номер провадження справи 3/181/25
19.11.2025 Справа №908/2989/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400; ідентифікаційний код юридичної особи (ОБЛПРОКУРАТУРА) 02910025) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивача: Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області (вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27200; ідентифікаційний код юридичної особи 40737491)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, будинок 11А, кабінет №8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
24.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивача: Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (скорочене найменування - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС»), про стягнення боргу за договором поставки №896 від 06.12.2024 в розмірі 16 430,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 976,80 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 справу №908/2989/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2989/25 та присвоєно справі номер провадження 3/181/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2992/25 від 25.09.2025, до електронного кабінету відповідача 25.09.2025 (а.с.70).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.
За результатами проведеної закупівлі без використання електронної системи закупівель 06.12.2024 між відділом освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради і ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС укладено договір про закупівлю №896, предметом якого є бензин А-95 за кодом ДК-09130000-9 нафта і дистилянти, у кількості згідно з накладними на товар (п.1.2, 1.4 Договору). Загальна сума Договору - 18 550 грн (п.3.2 Договору).
Відпуск товару здійснюється згідно з довірчими документами на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 (п.1.5 Договору).
Згідно до п.5.2 Договору місце поставки товарів: Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
Згідно з платіжною інструкцією №4715 від 10.12.2024, відповідно до видаткової накладної №0008/0002463 від 06.12.2024 Відділом освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради здійснено оплату за Договором у сумі 18 550 грн за покупку бензину А95 у кількості 350 л (з ПДВ).
Постачальник - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» надав скретч-картки, одержувачем яких є Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради, а саме: скретч-картка УкрА95 20 л - 16 скретч-карток на 20 л; скретч-картка УкрА95 15 л - 2 скретч-картки на 15 л.
З середини грудня з боку Постачальника Договір фактично не виконувався, можливість здійснити заправку транспортних засобів була відсутня.
З метою вирішення цього питання Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради звертався до Постачальника в телефонному режимі, який обіцяв відновлення постачання пального протягом місяця.
Водночас можливість заправки у Замовника була відсутня, у зв'язку з чим Відділом освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради за вихідним номером 01-32/206 від 23.06.2025 на юридичну адресу Постачальника вул. Каховська, 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, пошт. інд. 69096, скеровано претензію по Договору № 896 від 06.12.2024 про наявність недоотриманого за договором бензину А 95 кількістю 310 л на суму 16 430 грн.
Попри це Постачальник на вказаний лист не відреагував, реалізація пального не відновлена.
03.09.2025 наказом начальника Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради за №230-од створено комісію з перевірки непрацюючих автозаправних станцій та затверджено склад комісії в особі голови комісії - Ніколенка А.М. та членів комісії: Заболотньої О.В., Тищенка С.А., Ляшенко К.В., Степурської Н.М. За результатами виїзду комісії з метою перевірки стану роботи автозаправних станцій в м. Бобринець за місцем розташування АЗС по вул. Незалежності, 88 та Кіровоградське шосе (Промислова), 1 Постачальника встановлено, що АЗС не працює, працівники на робочому місці відсутні, про що складено відповідний акт.
Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою покупця за фактом пред'явлення талонів та не передав покупцю товар у повному обсязі та у кількості і на умовах, встановлених у Договорі поставки №896 від 06.12.2024.
За даними відділу освіти залишок невикористаних скретч-карток становить 14 штук (номіналом по 20 л та 2 скретч-картки номіналом 15 л) на 310 л бензину А-95, загальною вартістю 16 430,00 гривень.
Щодо звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування обґрунтовано таким.
Кошти, які були витрачені на придбання пального є коштами територіальної громади, управління та контроль використання яких покладено безпосередньо на Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради, який в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати захист порушених насамперед економічних інтересів відповідної територіальної громади, проте в супереч вищезазначеним положенням законодавства не здійснюють їх належний захист.
Порушення чинного законодавства України, що стосуються використання коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади, які є складовою частиною інтересів держави.
Таким чином, поряд з економічними інтересами в даному випадку також порушуються соціальні інтереси територіальної громади в частині, що стосується належного функціонування системи закладів освіти, забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місць навчання і додому та заправити генератор у випадку відключення світла. В свою чергу відсутність пального лишає можливості учасників освітнього процесу на реалізацію прав, визначених в ст.ст. 13, 56 Закону України «Про освіту».
Таким чином, за переконанням прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Про наявність вищезазначених порушень інтересів держави Відділу освіти молоді та спорту Бобринецької міської ради стало відомо ще в середині грудня місяця 2024 року при першій відмові у відпуску пального на автозаправних станціях мережі АЗС «АВІС».
Крім того, Відділ освіти Бобринецької міської ради повідомив, що ним не вживалися заходи щодо примусового стягнення коштів за договором поставки №896 від 06.12.2024.
Унаслідок невжиття молоді та спорту Бобринецької міської ради належних заходів інтереси держави у бюджетній сфері залишаються незахищеними.
Звернення заступника керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, спрямованим у тому числі на правильне застосування законодавства. Неналежне виконання умов договору поставки товару не сприяє раціональному та ефективному використанню коштів місцевого бюджету, істотно порушує інтереси територіальної громади у бюджетній сфері, а також у сфері освіти.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач (Відділ освіти Бобринецької міської ради) письмових пояснень щодо суті справи не надала.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про стягнення боргу у вигляді вартості непоставленого товару за договором купівлі-продажу товарів №896 від 06.12.2024 в розмірі 16 430,00 грн, а також штрафних санкцій в розмірі 976,80 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
За результатами проведеної закупівлі 06.12.2024 між ВІДДІЛ ОСВІТИ БОБРИНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Покупець, позивач у справі) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки №896 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник взяв на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: Бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, газ за кодом ДК-09130000-9 нафта і дистилянти (Бензин А-95), п. 1.2 Договору.
Відпуск товару здійснюється згідно з довірчими документами на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 (п.1.5 Договору).
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору (п.2.1 Договору).
Ціна за 1 літр товару: згідно накладних на товар (п.3.1 Договору).
Загальна сума Договору - 18 550 грн (п.3.2 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки. Оплата товару здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника (п.4.2 Договору).
За умовами п.4.4 Договору Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІП довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця при наявності в нього паспорту. Строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (п.5.1 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору місце поставки товарів: Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Згідно з п.5.3 Договору Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Також Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором, у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
У п.6.1 Договору сторони обумовили, що Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари, приймати товар згідно з умовами даного Договору.
За умовами п.6.3 Договору на Постачальника покладено обов'язок: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п.7.1).
Види порушень та санкції за них, установлені Договором: за невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони), (п.10.1 Договору) і діє до 31.12.2024 (п.10.2 Договору).
Покупець - відділ освіти 11.12.2024 здійснив оплату за бензин для генератора згідно накладної №008/0002463 від 06.12.2024, договір №896 від 06.12.2024 на суму 18 550,00 грн, що підтверджується копією виписки за трансакцією (а.с.23).
На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною №0008/002463 від 06.12.2024 ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» передало Покупцю скретч-картки на УкрДТ номіналом 30 л та бензину А-92 номіналом 10 л загальною вартістю 337 350,00 грн з ПДВ відповідно до переліку, наведеному у специфікації (а.с.18-19).
Прокурор зазначає, що з середини грудня з боку Постачальника Договір фактично не виконувався, можливість здійснити заправку транспортних засобів була відсутня. При цьому, з метою вирішення цього питання Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради звертався до Постачальника в телефонному режимі, який обіцяв відновлення постачання пального протягом місяця.
У зв'язку із неможливістю заправки автотранспорту Відділом освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради за вихідним №01-32/206 від 23.06.2025 на адресу Постачальника було скеровано претензію за договором №896 від 06.12.2024 про наявність недоотриманого за договором бензину А 95 кількістю 310 л на суму 16 430 грн, в якій відділ освіти вимагав повернути сплачені за пальне кошти в розмірі 16 430,00 грн.
Претензія отримана відповідачем отримана 04.07.2025.
Попри це відповідач на претензію не відреагував, гроші за пальне не повернув.
03.09.2025 наказом начальника Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради за №230-од створено комісію з перевірки непрацюючих автозаправних станцій та затверджено склад комісії в особі голови комісії - Ніколенка А.М. та членів комісії: Заболотньої О.В., Тищенка С.А., Ляшенко К.В., Степурської Н.М. За результатами виїзду комісії з метою перевірки стану роботи автозаправних станцій в м. Бобринець за місцем розташування АЗС по вул. Незалежності, 88 та Кіровоградське шосе (Промислова), 1 Постачальника встановлено, що АЗС не працює, працівники на робочому місці відсутні, про що складено відповідний акт (а.с.26-29).
За даними прокурора та позивача, які не спростовані відповідачем, позивач не зміг отоварити скретч-картки у кількості 14-ти штук (номіналом по 20 л та 2 скретч-картки номіналом 15 л) на 310 л бензину А-95 загальною вартістю 16 430,00 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення прокурора до суду в інтересах позивача про стягнення сплачених за товар коштів в розмірі 16 430,00 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо повноважень прокурора.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З положень статті 1311 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
У статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
Також право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563 (провадження №12-172гс18).
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов'язань щодо поставки товару покупцю - Відділу освіти Бобринецької міської ради, який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.
Суд зазначає, що Бобринецька міська рада представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до Положення про відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради відділ освіти є органом місцевого самоврядування, а саме: виконавчим органом Бобринецької міської ради. Відділ є неприбутковою організацією, фінансується за рахунок коштів бюджету Бобринецької міської територіальної громади (п.п.1.1, 1.6 Положення).
Відповідно до п. п. 5.6.16, 5.6.17 Положення начальник відділу виконує функції головного розпорядника коштів для закладів освіти, молоді і спорту, що фінансуються з бюджету Бобринецької міської ТГ, здійснює аналіз ефективного і раціонального використання бюджетних коштів в межах затвердженого кошторису витрат, пов'язаних із функціонуванням галузі.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області, як виконавчий орган місцевого самоврядування, та який, у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Відділ освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області звернувся з листом №01-32/319 від 18.09.2025 до прокурора, в якому повідомив про порушення ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» умов договору щодо поставки пального, а саме неможливість заправки транспортних засобі та просив, у зв'язку із цим, вжити заходів представницького характеру.
Зазначене свідчить про нездійснення відділом освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
19.09.2025 прокурор, порядку п.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив відділ освіти, що найближчим часом до господарського суду буде скеровано позов про стягнення коштів в сумі 17 406,80 грн(повідомлення №53/02-8017ВИХ-25 від 19.09.2025, а.с.41).
22.09.2025 відділ освіти листом №01-32/323 повідомив прокурора, що кошторисом на 2025 рік не передбачено коштів на сплату судового збору, тому не заперечують проти пред'явлення прокурором позову до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», а позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради.
Щодо суми основного боргу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного за результатами проведеної закупівлі договору №896 від 06.12.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що після здійсненої оплати відповідачем передано позивачу скретч-картки на бензин А-95 загальною вартістю 18 550,00 грн з ПДВ (а.с.22).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
За умовами Договору (п.1.1, п. 2.1, п.3.3, п.3.6, п.5.1.1) видача/передача товару (пального) здійснюється на АЗС на підставі талонів (скретч-карток), отриманих від Постачальника - відповідача.
Проте, як вказує прокурор, у зв'язку із відсутністю пального на АЗС позивачу відмовляють у відпуску пального.
За даними прокурора та позивача, які не спростовані відповідачем, позивач не зміг отоварити скретч-картки на 310 л бензину А-95 на загальну суму 16 430,00 грн (а.с.24-25).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із недоотриманням пального відділ освіти Бобринецької міської ради звертався до відповідача з претензією щодо неналежного виконання умов договору №896 від 06.12.2024 та просив повернути на розрахунковий рахунок відділу освіти кошти в розмірі 16 430,00 грн.
Проте вимоги позивача залишені відповідачем без реагування.
З викладених обставин достовірно вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості скретч-карток, що не були отоварені.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних відділом освіти скретч-карток, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий прокурором розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті на користь позивача, вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки, укладеного за результатами закупівлі, оскільки позивачем не було отримано 310 л бензину А-95 на суму 16 430,00 грн за Договором, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 16 430,00 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений договором Товар позивачу не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги прокурора про стягнення вартості непоставленого відповідачем палива на суму 16 430,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені.
Прокурором за невиконання грошового зобов'язання у вигляді повернення попередньої оплати заявлено пеню за період 12.07.2025-19.09.2025 в розмірі 976,80 грн.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 Договору уразі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Види порушень та санкції за них, установлені Договором: за невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).
Так, у зв'язку з порушенням умов Договору поставки позивачем направлено відповідачу претензію №01-32/206 від 23.06.2025 щодо непоставки палива на суму 16 430,00 грн з вимогою повернути ці кошти.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вказану претензію відповідач отримав 04.07.2025, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34).
Таким чином граничний строк повернення коштів - 11.07.2025.
Перевіривши в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» наведений прокурором розрахунок пені, суд встановив, що прокурором розрахунок проведено правильно, виходячи з граничного строку повернення коштів, а саме за період 12.07.2025-19.09.2025 на обґрунтовану суму боргу в розмірі 16 430,00 грн, за яким пеня становить 976,80 грн.
Отже, оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог прокурора в частині стягнення пені в розмірі 976,80 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається прокурор, доводяться звітом про закупівлю (а.с.18-19), Договором поставки №896 від 06.12.2024 (а.с.21), доказами оплати товару згідно з копією виписки по трансакції (а.с.23); копією видаткової накладної №0008/0002463 від 06.12.2024 (а.с.22); копією інформації про невикористані скретч-картки (а.с.24-25), копією претензії №01-32/206 від 23.06.2025 з доказами отримання (а.с.30-34), наказом про створення комісії від 03.09.2025 для перевірки стану роботи АЗС з актом та фотоматеріалами (а.с.26-29), копією листа до прокуратури від 18.09.2025 №01-32/319 (а.с.20), копією повідомлення прокуратури від 19.09.2025 №52/01-8017ВИХ-25 (а.с.41), копією повідомлення прокуратури про пред'явлення позову від 22.09.2025 №11691-25 (а.с.43).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування на користь позивача заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю в розмірі 16 430,00 грн ьоргу та 976,80 грн пені.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі в розмірі 2422,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Бобринецької міської ради Кіровоградської області (вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27200; ідентифікаційний код юридичної особи 40737491) грошові кошти в розмірі вартості не отриманого пального на суму 16 430,00 грн (шістнадцять тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.) та пені в розмірі 976,80 грн. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі двадцять дві гривні 40 коп.) за подання позовної заяви. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич