруди водосховища знаходяться на балансі ДТЕК Добротвірська ТЕС і експлуатується цехом теплопостачання, підземних комунікації та гідроспоруд (ЦТПКГ) ДТЕК Добротвірська ТЕС.
Згідно даних Публічної кадастрової карти України, Добротвірське водосховище знаходиться в межах 3 земельних ділянок з цільовим призначенням для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, зокрема:
- земельної ділянки кадастровий № 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га;
- земельної ділянки кадастровий № 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га;
- земельної ділянки кадастровий № 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником вказаних земельних ділянок є Львівська обласна державна адміністрація, ЄДРПОУ 00022562.
Вказане підтверджують перебування Добротвірського водосховища та вищезазначених земельних ділянок (під ним) в державній власності.
Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер II-ЛВ №004546, II-ЛВ №004547 та II-ЛВ №004548 виданих 12.08.2002 право постійного користування здійснює ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 23269555. Відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 16.11.2018 № б/н строкове платне право користування частиною земельної ділянки площею 2,8909 га здійснює ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АКВАРЕСУРСЕНЕРГО», ЄДРПОУ 40031558.
Відомості про право користування чи оренди ТзОВ «ЛЕВКОМ» вищевказаними земельними ділянками відсутні.
Добротвірське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки (кадастрові номери 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га; 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га; 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га) використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВКОМ» (ЄДРПОУ 19141269) в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об'єкту та землі.
На офіційному інтернет порталі Львівського рибоохоронного патруля Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області міститься публікація від 02.11.2023 «Відбулося вселення водних біоресурсів на Добротвірському водосховищі» за посиланням (https://lv.darg.gov.ua/_vidbulosj_vselennja_vodnih_0_0_0_1594 _1.html?search=%D0%E5%E6%E8%EC%20%F0%E8%E1%EE%E3%EE%F1%EF%EE%E4%E0%F0%F1%) з якої вбачається, що ТзОВ «Левком» виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації.
На офіційному сайті Державної екологічної служби у Львівській області міститься публікація від 31.10.2024 «Інспекція взяла участь у зарибленні Добротвірського водосховища» за посиланням (https://www.lviv.dei.gov.ua/post/inspektsiya-vzyala-uchast-u-zariblenni-dobrotvirskogovodoskhovishcha) з якої вбачається, що ТзОВ «ЛЕВКОМ» повторно виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації.
Жовківською окружною прокуратурою скеровано запити до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області №14.53/05-38-376ВИХ-24 від 29.01.2024, ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» №14.53/05-38-1363ВИХ-24 від 01.04.2024 та №14.53/05-38-3656ВИХ-24 від 05.09.2024, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу і Сяну №14.53/05-38-4806ВИХ-24 від 12.11.2024; Державної екологічної інспекції у Львівській області №14.53/05-38-4808ВИХ-24 від 12.11.2024; Головне управління Держгеокадастру у Львівській області №14.53/05-38-4807ВИХ-24 від 12.11.2024; Головне управління ДПС у Львівській області №14.53/05-38-4812ВИХ-24 від 12.11.2024; Львівську обласну військову (державну) адміністрацію №14.53/05-38-4809ВИХ-24 від 12.11.2024.
Згідно інформації Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області від 26.02.2024 №2-2-16/155-24 управлінням дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не видавався. Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища в адміністративних межах Червоноградського та Львівського районів, Львівської області, розроблений ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект». Зміни до вказаного Режиму не вносились. Перший звіт від ТзОВ «ЛЕВКОМ» про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 01.07.2023 отримано управлінням 03.07.2023. Вселення водних біоресурсів проведено 30.07.2023 відповідно до вимог Режиму, про що складено та затверджено підсумковий акт про виконання робіт з відтворення водних біоресурсів.
Згідно додаткової інформації Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області від 30.12.2024 № 1-3-16/866-24 Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища ТзОВ «ЛЕВКОМ» управлінням погоджено 02.05.2023, термін дії Режиму до 31.12.2027. Надано підсумкові акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт ТзОВ «ЛЕВКОМ» на Добротвірському водосховищі за останні два роки, копії звітів ТзОВ «ЛЕВКОМ» про обсяги вилову водних біоресурсів на Добротвірському водосховищі за 2023- 2024 роки та копію Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища в адмінмежах Червоноградського та Львівського районів Львівської області, що підтверджує фактичне використання ТзОВ «ЛЕВКОМ» водного об'єкту - Добротвірське водосховище та земельними ділянками, на яких воно розташоване.
Запити надіслані на адресу ДП Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» повернулись з відміткою про закінчення термінів зберігання.
Відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу і Сяну №17/1668 від 04.12.2024 згідно Правил експлуатації Добротвірського водосховища, затверджених Державним агентством водних ресурсів України 17.11.2016, наповнення водосховища розпочато в 1959 році, рівень води досяг нормального підпертого рівня в березні 1961, тип водосховища - русловий, призначення - охолодження циркуляційної оборотної води ТЕС в акваторії водосховища, забезпечення необхідних витрат води на технічні потреби ДТЕК Добротвірська ТЕС, гідротехнічні споруди водосховища знаходяться на балансі ДТЕК Добротвірська ТЕС і експлуатується цехом теплопостачання, підземних комунікації та гідроспоруд (ЦТПКГ) ДТЕК Добротвірська ТЕС. Склад та коротка характеристика гідротехнічних споруд наведена в Правилах експлуатації. Інформація щодо дати прийняття в експлуатацію гідротехнічних споруд в управлінні відсутня. Паспорти Добротвірського водосховища (згідно Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013 «Про затвердження порядку розроблення паспорту водного об'єкта») не розроблялися. ТзОВ «Левком» звіт про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна) не подавався. Також додано Правила експлуатації Добротвірського водосховища в одному примірнику на 49 аркушах.
Державна екологічна інспекція у Львівській області в інформації №07-4095 від 22.11.2024 не заперечила прийняття участі 31.10.2024 у зарибленні Добротвірського водосховища, а саме у тому що ТзОВ «Левком» виконано відтворення (вселення) водних біоресурсів згідно Режиму рибогосподарської експлуатації. Однак в інформації зазначено, що Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища Інспекція не погоджувала та перевірки ТзОВ «Левком» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не проводила.
Як вбачається з інформації Голового управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.3-6284/2-24 від 12.12.2024 власником вказаних земельних ділянок кадастрові номери 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га, 4622184900:09:000:0062 площею 189,7072 га, є Львівська обласна державна адміністрація, а постійним користувачем ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер II-ЛВ №004546, II-ЛВ №004547 та II-ЛВ №004548 виданих 12.08.2002.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Львівській області ТзОВ «ЛЕВКОМ» (ЄДРПОУ 19141269) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Пустомитівська державна податкова інспекція (Пустомитівський район)). Згідно з даними інформаційної системи органів ДПС відсутня інформація щодо подачі ТзОВ «ЛЕВКОМ» податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Кам'янка-Бузькій ДПІ ГУ ДПС у Львівській області.
З інформації наданої Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією №5/9-15147/0/2-24/9-31 від 11.12.2024 вбачається, що за результатами аналізу баз даних електронного документообігу звернення, заяви, листи ТзОВ «ЛЕВКОМ» щодо отримання земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 4622185600:16:000:0225, 4622185900:15:000:0142, 4622184900:09:000:0062 у користування та щодо оренди водного об'єкта - Добротвірського водосховища та земельної ділянки під ним, у облдержадміністрації не виявлено.
Облдержадміністрацією не здійснювалося погодження права користування водним об'єктом - Добротвірське водосховище та земельною ділянкою під ним для ТзОВ «ЛЕВКОМ», а також не здійснювалося погодження Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «ЛЕВКОМ» (код ЄДРПОУ 19141269) зареєстровано 07.08.1992, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи, поміж іншого є: 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну та інші. Однак, відсутні види економічної діяльності, які передбачають рибогосподарської діяльності, зокрема 03.22 Прісноводне рибництво.
Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля , її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.
Згідно ст. 1 Водного кодексу України, водний об'єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
Також в ст.1 Водного кодексу України міститься визначення понять: водойма, зазначаючи що це безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, поверхневі води, у тому числі серед інших, штучні водойми (водосховища, ставки) (ст. 3 Водного кодексу України).
В силу положень ст.ст. 1, 74 Водного кодексу України Добротвірське водосховище є технологічним водоймищем.
Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно ст.1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно даних Державного агентства водних ресурсів України (https://eservices.davr.gov.ua/site/) ТзОВ «ЛЕВКОМ» (ЄДРПОУ 19141269) не має дозволу на спеціальне водокористування та не перебуває у реєстрі водокористувачів.
Статтею 43 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі, зокрема, мають право використовувати водні об'єкти на умовах оренди.
Частинами 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди.
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ст. 79 Земельного кодексу України).
Землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами належать до земель водного фонду (стаття 4 Водного кодексу України, частина 1 статті 58 Земельного кодексу України).
Одним із суб'єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (ст. 80 Земельного кодексу України).
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частини 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що використання водного об'єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури, зокрема, належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» містяться такі визначення:
- водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини;
- рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування;
- рибогосподарський водний об'єкт (його частина) - водний об'єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства;
- промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України;
- рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо;
- рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості;
- рибогосподарський водний об'єкт (його частина) - водний об'єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.
Відповідно до ст. 25 цього Закону, використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Стаття 27 зазначеного Закону встановлює, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», а саме Режиму промислу або Режиму рибогосподарської експлуатації.
Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб'єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини) (ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
При цьому, Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не надають ТзОВ «ЛЕВКОМ» права користування водосховищем, як водним об'єктом, та земельною ділянкою під ним.
Крім цього, Закон України «Про тваринний світ» у статті 3 визначає об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед яких є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про тваринний світ», за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів може здійснюватись такий вид використання об'єктів тваринного світу як рибальство.
За визначення ст. 25 Закон України «Про тваринний світ», рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.
Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України (ст. 26 Закон України «Про тваринний світ»).
Згідно зі ст.17 Закон України «Про тваринний світ», до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.
З вищенаведеного випливає, що рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об'єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства.
Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008.
Як вказано в самій Інструкції, вона розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України «Про тваринний світ».
Пунктом 2.1 Інструкції, передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання.
Інструкція безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об'єктами та земельними ділянками водного фонду оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України.
Як зазначалось, Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про тваринний світ», та є підзаконним нормативно-правовим актом, тому вона не може суперечити вимогам Закону України «Про тваринний світ» щодо отримання в користування рибогосподарських водних об'єктів при веденні рибного господарства. Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства.
Крім того, дана Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття «рибальство», яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об'єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.
Крім зазначеного, статтею 23 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає і такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №801 від 30.10.2013, визначає процедуру видачі суб'єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу.
Згідно з п. 2 Порядку, дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об'єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом.
Дозвіл видається територіальним органом суб'єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.
Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб'єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи що посвідчують право користування водними об'єктами чи земельними ділянками водного фонду відсутні.
Тож для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не представляють жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об'єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об'єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл.
При затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об'єктами і землями водного фонду.
Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування.
Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.
Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами).
Зі всього вищенаведеного випливає, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №806/449/15, від 16.05. 2019 у справі №806/3184/18, від 19.11.2019 у справі №806/1350/15.
Таким чином, ні Режим рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища та ні Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об'єкта - Добротвірського водосховища.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 (cправа №923/213/18) зазначивши, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстав для одноосібного використання водного об'єкта та земельної ділянки під ним.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Користування природними ресурсами у сфері господарювання унормовано Главою 15 (ст.ст. 148-153) Господарського кодексу України. Зокрема, наведеними нормами передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси, в тому числі водні об'єкти, у порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За змістом положень ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з нормою ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Об'єктами цивільних прав є речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) - ст. 181 ЦК України, належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як передбачено ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4)право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
За вимогами ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, а тому власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.
Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст. 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, та визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Більше того, з огляду на вищезазначені норми матеріального права обрання способу захисту у кожному конкретному випадку та з огляду та особливості певних правовідносин є законним правом позивача або прокурора.
Разом з тим, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже наведена норма права передбачає такий спосіб захисту як пред'явлення позову про звільнення самовільно зайнятого водного об'єкту разом із землею під ним.
Приписами ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки.
Зокрема, відповідно до п. б ч. 3 цієї норми передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до норм ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1); власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2).
Згідно приписів ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об'єкту разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.
Як зазначалось вище, одним із способів захисту прав на земельні ділянки, передбачених ч. 3 ст. 152 ЗК України та ч. 2 ст. 16 ЦК України, є серед іншого, відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Разом з цим, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно норм ч. 2 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
З огляду на викладене, відповідач лише за наявності Режиму рибогосподарської експлуатації не може використовувати водний об'єкт для ведення господарської діяльності з метою розведення риби.
Щодо висновків Верховного Суду, зазначених відповідачем та викладених у постанові від 23.11.2018 у справі № 806/449/15.
Дана справа стосується пред'явленого прокурором позову у межах адміністративного судочинства. Предметом позовних вимог у цій справі було визнання незаконним та скасування наданого Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Житомирській області погодження щодо видачі Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища. Підстави позову - відсутність дозвільних та правовстановлюючих документів на право використання земельної ділянки та водного об'єкту з метою здійснення господарської діяльності. Підставою для відмови позовних вимог прокурора у цій справі стали висновки судів про те, що Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах від 15.01.2008 № 4, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України (якою унормовано порядок надання Режиму), не передбачено обов'язковість надання заявником правовстановлюючих документів на право користування водним об'єктом та земельною ділянкою.
Що стосується справи № 910/5640/18, то слід зазначити наступне.
Встановлено, що з позовом у цій справі звернулася агрофірма «Злагода» до ТзОВ "Оратівагроінвест" та Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування Режиму рибогосподарської експлуатації. Підстави позову - перевищення повноважень Державного агентства рибного господарства України в частині погодження, а не затвердження такого Режиму, оскільки це суперечить п.2.4 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах № 4 від 15.01.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за №64/14755.
Так, постановою апеляційної інстанції у цій справі скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції у справі № 910/5640/18 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем Режиму за наведених останнім обставин, оскільки ТОВ "Оратівагроінвест" для погодження Режиму було надано Держрибагентству усі передбачені нормативно-правовими актами документи.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції став висновок апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем Режиму за наведених останнім обставин, оскільки ТОВ "Оратівагроінвест" для погодження Режиму було надано Держрибагентству усі передбачені нормативно-правовими актами документи, передбачені Інструкцією № 4.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2020 у даній справі закрито провадження за касаційною скаргою позивача, а тому висновки суду касаційної інстанції по суті даної справи - відсутні.
Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 (справа № 910/17999/16), п. 38 постанови від 25.04.2018 (справа № 925/3/7), п. 40 постанови від 25.04.2018 (справа № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 (справа № 910/719/19), від 19.06.2018 (справа № 922/2383/16); від 16.05.2018 (справа № 910/5394/15-г); від 12.12.2018 (справа № 2-3007/11); від 16.01.2019 (справа № 757/31606/15-ц).
Наведені відповідачем дві справи, а саме № 910/5640/18 та № 806/449/15 відрізняються між собою за змістом правовідносин, фактичним обставинам справи та предметом позовних вимог. У згаданих справах позивачами оскаржується незаконне погодження уповноваженим суб'єктом Режиму рибогосподарської діяльності.
Суд звертає увагу, що у даній господарській справі № 914/8/25 прокурор не оскаржує правомірність надання/отримання ТзОВ «Левком» Режиму рибогосподарської експлуатації.
Підставами позову у цій справі є відсутність правовстановлюючих документів (зокрема договору оренди) на Добротвірське водосховище, що суперечить ст. 51 Водного кодексу України не під час отримання Режиму, а у зв'язку з використанням такого водного об'єкту.
Прокурором правомірно здійснено посилання на норми Закону України «Про аквакультуру», оскільки таким регулюється порядок надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури.
Аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру»).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 19 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Використання водного об'єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Висновки щодо порушення вимог законодавства при здійсненні рибогосподарської діяльності без наявності правовстановлюючих документів на водний об'єкт також викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 922/3463/23.
Що стосується водосховища комплексного призначення, слід зазначити наступне.
Жодним документом у даній справі не підтверджується той факт, що Добротвірське водосховище є водосховищем комплексного призначення.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Як вбачається з наведеної норми, водосховище комплексного типу свідчить про неможливість надання такого в оренду. Тобто, даний факт не означає те, що таке водосховище (згідно доводів відповідача) можна використовувати без правовстановлюючих документів, а таке за жодних обставин не може передаватися у оренду.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Аргументи відповідача не знайшли свого підтвердження в долучених до матеріалів справи доказах.
В обґрунтування підстав для звернення прокурора з даним позовом, суд зазначає наступне.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об'єкта та зайнятих ним земельних ділянок водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.
Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб'єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Львівська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об'єктів, а її права були порушені діями відповідача щодо використання водного об'єкта та земельних ділянок під ним.
Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією до цього часу не вжито заходів заходів реагування.
Питання незаконного використання водного об'єкта (Добротвірського водосховища) разом із розташованими під ним земельними ділянками у світлі положень ст. ст. 13, 66 Конституції України становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.
Жовківською окружною прокуратурою 12.11.2024 за №14.53/05-38-4809ВИХ-24 направлено лист на адресу Львівської обласної військової (державної) адміністрації, в якому повідомлено вказаний орган про виявлені порушення та акцентовано його увагу на необхідності вжиття заходів до їх усунення.
У відповідь на лист прокурора Львівська обласна військова (державна) адміністрація надала відповідь листом від 11.12.2024 № 5/9-15147/0/2-24/9-31, з якої вбачається, що остання з позовом до суду не зверталася.
За результатами розгляду вказаного листа, враховуючи виявлені порушення та факт відсутності наміру у позивача на звернення до суду з позовом самостійно, обласною прокуратурою на виконання положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист від 31.12.2024 №14.53/05-38-5644ВИХ-24 на адресу Львівської обласної військової (державної) адміністрації (копія додається) про пред'явлення прокурором відповідного позову.
Таким чином, у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов'язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Слід також зазначити, що вказаний механізм дій, що передує зверненню прокурора з позовом до суду повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Враховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є використання ТзОВ «ЛЕВКОМ» Добротвірського водосховища та земельних ділянок під ним усупереч вимогам чинного законодавства.
За наведених обставин, повноваження прокурора на представництво інтересів держави підтверджено в належним чином.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 4622185600:16:000:0225 площею 275,8014 га, 4622185900:15:000:0142 площею 201,4683 га та 4622184900:09:000:0062 189,7072 га, шляхом заборони здійснення рибогосподарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальність «Левком» (код ЄДРПОУ 19141269) та повернення таких земельних ділянок на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Левком».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левком» на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Горецька З.В.