ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2025Справа № 910/14292/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» про забезпечення позову до пред'явлення позову
Особи, які отримають статус учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ»,
відповідач: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову за майбутнім позовом ТОВ «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, шляхом: зупинення стягнення, що проводиться на підставі наказу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/215-юр від 28.10.2025, у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритому 12.11.2025 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Подана заява обгрунтована наступним:
- на підставі оскаржуваного наказу Відділення № 70/215-юр від 28.10.2025 та заяви Відділення про примусове виконання вказаного наказу, 12.11.2025 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було вчинено комплекс виконавчих дій, а саме: винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення штрафу у розмірі 136 000,00 грн; винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13 600,00 грн; винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн та постанову про арешт коштів боржника.
- заявником не було отримано рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.07.2025 № 70/157-р/к у справі № 2/01-112-23, а тому відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», двомісячний строк на добровільну сплату штрафу за вказаним рішенням не настав. Відтак, станом на 28.10.2025 (дата видачі Наказу) не настала законна підстава, передбачена частиною 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для видачі Відділення наказу про примусове виконання. Враховуючи що Відділенням передчасно було видано наказ № 70/215-юр, такий наказ не підлягає виконанню.
- невжиття заходів забезпечення позову призведе до безпідставного та невідворотного списання значної суми коштів з діючого, критично важливого підприємства на підставі наказу, який має ознаки помилковості.
Тож, заявник вказує, що з метою захисту своїх прав та інтересів ТОВ «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» має намір звернутися до господарського суду із позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання наказу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/215-юр від 28.10.2025 таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ», проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із матеріалів заяви майбутній позов заявником буде пред'явлено до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, місцезнаходженням якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35.
Разом з тим, відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.
Тобто, першочерговою у будь-якому випадку є оцінка дотримання процесуального порядку звернення із заявою про забезпечення позову до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 917/1212/21.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні враховувати, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як встановлено судом вище, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35.
Заявник вказує, що ТОВ «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» має намір звернутися до господарського суду з майбутнім позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання наказу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/215-юр від 28.10.2025 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.
Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом. Зазначені в абзаці першому цієї частини накази мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Згідно ч. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, який видав наказ, передбачений частиною дев'ятою цієї статті, може з власної ініціативи або за заявою відповідача виправити помилку, допущену під час оформлення або видання наказу. Про виправлення допущеної помилки Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України вносить до наказу про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, зміни, які є невід'ємною частиною виконавчого документа.
В свою чергу, частиною 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені частиною першою цієї статті, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник стосуються наказу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/215-юр від 28.10.2025, виданого головою Відділення на примусове виконання рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.07.2025 № 70/157-р/к у справі № 2/01-112-23, при цьому предметом майбутнього позову заявника є вимога про визнання наказу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/215-юр від 28.10.2025 таким, що не підлягає виконанню.
Відтак, за сукупністю зазначеного вище, суд дійшов висновку щодо неможливості вирішення даної заяви Господарським судом міста Києва в силу підсудності спірних правовідносин Господарському суду Харківської області, за місцезнаходженням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач за майбутнім позовом).
Крім того, проаналізувавши положення глави 10 ГПК України, суд зазначає, що за наслідкам розгляду заяви про забезпечення позову, суд відповідно до частини 7 статті 140 ГПК України може повернути заяву про забезпечення позову якщо її подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, про що постановляє ухвалу або ж відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України постановляє ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову.
В свою чергу, застосовувати аналогію процесуального законодавства та передавати дану заяву про забезпечення позову за підсудністю до Господарського суду Харківської області суд не вбачає правових підстав.
Схожа за змістом правова позиція вбачається із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2021 у справі № 904/5998/20.
Разом з тим, враховуючи що заява подана з порушенням вимог ст. 139 ГПК України, суд вважає, що наявні підстави для повернення заявнику заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Як зазначено судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Проте, в порушення ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заявником не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Крім того, частиною 2 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань» внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову заявником вказано місцезнаходження Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх.
Проте, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, ідентифікаційний код - 22630473 є: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35.
Суд також зазначає, що згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 27.07.2018 у справі № 910/9224/17) дотримується позиції, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.
Верховний Суд у своїх рішеннях (ухвали КГС ВС від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20) звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.
При цьому в згаданих ухвалах Верховний Суд зазначив, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.
З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВП ВС від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.
Разом з тим, суд зазначає, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.
За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, заяву про забезпечення позову, є виключно довіреність або ордер.
З поданої позовної заяви вбачається, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» її підписано представником заявника - Семенюк В.В.
Проте, в додатках до позовної заяви додано довіреність у порядку передоручення від 21.05.2025, відповідно до якої Захарова Анна Станіславівна уповноважує, в порядку передоручення, Семенюк В.В. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).
Разом з тим, суд зазначає, що з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами (за виключення малозначних справ, де ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), які діють на підставі довіреності або ордеру.
Проте, матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Семенюк В.В. є адвокатом відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як і відсутні докази на підтвердження того, що Семенюк В.В. діє в порядку самопредставництва, оскільки в додатках до заяви відсутні відповіді документи, зокрема статут, положення чи трудовий договір (контракт), з яких було б чітко визначено її право діяти від імені юридичної особи -заявника без додаткового уповноваження (довіреності).
Таким чином, суд відзначає, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» про забезпечення позову підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГОТОВИХ СНІДАНКІВ «АЕРО-ЗЕТ» про забезпечення позову - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 19.11.2025.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.