ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/4171/25
Господарський суд міста Києва у складі судді М.О. Лиськова,
при секретарі судового засідання Самошиній І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича у справі №910/4171/25
За позовом Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000"
(04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45-а/4, офіс №34А; ідентифікаційний код: 30725954)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД"
(01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16В;
ідентифікаційний код: 39640130)
Про стягнення 380 086, 95 грн.
Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16В;
ідентифікаційний код: 39640130)
До Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000"
(04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45-а/4, офіс №34А; ідентифікаційний код: 30725954)
Про стягнення 986 624,24 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
У Господарському суді міста Києва розглядалась справа №910/4171/25 за позовом Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" про стягнення 380 086, 95 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" до Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000" про стягнення 986 624,24 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 первісні позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16В, ідентифікаційний код: 39640130) на користь Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000" (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/4, офіс № 34А, ідентифікаційний код: 30725954) 249 408,95 грн. пені, 11 023,73 грн. штрафу, 52 527,34 грн. інфляційних втрат, 5 119,18 грн. 3% річних та 4771,18 грн. судового збору. А також Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 зустрічні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства "Прогресбуд-2000" (код ЄДРПОУ 30725954, адреса: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/4, оф.34А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Буд" (код ЄДРПОУ 39640130, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16-в) штраф в розмірі 986 624,24 грн. та 11 839,49 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Прогресбуд-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі №910/4171/25 залишено без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі №910/4171/25 залишено без змін.
23.10.2025 на виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 було видано відповідні накази.
04.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" надійшла скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича у справі №910/4171/25, в якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_1.
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1.
- всі судові витрати покласти на приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 24.09.2025.
У судове засідання 24.09.2025 з'явився представник скаржника, надав пояснення по суті скарги, проси суд її задовольнити.
Інші учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про наступне.
Обґрунтовуючи доводи скарги, скаржник вказує, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/4171/25 Приватне підприємство «ПРОГРЕСБУД-2000» отримало наказ від 23.10.2025 № 910/4171/25 про стягнення з ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» на користь Приватного підприємства «ПРОГРЕСБУД-2000» 249408,95 грн. пені, 11023,73 грн. штрафу, 52527,34 грн. інфляційних втрат, 5119,18 грн. 3% річних та 4771,18 грн. судового збору, а всього 322850,38 грн., який було пред'явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Горбульову Антону Вадимовичу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича від 29.10.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
29.10.2025 представник ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» адвокат Патерилов В.В. надіслав на адресу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В. заяву від 29.10.2025 про закінчення виконавчого провадження, в якій повідомив, що ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» надіслало на адресу Приватного підприємства «ПРОГРЕСБУД-2000» засобами поштового зв'язку та через Електронний суд ЄСІТС заяву від 22.10.2025 № 22/10/2025 про припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» повідомило про зарахування зустрічних однорідних вимог між ним і Приватним підприємством «ПРОГРЕСБУД-2000» на суму 322850,38 грн., у зв'язку з чим заборгованість ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» перед Приватним підприємством «ПРОГРЕСБУД-2000» відсутня, а заборгованість Приватного підприємства «ПРОГРЕСБУД-2000» перед ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» становить 675613 грн. 35 коп. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНТ СОФІЯ БУД» просило утриматися від дій, спрямованих на отримання наказу Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТ СОФІЯ БУД» на користь Приватного підприємства «ПРОГРЕСБУД-2000» 249408,95грн. пені, 11023,73 грн. штрафу, 52527,34 грн. інфляційних втрат, 5119,18 грн. 3% річних та 4771,18 грн. судового збору, а всього 322850,38 грн., та пред'явлення його до органів державної виконавчої служби (державних виконавців) або до приватних виконавців, для примусового виконання.
Як вказує скаржник, від приватного виконавця Горбульова А.В. отримано лист № 2755 від 30.10.2025, згідно з яким було відмовлено у задоволені заяви від 29.10.2025, у зв'язку з відсутністю підстав для закінчення виконавчого провадження №79466394, оскільки 30.10.2025 стягувачу - ПП «ПРОГРЕСБУД-2000» направлено запит від 30.10.2025 № 2754 з вимогою про спростування або підтвердження факту погашення ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 № 910/4171/25.
Водночас, за доводами скаржника станом на 30.10.2025 приватним виконавцем Горбульовим А.В. у виконавчому провадженні №79466394 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 по справі № 910/4171/25 допущено бездіяльність, яка полягає у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Тобто, при зверненні до господарського суду зі позовною заявою або скаргою у позовній заяві(скарзі) повинно бути обов'язково вказано підстави такого звернення та, зокрема, яким чином порушено права позивача та яким чином судове рішення повинно відновити або захистити права та законні інтереси заявника.
Тлумачення процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що завданнями цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі-Інструкція).
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно п. 21 Розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (надалі - Інструкція), закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, суд приходить до висновку, що правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України є встановлення приватним виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документу судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Судом встановлено, що після отримання від боржника заяви про закінчення виконавчого провадження з підстав того, що боржник виконав рішення шляхом подання заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог, на адресу стягувача приватним виконавцем було направлено запит від 30.10.2025 № 2754 з проханням повідомити про наявність заборгованості ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» перед ПП «ПРОГРЕСБУД-2000», а також спростувати або підтвердити факт погашення (у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» заборгованості за виконавчим документом.
Приймаючи до уваги, що ПП «ПРОГРЕСБУД-2000» не підтвердило факт припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та не підтвердило факту відсутності заборгованості, наказ Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 № 910/4171/25 таким, що не підлягає виконанню, не визнавався, у приватного виконавця були відсутні підстави для висновку про повне фактичне виконання рішення суду ТОВ «СЕНТ СОФІЯ БУД» у зв'язку із отриманням повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні положень пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на судовий захист, про що неодноразово наголошувалося Європейським Судом з прав людини (Справа ЄСПЛ "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997, "Жовнер проти України" від 29.06.2004), Конституційним Судом України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012; перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012; абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).
Безпідставне закінчення виконавчого провадження шляхом винесення незаконної постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження порушує принцип єдності стадії винесення кінцевого судового рішення та забезпечення державою повного виконання судового рішення як суті правосуддя в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання незаконною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича щодо незакінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 № 910/4171/25.
Наведене свідчить про помилковість твердження скаржника про необхідність завершення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та, як наслідок, про безпідставність тверджень про незаконну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича.
Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із нормами статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича В той же час, скаржником не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення приватним виконавцем будь-яких прав та законних інтересів скаржника.
Приписами частини1 та 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження та враховуючи безпідставність тверджень про незаконну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаної скарги.
Питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) буде розглянуте судом після надання відповідних доказів в установлені процесуальним законом строки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 232-235, 339-340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича у справі №910/4171/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.11.2025
Суддя М.О. Лиськов