вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа № 911/4921/15 (911/288/21)
Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Каплі Сергія Васильовича
до 1) Громадянина України ОСОБА_1
2) Громадянина України ОСОБА_2
3) Громадянина України ОСОБА_3
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" у сумі 262233658,48 грн.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
В провадження господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4921/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження", поданою у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження в якій порушено ухвалою суду 18.11.2015 р.
Наразі триває ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Капля Сергій Васильович.
27.01.2021 р. до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" із заявою про покладення на Громадянина України ОСОБА_1 , Громадянина України ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 та юридичну особу за законодавством Белізу СПРІНГБОРД ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ІНК. (SPRINGBORD ENTERPRISES INC.) субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" у сумі 262233658,48 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2021 р. витребувано у Центру надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_1 ; витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_2 ; витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_3 .
Станом на 12.05.2021 р. до господарського суду надійшла, у відповідь на зазначену ухвалу, інформація про місце проживання відповідача - ОСОБА_2 та інформація про місце проживання відповідача - ОСОБА_3 , щодо місця проживання відповідача - ОСОБА_1 інформація до суду не надійшла.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2021 р. прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" - арбітражного керуючого Каплі Сергія Васильовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на Громадянина України ОСОБА_1 , Громадянина України ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 , юридичну особу за законодавством Белізу СПРІНГБОРД ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ІНК. (SPRINGBORD ENTERPRISES INC.) у справі № 911/4921/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження", розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника призначено на 17.11.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
28.05.2021 р. на поштову адресу суду від Бучанської районної державної адміністрації Київської області надійшов лист про відсутність можливості надання інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_1
31.05.2021 р. на поштову адресу суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист щодо надання інформації.
11.06.2021 р. до суду від ліквідатора банкрута надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2021 р.
09.08.2021 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшли документи щодо виконання вимог ухвали суду від 12.05.2021 р.
12.11.2021 р. на поштову адресу суду від ліквідатора банкрута надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
17.11.2021 р. через канцелярію суду від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 12.05.2021 р., крім іншого, розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника призначено на 17.11.2021 р.
Разом з тим, у зв'язку з перебуванням судді Лопатіна А.В. на онлайн-підготовці (навчанні) суддів місцевих господарських судів згідно з Календарним планом підготовки суддів для підтримання кваліфікації на 2021 рік, відповідно до Наказу голови Господарського суду Київської області від 02.11.2021 р. № 185-ВП, судове засідання у справі № 911/4921/15 (911/288/21), призначене на 17.11.2021 р., не відбулось.
В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2021 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника призначено на 25.05.2022 р. витребувано у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_1 ; зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" - арбітражного керуючого Каплю Сергія Васильовича в строк до 23.12.2021 р. подати до суду належним чином нотаріально засвідчений переклад на англійську мову: ухвали господарського суду Київської області від 22.11.2021 р. № 911/4921/15 (911/288/21) про призначення розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (в двох примірниках); прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 22.11.2021 (в двох примірниках); короткого викладу документа, що підлягає врученню (в двох примірниках), зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" - арбітражного керуючого Каплю Сергія Васильовича в строк до 23.12.2021 р. надати господарському суду належні докази здійснення витрат, пов'язаних із виконанням запиту на надання послуги: плата за обслуговування - 80 доларів США за документ, у відповідності до відомостей, що містяться на офіційному сайті HCCH за адресою: https://www.hcch.net/en/states/authorities/details3/?aid=1063.
21.12.2021 р. від Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла витребувана інформація щодо місця проживання відповідача - гр. ОСОБА_1
23.12.2021 р. ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" через канцелярію суду подано клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2022 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 30.11.2022 р.
30.06.2022 р. через канцелярію господарського суду ліквідатором ТОВ "Компанія "ВТК Відродження " подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 30.11.2022 р. зупинено провадження у справі № 911/4921/15(911/288/21) за позовною заявою ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Каплі С.В. до гр. України ОСОБА_1 , гр. України ОСОБА_2 , гр. України ОСОБА_3 , юридичної особи за законодавством Белізу СПРІНГБОРД ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ІНК. (SPRINGBORD ENTERPRISES INC.) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" у сумі 262233658,48 грн. до реалізації об'єктів ліквідаційної маси ТОВ "Компанія "ВТК Відродження".
03.02.2025 р. через канцелярію суду від ліквідатора ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" надійшла заява про поновлення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 04.02.2025 р. поновлено провадження у справі № 911/4921/15(911/288/21), розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника призначено на 24.09.2025 р.
Ухвалою господарського суду від 18.02.2025 р. розгляд заяви ліквідатора ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" - арбітражного керуючого Каплі С.В. про уточнення (зміну) предмету позову призначено на 24.09.2025 р.
22.09.2025 р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.
24.09.2025 р. на електронну адресу суду від голови комітету кредиторів ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою господарського суду від 24.09.2025 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 05.11.2025 р.
13.10.2025 р. на офіційну електронну адресу суду від заявника надійшло клопотання, в якому останній просить витребувати від Броварського РТЦК відомості "чи дійсно громадянин ОСОБА_3 є мобілізованим та проходить військову службу за призовом під час мобілізації; якщо ОСОБА_3 проходить військову службу, повідомити в якій частині та контактні данні частини, куди можна надсилати кореспонденцію для проведення листування щодо можливості участі ОСОБА_3 в судових засіданнях; які документи необхідно надавати у військову частину для забезпечення відпустки ОСОБА_3 для можливості його участі в судових засіданнях."
Ухвалою господарського суду від 14.10.2025 р. розгляд клопотання арбітражного керуючого Каплі С.В. про витребування доказів призначено на 05.11.2025 р.; встановлено строк для подання учасникам у справі пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 05.11.2025 р.
У судове засідання з'явився ліквідатор ТОВ "Компанія "ВТК Відродження", інші учасники судового процесу, належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідачів та їх представників.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього заявника, суд
встановив:
Ліквідатор обґрунтовує заяву про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх посадових осіб та учасників ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" тим, що у їхніх діях наявні ознаки доведення товариства до банкрутства, приховування активів та умисного заподіяння шкоди кредиторам.
Згідно з даними установчих документів та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, учасниками ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" у період, що передував банкрутству, були: ОСОБА_3 - засновник та директор товариства у 2013- 2014 роках; ОСОБА_2 - учасник та голова ліквідаційної комісії, який ініціював процедуру ліквідації; ОСОБА_1 - учасник товариства; SPRINGBOARD ENTERPRISES INC. (Беліз) - іноземна юридична особа, учасник товариства та кінцевий бенефіціарний власник.
Ліквідатор вказує, що під час здійснення ліквідаційної процедури ним встановлено факти істотного зменшення активів боржника та відсутності значної частини майна, що перебувало у заставі АТ "Укрексімбанк". Зокрема, згідно з проведеною інвентаризацією у 2016 році та повторно у 2019 роках, балансова вартість майна становила понад 116 млн. грн., тоді як фактична наявність активів підтверджена лише на суму близько 4,95 млн. грн., у тому числі 4,8 млн. грн. заставного майна.
Зазначене свідчить про нестачу майна на суму понад 111 млн. грн., що виникла, як вважає ліквідатор, внаслідок незаконного відчуження активів, здійсненого посадовими особами підприємства без згоди заставного кредитора. У 2014 році директор товариства ОСОБА_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_3 , уклав низку фіктивних договорів купівлі-продажу та передачі у користування заставного промислового обладнання загальною вартістю понад 77 млн. грн. із пов'язаними суб'єктами господарювання. Такі дії були спрямовані на виведення активів із власності боржника та унеможливлення звернення стягнення на них заставодержателем - АТ "Укрексімбанк".
На думку ліквідатора, незаконне відчуження активів, заниження їх вартості у фінансовій звітності, подання завідомо недостовірних відомостей до органів державної влади, а також подальше ініціювання процедури самоліквідації підприємства свідчать про умисний характер дій керівництва товариства, спрямованих на уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами.
Зазначені факти підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 42019111200000318, зареєстрованого 02.05.2019 р. за заявою ліквідатора, у межах якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_2 оголошено в розшук.
З урахуванням наведеного ліквідатор вважає, що дії учасників та посадових осіб ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та SPRINGBOARD ENTERPRISES INC. (Беліз) - призвели до стійкої неплатоспроможності підприємства, знищення майнової бази та завдання значних збитків кредиторам, саме тому він звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів.
У подальшому ліквідатор подав до суду заяву про уточнення (зміну) предмета позову. Керуючись своїм процесуальним правом на зміну позовних вимог, ліквідатор виклав їх у новій редакції та зазначив, що юридична особа SPRINGBOARD ENTERPRISES INC. (Беліз) припинена у зв'язку з ліквідацією, у зв'язку з чим просив виключити її зі складу відповідачів.
Подані уточнення були обґрунтовані документами щодо ліквідації зазначеної компанії та відповідали вимогам процесуального закону. З огляду на це суд визнав заяву такою, що підлягає задоволенню, та врахував внесені позивачем зміни при подальшому розгляді справи.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведена заява задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом до позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Судом встановлено, що аналіз положень частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави дійти висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв'язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.
За загальним правилом, визначеним частинами першою-третьою ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга ст. 191 ЦК України).
Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.
Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша ст. 62 КУзПБ).
Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 частини другої ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 р. № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом 2 частини другої ст. 61 КУзПБ передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід'ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 р. у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 р. у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 р. у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 р. у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 р. у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.
Визначене нормами частини другої ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 р. у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 р. № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 р. № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то суд зазначає про таке.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізнятися;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 р. у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 р. у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 р. у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 р. у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 р. у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 р. у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 р. у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 р. у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Поряд із наведеним, з матеріалів справи вбачається, що як на дату звернення ліквідатора банкрута із відповідною заявою до суду, так і станом на сьогодні ліквідатором продовжують вживатися заходи, спрямовані на виявлення, пошук та повернення у власність банкрута належного йому майна для подальшого включення такого майна до ліквідаційної маси та його реалізації з метою задоволення вимог кредиторів.
Зокрема, у межах провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" ліквідатором тривають дії щодо встановлення місцезнаходження та повернення у власність боржника його рухомого майна (транспортного засобу) з метою включення зазначеного майна до складу ліквідаційної маси та подальшої його реалізації відповідно до вимог законодавства.
Отже, станом на дату звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності (20.01.2021 р.) ліквідатором не було вжито всієї сукупності необхідних заходів, спрямованих на повне виявлення, пошук та повернення майна банкрута.
Відтак, зазначену заяву до суду подано передчасно, оскільки звернення з нею є можливим лише після завершення всіх заходів, пов'язаних із розшуком і поверненням активів банкрута, реалізацією об'єктів ліквідаційної маси та проведенням розрахунків із кредиторами. Лише за наявності встановленого факту недостатності майна для повного погашення кредиторської заборгованості може постати питання про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб у порядку, передбаченому законодавством про банкрутство.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Каплі Сергія Васильовича до Громадянина України ОСОБА_1 , Громадянина України ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" у сумі 262 219 798,48 грн. подана до суду передчасно, у зв'язку з чим, підлягає залишенню без задоволення.
Водночас суд звертає увагу, що відмова у задоволенні заяви з підстав її передчасності не позбавляє ліквідатора права повторно звернутися до суду з такою заявою після завершення всіх необхідних дій, пов'язаних із формуванням і реалізацією ліквідаційної маси та визначенням реальної наявності або відсутності активів для погашення кредиторської заборгованості.
Крім того, з огляду на те, що суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви ліквідатора про покладення на учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, подане ліквідатором клопотання про витребування інформації щодо перебування ОСОБА_3 на військовій службі втрачає процесуальну необхідність, у зв'язку з чим залишається судом без розгляду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Каплі Сергія Васильовича до Громадянина України ОСОБА_1 , Громадянина України ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" у сумі 262 219 798,48 грн. відмовити.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 19.11.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін