ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2025Справа № 910/11325/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Київпастранс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю « 99 Продакшн»
про стягнення 825 827,59 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київпастранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю « 99 Продакшн» про стягнення 825 827,59 грн, з яких: 536 606,64 грн заборгованості з орендної плати, 4042,99 грн компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 174 854,40 грн пені, 75 767,80 грн інфляційних втрат, 18 457,56 грн 3% річних та 16 098,20 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 2523-1 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 23.11.2020 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.10.2017 № 2523).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано ухвалу про відкриття провадження у даній справі на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю « 99 Продакшн», яка зазначена в позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 38974960, однак поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, враховуючи підставу повернення конверту із ухвалою суду від 15.09.2025, з урахуванням наведених приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.09.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
11.10.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю « 99 Продакшн», як орендарем, та Комунальним підприємством «Київпастранс», як підприємством-балансоутримувачем, укладено договір № 2523 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2020 №2523-1).
Розділом І «Змінювані умови договору» (надалі - Умови) передбачено істотні та інші положення договору, що визначають порядок його укладення та виконання.
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Так, згідно з п. 4 Умов, об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 43,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Білицька (Сирецька), б/н літ. А, які згідно з п. 1.2. Незмінюваних умов договору та п. 7 Умов, які передаються в оренду для розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
Відповідно до п. 2.1. Незмінюваних умов договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання Акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно із підписанням договору.
На виконання вимог договору між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем 11.10.2017 підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким орендодавець та підприємство-балансоутримувач передали, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 43,0 кв.м за адресою вул. Білицька, б/н літ А.
Відповідно до п. 3.1. Незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
За умовами п. 3.2. Незмінюваних умов договору орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць (визначений відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 Умов) і датою підписання акта приймання передачі минуло більше як один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата сплачується відповідачем на рахунок позивача, починаючи з 10 жовтня 2020 року (наступна дата після закінчення строку дії договору, який продовжується: Договір від 11 жовтня 2017 року №2523 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду).
Підпунктом 8.1 пункту 8 Умов передбачено, що місячна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» та на підставі абзацу третього частини сьомої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», становить 38 339 грн 64 коп. без податку на додану вартість.
Пунктом 3.3. Незмінюваних умов договору узгоджено, що відповідач сплачує орендну плату позивачу щомісячно до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.
Згідно з п. 3.4. Незмінюваних умов договору відповідач сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1 підпункту 8 Умов та пункту 3.2 Договору оренди.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем (п. 3.8. Незмінюваних умов договору).
На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати на суму заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.9. Незмінюваних умов договору).
Орендар зобов'язаний на вимогу балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти акти звіряння (п. 3.12. Незмінюваних умов договору).
Згідно з п. 6.5. Незмінюваних умов договору, відповідач зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі договору з позивачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат позивача за користування земельною ділянкою, за послуги з управління об'єктом нерухомості.
Договір діє до 09.10.2023 включно (відповідно до п. 11.1. Умов).
Водночас, як зазначає позивач із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, договір є продовженим у зв'язку з введенням воєнного стану, та на теперішній час є чинним.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем (орендарем) приміщення з оренди, яке було йому передане за договором, а отже суд доходить висновку, що відповідач продовжує користуватися орендованим майном.
За обґрунтуваннями позивача, за період з 16.07.2024 по 15.08.2025 відповідач не сплачує орендну плату згідно виставлених актів надання послуг та рахунків, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 536 606,64 грн. Крім того, позивач вказав на порушення відповідачем своїх зобов'язань, визначених п. 6.5. договору, щодо компенсації витрат за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 4042,99 грн.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 536 606,64 грн заборгованості з орендної плати, компенсацію витрат за користування земельною ділянкою в сумі 4 042,99 грн, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання - 174 854,40 грн пені, 75 767,80 грн інфляційних втрат, 18 457,56 грн 3% річних та 16 098,20 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В матеріалах справи наявні акти наданих послуг за договором за період з червня 2024 року по липень 2025 року, а саме:
№ 128 від 30.06.2024 на суму 35 458,59 грн;
№ 167 від 31.07.2024 на суму 36 238,68 грн;
№ 191 від 31.08.2024 на суму 36 238,68 грн;
№ 200 від 30.09.2024 на суму 36 456,11 грн;
№ 240 від 31.10.2024 на суму 37 002,96 грн;
№ 251 від 30.11.2024 на суму 37 669,01 грн;
№ 290 від 31.12.2024 на суму 38 384,72 грн;
№ 10 від 31.01.2025 на суму 58 383,16 грн;
№ 37 від 28.02.2025 на суму 59 083,76 грн;
№ 63 від 31.03.2025 на суму 39 704,28 грн;
№ 86 від 30.04.2025 на суму 20 447,70 грн (з урахуванням перерахунку орендної плати за березень 2025 року відповідно до рішення Київської міської ради від 30.01.2025 № 21/10488);
№ 119 від 31.05.2025 на суму 40 578,01 грн;
№ 145 від 30.06.2025 на суму 41 108,83 грн;
№ 170 від 31.07.2025 на суму 41 437,70 грн.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем підписано та скріплено печаткою акти надання послуг за червень 2024 - жовтень 2024 року, тоді як решта актів підписано лише з боку позивача.
Відповідачем не надано жодних пояснень щодо вибірковості підписання ним актів надання послуг щодо орендної плати, в той час як умовами п. 3.3. Незмінюваних умов договору визначено конкретний термін виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати, який не пов'язаний із моментом отримання рахунків/підписанням актів тощо.
Крім того, матеріали справи містять акти надання послуг від 31.01.2025 № 11, від 28.02.2025 № 38, від 31.03.2025 № 64, від 30.04.2025 № 87, від 31.05.2025 № 121, від 30.06.2025 № 146 та від 31.07.2025 №171 (на суму 577,57 грн кожний) щодо відшкодування земельного податку, які підписані лише з боку позивача.
