номер провадження справи 14/38/24-21/23/25
19.11.2025 Справа № 908/1785/24 (908/2892/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, розглянувши матеріали
За позовною заявою - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Фермерського господарства "Черниське" (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про розірвання договору оренди землі
в межах провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства "Черниське" (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Розпорядник майна - Кучак Юрій Федорович (а/с 9, м. Київ, 03035, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Без участі представників сторін
Ухвалою від 22.08.2025 прийнято справу № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства "Черниське", клопотання арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 17.01.2025 (вх. № 1324/08-08/25 від 20.01.2025) про зняття арештів, заяви ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2025 (вх. № 2214/08-08/25 від 31.01.2025); ТОВ "ОНІКС АГРО-ТРЕЙД" від 12.04.2025 (вх. № 7737/08-08/25 від 14.04.2025) та Головного управління ДПС у Запорізькій області заява від 30.04.2025 (вх. № 8969/08-08/25 від 30.04.2025) з грошовими вимогами до боржника до розгляду. Присвоєно справі номер провадження 14/38/24-21/23/25. Призначено підсумкове засідання та засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 17.01.2025 (вх. № 1324/08-08/25 від 20.01.2025) про зняття арештів, заяв ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2025 (вх. № 2214/08-08/25 від 31.01.2025); ТОВ "ОНІКС АГРО-ТРЕЙД" від 12.04.2025 (вх. № 7737/08-08/25 від 14.04.2025) та Головного управління ДПС у Запорізькій області заява від 30.04.2025 (вх. № 8969/08-08/25 від 30.04.2025) з грошовими вимогами до боржника на 23.09.2025, 11 - 00.
16.09.2025 до підсистеми "Електронний суд" від позивача надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 16.09.2025 (вх. № 3176/08-07/25 від 17.09.2025) до відповідача - Фермерського господарства "Черниське" про розірвання договору оренди землі в якій позивач просить суд:
1. Прийняти позовну заяву про дострокове розірвання договору оренди землі № 480 від 25.06.2020 року, який укладений з Фермерським господарством "Черниське".
2. Розірвати Договір оренди землі № 480 від 25.06.2020 року щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який укладений з Фермерським господарством "Черниське" (ЄДРПОУ 34258209, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа) та право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 27.07.2020 року за номером запису 37542575.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Черниське" (ЄДРПОУ 34258209, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму 2 422, 40 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2025, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/2892/25) передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 19.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 (вх. № 3176/08-07/25 від 17.09.2025) до відповідача - Фермерського господарства "Черниське" про розірвання договору оренди землі прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства "Черниське" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Постановлено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалено що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1785/24 (908/2892/25).
Відповідач вимог ухвали суду 19.09.2025 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позовну заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства "Черниське". У справі триває процедура розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович.
25.06.2020 між позивачем (Орендодавець) та Фермерським господарством "Черниське" (надалі - Орендар, Банкрут, Відповідач), в особі голови Апанасенка Святослава Федоровича укладено Договір оренди землі № 480 (надалі - Договір оренди).
Згідно п. 1 укладеного Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
У відповідності до умов п. 2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2053 га.
Відповідно до п. 3 Договору оренди нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, становить - 55 236, 07 гривень.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га зареєстровано 27.07.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 37542575.
Згідно п. 6 Договору оренди він укладений на строк 10 (десять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Відповідно п. 7 Договору оренди Орендна плата вноситься Орендарем в грошовій формі в розмірі 10 (десять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить: 7425589500:04:000:6043 - 5 523, 60 гривень.
Згідно п. 7.1 Договору оренди податкові зобов'язання за цим договором, які покладаються на орендодавця, орендар сплачує за рахунок нарахованої орендної плати.
Як свідчить п. 8 Договору оренди розрахунок орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
У відповідності до п. 9 Орендна плата вноситься Орендарем не пізніше 20 січня, наступного за роком, за який вноситься орендна плата, що оформляється письмово.
Пунктом 9.1. Договору оренди визначено, що за домовленістю Сторін орендна плата може справлятися в натуральній формі, при цьому розрахунок повинен відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, що оформляється відповідними актами.
Згідно п. 23 Договору оренди визначено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно п. 26 Договору оренди Орендар повинен виконувати встановлені щодо об'єкту оренди зобов'язання, додержуватись вимог Договору та виконувати обов'язки відповідно до умов Закону України "Про оренду землі" та Земельного Кодексу України.
Повідомляємо суду, що за період дії Договору оренди, орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та до теперішнього часу не виплачувалась.
Позивачем неодноразово надсилались досудові вимоги про припинення порушень Договору оренди (почтове відправлення № 04071 00125555, № 04071 00196665) на адресу Відповідача, але обидва конверти з вимогами повернулись Позивачу з відміткою: "За закінчення терміну зберігання", що свідчить про умисне порушення Відповідачем вимог ст. ст. 18, 20 Закону України "Про звернення громадян" та право Позивача на своєчасне отримання орендної плати на умовах, передбачених Договором оренди, з моменту укладання договорів оренди землі по теперішній час.
Таким чином, систематичне та неодноразове порушення умов Договору оренди в частині повної несплати орендної плати Фермерським господарством "Черниське" в обумовлені Договором оренди строки за користування земельною ділянкою за період з 2020 по 20205 рік стало підставою для звернення Позивача з цією позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст та умови Договору оренди та аналіз наявних договірних правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань, які виникли між Позивачем та Відповідачем на його підставі, свідчить про те, що за своєю юридичною природою між сторонами був укладений Договір оренди землі, основними обов'язком відповідача за яким є сплата орендної плати.
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Абзацом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
У відповідності до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлені підстави для розірвання договору оренди землі: за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Поряд з цим, частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом 31 Договору оренди передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт "д").
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору.
Згідно ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, у тому числі розірвання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 сформувала висновок, що: "при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору".
У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: "підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Тлумачення п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо (аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц).
Таким чином, наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати, яка виникла у зв'язку із систематичним порушенням Відповідачем Договору оренди щодо сплати орендної плати, що може бути підставою для розірвання такого договору, встановлюється судом саме на момент подання позову про розірвання договору оренди.
Тому, виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, Позивач звертає увагу суду, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість добросовісність та розумність.
Аналіз вказаних норм права дає Позивачу підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати.
Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі № 387/800/21.
Оскільки Відповідач систематично не сплачує орендну плату за Договором оренди за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому несплата орендної плати є істотним порушення умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення Позивача того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.
З урахуванням наведеного, Позивач вважає, що Відповідач - Фермерське господарство "Черниське", не сплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення його умов, чим позбавило Позивача матеріальної вигоди, на яку останній розраховував за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору.
Крім того, у разі відчуження права оренди, до нового Орендаря переходять всі права і обов'язки покладені на сторони Договором оренди, у тому числі порушені зобов'язання по сплаті орендної плати. Погашення попередньої заборгованості по Орендній платі новим Орендарем не позбавляє Орендодавця права розірвати договір з підстав систематичної несплати орендної плати попереднім Орендарем.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1 - 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи суд робить висновок, що відповідачем було порушено обов'язок зі сплати орендної плати ОСОБА_1 оскільки орендна плата за користування належною останньому земельної ділянки за 2020 - 2025 роки відповідачем не була виплачена, відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача.
У такому випадку наявні підстави вважати, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов'язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 197, 238, 240, 241, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати Договір оренди землі № 480 від 25.06.2020 року щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який укладений 25.06.2020 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Черниське" право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 27.07.2020 року за номером запису 37542575.
Стягнути з Фермерського господарства "Черниське" (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