79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.11.2025 Справа № 914/1997/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни, місто Шептицький, Львівська область
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, місто Львів
про визнання недійсним та скасування рішення про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.
За участю представників:
від позивача: Тарнавська Н.Я. - фізична особа-підприємець; Бордюк М.Й. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1378576 від 25.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №286 від 07.06.1994, в режимі відеоконференції).
від відповідача: Сигляк І.Я.- представник повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва), Герасимчук О.В. - представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (реєстраційний номер облікової картки платника податків - 2878907024) №63/34-р/к від 15.04.2025 у справі №63/4-15-1-21-2023 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу в частині, що стосується позивача, на підставі яких Фізичну особу-підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну визнано винною у вчиненні порушення передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді вчинення поширення інформації, що вводить в оману.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Ухвалою від 16.10.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2025 об 11:30 год, постановив провести судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 12.11.2025 об 11:30 год в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https:vkz.court.gov.ua).
Позивач та представник позивача в судове засідання 12.11.2025 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з'явилися, позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили його задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання 12.11.2025 для розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві, просили відмовити у його задоволенні.
В судовому засіданні 12.11.2025 суд розглянув клопотання позивача про долучення доказів, яке надійшло на електронну адресу суду 11.11.2025 (вх.№30120/25) та 12.11.2025 (вх.№30120/25) в канцелярію суду з аналогічним змістом та залишив без розгляду, з огляду на наступне.
Ухвалою від 16.10.2025 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті, отже клопотання, яке надійшло до суду є таким, що подані поза межами підготовчого провадження.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Імперативною нормою частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Суд зазначає, що позивач мав достатньо часу для подання клопотання, однак клопотання подане без обґрунтування поважності причин неможливості подання на стадії підготовчого провадження без відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання, що в силу частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення такого клопотання без розгляду.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 12.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позивач не погоджується з рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/4-15-1-21-2023 від 15.04.2025 (справа №63/34-р/к) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - рішення АМК), наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначила, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; невідповідністю висновків відповідача, викладених у рішенні фактичним обставинам справи.
Цим рішенням визнано, що Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна, вчинила порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5., (в інших місцях тексту рішення інформації: «ІНФОРМАЦІЯ_2» - офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП Укрпатент. Номер свідоцтва № НОМЕР_9. ІНФОРМАЦІЯ_11», за яке згідно зі статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" накладено штраф в розмірі 65 000 грн, а також зобов'язано Фізичну особу-підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну припинити зазначене порушення.
Позивач стверджувала, що інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5., не поширювала, на момент ухвалення оскаржуваного рішення власником сайту був ОСОБА_2, який здійснив оплату за реєстрацію доменного імені //ІНФОРМАЦІЯ_7 (сайту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Україна», яка надає такі послуги з реєстрації доменного імені, сама Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна (позивач), доступу до вищезазначеного сайту не мала.
Позиція відповідача.
Відповідач виклав свої заперечення у відзиві на позовну заяву (вх. №19792/25 від 25.07.2025), зокрема зазначив, що в межах здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, на виконання доручення голови Антимонопольного комітету України від 17.11.2022 № 13-01/347 (вх. № 63-01/67-АМ від 18.11.2022) відділенням розглянуло заяву Фізичних-осіб підприємців Ковтуна Олександра Миколайовича та Абдулоєва Назара Сафаралійовича щодо розміщення Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною на сайті інтернет - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5., інформації такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2» - Офіційна торгова марка, зареєстрована «ДП «УКРПАТЕНТ». Номер свідоцтва № НОМЕР_1 . В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_8» такою, що дискредитує заявників, а факт повідомлення такої інформації, що вводить в оману.
Інформація, яку поширювала Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна на сайті Інтернет - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням htths//ІНФОРМАЦІЯ_7., «В Україні «ІНФОРМАЦІЯ_8», є інформацією, яка містить неточні відомості та інформацією нечітко сформульованою, є неправдивою та вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються заявниками.
Внаслідок обраного способу викладення рекламної інформації, Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна може стимулювати споживачів придбати продукцію, що реалізовується через її web сайт, що може призвести до отримання нею неправомірних переваг у конкуренції.
У зв'язку з вищенаведеним Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №63/4-15-1-21-2023 від 15.04.2025 (справа №63/34-р/к) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна ( АДРЕСА_1 ), зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 . Основним видом її діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.59).
Фізична особа підприємець Ковтун Олександр Миколайович, Фізична особа підприємець Абдулоєв Назарій Сафаралійович та Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна є суб'єктами господарювання
На виконання доручення голови Антимонопольного комітету України від 17.11.2022 № 13-01/347 (вх. № 63-01/67-АМ від 18.11.2022) відділенням розглянуло заяву Фізичних-осіб підприємців Ковтуна Олександра Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та Абдулоєва Назара Сафаралійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) щодо розміщення Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною на законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Згідно з розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/21-рп/к від 22.02.2023 у справі №63/4-15-1-21-2023 розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною передбачене статтею15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.
Копію розпорядження адміністративної колегії Відділення від 22.02.2023 № 63/02-/419 у справі №63/21-рп/к про початок розгляду справи надіслано Фізичній особі-підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні листом від 22.02.2023.
Листом від 22.02.2023 № 63-02-418 Фізичній-особі підприємцю Ковтуну Олександру Миколайовичу та Абдулоєву Назару Сафаралійовичу (заявникам) надіслано повідомлення про початок розгляду справи.
Заявники є власниками свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5 , яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10 грудня 2013 - ІНФОРМАЦІЯ_9, а також свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_6 , яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 06 січня 2021- ІНФОРМАЦІЯ_2.
Під час здійснення господарської діяльності заявники створили web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 який слугує сервісом інтернет магазину меблів - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Заявники через Інтернет магазин за допомогою web-ресурсу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюють реалізацію м'яких та корпусних меблів українських виробників.
Заявниками надано інформацію про те, що 23.11.2021 Фізична-особа підприємець Ковтун Олександр Миколайович та Фізична-особа підприємець Абдулоєв Назар Сафаралійович на сайті інтернет магазину за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 виявили інформацію такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2»-Офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП «Укрпатент». Номер свідоцтва № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_11».
Відповідно до інформації, наданою Фізичною-особою підприємецем Ковтуном Олександром Миколайовичем та Фізичною-особою підприємцем Абдулоєвим Назаром Сафаралійовичем (заявниками) web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 використовує Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна.
Листом від 08.03.2023 б/н (вх. № 63-01/423 від 14.03.2023 Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна повідомила, що власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.04.2020 № НОМЕР_7 , є її син ОСОБА_2 , який з урахуванням статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та статті 1109 Цивільного кодексу України надав їй право використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2».
07.02.2023 службовцями Відділення було здійснено аналіз інформації, розміщеної на web-ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено, що Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна у ході здійснення своєї господарської діяльності використовує web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 який слугує сервісом в якому розміщується маркетингова інформації щодо адрес магазинів де реалізовуються м'які та корпусні меблі, а також сервісом Інтернет-магазину м'яких та корпусних меблів.
На web-ресурсі за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ зафіксовано інформацію такого змісту, що в лівому верхньому кутку у вишневому відтінку виконано напис «ІНФОРМАЦІЯ_2» над яким зображено корону у відтінку жовтого кольору. Над написом містяться посилання з переходом на сторінки веб сайту, зокрема розділ «Контакти», після переходу за посиланням міститься інформація такого змісту :
НОМЕР_10 - Гаряча лінія для безкоштовних дзвінків
НОМЕР_11
«ІНФОРМАЦІЯ_2» - Офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП «УКРПАТЕНТ» . Номер свідоцтва № НОМЕР_1
ІНФОРМАЦІЯ_11.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» листом від 03.03.2024 №7749 (вх. № 63-01/913 від 05.04.2024), повідомило, що доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_7» зареєстровано абонентом ОСОБА_2.
Фізична-особа підприємець Ковтун Олександр Миколайович та Фізична-особа підприємець Абдулоєв Назар Сафаралійович, вважають, що використання Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною саме такого формулювання створює опосередковане порівняння конкурентів (зокрема інтернет-магазину заявників «ІНФОРМАЦІЯ_2» ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками «наявності торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «офіційного статусу», про що говорить фраза у тексті: «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_10», при цьому інша фраза: «Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв» автоматично формує уявлення у споживачів, що всі окрім Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни та інтернет магазину ІНФОРМАЦІЯ_4 є шахраями, а отже такими, що введуть незаконну діяльність, а відповідно така інформація впливає на намір потенційних споживачів скористатися сервісом інтернет-магазину заявників «ІНФОРМАЦІЯ_2» за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_9.com/ua/. Тому твердження Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни про те, що «В Україні «ІНФОРМАЦІЯ_6» є недостовірною інформацією.
Листом від 08.03.2023 б/н (вх. №63-01/423 від 13.03.2023) Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна надала інформацію, що «ІНФОРМАЦІЯ_10» підкреслювалось, що відповідно до закону, право використання цього товарного знаку мали виключно ОСОБА_2 і Тарнавська Наталія Ярославівна, а словосполучення «Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв» мало на увазі, що всі інші, хто використовує товарний знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» без відповідного дозволу, діють протиправно, обманом використовуючи такий торгівельний знак.
Відповідно до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки зареєстровано наступних власників торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2»:
- свідоцтво НОМЕР_12 - Ковтун Олександр Миколайович та Абдулоєв Назар Сафаралійович ;
- свідоцтво НОМЕР_13 - ОСОБА_2.
Фізична-особа підприємець Ковтун Олександр Миколайович, Фізична-особа підприємець Абдулоєв Назар Сафаралійович та Фізична-особа підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна, здійснюють свою діяльність на одному ринку роздрібної торгівлі меблями, зокрема реалізацію меблів через мережу Інтернет на своїх web-сторінках.
З метою отримання додаткових доказів для встановлення фактичних обставин справи, на підставі доручення голови Відділення від 18.02.2025 №63-03/51-вд було проведене опитування споживачів корпусних та м'яких меблевих виробів поблизу торговельних центрів та спеціалізованих магазинів в територіальних межах міста Львів, міста Луцьк, міста Івано-Франківськ, міста Ужгород та міста Рівне (далі - опитування), зокрема, щодо сприйняття споживачами інформації про властивості продукції, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, «ІНФОРМАЦІЯ_11», а також впливу та/або можливості впливу на наміри споживача щодо придбання цієї продукції.
До цього звіту додано: підсумковий звіт за результатами проведеного опитування споживачів від 27.02.2025 №1, звіт інтерв'юера за результатами проведеного опитування споживачів від 13.06.2025 №1 та анкети.
У кожній анкеті зазначено, що під час проведення опитування в додатку до анкети використано кольорове графічне зображення web сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформації, яка була розміщена «ІНФОРМАЦІЯ_11»
Респондентам запропоновано дати відповіді на 2 питання в анкеті:
1) Чи могли б вплинути на Ваші наміри щодо придбання продукції така інформація про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ (див. додаток 1)?
2) Якою, на Вашу думку, є інформація «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_12», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ ?
За результатами опитування встановлено:
-72 % споживачів могли б придбати продукцію, прочитавши таку інформацію про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_13»;
-76 % споживачів вважає, що інформація «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_2» це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, є інформацією, що вказує на те, що всі інтернет ресурси з інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» окрім інтернет магазину за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ є шахраями тобто введуть незаконну діяльність.
Відділенням було складено подання про попередні висновки від 02.04.2025 № 63-03/138-П
Листом Відділення від 02.04.2025 № 63-02/2636е на адресу Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни було надіслано витяг з подання та одночасно повідомлено про засідання адміністративної колегії Відділення щодо прийняття рішення у справі. Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0601130780320 лист від 02.04.2025 № 63-02/2636е, адресований Фізичній особі-підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні, 04.04.2025 було вручено одержувачу.
Листами Відділення від 02.04.2025 №63-02/2637е Фізичній особі-підприємцю Ковтуну Олександру Миколайовичу та від 02.04.2025 №63-02/2638е Фізичній особі-підприємцю Абдулоєву Назару Сафаралійовичу, було надіслано витяг з подання. Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 060113078440 лист від 02.04.2025 № 63-02/2637е, адресований Фізичній особі-підприємцю Ковтуну Олександру Миколайовичу, 07.04.2025 було вручено одержувачу.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 № 169-р із змінами) 07.04.2025 на офіційному веб-сайті Відділення була розміщена інформація щодо попередніх висновків у справі.
На подання про попередні висновки у справі від 02.04.2025 № 63-03/138-П, яке було надіслано Фізичній особі-підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні листом від 02.04.2025 № 63-02/2636е, Тарнавська Наталія Ярославівна не надала своїх заперечень чи спростувань.
15.04.2025 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 63/4-15-1-21-2023 та прийнято рішення №63/34-р/к про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.
Відповідно до вказаного рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, визнано, що фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) вчинила порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ інформації: «ІНФОРМАЦІЯ_11».
На підставі статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», за вчинене порушення законодавства у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, накладено на Фізичну особу-підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну штраф на загальну суму 65 000,00 грн.
Відповідачем визначено при постановленні оскаржуваного рішення №63/34-р/к від 15.04.2025, інформація «ІНФОРМАЦІЯ_11», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, може вплинути на наміри споживачів щодо придбання продукції, що реалізовує Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна, що підтверджується результатами опитування, у зв'язку з чим Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна, може посилити конкурентну позицію та отримати перед заявниками, які теж здійснюють господарську діяльність на ринку роздрібної торгівлі меблями, неправомірні переваги в конкуренції не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивої інформації.
При цьому, за результатами проведеного опитування Відділенням встановлено, що інформація «ІНФОРМАЦІЯ_11», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, є інформацією, що вказує на те, що всі інтернет ресурси з інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» окрім інтернет магазину за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ є шахраями тобто введуть незаконну діяльність.
У зв'язку з наведеним, стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення інформації, що вводить в оману, може надати Фізичній особі-підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні неправомірних переваг у конкуренції порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність на ринку роздрібної торгівлі меблями та вказують правдиву інформацію на своїх web сайтах.
Внаслідок обраного способу викладення рекламної інформації, Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна може стимулювати споживачів придбавати продукцію, що реалізовується через її web сайт, що може призвести до отримання нею неправомірних переваг у конкуренції.
З доводами, викладеними в рішенні №63/34-р/к від 15.04.2025 у справі № 63/4-15-1-21-2023, Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна не погоджується, у позовній заяві спростовує висновки, які покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення власником сайту є ОСОБА_2, який і здійснив оплату за реєстрацію такого доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 (сайту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостинг Україна», яке надає послуги з реєстрації доменного імені.
Стверджує, що ОСОБА_2 є власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» , зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.04.2020р. №274/47/23, який надав позивачу право на використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2»
Позивач зазначила, що інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» - офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП «Укрпатент», номер свідоцтва № НОМЕР_8 . В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_2 - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», ОСОБА_2 повідомляв на своєму сайті, що така торговельна марка належить йому і ті, хто її буде використовувати будуть діяти недобросовісно, вводячи в оману інших осіб, оскільки, відповідно до чинного законодавства не мають права використовувати без нашого дозволу цю торговельну марку.
Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна (позивач) стверджує, що цей запис не був спрямований на недобросовісну конкуренцію, тобто діям, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям господарської діяльності та визначені главами 2-4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а був направлений на захист власної торговельної марки, знаку для товарів і послуг, з метою неможливості використання його без його згоди, оскільки це могло привести до змішування діяльності різних господарських суб'єктів з діяльністю різних господарських суб'єктів з діяльністю інших суб'єктів господарювання.
На підставі наведеного, позивач просить суд, визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України №63/34-р/к від 15.04.2025 у справі №63/4-15-1-21-2023 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу у розмірі 65 000,00 грн.
Висновки суду.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.2007, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Предметом позову у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/34-р/к від 15.04.2025 у справі №63/4-15-1-21-2023.
Відповідно до частин 1, 4 статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини сторін Законами України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції .
Відповідно до статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначені повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.
Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/ необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони. А на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/17929/19).
Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №910/20506/20 зазначив, що суд, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення АМК, не має встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність недобросовісної конкуренції в діях позивача, а зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/21488/17, від 17.09.2020 у справі №910/1254/19).
З огляду на наведене, суду в цій справі належить надати правову кваліфікацію відносинам сторін, встановити обставини та дослідити їх в контексті саме порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно складу правопорушення відповідно до кваліфікації визначеної відповідачем, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін, наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість позивачем передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсними рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.04.2025 у справі №63/34-р/к.
Частинами 1, 2 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.02.2023 №63/21-рп/к розпочато розгляд справи №63/4-15-1-21-2023 за ознаками вчинення Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною порушення, передбаченого статтею 151Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.
Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України мають проводити дії, спрямовані на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень приймати рішення у справі, в якому наводити мотиви його прийняття, зазначати встановлені обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, на підставі яких прийнято рішення.
Пунктом 3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету №169-р від 29.06.98) уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін. Зокрема, у справах можуть проводитися такі дії як дослідження регіонального або загальнодержавного ринку, одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які фіксуються у протоколі, опитування споживачів (юридичних та фізичних осіб).
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи й потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути призначена експертиза.
Вимога про надання інформації надсилається юридичним особам за їх місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ, фізичним особам - за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування). Вимога додатково може бути надіслана за останнім відомим місцезнаходженням юридичної особи або задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи.
Судом встановлено, що відповідачем було проведене опитування споживачів корпусних та м'яких меблевих виробів поблизу торговельних центрів та спеціалізованих магазинів в територіальних межах міста Львів, міста Луцьк, міста Івано-Франківськ, міста Ужгород та міста Рівне (далі - опитування), зокрема, щодо сприйняття споживачами інформації про властивості продукції, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, «ІНФОРМАЦІЯ_11», а також впливу та/або можливості впливу на наміри споживача щодо придбання цієї продукції.
Пунктом 4 глави VI Порядку проведення опитувань встановлено, що анкета повинна містити питання, які: 1) стосуються виключно предмета справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (про захист від недобросовісної конкуренції), проведення дослідження ринку; 2) сформульовані таким чином, щоб не спонукати споживача до певної конкретної відповіді; 3) сформульовані таким чином, щоб забезпечити учаснику опитування можливість самостійно викласти свою думку; 4) містять однозначну, зрозумілу для споживача термінологію; 5) є послідовними, логічно сформульованими, несуперечливими, лінгвістично та граматично правильними.
Варіанти відповідей повинні мати наскрізну порядкову нумерацію арабськими цифрами (п.7 глави VI Порядку проведення опитувань).
До цього звіту додано: підсумковий звіт за результатами проведеного опитування споживачів від 27.02.2025 №1, звіт інтерв'юера за результатами проведеного опитування споживачів від 13.06.2025 №1 та анкети.
У кожній анкеті зазначено, що під час проведення опитування в додатку до анкети використано кольорове графічне зображення web сайту https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ та інформації, яка була розміщена «ІНФОРМАЦІЯ_11» (див. додаток 1).
Респондентам запропоновано дати відповіді на 2 питання в анкеті:
1) Чи могли б вплинути на Ваші наміри щодо придбання продукції така інформація про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ (див. додаток 1)?
2) Якою, на Вашу думку, є інформація «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_12», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ (див. додаток 1)?
За результатами опитування встановлено:
-72 % споживачів могли б придбати продукцію, прочитавши таку інформацію про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_13»;
-76% споживачів вважає, що інформація «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_2» це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, є інформацією, що вказує на те, що всі інтернет ресурси з інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» окрім інтернет магазину за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ є шахраями тобто введуть незаконну діяльність.
Абзацом 11 пункту 3 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України передбачено, що за результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, що вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, разом із матеріалами справи
Копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам (абзац 1 пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України ).
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду .
Як вбачається з пунктів 16-17 Рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/4-15-1-21-2023 від 15.04.2025 (справа №63/34-р/к) відділенням листами від 02.04.2025 за вих.№63-02/2636е, вих.№ 63-02/2637е та вих№63-02/2638е направлено витяг з подання та одночасно повідомлено про засідання адміністративної колегії відділення щодо прийняття рішення у справі заявникам ( Фізичній особі- підприємцю Ковтуну Олександру Миколайовичу та Фізичній особі- підприємцю Абдулоєву Назару Сафаралійовичу) та Фізичній особі- підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0601130780320 лист від 02.04.2025 №63-02/2636е, адресований Фізичній особі-підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні, 04.04.2025 було вручено одержувачу.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №060113078440 лист від 02.04.2025 №63-02/2637е, адресований Фізичній особі-підприємцю Ковтуну Олександру Миколайовичу 07.04.2025 було вручено одержувачу.
Вищезазначені обставини Фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною (позивачем) не оспорюються та свідчать про обізнаність позивача з попередніми висновками відповідача у справі №63/34-р/к.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у разі доведення вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень.
У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтею 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків (пункт 4 розділу VIIІ Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України).
Судом встановлено, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.04.2025 №63/34-р/к за результатами розгляду справи №63/4-15-1-21-2023 визнано, що фізична особа підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна вчинила порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення фізичною особою-підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ інформації: «ІНФОРМАЦІЯ_11»( пункт 1 рішення); за вчинене порушення, визначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на фізичну особу-підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) накладено штраф у розмірі 65 000,00 гривень (пункт 2 рішення).
Статтею 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, що набула чинності для України 25.12.1991, актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.
Статтями 1, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону (стаття 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Главою 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено дії у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, тобто повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації).
Як зазначив Верховний Суд у постанові №924/55/25 від 12.06.2025 положення статті 151 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" в основному ґрунтуються на тому, що введенням в оману є певні дії суб'єкта господарювання, які направлені на свідоме вчинення дій визначених законом як недобросовісна конкуренція, зокрема, повідомлення безпосередньо самим суб'єктом або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, які пов'язані із власною господарською діяльністю відповідного суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна здійснює роздрібну торгівлю меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.59)
Позивач повідомила суд, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення власником сайту є ОСОБА_2, який і здійснив оплату за реєстрацію такого доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 (сайту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостинг Україна», яке надає послуги з реєстрації доменного імені.
Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна стверджує, що ОСОБА_2 є власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» , зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.04.2020р. №274/47/23, який надав позивачу право на використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2»
Позивач зазначила, що інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» - офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП «Укрпатент», номер свідоцтва № НОМЕР_8 . В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_2 - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», ОСОБА_2 повідомляв на своєму сайті, що така торговельна марка належить йому і ті, хто її буде використовувати будуть діяти недобросовісно, вводячи в оману інших осіб, оскільки, відповідно до чинного законодавства не мають права використовувати без нашого дозволу цю торговельну марку.
Фізична особа-підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна стверджує, що цей запис не був спрямований на недобросовісну конкуренцію, тобто діям, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям господарської діяльності та визначені главами 2-4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а був направлений на захист власної торговельної марки, знаку для товарів і послуг, з метою неможливості використання його без його згоди, оскільки це могло привести до змішування діяльності різних господарських суб'єктів з діяльністю різних господарських суб'єктів з діяльністю інших суб'єктів господарювання.
За приписами частини 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням торговельної марки визнається, зокрема, застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано.
Відповідно до частин 2, 7, 8 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим законом. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, власником знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27 квітня 2020 НОМЕР_13, є син Фізичної особи підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни - ОСОБА_2, який з урахуванням статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та статті 1109 Цивільного кодексу України надав їй право використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2».
«ІНФОРМАЦІЯ_2» - офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП «Укрпатент», номер свідоцтва № НОМЕР_8 .
Суд звертає увагу, що з наданих позивачем до матеріалів справи доказів та пояснень позивача та представника позивача у судовому засіданні не вбачається правомірності поширення позивачем інформації, шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5., інформації - «ІНФОРМАЦІЯ_11». Зворотного позивачем та представником позивача суду не доведено.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2025 у справі №924/55/25, зазначив, що відповідність дій суб'єкта господарювання вимогам відповідного закону не може розглядатись як така, що звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов'язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману. Поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" має оцінюватись в контексті "дій у конкуренції". Аналогічна за змістом правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі №910/20506/20.
Покликаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, як на підставу для визнання оспорюваного рішення недійсним, позивач вказує на неврахування відповідачем факту, що запис розміщений на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5. «ІНФОРМАЦІЯ_11», не був спрямований на недобросовісну конкуренцію, а цим записом відбувалося повідомлення, що така торговельна марка належить ОСОБА_2 та Фізичній особі підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні, і ті хто буде її використовувати будуть діяти недобросовісно вводячи в оману інших осіб, оскільки відповідного до чинного законодавства не мають права використовувати цю торговельну марку.
Відповідно до пункту 15 частини 1статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.
Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Закону України "Про рекламу" основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.
Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу", передбачено, що недобросовісною рекламою є реклама, що вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження .
Частиною 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень Антимонопольний комітет України щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції .
Суд враховує, що для доведення складу порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", підлягають встановленню такі обставини:
1) суб'єкт господарювання повідомляє безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповні, неточні, неправдиві відомості, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення;
2) такі відомості можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання;
3) дії можуть призвести до досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
При цьому, поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, пов'язаних з предметом реклами, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг, впливати на вибір суб'єкта господарювання постачальника товару/робіт чи надавача відповідної послуги (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/20506/20).
Суд враховує, що згідно усталеної правової позиції Верховного Суду, що застосовується при розгляді спорів про недобросовісну конкуренцію у формі поширення інформації, що вводить в оману, для кваліфікації дій як недобросовісної конкуренції згідно зі статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" обов'язковою умовою є встановлення конкурентних відносин між суб'єктами господарювання (постанови від 08.06.2021 у справі №910/21488/17, від 11.02.2021 у справі №910/9230/19, від 17.09.2020 у справі №910/1254/19, від 27.01.2022 у справі №910/20506/20, від 22.12.2022 у справі №910/2730/21).
Сторонами не заперечується, що ринок роздрібної торгівлі меблями є конкурентним.
Також відповідач в оспорюваному рішенні, як на підставу наявності в діях Фізичної особи підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни, ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, покликається на обставини, встановлені за результатами опитування споживачів.
Згідно звіту за результатами опитування споживачів, проведеного відповідачем 28.02.2025 в територіальних межах міста Львів, міста Луцьк, міста Івано-Франківськ, міста Ужгород та міста Рівне серед 50 респондентів щодо сприйняття ними інформації, встановлено, що 72 % споживачів могли б придбати продукцію, прочитавши таку інформацію про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_13» ( 36 осіб -відповідь 2 так», 14 осіб - відповідь ні) та 76 % споживачів вважає, що інформація «В Україні офіційні «ІНФОРМАЦІЯ_2» це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/, є інформацією, що вказує на те, що всі інтернет ресурси з інформацією «ІНФОРМАЦІЯ_2» окрім інтернет магазину за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ є шахраями тобто введуть незаконну діяльність (38 осіб відповідь - так, 12 осіб -відповідь ні).
Під час проведення розслідування та розгляду справи відповідачем до прийняття оспорюваного рішення позивач ніяких аргументів щодо опитування споживачів, проведеного відповідачем, а також власних доказів на спростування наявних в матеріалах справи №63/34-р/к результатів опитування споживачів позивач не подавав.
Наведені питання стосуються виключно предмета справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (про захист від недобросовісної конкуренції), проведення дослідження ринку; сформульовані таким чином, щоб не спонукати споживача до певної конкретної відповіді; містять однозначну, зрозумілу для споживача термінологію; є послідовними, логічно сформульованими, несуперечливими, лінгвістично та граматично правильними.
У постанові Верховного Суду у справі № 924/55/25 від 12.06.2025 зазначено, що у загальному розумінні результати опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами наявними у матеріалах справи можуть прийматися на підтвердження наявності у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Суд має обов'язок достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і результати анонімного опитування думки споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 зазначила, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов'язково з'ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-151"Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4,6,8, 151,16-18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Відповідачем встановлено, що стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення інформації, що вводить в оману, може надати Фізичній особі підприємцю Тарнавській Наталії Ярославівні неправомірних переваг у конкуренції порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність на ринку роздрібної торгівлі меблями та вказують правдиву інформацію на своїх web сайтах.
Отже, поширювана Фізичною особою- підприємцем Тарнавською Наталією Ярославівною на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ інформації «ІНФОРМАЦІЯ_11», є інформацією, яка містить неточні відомості та інформацією нечітко сформульованою, є неправдивою та вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються заявниками.
Внаслідок обраного способу викладення рекламної інформації, Фізична особа підприємець Тарнавська Наталія Ярославівна може стимулювати споживачів придбавати продукцію, що реалізовується через web сайт, що може призвести до отримання нею неправомірних переваг у конкуренції.
Відтак, наведені аргументи позивача щодо неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні.
Суд враховує, що реєстрація знаку для товарів і послуг не надає права на поширення інформації, що вводить в оману, із посиланням на відповідне свідоцтво (близький за змістом висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.08.2022 у справі №910/1600/21).
Відтак, наявність права використовувати торговельні марки не спростовує висновків відповідача, що інформація на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_7/ інформації «ІНФОРМАЦІЯ_11», містить інформацію, яка вводить в оману.
Покликання позивача у позовній заяві на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 17.02.2017 у справі №910/1032/21 у даній справі судом не можуть бути враховані, оскільки відмінні підстави виникнення та зміни відповідних правовідносин.
Враховуючи вище наведені аргументи позивача щодо невідповідності висновків, викладених відповідачем в оспорюваному рішенні, обставинам справи, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні.
Доводи позивача про неповноту дослідження обставин справи АМКУ, мають загальний характер, свідчать про незгоду позивача із висновками відповідача, а не про відсутність належного мотивування рішення № 63/34-р/к від 15.04.2025, як такого.
Водночас, зміст рішення №63/34-р/к та матеріали справи підтверджують, що АМКУ надав вичерпне обґрунтування своєї позиції та повно і об'єктивно з'ясувало обставини справи, з урахуванням доказів зібраних під час дослідження справи та/чи поданих сторонами.
Щодо розміру штрафу, накладеного на Фізичну особу підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вчинення дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим законом.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Комітету у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції, припинення недобросовісної конкуренції, накладання штрафів.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Розрахунок розміру штрафу здійснюється відповідно до Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 14.12.2023 № 22-рп, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2024 за № 123/41468 (далі - Порядок визначення розміру штрафу).
Згідно з пунктом 11 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу за вчинення порушення, передбаченого статтями 1, 4-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у разі якщо можливо встановити розмір доходу (виручки), пов'язаного з порушенням, базовий розмір штрафу визначається в розмірі до 15 відсотків від розміру такого доходу (виручки) залежно від ступеня негативного впливу на конкуренцію, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи та положень пункту 2 цього розділу.
Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Львівській області листом від 18.03.2025 № 3249/5/13-01-24-07-09 (вх. Відділення № 63-01/621кі від 18.03.2025), загальна сума доходу Фізичної особи підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни за 2024 рік становить 5 283 151,14 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят одна) гривня 14 копійок.
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку визначення розміру штрафу у разі наявності обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, базовий розмір штрафу збільшується або зменшується з урахуванням цих обставин.
Під час визначення розміру штрафу враховується те, що:
- ФОП Тарнавська Н.Я. не визнала факту вчинення порушення;
- порушення ФОП Тарнавською Н.Я. припинене.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку визначення розміру штрафу розмір доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф, відповідно до якого визначається граничний розмір штрафу, встановлюється:
1)на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем;
2) на підставі відомостей, визначених формою № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», наведеною в додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.
Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Львівській області листом від 18.03.2025 № 3249/5/13-01-24-07-09 (вх. відділення № 63-01/621кі від 18.03.2025), загальна сума доходу Фізичної особи підприємця Тарнавської Наталії Ярославівни за 2024 рік становить 5 283 151,14 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят одна) гривня 14 копійок.
Отже, розмір накладеного на Фізичну особу підприємця Тарнавську Наталію Ярославівну штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, тому накладена на позивача сума штрафу є обгрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є, зокрема:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
-недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
-порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На виконання приписів частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд за результатами дослідження змісту оспорюваного рішення та матеріалів справи, перевіривши дотримання відповідачем вимог законодавства та прийняття ним рішення від 15.04.2025 №63/34-р/к на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, а також оцінивши наведені сторонами доводи та подані докази, дійшов висновку про повноту дослідження відповідачем встановлених обставин справи, можливість встановити мотиви прийняття оспорюваного рішення, які можуть бути достатніми для висновків, викладених у ньому, а відтак про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем та підстав для судового захисту таких прав шляхом визнання оспорюваного рішення недійсним.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/140-р/к від 21.12.2023 у справі № 63/9-01-98-2021 є законним і скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, з урахуванням відсутності порушень чинного законодавства з боку відповідача при прийнятті оспорюваного рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача, як порушника, до визначеної законом відповідальності.
У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Розподіл судових витрат.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 18, 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 19.11.2025.
Суддя Сухович Ю.О.