ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2025Справа № 910/11439/25
За позовомОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаПечерської районної у місті Києві державної адміністрації
проприпинення трудових відносин та виключення відомостей з реєстру
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився;
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» (далі - ТОВ «Мілтенс Трейд») про припинення трудових відносин та виключення відомостей з реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач позбавлений можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника (директора) та кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв'язку з чим просить суд визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з підстав звільнення з посади директора за власним бажанням, а також виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як керівника, представника та кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання та залучено до участі у справі Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2025.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату і час розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
Суд відзначає, що ухвали суду направлялись на адресу місцезнаходження ТОВ «БАГСІК-Україна» рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте такі поштові відправлення повертались на адресу суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом досліджено, що вказані відправлення було направлено за офіційною адресою місцезнаходження ТОВ «Мілтенс Трейд», проте повертались до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день отримання судом повідомлення про відсутність ТОВ «Мілтенс Трейд» за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду у даній справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалами у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, повідомлення третьої особи про місце, дату і час розгляду справи підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
В той же час, відповідач та третя особа своїм правом на подання заперечень не скористалися, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подали.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
З урахуванням викладеного, неявка сторін та третьої особи, належним чином повідомлених про місце, дату і час судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до акту приймання-передачі частики у статутному капіталі ТОВ «Мілтенс Трейд» (код ЄДРПОУ 43342898) від 01.12.2021, який засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Толчинською Г.В., ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Мілтенс Трейд» у розмірі 100%.
За твердженням позивача, на його мобільний телефон від ОСОБА_2 надійшла сканована копія рішення учасника ТОВ «Мілтенс Трейд» №01/12/21 від 01.12.2021, яким вирішено звільнити з посади директора товариства ОСОБА_1 на підставі його заяви з 01.12.2021, виключити останнього із числа осіб, що мають право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обтяжень щодо представництва від імені товариства.
Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.07.2025 №35521827 станом на 14.07.2025 керівником, представником уповноваженим на вчинення дій від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, а також кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Мілтенс Трейд» є ОСОБА_1 , а перелік засновників (учасників) юридичної особи містить єдиного учасника - ОСОБА_2 .
Відповідно до листа Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №105-10179 від 21.08.2025 документи про звільнення ОСОБА_1 з посади директора в матеріалах реєстраційної справи відсутні, а ТОВ «Мілтенс Трейд» діє на підставі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №367 від 27.03.2019.
25.07.2025 позивачем на адреси ТОВ «Мілтенс Трейд» та ОСОБА_2 направлено заява про звільнення, в якій ОСОБА_1 просив звільнити його з посади директора ТОВ «Мілтенс Трейд» за власним бажанням, що підтверджується накладними №6340400143762 та №6340400143770.
В той же час, за інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», яка викладена у листі №1.30.002.-31409-25 від 10.08.2025, відправлення №6340400143762 та №6340400143770 повернуто за зворотною адресою відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Враховуючи те, що з незалежних від позивача причин, ТОВ «Мілтенс Трейд» не було вирішено питання про припинення повноважень позивача як директора та кінцевого бенефіціарного власника, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством, тобто спірні правовідносини випливають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 та від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон №2275-VIII).
Частиною 13 статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 98 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пунктів 7, 15 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII та модельного статуту питання щодо обрання та припинення повноважень директора товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.
Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.
Разом з тим, положеннями статті 37 Закону №2275-VIII передбачено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
За частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Станом на момент розгляду даної справи позивача не звільнено з посади директора, відповідні відомості не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не було спростовано відповідачем.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Отже, неприйняття учасником товариства рішення є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення повноважень як директора.
Таким чином, у відповідності до вищенаведених норм закону та практики їх застосування Верховним Судом, суд зазначає, що таке порушене право підлягає поновленню в судовому порядку, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення повноважень як керівника відповідача.
Крім цього, суд також звертає увагу позивача на те, що Конституційний Суд України у рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 зазначив, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів укладення з позивачем ані трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону №2275-VIII, ані цивільно-правового договору.
Оскільки відповідач не укладав з позивачем трудового договору (контракту)/цивільно-правового договору, суд дійшов висновку про те, що між ними не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відносини з управління товариством є однією із складових корпоративних відносин владно-управлінського характеру, а також виходячи із дії принципу jura novit curia («суд знає закони») та буквального тлумачення частини 13 статті 39 Закону №2275-VIII, суд вважає, що позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин підлягає задоволенню шляхом припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ТОВ «Мілтенс Трейд».
Крім цього, суд зазначає, що повноваження позивача як директора ТОВ «Мілтенс Трейд» будуть припинені у зв'язку з набранням рішенням суду законної сили, а не з дня його прийняття.
Щодо вимог позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про Товстокорого І.М. як керівника, підписанта і кінцевого бенефіціарного власника (контролера) відповідача, суд зазначає наступне.
Вимогу позивача щодо виключення з ЄДР запису про директора товариства у господарській юрисдикції необхідно розглядати разом із вимогою про визнання трудових відносин припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність і ефективність обох зазначених вимог має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. У цій частині Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 не відступила від вказаного висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає, що процедура припинення повноважень особи як директора відповідача має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення повноважень позивача як директора відповідача, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо виключення відповідного запису є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим така позовна вимога також підлягає задоволенню.
Також, як було раніше зазначено, за наявною інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) відповідача, із часткою у статутному капіталі у розмірі 100%.
Термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» розуміється у значенні, що вживається в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон №361-IX) кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є:
для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону №361-IX юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.
Юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов'язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.
У відповідності до частини 3 статті 51 Закону №361-IX юридичні особи зобов'язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Згідно з абзацом 3 пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
Оскільки ОСОБА_1 відчужив частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Мілтенс Трейд», не є учасником такого товариства, не має ані частки у статутному капіталі, ані права голосу, єдиним учасником є інша фізична особа, і матеріали справи не містять жодних доказів непрямого вирішального впливу на діяльність товариства, то позивач не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) відповідача, а тому відповідні відомості мають бути виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22; ідентифікаційний код 43342898) з дати набрання рішенням законної сили у зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як керівника та представника, який може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22; ідентифікаційний код 43342898). Видати наказ.
4. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з розділу «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22; ідентифікаційний код 43342898). Видати наказ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтенс Трейд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 22; ідентифікаційний код 43342898) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий