ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/8645/25
За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури
в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київський національний університет імені Тараса Шевченка
про визнання недійсним договору оренди майна, повернення нежитлового приміщення
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
В судовому засіданні 10.11.2025 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду
Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням Закону України "Про освіту" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а в зв'язку з визнанням його недійсним, в порядку реституції підлягає поверненню орендоване майно.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.07.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 21.07.2025.
Ухвалою суду від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, призначено підготовче засідання у справі призначити на 01.09.2025.
28.07.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивачем було надано позитивний висновок щодо укладення спірного договору оренди.
Суд 01.09.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 15.09.2025.
12.09.2025 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що послуги відповідачем-2 надаються виключно учасникам навчального процесу, оскільки, орендоване приміщення знаходиться на території студмістечка, де діє пропускний режим, а тому спірний догів укладений згідно вимог чинного законодавства за відсутності підстав для визнання його недійсним.
Суд 15.09.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 22.09.2025.
15.09.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на укладення договору згідно вимог чинного законодавства. Відповідачем-1 також заявлено клопотання про поновлення йому строку на подання відзиву, мотивоване значною завантаженістю та наявністю лише 1 повноваженого представника.
22.09.2025 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, з запереченнями проти позову.
В підготовчому засіданні 22.09.2025 судом вирішується клопотання відповідача-1 щодо поновлення строку на подання відзиву.
Відповідачем-1 підтримано клопотання про поновлення строку.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Оскільки строк на подання відзиву у загальному позовному провадження встановлено судом (не законом), а отже відповідний процесуальний строк не може бути поновлений.
Однак, для всебічного і повного розгляду справи, суд вбачає за необхідне з власної ініціативи продовжити відповідачу-1 строк на подання відзиву до 10.09.2025 та долучити його до матеріалів справи.
Суд 22.09.2025 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 30.10.2025.
29.09.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимог.
29.10.2025 до суду від голови студентської ради студмістечка надійшло звернення, в якому зазначено, що закриття відділення Нової пошти суттєво ускладнить повсякденне життя мешканців Студмістечка, обмежить доступ до послуг доставки, що особливо критично в зимовий період. Відділення Нової пошти № 355, яке розташоване на території Студмістечка виконує важливу функцію для забезпечення добробуту іногородніх студентів, воно забезпечує доступ та оперативну логістику для тисяч мешканців Студмістечка. У тому числі неповнолітніх осіб, осіб з інвалідністю, тощо. В зверненні викладено прохання врахувати при винесенні рішення інтереси студентів КНУ імені Тараса Шевченка та сприяти захисту їх прав на отримання якісного та зручного сервісу доставки.
Ухвалою суду від 30.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2025.
В судове засідання 10.11.2025 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. У поданих до суду поясненнях позивач просив розглядати справу без участі його представника.
Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 10.11.2025 представник прокуратури підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник прокуратури просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 просив у позові відмовити.
Представник відповідача-2 просив у позові відмовити.
Представник третьої особи просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, керуючись статтею 287 Господарського кодексу України, порядку укладання договорів оренди, передбачених статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», направило до Міністерства освіти і науки України лист від 03.04.2019 № 30-04/2904 про надання висновків щодо можливості передачі в оренду державного нерухомого майна.
Листом № 1/11-5923 від 27.06.2019 Міністерство освіти і науки України, враховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки (протокол № 6 від 16.05.2019), надало дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна - частини нежитлового приміщення гуртожитку № 6, загальною площею 106,8 кв м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 59, з метою розміщення поштового відділення з обмеженням по вазі до 30 кг, відповідно до законодавства, терміном до 3 років, за умови врахування пропозицій орендаря щодо орендної плати.
18.07.2019 наказом Регіонального відділення № 511 наказано укласти договір оренди державного нерухомого майна з єдиним заявником за результатами вивчення попиту на об'єкти оренди частини нежитлового приміщення гуртожитку № 6, загальною площею 106,8 кв м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 59, строком на 2 роки 11 місяців.
22.07.2019 листом № 30-04/6138 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та Київський національний університет імені Тараса Шевченка про прийняття рішення щодо укладення договору оренди нерухомого майна (частини нежитлового приміщення гуртожитку № 6, загальною площею 106,8 кв м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 59)
10.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8555, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (у корпусі гуртожитку № 6) загальною площею 106,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 59 (далі - Майно) та перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2019 і становить 2376000,00 грн. без урахування ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення поштового відділення з обмеженням у вазі до 30 кг (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.
Пунктом 10.1. Договору зазначено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10.10.2019 до 10.09.2022 включно.
В підтвердження обставин передачі майна в оренду за договором № 8555 від 10.10.2019 до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі орендованого майна від 10.10.2019, підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.
Прокурором подано позов про визнання недійсним договору оренди № 8555 від 10.10.2019 мотивований тим, що при укладенні спірного договору наявні порушення Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, майно за договором не може бути об'єктом оренди для використання його у господарській діяльності.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора із цим позовом до суду, то необхідно зазначити таке.
Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Прокурор у позові зазначав про те, що Міністерство освіти і науки України мало б здійснювати захист інтересів держави, однак, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гуртожиток № 6 (літера А), загальною площею 7483,2 кв м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 59, в якому знаходиться об'єкт оренди, належить до державної форми власності, уповноваженим органом управління є Міністерство освіти і науки України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" під управлінням об'єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності, поміж інших, є міністерства та Фонд державного майна України.
Згідно із п.30 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
За змістом підпункту 89 пункту 4 Положення Міністерство здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Отже, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади та у нього наявні правомочності на управління об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління.
Враховуючи, що спірне приміщення є державною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним здійснюється уповноваженим державним органом - Міністерством освіти і науки України, саме до компетенції Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Встановлена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Київською міською прокуратурою на адресу Міністерства освіти і науки України направлено лист від 09.05.2025 № 24-626вих-25 про надання інформації щодо законності укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8555 від 10.10.2019, чи вбачає Міністерство порушення вимог чинного законодавства при використанні спірного приміщення не за цільовим призначенням.
Листом від 21.05.2025 № 1/10543-25 Міністерство освіти і науки України повідомило прокуратуру про те, що надало позитивний висновок щодо можливості укладення договору оренди № 8555 від 10.10.2019, щодо порушення умов договору інформація у Міністерства відсутня, у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
На підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Київською міською прокуратурою повідомлено Міністерство освіти і науки України про звернення до суду з даним позовом листом від 01.07.2025 за № 24-897вих-25.
Отже, прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Міністерство освіти і науки України про порушення інтересів держави та дав можливість Міністерству відреагувати. Однак, уповноважений орган не вжив належних заходів у розумний строк, внаслідок чого інтереси держави залишаються незахищеними.
За наведених обставин, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави в суді.
Оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8555 від 10.10.2019 та зобов'язання відповідача повернути з оренди орендоване нерухоме майно, що належить до державної власності.
Положенням частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21.
Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України "Про освіту".
Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання
Відповідно до ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст 80 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент укладення договору) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Наразі ч. 4 ст 80 Закону України "Про освіту" доповнено абз 2, яким передбачено, що надання в оренду об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та які відповідно до абзацу першого цієї частини можуть надаватися орендарями державного і комунального майна з використанням майна, що належить закладу освіти, здійснюється за цільовим призначенням, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Тобто, ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" допускала та допускає можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов'язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Крім того, відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок № 483) не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди, як майно закладів освіти. Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, а саме: або/та пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу; або/та пов'язаних з обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Також згідно із п.29 Порядку № 483 обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту" освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Таким чином, забезпечення освітнього процесу є частиною освітньої діяльності.
Разом з тим існують послуги, пов'язані з забезпеченням освітнього процесу або з обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.
Підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (надалі - Перелік №796) в редакції чинній на момент укладення договору передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги: надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.
Водночас в п.26 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 №1187 встановлено, що медичне обслуговування, організація харчування та прання, ведення бухгалтерського обліку і діловодства, інші додаткові для здійснення освітнього процесу види діяльності ліцензіатів, передбачені законодавством, можуть забезпечуватися та здійснюватися шляхом залучення ліцензіатами на договірних умовах інших суб'єктів господарювання, що мають право надавати відповідні послуги.
Отже, Закон України "Про освіту" дозволяє надання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та які пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Закон України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення договору) не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов'язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №927/66/23, від 23.11.2021 у справі №909/1374/19.
Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що положення Закону України "Про освіту", Порядку № 483 та Переліку №796 дозволяють надання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та які пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що може здійснюватися із залученням інших суб'єктів господарювання. Надання в оренду майна закладів освіти, яке використовується для обслуговування учасників освітнього процесу можливе лише у випадку, якщо це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Основним видом діяльності ТОВ "Нова пошта" є 53.20 інша поштова та кур'єрська діяльність.
Суд звертає особливу увагу на звернення голови студентської ради студмістечка до суду, в якому зазначено, що закриття відділення Нової пошти суттєво ускладнить повсякденне життя мешканців Студмістечка, обмежить доступ до послуг доставки, що особливо критично в зимовий період. Відділення Нової пошти № 355, яке розташоване на території Студмістечка виконує важливу функцію для забезпечення добробуту іногородніх студентів, воно забезпечує доступ та оперативну логістику для тисяч мешканців Студмістечка. У тому числі неповнолітніх осіб, осіб з інвалідністю, тощо. В зверненні викладено прохання врахувати при винесенні рішення інтереси студентів КНУ імені Тараса Шевченка та сприяти захисту їх прав на отримання якісного та зручного сервісу доставки.
Отже учасники навчального процесу наполягають на тому, що саме закриття відділення Нової пошти ускладнить їх повсякденне життя, оскільки відділення (розміщене в орендованому приміщенні) виконує важливу функцію для забезпечення добробуту іногородніх студентів (учасників освітнього процесу).
Як зазначає третя особа, спірне приміщення знаходиться у підвалі (копія технічного паспорту долучена до матеріалів справи). Приміщення не має належного освітлення та комунікацій, тому не може бути використано для освітнього процесу чи проживання студентів.
Крім того, третьою особою до матеріалів справи долучено: Правила контрольно-пропускного режиму та порядку ввозу та вивозу товарно-матеріальних цінностей на територію Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затверджені ректором 09.01.2001; Інструкцію з організації пропускного режиму у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, затверджену ректором 12.07.2018; розпорядження ректора від 07.10.2020 № 72, яким посилено контроль за дотриманням пропускного режиму на територію Університету. Означеними доказами підтверджуються обставини про надання послуг відділенням Нової пошти лише учасникам учбового процесу.
Тобто матеріалами справи підтверджено, що передача в оренду державного майна для розміщення відділення Нової пошти не тільки не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, натомість, значно покращує та полегшує життя (соціально-побутові умови) учасників навчального процесу.
У свою чергу прокурором не доведено того, що відповідач-2 діяв недобросовісно та використовував спірне приміщення всупереч визначеній меті користування, тобто не для надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов'язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Суд не вбачає, що спірний договір № 8555 від 10.10.2019 суперечить нормам законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Суд відмовляє прокурору у задоволенні позовної вимоги про визнання недійним договору № 8555 від 10.10.2019.
Оскільки, вимога про повернення орендованого майна є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, відсутні підстави для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У позові Заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 03910019) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, ідентифікаційний код 38621185) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код 31316718) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8555 від 10.10.2019 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" повернути Київському національному університету імені Тараса Шевченка за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення у корпусі гуртожитку № 6 загальною площею 106,8 кв м за адресою: м. Київ, вул. Юлії Здановської, 59 - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 19.11.2025
Суддя І.В.Усатенко