Листами від 26.05.2025 № 053/01/43-91, від 12.05.2025 №053/01/43-262, від 20.03.2025 №053/01/43-138, від 20.11.2024 №053/01/43-576, від 23.10.2024 №053/01/43-505, від 16.08.2024 №053/01/43- 416 позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості за договором зі сплати орендних платежів та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, необхідність їх погашення відповідно до виставлених актів надання послуг та рахунків-фактур, а також про обов'язок відповідача повернути належним чином підписані другим примірником відповідні акти надання послуг. Однак, відповідач дані листи залишив без відповіді.
26.06.2025 позивач направив відповідачу претензію за вих.№ 053/01/04-845, у якій вимагав сплатити заборгованість по орендній платі та витратам за користування земельною ділянкою за період з 30.06.2024 по 30.04.2025. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було підписано, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків з позивачем за період з січня 2024 року по липень 2024 року, згідно з яким визначено заборгованість відповідача у розмірі 106 944,36 грн, а також з січня 2024 року по жовтень 2024 року, згідно з яким визначено заборгованість відповідача у розмірі 181 395,02 грн. Інші надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків, а саме за період січень 2025 року, відповідачем не підписано, хоча обов'язком зі складання таких актів та проведення звіряння взаєморозрахунків відповідач наділений в силу умов п. 3.12. Незмінюваних умов договору.
В свою чергу, суд зазначає, що матеріалами справи (актами надання послуг, рахунками) підтверджено суму заборгованості по орендній платі за період з червня 2024 року по липень 2025 року у розмірі 558 192,19 грн, тоді як позивачем визначена заборгованість по орендній платі за вказаний період у розмірі 536 606,64 грн, яка є меншою.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення заявленої позивачем суми боргу по орендній платі у розмірі 536 606,64 грн.
Визначена позивачем сума заборгованості відповідача із компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 4042,99 грн відповідає наявним у справі актам та рахункам, а отже визнається судом обґрунтованою.
Відтак, оскільки відповідач обізнаний з умовами договору в частині терміну виконання зобов'язання із оплати орендних платежів, ним підписано окремі акти надання послуг щодо нарахування орендної плати, а жодних заперечень щодо актів, які ним не підписані, не надано, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору в частині виконання своїх зобов'язань зі сплати вказаних платежів, а тому позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 536 606,64 грн боргу по орендній платі та 4042,99 грн боргу з відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано до стягнення суми пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.9. Незмінюваних умов договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
При цьому, положеннями ч. 6 ст. 232 чинного у спірний період Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, визнає його необґрунтованим, оскільки позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції на всю суму боргу, яка утворилася станом на 15.08.2025, починаючи з 30.06.2024. Такий порядок розрахунку позивача є неправильним, оскільки станом на 30.06.2024 заборгованості із орендної плати у розмірі 536 606,64 грн у відповідача ще не існувало, а тому позивач мав нараховувати пеню за прострочення сплати боргу окремо по кожному акту надання послуг.
Оскільки п. 3.3. Незмінюваних умов договору визначено обов'язок зі сплати відповідачем орендної плати до 15 числа місяця, що настає за поточним місяцем оренди, відтак прострочення відповідача наставало у кожне 16 число відповідного наступного за розрахунковим місяця (наприклад, прострочення оплати боргу за червень 2024 року настало з 16.07.2024, за липень 2024 року - з 16.08.2024 і так далі).
З урахуванням вищезазначеного, суд визнає необґрунтованим визначений позивачем початок загального періоду прострочення - 30.06.2024, оскільки правомірним є нарахування пені починаючи з 16.07.2024.
Здійснивши власний перерахунок пені за загальний період прострочення з 16.07.2024 по 22.08.2025, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, а також враховуючи визначені ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання зобов'язань з оплати орендних платежів у розмірі 63 320,18 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, тоді як у решті цих вимог суд відмовляє через необґрунтованість.
Перевіривши розрахунок суми штрафу у розмірі 16 098,20 грн, суд дійшов висновку про задоволення у повному обсязі позовних вимог у цій частині, з огляду на правильність здійсненого розрахунку.
Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на загальну суму заборгованості по орендній платі у розмірі 536 606,64 грн, суд, аналогічно розрахунку пені, встановив помилковість цього розрахунку, оскільки, з нього вбачається нарахування процентів річних та інфляційних на всю суму боргу в розмірі 536 606,64 грн за період прострочення, починаючи з 30.06.2024 по 22.08.2025, в той час як нарахування мало здійснюватись щодо кожної простроченої за актами наданих послуг суми за окремі періоди.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на орендну плату, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд встановив, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення ним виконання грошового зобов'язання є 9187,61 грн, а інфляційних втрат - 28 523,48 грн, а тому позовні вимоги у цих частинах підлягають частковому задоволенню на визначені судом суми.
Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
З огляду на встановлені вище обставини, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 9 909,93 грн (825 827,59 грн*1,5%) * 0,8. Однак, позивачем згідно з платіжною інструкцією від 25.08.2025 № 37 сплачено коштів судового збору у розмірі 12 387,41 грн, тобто, у розмірі більшому, аніж необхідно.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог буде розраховано судом із суми 9 909,93 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 99 Продакшн» (вул. Північно-Сирецька, 14б, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 38974960) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 31725604) заборгованість з орендної плати у розмірі 536 606,64 грн, заборгованість із компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 4042,99 грн, пеню у розмірі 63 320,18 грн, штраф у розмірі 16 098,20 грн, 3% річних у розмірі 9187,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 523,48 грн та судовий збір у розмірі 7 893,35 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 19.11.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко