Рішення від 11.11.2025 по справі 910/7159/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2025Справа № 910/7159/25

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Молот Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/7159/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Тімірязєва, будинок 49)

До Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27)

Про стягнення 17086373, 15 грн

За участі представників сторін:

Представник позивача: Журкевич М. В. - адвокат, ордер серії АІ №1987184 від 08.09.2025;

Представник відповідача: Ковальчук Ю. О. - адвокат, довіреність 283-Д від 24.06.2025

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» з позовом про стягнення 17 691 659, 73 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням - 15.013.797, 04 грн; 3 % річних - у розмірі 676.255, 00 грн; інфляційні втрати - у розмірі 2.001.607,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №14782/01 від 31.01.2018.

09.06.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 09.06.2025 для усунення недоліків позовної заяви.

13.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 09.06.2025.

08.07.2025 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 09.09.2025.

28.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив.

04.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено клопотання про зменшення позовних вимог та про повернення судового збору у розмірі 7.263,44 грн.

Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 086 373, 15 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 14.408.510,46 грн (зменшена сума); 3 % річних - у розмірі 676255, 00 грн. (раніше заявлена до стягнення сума); інфляційні втрати - у розмірі 2 001 607,69 (раніше заявлена сума) грн.

14.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПрАТ «НЕК «Укренерго».

У судовому засіданні 09.09.2025 суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПрАТ «НЕК «Укренерго», (2) приняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, 3) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.10.2025.

У судовому засіданні 21.10.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 11.11.2025.

У судове засідання 11.11.2025 прибули представники учасників справи, які виголосили промови у судових дебатах, підтримавши власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 11.11.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення тощо, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

31.01.2018 між ДП «Енергоринок» (надалі - ДПЕ за умовами договору ) та ТОВ «Кліар Енерджі-Кременчук» (надалі - ВАД за умовами договору) укладено Договір №14782/01 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

У подальшому до Договору неодноразово вносились зміни Додатковими угодами №14783/01 від 31.01.2018 (чинність з 01.02.2018), Додаткова угода №15116/01 від 22.05.2018, Додаткова угода №132/01 від 30.06.2019, Додаткова угода №437/01/20 від 12.03.2020, Додаткова угода №1648/07/24 від 30.01.2024.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (за текстом договору - ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (за текстом договору - гарантований покупець, а надалі також - відповідач) та Товариством (за текстом договору - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду №132/01, відповідно до пункту 1 якої Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця", а також пункти 1-10 вищевказаного договору замінено статтями 1-8 в новій редакції.

Додатковою угодою №437/01/20 від 12.03.2020 до Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також статті 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.

Додатковою угодою №1648/07/24 від 30.01.2024 до Договору слова "продавець за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець", а також глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.

Згідно пункту 1.1. статті 1 Договору (у редакції додаткової угоди №132/01 від 30.06.2019): виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКІІ від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок №641).

Положеннями пункту 1.1. статті 1 Договору (у редакції додаткової угоди №437/01/20 від 12.03.2020) передбачено: продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок №2804).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 Договору (у редакції додаткової угоди №1648/07/24 від 30.01.2024): продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок №641).

Положеннями статті 3 Договору сторони передбачили умови визначення обсягів купівлі-продажу електричної енергії та порядок розрахунків.

Позивач стверджує, що Гарантований покупець не повністю розрахувався з Товариством за куплену електричну енергію за І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022), ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 - грудень 2022, лютий 2023 - липень 2023, вересень 2023), а також за ІІІ-й період (січень 2024 - лютий 2024, квітень 2024 - червень 2024).

Між сторонами спору, 30.01.2024 року також було укладено договір № 1649/07/24 від 30.01.2024 року про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, відповідно до умов якого цей договір визначає правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця та на який посилається у відзиві відповідач.

2. Предмет позову.

У зв'язку із зазначеним, позивач керуючись п. 3.3 Договору, положенням п. 10.4 та 11.4. Порядку №641 у відповідних редакціях звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі, а також у порядку частини 2 статті 625 ЦК України - 3 % річних та інфляційних втрат.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 14.408.510,46 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) по договору №14782/01 від 31.01.2018 року, 3 % річних у розмірі 676.255,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 2.001.607, 69 грн.

Фактичними підставами позову є не повний розрахунок за куплену електричну енергію за І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022), ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 - грудень 2022, лютий 2023 - липень 2023, вересень 2023), а також за ІІІ-й період (січень 2024 -лютий 2024, квітень 2024 - червень 2024).

Юридичними підставами позову є п. 3.3. Договору та п. 10.4., п. 11.4. Порядку №641 у відповідних редакціях.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості придбаної електричної енергії згідно погоджених між сторонами Актів купівлі-продажу електроенергії та Актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії, строк оплати якої (електроенергії) у відповідності до пункту 3.3. Договору, пункту 10.4., 11.4. Порядку №641 настав.

Додатково у відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

3.1. факт наявності боргу НЕК «Укренерго» перед відповідачем не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем;

3.2. з огляду на правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ №140 від 28.03.2022) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" (далі - Наказ №206 від 15.06.2022) ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором;

3.3. відповідач не звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, яка виникла на підставі договору № 1649/07/24, та на наявність якої відповідач посилається у відзиві ;

3.4. відповідачем не доведено наявності обставин непереобраної сили та підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

3.5 постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

3.6. з огляду на здійсненні відповідачем часткові оплати за куплену електричну енергію за січень 2024, травень 2024, червень 2024 (ІІІ-й період) на загальну суму 605.286,58 грн позивач скористався наданим йому правом передбаченим статтею 46 ГПК України та зменшив позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу по договору №14782/01 від 31.01.2018 на суму часткової оплати.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

4.1. обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП (НЕК «Укренерго») послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді (;

4.2. при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період воєнного стану необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, зокрема Наказами №140 від 28.03.2022, №206 від 15.06.2022;

4.3. розмір спірної основної заборгованості має бути зменшений на розмір заборгованості Товариства перед Гарантованим покупцем за врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця у сумі 40 924, 78 грн, що виникла на підставі договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця №1649/07/24 від 30.01.2024 (у відповідності до пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332);

4.4. при обрахунку 3 % річних та інфляційних втрат позивач не врахував здійснені відповідачем часткові оплати заборгованості за ІІІ-й період на суму 605 286, 58 грн (за січень 2024, травень 2024 та червень 2024);

4.5. розраховуючи інфляційні втрати позивач застосував не округлений коефіцієнт (сукупний індекс інфляції заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "мільйонних" (шести знаків після коми));

4.6. з огляду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Гарантований покупець просив суд зменшити заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру;

4.7. на спірні правовідносини поширюються положення пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити;

4.8. у стягненні 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити на підставі положень пунктів 5.1., 5.2. Договору та статті 617 ЦК України - у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

(5.1.) Щодо суми основного боргу:

- чи підтверджено факт передання/поставки продавцем за "зеленим" тарифом електричної енергії ДП "Гарантований покупець" за І-й, ІІ-й та ІІІ-й періоди;

- чи настав (коли настав) строк оплати поставленої електроенергії за І-й, ІІ-й та ІІІ-й періоди;

- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206, а також висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23;

- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332;

- чи підлягають зарахуванню щодо зменшення заборгованості відповідача по договору №14782/01 від 31.01.2018 вимоги відповідача до позивача по договору № 1649/07/24

(5.2.) Щодо нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат:

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення;

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу, а також чи є такі розрахунки арифметично вірними;

- чи підлягає застосуванню у спірних правовідносинах пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332;

(5.3.) Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат:

- чи підлягає застосуванню у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18;

- відтак, чи обґрунтовані доводи відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат;

(5.4.) Щодо обставин непереборної сили (форс-мажору):

- чи обґрунтовані доводи відповідача про звільнення від сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, що є обставинами непереборної сили?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 54 Цивільного кодексу України та §3 Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (діяв на момент укладення договору та виникнення спірних правовідносин), статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби (частина 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього (пункт 3 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

5.1. Щодо суми основного боргу.

З огляду на те, що спір у справі виник щодо оплати вартості відпущеної електричної енергії за «зеленим» тарифом за І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022), ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 - грудень 2022, лютий 2023 - липень 2023, вересень 2023), а також за ІІІ-й період (січень 2024 -лютий 2024, квітень 2024 - червень 2024), то у спірних правовідносинах підлягають застосуванню редакції Додаткової угоди №437/01/20 від 12.03.2020 та Додаткової угоди №1648/07/24 від 30.01.2024, а також Порядок №641 у редакціях, що діяли у відповідні періоди.

Положеннями статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №437/01/20 від 12.03.2020) передбачено:

3.1. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку №641 або глави 4 Порядку №2804.

3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

3.3. Оплата товарної продукції (електричної енергії-), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку №2804.

Відповідно до статті 3 Договору (у редакції додаткової угоди №1648/07/24 від 30.01.2024):

3.1. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку №641.

3.2. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.

3.3. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022).

Позивач у період жовтня 2021 року, лютого 2022 року - серпня 2022 року поставив Гарантованому покупцю електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 28.003.012,42 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 3 962 116, 99 грн.;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 3 351 866, 69 грн.;

- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 3 711 121, 23 грн.;

- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 3 523 457, 14 грн.;

- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 3 259 377, 16 грн.;

- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 3 324 874, 57 грн.;

- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 3 624 052, 08 грн.;

- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3 201 381, 39 грн.,

та підписаним сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:

- за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 23 768, 64 грн.;

- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 20 996, 53 грн;

Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та ДП «Гарантований покупець» без жодних претензій та/або зауважень.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 (оприлюднено: 12.09.2022) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні 2021 року, у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року, у травні 2022 року, у червні 2022 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 15.09.2022 (12.09.2022 + 3 роб. дні) включно, з урахуванням п. 10.4. Порядку №641 у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 (оприлюднено: 21.09.2022) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року.

Отже, строк оплати за вказаний період мав би настати - 24.09.2022 (21.09.2022 + 3 роб. дні) включно, з урахуванням п. 10.4. Порядку №641 у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 (оприлюднено: 15.03.2023) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.

Отже, строк оплати за вказаний період мав би настати - 20.03.2023 (15.03.2023 + 3 роб. дні) включно, з урахуванням п. 10.4. Порядку №641 у редакції Постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021.

Вищезазначена заборгованість була сплачена Гарантованим покупцем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, крім того 06.05.2024 між сторонами підписано Акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог.

Отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом (06.06.2025) заборгованість відповідача за І-й період становила 9.122. 611, 27 грн:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 у розмірі 139 959, 42 грн.;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 у розмірі 239 203, 36 грн.;

- за березень 2022 року від 31.03.2022 у розмірі 2 064 134, 81 грн.;

- за квітень 2022 року від 30.04.2022 у розмірі 1 755 441, 40 грн.;

- за травень 2022 року від 31.05.2022 у розмірі 1 806 019, 83 грн.;

- за червень 2022 року від 30.06.2022 у розмірі 1 553 092, 96 грн.;

- за липень 2022 року від 31.07.2022 у розмірі 1 201 278, 03 грн.;

- за серпень 2022 року від 31.08.2022 у розмірі 363 481, 46 грн.

Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості за І-й період не заперечувався відповідачем.

ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 - грудень 2022, лютий 2023 - липень 2023, вересень 2023).

Позивач у період вересня 2022 року, листопада 2022 року - грудня 2022 року, лютого 2023 - липня 2023 року, вересня 2023 року поставив Гарантованому покупцю електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 36.206.791, 35 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії:

- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 3 449 877, 21 грн.;

- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 2 824 442, 49 грн.;

- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 3 333 875, 96 грн.;

- за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 3 859 524, 95 грн.;

- за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 4 338 783, 91 грн.;

- за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 4 227 099, 40 грн.;

- за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 4 319 706, 76 грн.;

- за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 3 776 958, 97 грн.;

- за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 2 191 587, 89 грн.;

- за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 3 862 307, 51 грн.

та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії:

- за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 22 626, 30 грн

Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та ДП «Гарантований покупець» без жодних претензій та/або зауважень.

Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 №858 (оприлюднено: 01.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому 2023 року, у липні 2023 року, у вересні 2023 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 08.05.2024 (01.05.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 (оприлюднено: 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2022 року, у березні 2023 року, у квітні 2023 року, у травні 2023 року, у червні 2023 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 17.05.2024 (10.05.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 (оприлюднено: 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні 2022 року, у листопаді 2022 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 23.05.2024 (16.05.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Вище зазначена заборгованість була сплачена Гарантованим покупцем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи.

Отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом заборгованість відповідача за ІІ-й період становила 1.803.226, 16 грн:

- за вересень 2022 року від 30.09.2022 у розмірі 368 254, 40 грн.;

- за листопад 2022 року від 30.11.2022 у розмірі 257 293, 45 грн.;

- за грудень 2022 року від 31.12.2022 у розмірі 426 178, 58 грн.;

- за лютий 2023 року від 28.02.2023 у розмірі 161 127, 09 грн.;

- за березень 2023 року від 31.03.2023 у розмірі 112 947, 59 грн.;

- за квітень 2023 року від 30.04.2023 у розмірі 185 696, 42 грн.;

- за травень 2023 року від 31.05.2023 у розмірі 135 902, 91 грн.;

- за червень 2023 року від 30.06.2023 у розмірі 20 049, 85 грн.;

- за липень 2023 року від 31.07.2023 у розмірі 13 093, 98 грн.;

- за вересень 2023 року від 30.09.2023 у розмірі 122 681, 89 грн.

Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості за ІІ-й період не заперечувався відповідачем.

ІІІ-й період (січень 2024 - лютий 2024, квітень 2024 - червень 2024).

Позивач у період січня 2024 року - лютого 2024 року, квітня 2024 року - червня 2024 року поставив Гарантованому покупцю електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 19.542.053,05 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії:

- за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 3 266 857, 06 грн.;

- за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 254 511, 05 грн.;

- за січень 2024 року від 06.11.2024 на суму 249 564, 94 грн.;

- за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 2 205 594, 77 грн.;

- за лютий 2024 року від 14.11.2024 на суму 364 234, 88 грн;

- за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 4 457 995, 55 грн.;

- за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 4 527 856, 19 грн.;

- за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 4 215 438, 61 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та ДП «Гарантований покупець» без жодних претензій та/або зауважень.

Постановою НКРЕКП від 18.12.2024 №2146 (оприлюднено: 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому 2024 року.

Отже, строк оплати за вказаний період мав би настати - 27.12.2024 (20.12.2024 + 5 роб.дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 №193 (оприлюднено: 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2024 року.

Отже, строк оплати за вказаний період мав би настати - 20.02.2025 (13.02.2025 + 5 роб. дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Постановою НКРЕКП від 08.04.2025 №529 (оприлюднено: 10.04.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні 2024 року, у травні 2024 року, у червні 2024 року.

Отже, строк оплати за вказані періоди мав би настати - 17.04.2025 (10.04.2024 + 5 роб. дні) включно, з урахуванням п. 11.4. Порядку №641 у редакції постанови НКРЕКП №178 від 24.01.2024.

Вище зазначена заборгованість була сплачена Гарантованим покупцем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах цієї справи.

Суд також враховує часткові оплати, що не були враховані позивачем у позові, але на суму яких позивач у подальшому, а саме у відповіді на відзив, керуючись статтею 46 ГПК України, зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу.

Отже, спірною заборгованістю відповідача за ІІІ-й період є сума у розмірі 3.482.673, 03 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог, тобто здійснених відповідачем часткових оплат):

- за січень 2024 року у розмірі 192.653, 66 грн;

- за лютий 2024 року у розмірі 126.815, 00 грн.;

- за квітень 2024 року у розмірі 64.067, 81 грн.;

- за травень 2024 року у розмірі 1.766.466, 70 грн.;

- за червень 2024 року у розмірі 1.332.669, 86 грн.

Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості за ІІІ-й період у зазначеному вище розмірі не заперечувався відповідачем.

Разом із цим, Гарантований покупець наголошує на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, які, на думку відповідача, в особливий період дії воєнного стану встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений Порядком №641 та Договором.

У разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду (частина 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України "Про оборону України").

Забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі (частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період").

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507).

У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 № 140 (Наказ №140 від 28.03.2022), який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 № 206 (Наказ №206 від 15.06.2022), який був чинний до 01.05.2024 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024 №136).

Наказом №140 від 28.03.2022 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641 та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу №140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1-1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.2 Наказу №140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.3 Наказу №140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 від 28.03.2022 запроваджено Наказом №206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 05.07.2022 до 01.05.2024).

Наказом № 206 від 15.06.2022 ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку №641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- накази не змінюють обов'язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку № 641, Наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.

Отже, Наказ №206 від 15.06.2022, як і попередній Наказ №140 від 28.03.2022, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за статтею 3 Договором та згідно з пунктом 10.4 та пунктом 11.4. Порядку №641.

Відтак, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком №641.

Доводи відповідача, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримає кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, суд відхиляє з наступних підстав.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 96 ЦК України).

Згідно статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.

Договір та Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за Договором в залежності від виконання НЕК "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки, в даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги.

Стосовно посилань Гарантованого покупця на те, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Гарантованого покупця в сумі 40924, 78 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що на спірні правовідносин розповсюджується дія постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, якою абзац третій підпункту 13 пункту 1 викладеного такого змісту: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Гарантований покупець відзначає, що, оскільки, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послугу з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 40 924, 78 грн, суд має у відповідності до вимог підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в редакції від 03.04.2024 зменшити розмір основного зобов'язання на суму 40924, 78 грн.

Судом враховано посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку №641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року.

Однак право відповідача припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, відповідно до частини 2 статті 601 ЦК України може здійснюватися за заявою.

У контексті наведеного суд відзначає, що з правової конструкції підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652 вбачається, що законодавець наділив Гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом, для реалізації якого Гарантований покупець мав вчинити певні дії (подати заяву у порядку статті 601 ЦК України).

З огляду на наведене право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачені підпунктом 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за спірним Договором.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №910/6904/24 (пункти 8.13., 8.14.), у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №910/5971/24 (пункт 6.7.1.).

Матеріалами справи не встановлено, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди на суму 40924, 78 грн у відповідності до підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 та статті 601 ЦК України.

Крім того, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак таким процесуальним правом відповідач не скористався.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 в редакції постанови від 03.04.2024 №652, а відтак, і про наявність підстав для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу на суму 40924, 78 грн.

З огляду на вище зазначене, виходячи із встановлених судом дат оприлюднення постанов НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у спірні місяці, строк оплати вартості відпущеної електричної енергії за «зеленим» тарифом, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, настав, а відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14.408.510, 46 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог).

5.2. Щодо нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.

Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення 3 % річних у загальному розмірі 676255, 00 грн та 2 001 607, 69 грн інфляційних втрат, з яких:

- за І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022): 604 341, 75 грн 3% річних та 1 741 062, 44 грн інфляційних втрат (індекс інфляції 1,19085132), нарахованих з 21.03.2023 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 9 122 611, 27 грн;

- за ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 -грудень 2022, лютий 2023 -липень 2023, вересень 2023): 55 785, 41 грн 3 % річних та 260 545, 25 грн інфляційних втрат (індекс інфляції 1,14448839), нарахованих з 24.05.2024 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 1 803 226, 16 грн;

- за ІІІ-й період (січень 2024 -лютий 2024, квітень 2024 -червень 2024): 16 127, 84 грн 3 % річних, нарахованих за період з 18.04.2025 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 4 087 959, 61 грн;

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх частково необґрунтованими, оскільки періоди прострочення визначено позивачем вірно, однак, позивачем не було враховано при розрахунку інфляційних втрат за ІІ-й період висновки Верховного Суду щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до «десятих», а також не взято до уваги здійснені позивачем часткові оплати суми основного боргу за ІІІ-й період на суму 605286, 58 грн.

Так, за ІІ-й період позивачем було застосовано сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "мільйонних" (шести знаків після коми) - 1,14448839, що суперечить висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат за ІІ-й період становить 180322, 61 грн з розрахунку заокругленого сукупного індексу інфляції 1,1 (1,14448839) на суму боргу у розмірі 1.803.226,16 грн (1803226, 16 грн х 1,1 - 1803226,16 грн).

При цьому, за І-й період заокруглений до десятих сукупний індекс інфляції становить 1,2 (1,15936674), тобто сума інфляційних втрат мала б становити 1.824.522, 25 грн, що перевищує суму інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення за вказаний період. Отже, оскільки заявлені до стягнення інфляційні втрати за І-й період не перевищують розраховану судом суму (позивачем застосовано менший показник - 1,19085132), а тому у відповідності до статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявленої суми - 1.741.062, 44 грн.

За розрахунком суду обґрунтований розмір 3% річних, нарахованих за ІІІ-й період, з урахуванням поступового зменшення суми основного боргу на здійснені відповідачем часткові оплати на загальну суму 605286, 58 грн, становить 15.313, 60 грн, з яких:

- 2 351, 98 грн 3 % річних нарахованих на суму боргу 4 087 959, 61 грн за період з 18.04.2025 по 24.04.2025;

25.04.2025 відповідачем здійснена часткова оплата по боргу за січень 2024 на суму 56 911, 28 грн, а також за травень 2024 на суму 61 299, 99 грн - платіжна інструкція №474793 від 25.04.2025, платіжна інструкція №475492 від 25.04.2025;

- 7 830, 74 грн 3 % річних нарахованих на суму основного боргу 3 969 748, 34 грн за період з 25.04.2025 по 18.05.2025;

19.05.2025 відповідачем здійснена часткова оплата по боргу за травень 2024 на суму 297 651, 44 грн - платіжна інструкція №479947від 19.05.2025;

- 5 130, 88 грн 3 % річних нарахованих на суму основного боргу 3672096, 90 грн за період з 19.05.2025 по 04.06.2025;

09.06.2025 відповідачем здійснена часткова оплата по боргу за червень 2024 на суму 189 423, 87 грн - платіжна інструкція №483680 09.06.2025, втім така часткова оплата не враховується судом при розрахунку 3 % річних за ІІІ-й період, оскільки, здійснення після кінцевої дати періоду прострочення (після 04.06.2025).

Решта розрахунків 3 % річних за І-й та ІІ-й періоди є арифметично вірними.

Відтак, обґрунтованими є суми інфляційних витрат у розмірі 1.921.385, 05 грн та 3 % річних у загальному розмірі 675. 440, 76 грн, а саме:

- за І-й період (жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2022): 604341, 75 грн 3% річних та 1741062, 44 грн інфляційних втрат (індекс інфляції 1,19085132), нарахованих з 21.03.2023 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 9122611, 27 грн;

- за ІІ-й період (вересень 2022, листопад 2022 -грудень 2022, лютий 2023 -липень 2023, вересень 2023): 55785, 41 грн 3 % річних та 180322, 61 грн інфляційних втрат (індекс інфляції 1,1), нарахованих з 24.05.2024 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 1803226, 16 грн;

- за ІІІ-й період (січень 2024 -лютий 2024, квітень 2024 -червень 2024): 15313, 60 грн 3 % річних, нарахованих за період з 18.04.2025 по 04.06.2025 на суму боргу у розмірі 4087959, 61 грн;

Гарантований покупець, вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413), відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надаються такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Тобто, за твердженнями відповідача, правових підстав для нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, ураховуючи положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у позивача немає.

Однак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Отже, твердження відповідача про те, що підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) підлягає застосовуванню до спірних правовідносин сторін є хибним, оскільки, така постанова стосується зупинення нарахування та стягнення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування лише штрафних санкцій, а не 3 % річних та інфляційних втрат, що не є неустойкою чи штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

5.3. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України).

У разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".

Водночас, Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Таким чином, зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, вказав, що з аналізу положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних витрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та Договором не збільшувався, отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення мінімального розміру 3% річних.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку, зокрема посилається Гарантований покупець, не виснувала про можливість зменшення інфляційних втрат взагалі.

Отже, законодавчо визначені підстави для зменшення інфляційних втрат в тому числі відсутні.

5.4. Щодо обставин непереборної сили (форс-мажору).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у редакції додаткової угоди №437/01/20 від 12.03.2020 та додаткової угоди №1648/07/24 від 30.01.2024 при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору у редакції додаткової угоди №437/01/20 від 12.03.2020 та додаткової угоди №1648/07/24 від 30.01.2024 встановлено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини (частина 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Однак, відповідач не надав до суду докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили та на підтвердження наявності форс-мажорних обставини не надав відповідний документ ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2021 №910/7679/22, від 09.07.2024 №910/11718/22, від 23.10.2024 №922/4801/23).

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов'язань за Договором (зокрема, в частині здійснення повної оплати за відпущену позивачем за І-й, ІІ-й та ІІІ-й періоди електричну енергію за "зеленим" тарифом) внаслідок настання обставини непереборної сили.

Також, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо необхідності встановлення обставин форс-мажору, оскільки, як зазначалось судом вище, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Таким чином, навіть за умови підтвердження відповідачем настання обставин форс-мажору у спірних правовідносинах, останні звільняють боржника лише від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від його виконання взагалі. Тобто, обставини форс-мажору не звільняють відповідача від сплати основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вище наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і доведеними та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню (з урахуванням зменшення позовних вимог), у розмірі:

- основний борг - 14.408.510, 46 грн;

- 3 % річних - 675.440,76 грн;

- інфляційні втрати - 1.921.385, 05 грн;

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6. Розподіл судових витрат.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що викладений у позовній заяві позивач зазначив, що позивач поніс та очікує понести судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 212299, 92 грн, а також з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України).

За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог після їх зменшення, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з ціни позову за зменшеними позовними вимогами.

04.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав клопотання про повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір», яке суд вважає за необхідне задовольнити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач у позові зазначив, що докази на їх понесення будуть надані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Утім, у подальшому, позивач не конкретизував в який саме строк передбачений зазначеною нормою (до закінчення судових дебатів; протягом 5 днів після ухвалення рішення суду) будуть подані відповідні докази щодо понесення судових витрат (на професійну правничу допомогу), тому суд вирішує питання щодо розподіл судових витрат позивача в даному рішенні.

Враховуючи те, що позивачем не надано будь - яких доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення, суд при виготовленні повного тексту рішення вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами витрати на професійну правничу у розмірі 60000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Тімірязєва, будинок 49; ідентифікаційний код: 41611910) 14.408.510 (чотирнадцять мільйонів чотириста вісім тисяч п'ятсот десять) грн 46 коп. - основного боргу, 675.440 (шістсот сімдесят п'ять тисяч чотириста сорок) грн 76 коп. - 3 % річних, 1.921.385 (один мільйон дев'ятсот двадцять одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн 05 коп. - інфляційних втрат, а також 195.812 (сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн 70 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 814, 24 грн 3 % річних та 80.222, 64 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» про повернення сплаченої суми судового збору.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Тімірязєва, будинок 49; ідентифікаційний код: 41611910) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 7263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн 44 коп., сплаченого за платіжною інструкцією №327 від 05.06.2025.

7. Дане рішення є підставою для повернення судового збору, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.11.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких