ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.11.2025Справа № 910/11063/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ КОНСАЛТ»
про стягнення 162 247,89 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ КОНСАЛТ» про стягнення заборгованості у розмірі 162 247,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди № 18/20 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» від 23.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11063/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, втім, конверт із копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, враховуючи підставу повернення конверту із ухвалою суду від 09.09.2025, з урахуванням наведених приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Київський Промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (надалі - позивач, орендар) відповідно до умов укладеного з Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» договору оренди № КП/20-003 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» від 17.12.2019 є орендарем нежитлових приміщень, які знаходяться в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, буд. 1. Згідно з п. 6.2. вказаного договору позивач має право надавати приміщення в суборенду.
23.04.2020 між позивачем, як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ КОНСАЛТ» (надалі - відповідач, суборендар) укладено договір суборенди № 18/20 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (надалі - договір), в порядку та на умовах якого позивач передає відповідачу, а останній приймає на умовах суборенди в строкове платне користування приміщення площею 93,6 кв.м. для розміщення офісу згідно з актом приймання-передачі, що є додатком № 1 до цього договору, розміщене в адміністративному будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. М.Коцюбинського, буд. 1 (надалі - майно) та зобов'язується сплачувати орендареві плату за суборенду майна (п. 1.1. договору).
Плата за користування майном (надалі - суборендні платежі) здійснюється суборендарем щомісячно (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 2.1. договору суборендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду (додаток 1) і користується ним протягом узгодженого цим договором строку.
Так, за актом прийому-передачі в суборенду нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» за адресою: 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1 від 21.05.2020 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: приміщення № 111 першого поверху адмінбудівлі за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1, для розміщення офісу, площею 93,6 кв.м.
Відповідно до п. 3.1. договору, суборендні платежі за місяць суборенди майна є договірними і визначається згідно розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна (додаток 2). Зміни розміру суборендних платежів оформлюються новим, узгодженим сторонами розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком № 2 до договору визначено суму щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна, яка становить 37 439,63 грн.
Крім сплати суборендних платежів суборендар бере на себе зобов'язання сплачувати на користь орендаря компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (надалі - компенсація) за щомісячним розрахунком, наданим орендарем (п. 3.1.1. п. 3.1. договору).
Згідно з п. 3.1.2. договору кількісні показники компенсації визначаються пропорційно до займаної суборендарем площі на підставі показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників) комунальних послуг та фактичних витрат орендаря, пов'язаних з експлуатацією будівлі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, послуг та робіт.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що суборендар протягом п'яти календарних днів, після отримання цього договору, сплачує суборендний платіж згідно наданого орендарем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця суборенди із розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна.
У подальшому суборендар зобов'язаний сплачувати суборендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який суборендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендаря. Несвоєчасне отримання суборендарем рахунку-фактури у орендаря не звільняє суборендаря від зобов'язання вчасно сплачувати суборендні платежі (п. 3.3. договору).
Фактом, що документально для бухгалтерського та податкового обліку підтверджує суборенду майна є акт наданих послуг, що щомісячно підписується уповноваженими представниками сторін (п. 3.5. договору).
Відсутність підписаного уповноваженим представником суборендаря акту наданих послуг не позбавляє орендаря права стягувати з суборендаря суборендні платежі в повному обсязі (п. 3.6. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору суборендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендареві суборендні платежі.
За умовами п. 4.10. договору суборендар зобов'язаний на вимогу орендаря проводити звіряння взаєморозрахунків по суборендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.
Цей договір діє з 23.04.2020 до 30.11.2022 включно (п. 10.1. договору).
Згідно з п. 8.1. договору, обов'язковою умовою для укладання цього договору є здійснення суборендарем оплати грошової суми - завдатку, згідно укладеного окремого договору про завдаток.
На виконання договору, 23.04.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про завдаток № 3/20, відповідно до умов якого відповідачем вноситься в якості забезпечення зобов'язання по оплаті суборендних платежів за останній місяць суборенди за договором завдаток у розмірі 100% від суми місячного суборендного платежу.
26.05.2020 відповідачем згідно договору та на підставі рахунку від 21.05.2020 № 0000006 було сплачено завдаток у розмірі 37 439,63 грн.
За період з травня 2020 року по грудень 2020 року позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату суборендних платежів та компенсації на загальну суму 294 561,46 грн, а відповідачем на підставі таких рахунків було сплачено кошти у загальному розмірі 294 056,67 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку.
Отже, за доводами позивача, заборгованість відповідача за вказаний період становить 504,79 грн.
