номер провадження справи 3/183/25
19.11.2025 Справа №908/2995/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом: Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» (вул. М. Грушевського, буд. 11, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код юридичної особи 44498304)
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
25.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (скорочене найменування - Концерн «МТМ») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» (скорочене найменування - ТОВ «ПРІМАРІУС»), про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 47 850,28 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу №908/2995/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2995/25 та присвоєний справі номер провадження 3/183/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Судом до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа (ухвали суду від 25.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2995/25) до електронного кабінету відповідача 25.09.2025.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Концерн «Міські теплові мережі» (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «ПРІМАРІУС» (відповідач) про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2025 до 31.03.2025 в розмірі 47 850,28 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ПРІМАРІУС» є орендарем будівлі за адресою: по проспекту Металургів, буд. 2Д у м. Запоріжжі.
З 01.03.2023 між ТОВ «ПРІМАРІУС» та концерном «МТМ» укладено договір №82142191 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Будівля 2Д по проспекту Металургів оснащена приладом комерційного обліку теплової енергії, за показами якого визначається обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії.
На виконання умов Договору Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період: 01.01.2025-31.03.2025 на загальну суму 47 850,28 грн.
Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 47 850,28 грн, що сталою підставою для звернення до суду з даним позовом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії згідно із договором від 01.03.2023 №82142191 за період з 01.01.2025 до 31.03.2025 в розмірі 47 850,28 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір на постачання теплової енергії, чи була поставлена теплова енергія, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлена теплова енергія мала бути оплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена відповідачем теплова енергія), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Предметом діяльності підприємства Концерну «МТМ» є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Відповідач - ТОВ «ПРІМАРІУС», на умовах договору оренди №21/11-ЗП від 21.11.2023 з відповідними додатками до нього та в редакції додаткової угоди від 31.03.2025, укладеного із орендарем - ТОВ «ЖАСМІ ТРЕЙД», був орендарем нерухомого майна та споруди, обладнання (будівлі АЗС та обладнання) по проспекту Металургів, 2Д у місті Запоріжжі.
Згідно з актом прийому-передачі від 31.03.2025 до договору оренди №21/11-ЗП від 21.11.2023 ТОВ «ПРІМАРІУС» повернув орендарю - ТОВ «ЖАСМІ ТРЕЙД» будівлю АЗС з майном та відповідним обладнанням до нього згідно з наведеним в акті переліком, 178,9 кв.м, яке розташоване в будівлі по пр. Металургів, 2Д, м. Запоріжжя.
Договір розірвано з 31.03.2025 на підставі додаткової угоди від 31.03.2025.
Під час оренди АЗС, 01.04.2023, між Концерном «МТМ» (виконавець, позивач у справі) та ТОВ «ПРІМАРІУС» (споживач, відповідач у справі) укладено договір №82142191 про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір), за умовами якого (п.1) виконавець зобов'язувався надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 3 договору зазначена інформація про споживача:
Адреса: проспект Металургів, 2Д, Вознесенівський район, м. Запоріжжя, опалювальна площа 136,3 кв.м, максимальне теплове навантаження 0,016010 Гкал/год. Теплове навантаження на витрати теплової енергії від мережі розподілу теплової енергії до місця встановлення приладу обліку - 0,000465 Гкал/год.
Послуга надається за допомогою систем за межами будинку (п.4 договору).
Будівля обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії Picocal №519734/99 (дата останньої повірки 03.11.2019), п. 5 договору.
Відповідно до п. 6 договору постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 10 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (надалі Методика).
У пункті 16 договору зазначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 25 по 28 числа виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. У такому разі зазначення в рахунках на оплату послуги та/або через електронну систему обліку розрахунків споживача У такому разі виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку споживачем шляхом опублікування на офіційному вебсайті виконавця.
Згідно з п. 19 договору плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 р. №1022 та Методики розподілу, і розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плати за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
У пункті 20 договору обумовлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на послугу з постачання теплової енергію встановлено до чинних на момент дії договору нормативно-правових актів та розміщено на сайті Концерну «Міські теплові мережі» https://teploseti.zp.ua/. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий, розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті.
Відповідно до п. 21 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
За умовами п. 22 договору виконавець формує та надає рахунок та акт наданих послуг па оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок та акт наданих послуг надається в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів або на вимогу споживача може надаватися на паперовому носії.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 23 договору).
Згідно з п. 38 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між споживачем і виконавцем, які виникли до його укладення - 01.02.2023.
26.06.2025 сторонами підписано угоду про розірвання договору №82142191 від 01.04.2023 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії з 31.03.2025.
На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послугу з постачання теплової енергії до будівлі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, проспект Металургів, буд. 2Д.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період: 01.01.2025-31.03.2025 на загальну суму 47 850,28 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до нежитлової будівлі відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі у відповідному періоді.
Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Уся інформація окремо по кожному місяцю зазначена в рахунках, які направлялись на адресу відповідача.
У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/ будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі.
Відповідач не здійснив оплату за отримані послуги.
Позивач звертався до відповідача із претензією 07.05.2025 №002724/44 про сплату боргу.
Претензія залишена відповідачем без задоволення.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги з теплопостачання стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 47 850,28 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
За змістом ст. 25 вказаного Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).
Положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що:
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Як встановлено судом, відповідач є споживачем послуги на умовах відповідного договору із теплопостачальною організацією.
Щодо обсягів споживання та оплати послуг з теплопостачання.
Пунктом 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Відповідні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок опалювального періоду 2024-2025 років у м. Запоріжжя розміщені в загальному доступі в мережі «Інтернет» на офіційному вебсайті Запорізької міської ради, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі(https://zp.gov.ua/documents/208359-pro-zakincennia-opaliuvalnogo-periodu-20242025-rokiv-u-misti-zaporizzi).
Відповідач отримував послугу з постачання теплової енергії, яка надавалась позивачем, протягом 01.01.2025 до 31.03.2025 до будівлі споживача - ТОВ «ПРІМАРІУС» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2Д.
Згідно з умовами підпункту 3 п. 28, підпункту 1 п. 30 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 23 договору).
На підтвердження вартості наданих послуг позивачем додані до позову копії рахунків за надані послуги за договором №82142191 за спірний період: з січня 2025 року по березень 2025 року, які містять посилання на договір, загальну площу будівлі, опалювальну площу відповідача, показники вузла розподільного обліку, тип приладу, що у своїй сукупності дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії відповідачем та її вартість.
Рахунки направлені відповідачу в електронному вигляді.
Розрахунок суми боргу за договором №82142191 за період з 01.01.2025-31.03.2025 наведений позивачем в додатках до позовної заяви (а.с. 14).
Відповідач проти розрахунку суми боргу не заперечив, свого контррозрахунку суми боргу не надав.
Згідно пункту 21 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 22 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у ТОВ «ПРІМАРІУС» виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2025 року по березень 2025 року на загальну суму 47 850,28 грн.
Факт наявності 47 850,28 грн заборгованості ТОВ «ПРІМАРІУС» перед Концерном «МТМ» підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ПРІМАРІУС» заборгованості в сумі 47 850,28 грн за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором оренди №21/11-ЗП від 21.11.2022 з додатками та додаткової угодою, актом приймання-передачі (а.с.7-13), договором № 82142191 про надання послуги постачання теплової енергії від 01.04.2023 з протоколом розбіжностей (а.с.25-30), угодою про розірвання договору від 26.06.2025 (а.с.34), рахунками на оплату (а.с.18-19), претензією від 07.05.2025 №002724/44 з доказами направлення (а.с.31-32), Актами обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного розподільчого приладу обліку теплової енергії (а.с. 49, 50, 52), Актами перевірки стану вузла обліку (на звороті а.с.49, 51), Рахунками за постачання теплової енергії (а.с. 30-44), Розрахунком заборгованості (а.с. 14), інформацією щодо нарахувань за договором №82142191 (а.с.15), архівом показів (а.с.16).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» (вул. М. Грушевського, буд. 11, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код юридичної особи 44498304) на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму 47 850,28 грн (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 28 коп.) заборгованості за договором №82142191 від 01.04.2023 про надання послуги з постачання теплової енергії за період 01.01.2025-31.03.2025. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» (вул. М. Грушевського, буд. 11, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код юридичної особи 44498304) на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 19.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич