ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2025Справа № 910/11020/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код 37739041)
до Фізичної особи-підприємця Ящука Віталія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 65 750,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Ящука Віталія Дмитровича про стягнення 65 750,00 грн, з яких: 59 894,84 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 2 163,22 грн плати з абонентського обслуговування, 2 185,98 грн інфляційних втрат та 886,09 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 клопотання про об'єднання позовних вимог та їх розгляд в одному провадженні задоволено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинків за адресами: м. Київ, вул. С. Набоки, 9-А, вул. Флоренції, 12-А, вул. Чупринки, 2/8 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (далі - позивач).
Взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент надання послуг та виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водо відведення (далі - Правила) та умовами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі ~ Договір), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 , Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, Законом України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2119-V1II від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг .
З урахуванням норми п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, індивідуальним споживачем є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує Житлово- комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умові індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.
Законом України № 2189 - VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, договір про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачем послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» - не надавалася.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», є балансоутримувачем будинків за адресами: м. Київ, вул. С. Набоки, 9-А, вул. Флоренції, 12-А, вул. Чупринки, 2/8 на підставі п.п. 10-12 рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270.
01.06.2015 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та ТОВ «Євро-Реконструкція» було укладено договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності (далі - договір про співпрацю).
Так, позивач зазначає, що у останнього, як у виконавця комунальних послуг такі повноваження відсутні, у зв'язку з чим, для здійснення нарахувань вартості послуг з централізованого опалення використовується інформація, надана балансоутримувачем будинку, внаслідок чого й визначається вартість спожитих відповідачем послуг.
Пунктом 2.1.8. договору про співпрацю передбачено, що виконавець послуг має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а також про зміну орендарів нежитлових приміщень.
Пунктом 2.4.22. та 2.4.23. договору про співпрацю передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний у місячний термін повідомляти виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем та укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).
На виконання умов укладеного 01.06.2015 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та ТОВ «Євро-Реконструкція» договору № 31 про співпрацю, згідно наданої ТОВ «Євро-Реконструкція» інформації Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», нежитлові приміщення опалювальною площею 115,70 кв. м, в будинку № 9-А, по вул. Сергія Набоки, опалювальною площею 49, 50 кв. м в будинку № 12-А, по вул. Флоренції, опалювальною площею 88, кв.м в будинку № 2/8, по вул. Чупринки, в м. Києві, на підставі укладених Договорів оренди нежитлових приміщень, передані у розпорядження (в оренду) ФОП Ящуку Віталію Петровичу.
Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що нежитлові приміщення опалювальною площею 115,70 кв. м, в будинку № 9-А, по вул. Сергія Набоки, опалювальною площею 49, 50 кв. м в будинку № 12-А, по вул. Флоренції, опалювальною площею 88, кв.м в будинку № 2/8, по вул. Чупринки, в м. Києві, за опалення яких кошти не сплачувалися у період з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно), перебували у користуванні відповідача, а відповідно останній має сплатити кошти за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії до даних приміщень.
З листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві на загальну суму 25 767, 15 грн, які, як стверджує позивач, відповідачем не оплачувалися.
Також позивач зазначає, що з квітня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві, в результаті чого наявна заборгованість із сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 732, 08 грн.
Таким чином, загальна сума вимог позивача (вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві) становить: сума заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 25 767,15 грн, + абонентське обслуговування 732, 08 грн + інфляційна складова боргу в розмірі 1 047,96 грн + три відсотки річних у розмірі 382,39 грн = 27 929, 58 грн.
Крім того, позивач зазначає, що з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Флоренції, І2-А, в м. Києві на загальну суму 9 499, 62 грн, які відповідачем не оплачувалися.
За твердженнями позивача, з квітня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Флоренції, 12-А, в м. Києві, в результаті чого наявна заборгованість із сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 732, 08 грн.
Загальна сума вимог позивача (вул. Флоренції, 12-А, в м. Києві) становить: сума заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 9 499, 62 грн + абонентське обслуговування 732, 08 грн + інфляційна складова боргу в розмірі 383,02 грн + три відсотки річних у розмірі 140,13 грн = 10 754, 85 грн.
Більше того, як зазначає позивач, з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві, на загальну суму 24 628, 07 грн, які відповідачем також не оплачувалися.
З травня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві, в результаті чого наявна заборгованість із сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 699, 06 грн.
Загальна сума вимог позивача (вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві) становить: сума заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 24 628, 07 грн + абонентське обслуговування 699, 06 грн + інфляційна складова боргу в розмірі 755,00 грн + три відсотки річних у розмірі 363,67 грн = 26 445, 80 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що сума заборгованості за поставлену теплову енергію у загальному розмірі становить 59 894, 84 грн (25 767,15 грн - за нежитлові приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві + 9 499,62 грн - за нежитлові приміщення по вул. Флоренції, 12-А, в м. Києві + 24 628,07 грн - за нежитлові приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві); загальна заборгованість за абонентське обслуговування становить 2 163, 22 грн (732,08грн - за нежитлові приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві + 732,08 грн - за нежитлові приміщення по вул. Флоренції, 12-А + 699,06 грн- за нежитлові приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві).
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 185, 98 грн інфляційних нарахувань за період з 01.11.2024 по 31.03.2025 та 886, 09 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 31.03.2025.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії'), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання Інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо- будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Таким чином розмір плати за абонентське обслуговування є диференційованим в залежності від наявності у будівлі споживача вузлів комерційного обліку теплової енергії та гарячої води, а також визначеного порядку їх обслуговування та заміни оператором зовнішніх інженерних мереж або співвласниками будинку.
Щорічне встановлення розміру плати за абонентське обслуговування ТОВ "Євро-реконструкція" здійснюється з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг» від 21.08.2019 № 808 та на підставі розрахунку витрат Товариства й щорічно затверджується Наказом, про встановлення плати за абонентське обслуговування споживачів за надані комунальні послуги.
Надання послуг з постачання теплової енергії, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду підтверджується нарядами на підключення та відключення Споживача до послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до будинків в опалювальний період 2024 - 2025 роки.
Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водо відведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.1 1.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із внесеними змінами.
Розрахунок здійснювався в автоматичному режимі за допомогою електронної системи (програми), яка створена з метою оптимізації дій розрахункового відділу під час нарахування споживачам коштів за надані послуги, на підставі визначених згідно чинного законодавства формул розрахунку вартості спожитої теплової енергії з урахуванням внесених до неї працівниками підприємства вихідних даних у вигляді особових рахунків споживачів, розміру опалювальної площі будинку та приміщення споживача, теплового навантаження будинку та приміщення споживача, кількість днів у поточному місяці року, встановлений згідно норм КТМ коефіцієнт, який вираховується з урахуванням середніх температурних показників навколишнього середовища за місяць (погоди) на підставі даних метеорологічної служби показників засобу обліку, показники засобу обліку, розміру тарифу та інші вихідні дані.
Показники комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень,
Так, облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вул. С. Набоки, 9-А, в місті Києві, здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ - 11Т заводський номер 3871 (акт готовності приладу комерційного обліку до роботи в опалюваний період 2024-2025 роки).
Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду, підтверджується Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період, показниками відомостей спожитих послуг теплової енергії за період з 01.11.2024 по 22.03.2025, нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, які наявні в матеріалах справи.
Основою для розрахунку спожитих послуг з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2024 року по 31 березня 2025 року є звіти з показаннями приладів комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії.
Судом встановлено, що з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві на загальну суму 25 767, 15 грн, які відповідачем не оплачувалися.
Також судом встановлено, що з квітня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість зі сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 732, 08 грн.
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вул. Флоренції, 12-А, в місті Києві, здійснюється приладом комерційного обліку СА- 97/2М заводський номер 6805 (акт готовності приладу комерційного обліку до роботи в опалюваний період 2024-2025 роки).
Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду, підтверджується Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період, показниками відомостей спожитих послуг теплової енергії за період з 26.10.2024 по 26.03.2025, нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, які наявні в матеріалах справи.
Основою для розрахунку спожитих послуг з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2024 року по 31 березня 2025 року є звіти з показаннями приладів комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії.
Отже, судом встановлено, що з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Флоренції, І2-А, в м. Києві на загальну суму 9 499, 62 грн, які відповідачем не були оплачені.
Крім того, судом встановлено, що з квітня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Флоренції, 12-А, в м. Києві, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість із сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 732, 08 грн.
Так, облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вул. Чупринки, буд. 2/8, в місті Києві, з жовтня 2016 року, здійснюється приладом комерційного обліку SKS - З заводський номер 019494 (акт постановки приладу комерційного обліку).
Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду, підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2024 - 2025 роки, показниками відомостей спожитих послуг теплової енергії за період з 01.01.2025 по 23.03.2025, нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, які наявні в матеріалах справи.
Основою для розрахунку спожитих послуг з постачання теплової енергії за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року є звіти з показаннями приладів комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії.
Оскільки у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 було виявлено непрацездатність засобу комерційного обліку, нарахування коштів за спожиті послуги з постачання теплової енергії за цей період здійснювалося з урахуванням показників засобу комерційного обліку у попередньому опалювальному періоді (копії Актів про виявлення непрацездатності засобу обліку від 01.12.2024 та від 23.12.2024).
Судом встановлено, що з листопада 2024 року по березень 2025 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві, на загальну суму 24 628, 07 грн, які відповідачем не було оплачено.
Крім того, судом встановлено, що з травня 2024 року по липень 2025 року (включно) відповідачем не сплачувалися кошти за абонентське обслуговування по особовому рахунку з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість із сплати коштів за абонентське обслуговування у розмірі 699, 06 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 № 904/7183/17 та у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 № 910/7968/19, від 27.03.2023 № 920/1343/21, від 23.05.2024 № 910/11121/22 та від 04.06.2024 № 914/2612/23.
Відповідно до пп. 11 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно з п. 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Беручи до уваги вищезазначене та наведені обставини, Господарський суд враховує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриману тепловою енергію не виконав, факт наявності заборгованості відповідача не спростований, доказів їх сплати суду не надано, будь-яких заперечень проти позову матеріали справи не містять, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у загальному розмірі становить 59 894, 84 грн (25 767,15 грн - за нежитлові приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві + 9 499,62 грн - за нежитлові приміщення по вул. Флоренції, 12-А, в м. Києві + 24 628,07 грн - за нежитлові приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві); загальна заборгованість за абонентське обслуговування становить 2 163, 22 грн (732,08грн - за нежитлові приміщення по вул. С. Набоки, 9-А, в м. Києві + 732,08 грн - за нежитлові приміщення по вул. Флоренції, 12-А + 699,06 грн- за нежитлові приміщення по вул. Чупринки, 2/8, в м. Києві) позивачем доведено у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу 59 894,84 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та 2 163,22 грн плати з абонентського обслуговування, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 59 894,84 грн за спожиті послуги з постачання теплової енергії та 2 163,22 грн плати з абонентського обслуговування.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 185,98 грн інфляційних нарахувань та 886,09 грн 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 2 185,98 грн інфляційних нарахувань та 886,09 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" є та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ящука Віталія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код 37739041) 59 894 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 84 коп. заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 22 коп. плати з абонентського обслуговування, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн 09 коп. 3% річних, 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн 98 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.11.2025
Суддя І.О. Андреїшина