01.01.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої у зв'язку з погіршенням в Україні епідеміологічної ситуації через пандемію коронавірусу COVID-19 та введенням в 1 кварталі 2021 року додаткових карантинних заходів, сторони домовились про зміну на період з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року розміру суборендного платежу за місяць суборенди майна згідно з Розрахунку суми щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна, що є додатком № 2 до договору.
Так, Розрахунком суми щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна, що є додатком № 3 до договору, визначено, що розмір суборендного платежу на період з 01.01.2021 по 31.03.2021 становить 28 080,00 грн.
Позивач зазначає, що фактично ним суборендні платежі відповідачу нараховувались у зменшеному розмірі до травня 2021 року.
За період з січня 2021 року по лютий 2022 року позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату суборендних платежів та компенсації на загальну суму 561 804,61 грн, а відповідачем на підставі таких рахунків було сплачено кошти у загальному розмірі 405 339,78 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку. Таким чином, заборгованість відповідача за вказаний період становить 156 464,83 грн.
Як вказував у позові позивач, після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, доступ до будівлі за адресою: м. Київ, вул. Коцюбинського, 1 був обмежений, у зв'язку з чим позивач вирішив не здійснювати нарахування відповідачу суборендні платежі з 24.02.2022 по 30.05.2022, а рахунки за цей період виставлялись лише на сплату компенсаційних витрат. При цьому, рахунок на сплату суборендного платежу за лютий 2022 року був пропорційно зменшений на кількість днів від початку повномасштабної агресії.
Так, судом встановлено, що за період з березня 2022 року по червень 2022 року позивач виставив відповідачу рахунки із оплати суборендної плати та компенсації на загальну суму 49 976,43 грн.
Позивачем зазначено, що ним було припинено нарахування відповідачу суборендних платежів та компенсації починаючи з липня 2022 року, оскільки відповідачем було вивезено всі речі з орендованого приміщення, однак таке приміщення за актом приймання-передачі позивачу досі не повернуто.
Відповідно до бухгалтерської довідки від 31.12.2022 позивачем було перераховано (у бік зменшення) витрати на теплопостачання згідно з договором на 7258,53 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати суборендних платежів та компенсації в періоди з травня 2020 року по грудень 2020 року, з січня 2021 року по лютий 2022 року та з березня по червень 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 162 247,89 грн (504,79 грн + 156 464,83 грн + 49 976,70 грн - 7258,53 грн - 37 439,63 грн завдатку).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором піднайму (суборенди).
За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до положень 1, 6 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, за спірні періоди позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 906 342,50 грн. При цьому, позивач на підставі бухгалтерської довідки від 31.12.2022 перерахував (зменшив) витрати на теплопостачання згідно договору на суму 7258,53 грн, а також зарахував за спірний період сплачений відповідачем у травні 2020 року завдаток у розмірі 37 439,63 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, сплативши позивачу грошові кошти у сумі 699 396,45 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 162 247,89 грн, строк оплати якої станом на день прийняття даного рішення настав.
Проте, доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості з суборендної плати та компенсаційних платежів у вказаному вище розмірі матеріали справи не містять, а відповідачем не спростовано свого обов'язку зі сплати вказаного боргу.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять підписаних обома сторонами актів наданих послуг відповідно до п. 3.5. договору, однак, як визначено у п. 3.6. договору, відсутність підписаного уповноваженим представником суборендаря акту наданих послуг не позбавляє орендаря права стягувати з суборендаря суборендні платежі в повному обсязі.
До того ж, як вбачається із умов договору, обов'язок зі здійснення відповідачем суборендних платежів не пов'язаний із підписанням ним актів наданих послуг чи отримання рахунків.
Водночас, суд зауважує, що згода відповідача із вартістю нарахованих суборендних платежів та компенсаційних витрат підтверджується, зокрема, здійсненими останнім частковими оплатами наявної заборгованості на підставі рахунків позивача.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, доводів позовної заяви не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 162 247,89 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Крім того, суд встановив, що позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 750,00 грн, на підтвердження яких до позову долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.12.2024 № 321-24, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Потьомкіна», та додаток № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.12.2024.
При цьому, у позовній заяві позивачем зазначено, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є орієнтовним, тоді як відповідні докази про фактично понесені ним витрати на правову допомогу (акти надання послуг, рахунки, платіжні інструкції) будуть подані у строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
З урахуванням зазначеного, наразі суд не вирішує питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ КОНСАЛТ» (вул. М.Коцюбинського, буд. 1, офіс 111, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 42961025) на користь Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Київський промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» (вул. М.Коцюбинського, буд. 1, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 33350792) 162 247,89 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 18.11.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко