79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.11.2025 Справа № 910/6738/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО", м. Тетіїв, Київська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+", м. Київ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз (БС)", с. Покалів, Житомирська область
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2025; застосування наслідків недійсності правочину - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; поновлення за ТзОВ "Благодійний союз (БС)" запису про право власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна
За участю представників сторін:
Від позивача: Бонтлаб Василь Васильович (в режимі відеоконференції)
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз (БС)" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2025; застосування наслідків недійсності правочину скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; поновлення за ТзОВ "Благодійний союз (БС)" запису про право власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 матеріали вказаної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" направлено за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву ТзОВ "НОР-ЕСТ АГРО" залишено без руху. Ухвалою суду від 10.07.2025 позовну заяву ТзОВ "НОР-ЕСТ АГРО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Процесуальний хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 07.10.2025р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.10.2025р. Ухвалою суду від 28.10.25р. розгляд справи відкладено на 18.11.25р.
Через систему «Електронний суд» 29.10.25 подано заяву про покладення на відповідачів солідарно судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути 28800грн. витрат на правничу допомогу із доказами в підтвердження понесених витрат.
В судове засідання 18.112025 представник позивача забезпечив явку в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити у відповідності до вимог, викладених у позовній заяві та з наведених у ній підстав.
Відповідачі участі повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату місце та час судового засідання.
Відповідачами письмового відзиву не подано, причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідачів, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронних кабінетів відповідачів, та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали доставлено до електронних кабінетів відповідачів, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, таким чином відповідачам вручено ухвали суду в електронних кабінетах підсистеми "Електронний суд" .
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачам надіслано та доставлено ухвали Господарського суду Львівської області до Електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
Позивач покликається на те, що відповідач 2, маючи борг перед позивачем, з метою уникнення від сплати заборгованості за договором поруки, відчужив на користь відповідача 1 нерухоме майно за договором купівлі-продажу. Зазначив, що оспорюваний правочин укладений після виникнення заборгованості перед позивачем та після набрання законної сили рішення суду про стягнення боргу; майно за договором відчужене на користь пов'язаної особи за аномально-низькою ціною. З огляду на зазначені обставини, вважає, що оспорюваний правочин є таким, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний) та підлягає визнанню недійсним.
Як похідні вимоги просить застосувати наслідки недійсності договору та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за відповідачем 1 та поновити за відповідачем 2 запис про право власності на оспорюване майно.
Позиція відповідачів.
Відповідачі участі у судових засіданнях не забезпечили, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 165 ГПК України не скористались.
Обставини, встановлені судом.
15.05.2023 між ТзОВ "НОР-ЕСТ АГРО" та ТзОВ "Агро-цвіт-2012" укладено договір поставки № 80/23/206, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
31.07.2023 між ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО", як кредитором, та ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" як поручителем та ТОВ "АГРО-ЦВІТ-2012", як боржником, був укладений тристоронній договір поруки № П/31-07-2023, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником грошових зобов'язань за договором, передбаченим п.2 цього договору (надалі іменується "основний договір").
Згідно із п.2 договору поруки під "основним договором" в цьому договорі розуміється договір поставки № 80/23/206 від 15.05.2023 року та договір поставки № 171/22/48 від 11.05.2023 року, укладені між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець"). Сума основного зобов'язання на момент укладення цього договору становить 6 716 652,20 грн.
Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що передбачений цим Договором обов'язок поручителя перед кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов'язань боржника за основним договором.
Поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за основним договором (п.3.3 договору поруки).
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", справа № 57/24 від 07.01.2025 (надалі - Рішення) стягнуто з відповідача -2 суму 7297139,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду про видачу наказу від 18.03.2025 у справі № 873/10/25 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ "БС" про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", справа № 57/24 від 07.01.2025; рішення залишено без змін; видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" заборгованість за договором поставки № 80/23/206 від 15.05.2023 року у розмірі 7297139 (сім мільйонів двісті дев'яності сім тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 60 копійок.
09.04.25р. Північним апеляційним господарським судом у справі № 873/10/25 видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" № 57/24 від 07.01.2025р. 14.04.25р. постановою приватного виконавця у ВП №7780773 відкрито виконавче провадження на виконання наказу №873/10/25 від 09.04.25р.
27.03.2025 між ТзОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ "БС" (продавець) в особі директора Корбути Володимира Леонідовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСБС+" (покупець) в особі директора Прищепи Анатолія Дмитровича укладено договір купівлі-продажу зареєстрованого в реєстрі за № 272 (наділ - Договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, нежитлова будівля а саме : будівля сауни, літера В-1, яка знаходиться за адресою: селище Східниця Львівської області, Дрогобицького району, вулиця Шевченка № 298, загальною площею 59,8 кв. м. Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 1,2501 га, кадастровий номер 4610345400:06:015:0023, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, форма власності - комунальна, перебуває в оренді (п.1.1. договору).
Згідно з п. 1.3. договору, договірна ціна нерухомого майна, тобто сума за яку продається нерухоме майно становить 24658,33 грн . Балансова вартість нерухомого майна складає 24658,33.
На підставі рішення приватного нотаріуса Баляс Нелі Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 78063669 від 27.03.2025, відповідач 1 набув право власності на нерухоме майно згідно вказаного договору.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником, кінцевим бенефіціарним власником та директором ТзОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ "БС" є ОСОБА_1. Одночасно згідно відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб, яка зокрема вправі вчиняти правочини від імені Товариства є Корбут Володимир Леонідович .
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТзОВ "БСБС+" є ОСОБА_2. Одночасно, згідно відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб іншою особою, яка зокрема вправі вчиняти правочини від імені Товариства є Прищепа Анатолій Дмитрович з 27.07.2023.
Відповідно до відомостей із безкоштовного запиту у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ "БС" є власником ТзОВ "БС+". Прищепа Анатолій Дмитрович визначений у графі відомостей про керівника юридичної особи, іншою особою, яка уповноважена діяти від імені Товариства (директором) із 27.07.2023.
Згідно інформації з безкоштовного запиту у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ "Агро-цвіт-2012" є власником ТзОВ "Агротехноцвіт", керівником якого є ОСОБА_2.
Дані обставини також встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 09.10.25р. №910/6739/25.
На момент звернення позивача до суду, рішення не виконане, борг за договором поруки відповідачем 2 не погашений.
З огляду на наведені вище обставини, ТзОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до суду щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, як таким, що укладений на шкоду кредитору, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за відповідачем 1 та відновлення за відповідачем 2 запису про право власності на майно.
Оцінка суду.
Щодо визнання договору недійсним.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
Згідно із частиною третьою статті 206 ЦК України, правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Правове регулювання відповідно до статті 208 ЦК України щодо належного вчинення правочину між юридичними особами у письмовій формі є диспозитивним, воно не обмежує можливості укладення усного правочину між такими особами, а тільки обмежує способи доказування за частиною першою статті 218 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).
Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153).
Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 дійшла наступних висновків, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19)).
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Судом встановлено, що оспорюваний договір укладено: 1) у період наявності у відповідача 2 перед позивачем боргу за договором поруки; 2) після звернення позивача до постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу"; 3) після ухвалення рішення про стягнення боргу та після відмови у задоволенні заяви про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу"; 4) за достатньо низькою ціною та за відсутності доказів здійснення оплати за майно.
При цьому, суд враховує, що Прищепа Анатолій Дмитрович , який є директором відповідача 1 та укладав оспорюваний правочин від його імені є одночасно директором ТзОВ "БС+", яка підконтрольна відповідачу 2. Отже, Прищепа А.Д. був підконтрольним відповідачу 2 та одночасно діяв в інтересах відповідача 1, що дає підстави вважати, що відповідачі є пов'язаними (афілійованими) особами.
Суд також враховує, що засновником відповідача -1 є ОСОБА_2, яка є одночасно керівником ТзОВ " Агротехноцвіт", власником якого є ТзОВ " Агро-Цвіт-1012", що також несе солідарну відповідальність перед позивачем, а також те, що місцезнаходження обох товариств є тотожним.
У постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 920/1402/21 (920/1102/22) вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 704/1410/18, від 10.12.2021 у справі № 370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Поручитель не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник/поручитель зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника/поручителя повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники/поручителі мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2025 року у справі № 910/17461/23 та у постанові від 16.01.2025 у справі № 753/6126/22.
Зважаючи на те, що відповідач 2, будучи поручителем та маючи солідарний борг перед позивачем, відчужив оспорюване майно в період наявності у нього заборгованості перед позивачем на користь афілійованих осіб, після ухвалення рішення суду про стягнення коштів, яке на момент звернення позивача до суду не виконане, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин є таким, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний) та підлягає визнанню недійсним.
Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відновлення запису за відповідачем 2.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 924/408/21 (924/287/23) Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказав, що визнання недійсним фраудаторного правочину є необхідною передумовою для покладення на відповідних осіб негативних майнових наслідків його укладення, адже це спростовує презумпцію правомірності такого правочину внаслідок встановлення факту правопорушення.
Водночас у разі, якщо внаслідок укладення та виконання фраудаторного правочину розмір активів боржника був зменшений, для поновлення прав потерпілих осіб самого лише визнання його недійсним є недостатньо. Захист прав у такому випадку може забезпечуватися шляхом застосування зобов'язально-правових або речово-правових способів захисту.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 вказано, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18(914/608/20) дійшла наступних висновків, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно підлягає до задоволення.
Одночасно, вимога про поновлення за відповідачем 2 запису про право власності не підлягає до задоволення, оскільки запис (відомості) про право власності відповідача 2 на нерухоме майно залишаються у архівній складовій реєстру та підлягають відновленню в силу ч.3 ст.26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" внаслідок скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності на майно за відповідачем 1.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду порушене відповідачами, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
29.10.25 позивачем подано заяву про покладення на відповідачів солідарно судових витрат на професійну правничу допомогу та просить стягнути з відповідачів 28800грн. витрат на правничу допомогу .
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги у справі № 910/6738/25 позивачем надано суду наступні документи: договір № 11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2023, укладений між ТзОВ "НОР-ЕСТ АГРО" та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба"; акт № 63 здачі-приймання правничої допомоги від 28.10.2025 згідно договору № 11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2023 на суму 28 000,00 грн; платіжну інструкцію № 312815513 від 28.10.2025 на суму 28 000,00 грн .
Вирішуючи питання щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги відсутність заперечень відповідачів щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень щодо оцінки доказів на власний розсуд, на переконання суду, заявлена до стягнення сума відповідає критеріям реальності та розумності, є співмірною зі складністю справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" задоволити частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог виходячи з наступного.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 позовні вимоги задоволено частково - визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27 березня 2025 року, укладений між ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" та ТОВ "БСБС+"; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78064767 від 27.03.2025, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності за ТОВ "БСБС+" на нерухоме майно, яким є нежитлова будівля. В решті позовних вимог - відмовлено.
З огляду на те, що позов задоволено частково - у частині двох з трьох заявлених немайнових вимог, розподіл судових витрат підлягає здійсненню пропорційно до обсягу задоволених вимог, а саме у розмірі 2/3 понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - Господарським процесуальним кодексом України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір"). Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України. З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним ГПК України не передбачено. Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України). Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 та від 16.06.2022 у справі № 922/1624/21.
Судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене (постанова КГС ВС від 05.03.2024 у справі № 903/135/23 (903/134/23).
З таких обставин, витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах, тобто по 9 333,33 грн з кожного.
Понесені витрати на оплату правової допомоги за вимогу немайнового характеру, у задоволенні якої судом відмовлено, що становить 1/3 розміру гонорару - залишаються за позивачем.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, з урахуванням предмету позову у справі та результату вирішення спору у справі (задоволення позову частково), суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238,240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити частково.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 27 березня 2025 року, укладений між ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)" (11132, Житомирська область, Коростенський район, село Покалів, вулиця Шляхова, будинок 105, ідентифікаційний код 43051760) та ТОВ "БСБС+" (04050, м. Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12, ідентифікаційний код 45090560), посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баляс Нелею Петрівною на нотаріальних бланках серії НТС № 832059, та зареєстрованого в реєстрі за номером 272.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78064767 від 27.03.2025 15:19:51, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баляс Неля Петрівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності за ТОВ "БСБС+" (04050, м. Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок, 12, ідентифікаційний код 45090560) на нерухоме майно, яким є будівля сауни, літера В-1, яка знаходиться в селищі Східниця Львівської області, Дрогобицького району по вулиці Шевченка № 298. Загальна площа - 59,8 кв. м. Опис: дерев'яна будівля.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСБС+" (04050, м. Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12, ідентифікаційний код 45090560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код 38953469) - 3028,00 грн судового збору, 9 333,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ "БС" (11132, Житомирська область, Коростенський район, с. Покалів, вулиця Шляхова, будинок 105, ідентифікаційний код 43051760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код 38953469) - 3028,00 грн судового збору, 9 333,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.11.25р.
Суддя Іванчук С.В.