номер провадження справи 19/117/25
03.11.2025 Справа № 908/2148/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Міністерства оброни України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, ідентифікаційний код 00034022)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Білд" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68А,прим. 26, ідентифікаційний код 45549595)
про стягнення 3 505 036,19 грн
представники сторін
від позивача: Зінченко С.О., дов. від 20.08.2024 (в режимі відеоконференції)
від відповідача : Железняк-Кранг І.В., ордер АР №1247095 від 19.07.2025
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2339/08-07/25 від 14.08.2025) Міністерства оброни України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Білд" про стягнення 3 505 036,19 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки за договором №343/3/2024/71 від 21.11.2024, з яких: 484 450,37 грн - пеня, 3 020 585,82 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. ст.188, 193 ГК України та мотивовані невиконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/2024/71 від 21.11.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер № 908/2148/25 та передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2148/25, присвоєно справі номер провадження 19/117/25. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.08.2025 о 11 год. 30 хв. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
12.08.2025 від представника ТОВ "Айрон Білд" надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 13.08.2025 підготовче засідання відкладено на 16.09.2025.
Також, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, що викладено у позовні заяві, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в закритому судовому засіданні на підставі наступного.
Статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання.
Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 8, 9 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, виникла на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти, проте матеріали справи не містять відомостей про географічні координати місць розташування військових об'єктів в районах виконання бойових (спеціальних) дій; відомостей щодо кількості озброєння та бойової техніки, матеріальнотехнічних засобів, їх стан та місця зберігання. Інформація щодо розміщення військових частин також не підлягає дослідженню судом.
Крім того, судом враховано, що сам позивач Міністерство оборони України, 06.08.2025 звернувся до суду з заявою про розгляд справи в режимі відео конференції, зазначивши, що не може забезпечити явку представника у судові засідання до приміщення суду, але зацікавлене в тому, щоб судові засідання відбулися. Закрите судове засідання виключає можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
З огляду на наведене, заява позивача не підлягає задоволенню.
Ухвалою суд від 16.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 07.10.2025.
30.09.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив (сформований в підсистемі 29.09.2025), який містить клопотання визнати причини пропущеного процесуального строку на подання відзиву поважними та поновити вказаний строк.
Ухвалою суду від 07.10.2025 клопотання ТОВ «Айрон Білд» задоволено, поновлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позов відповідач виклав свої заперечення проти позовних вимог, які обґрунтовані наступним.
10.12.2024 відповідач повідомив позивача листом про неможливість виконання умов договору у заплановані строки через ворожі обстріли, відключення світла та часті повітряні тривоги. Згідно вказаного повідомлення позивачу щодо форс-мажорних обставин, що перешкоджають дотриманню строків постачання за договором обумовленої кількості товару, Міноборони було запропоновано зменшити кількість товару, що постачається згідно договору до 11 одиниць, враховуючи приписи ст.652 ЦК України, та п.12.1 Договору.
Відповідач вказує, що 18.12.2025 року звернувся до Запорізької торгово-промислової палати задля вирішення факту наявності обставин, що вплинули на виконання зобов'язань за договором та є підставою для подовження строків їх виконання. Згідно висновку Запорізької ТПП для Відповідача настали істотні зміни обставини при виконанні умов Договору № 343/3/2024/71, що може бути підставою для зміни строків виконання зобов'язань.
Також відповідач зазначає, що 23.12.2024 року поставив позивачу 11 одиниць модульних укриттів, що підтверджується Актом. В наслідок прострочення на два дні (строк поставки 20.12.2024 р.), позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 14 680, 31 грн, проте як пеня за таке прострочення становила 9 787,60 грн.
Як вказує відповідач, 26.12.2024 року, не зважаючи на його повідомлення про форс мажорні обставини, позивач надіслав повідомлення про розірвання Договору, тобто фактично відмовився від запропонованого відповідачем зменшення кількості товару, в наслідок настання форс мажорних обставин.
Крім того ТОВ «Айрон Білд» зазначає, що 18.11.2024 року для ведення господарської діяльності ним (Орендарем) та ПП «Домбриньком» (Орендодавцем), було укладено Договір оренди. Згідно з умовами п.п. 1.1. цього Договору, за цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення , літ. И-2, площею 65, 0 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд.11. Зазначене приміщення 10.12.2024 зазнало пошкоджень в наслідок ракетного удару військовими формуваннями країни агресора, що підтверджується витягом з ЄРДР №22024080000001815, про внесення 10.12.2024 року відомостей про вчинений злочин за ч.2 ст.438 КК України. 20.12.2024 року постановою про визнання потерпілим слідчого відділу УСБУ у Запорізькій області залучено ТОВ «Айрон Білд» до КП№22024080000001815 як потерпілого в наслідок пошкодження майна через ракетний удар 10.12.2024 року. Відповідач повідомив позивача про перешкоди, що не залежать від його волі та спричиняють затримку у виконанні зобов'язання за Договором у вказаний в ньому строк, з прохання про подовження строку та укладенням додаткової угоди, зважаючи на повідомлення відповідачем позивача про наявні істотні та форс-мажорні обставини.
За поясненнями відповідача, 18.12.2024 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою продовжено строк дії Договору до 31.03.2025, а також зазначено про можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо постачання Товару у випадку істотної зміни обставин, проте, 26.12.2024 року позивач повідомив відповідача про невиконання умов Договору та його розірвання з 01.01.2025 року, не зважаючи на внесені зміни до п.8.5. Договору.
ТОВ «Айрон Білд» зазначає, що в січні 2025 року було надіслано позивачу лист, яким повідомлено про відновлення робочого процесу та можливість виконати зобов'язання за Договором, також просило внести зміни до п.5.1.Договору та визначити строк постачання Товару до 31.03.2025 року.
Відповідач стверджує, що повідомив позивача про зміну істотних обставин, настання форс мажорних обставин, а також про кількість повітряних тривог в м.Запоріжжі , про пошкодження об'єкту нерухомості та майна, що в ньому знаходилось.
Також відповідач посилається на висновок Запорізької торгово-промислової палати від 15.01.2025 наданий на його звернення, відповідно до якого, керуючись ст.. 652 ЦК України, ст.. 2,11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р, Запорізька ТПП вважає, що подані Заявником документи свідчать про настання істотної зміни обставин при виконанні умов Договору № 343/3/2024/71 від 21.11.2024, укладеному для зміни строків виконання зобов'язань з поставки товару.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач також посилається на позицію Верховного Суду, який звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
На думку відповідача він вчасно повідомив позивача про настання як істотних так і
форс мажорних обставин, а також не відмовлявся від виконання зобов'язань за Договором, а пропонував позивачу подовжити строк їх виконання або розірвати Договір.
Відповідач вважає, що відповідно до п.п. 8.1. Договору він звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором , в зв'язку з виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договор, а також події, визначені у п.8.7 Договору.
ТОВ «Айрон Білд» також вважає безпідставним посилання позивача на приписи п.7.3 та 7.4 Договору, як на підставу нарахування штрафу та пені, а також розмір таких санкції, враховуючи, що дія Договору подовжена та сторони погодили можливість подовження строків поставки, у разі наявності змін істотних обставин, відповідач правомірно очікував, що може виконати зобов'язання та повідомив у січні 2025 року Позивача листом про те, що має потужності для постачання обумовленого Договором товару у залишковій кількості.
За твердженням відповідача відсутні підстави для застосування штрафу у разі порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів, через те, що з моменту встановленого строку до часу розірвання договору відсутній 30денний строк прострочення. Та з огляду на розірвання договору позивачем та наявні обставини непереборної сили та висновку ТПП про наявність зміни істотних обставин для відповідача, що вплинуло на недотримання ним строків виконання зобов'язань за договором, про які позивач був повідомлений відповідачем, посилання позивача на те, що умовами Договору передбачалося, що штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого Товару нараховується також у випадку відмови від постачання або не постачання (постачання в неповному обсязі) є безпідставним, адже саме розірвання договору унеможливило виконання обов'язку відповідачем, а отже наявне порушення кредитора, що унеможливило виконання відповідачем.
Вважаючи відсутніми підстави для нарахування та стягнення штрафних санкції, відповідач у відзиві також вказує на невірний розрахунок штрафних санкцій.
З посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/3351/22, від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 наполягає, що до складу заборгованості не включається податок на додану вартість. Згідно з позицією Верховного Суду, неустойка, як міра відповідальності за порушення законодавства, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ). Це пов'язано з тим, що неустойка має характер санкції за невиконання зобов'язань, а не є винагородою за надані послуги чи товари, що є підставою для нарахування ПДВ. відповідальності , а не товаром, до вартості якого входить НДС.
Поряд з наведеним відповідач просить суд звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. А згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має
право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За приписами ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В судове засідання 07.10.2025 прибули представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 07.10.2025 заслухано вступне слово представників сторін, позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідача штраф та пеню за порушення строків виконання зобов'язань за договором, відповідач просить в позові відмовити.
В засіданні суду 07.10.2025 було оголошено перерву до 03.112025, 11-50.
В судовому засіданні 03.11.2025, після перерви, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, відповідач проти вимог заперечує в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд перейшов до стадії ухвалення рішення. В судовому засідання 03.11.2025, порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
21.11.2024 Міністерство оборони України (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Айрон Білд» (Постачальник) уклали Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/2024/71 (Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується здійснити постачання Замовникові товарів оборонного(спеціального) призначення для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, а саме: укриття модульне УХС ПК 012928-АБ 14 (номенклатурний номер НАТО-5411 61 017 8035), код за ДК 021:2015:44210000-5 Конструкції та їх частини (далі Товар) у кількості, асортименті, строки та за цінами, які зазначені в Специфікації постачання Товару (додаток 1) (далі - Специфікація), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Товар.
Ціна (вартість) Товару становить 48044644,00грн, у тому числі ПДВ 8007444,00 грн (п. 3.1.).
Відповідно до Специфікації постачання товару (додаток № 1 до договору) ціна товару з ПДВ становить 48 04 644,00 грн та включає вартість постачання до місця розміщення Вантажоодержувача Замовника (військова частина НОМЕР_1 ); строк постачання - до 20.12.2024, загальна кількість - 108 комплектів, ціна за одиницю - 370 715,00 грн.
Розрахунки за прийнятий Товар належної якості та кількості проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунку-фактури (2 примірники) (далі - рахунок) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, а також дозволяється здійснювати оплату за фактично поставлені партії Товару (п. 4.1.).
Згідно п. 5.1. договору постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору Сторонами відповідно до Специфікації в строк до 20.12.2024, постачання Товару дозволяється партіями.
Розділом 7 договору обумовлено, що сторони беруть на себе зобов'язання неухильно викопувати всі умови цього Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1.). За порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (п. 7.3.). За прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів, за відмову від постачання або не постачання (постачання в неповному обсязі) з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого Товару (п. 7.4.).
Відповідно до п. 11.1. договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.
ТОВ «Айрон Білд» листом від 10.12.2025 № 10/12/02 повідомило позивача, що у зв'язку з тим, що виробництво укриттів, що є предметом зазначеного Договору, знаходиться в м. Запоріжжя, в одному з найбільш вразливих районів міста, щоденні ворожі обстріли країни агресора та щоденні довготривалі відключення світла, перешкоджають виготовленню продукції з дотриманням запланованих термінів та з дотриманням технології виробництва. Товариство докладає усіх можливих зусиль для безперебійної роботи по виготовленню продукції, не зважаючи на вище зазначені обставини, але наше виробництво напряму залежить від стабільної подачі електропостачання.
ТОВ «Айрон Білд» зазначило в листі, що відбулись істотні зміни обставин, які не могли передбачити сторони Договору та які безпосередньо впливають на виконання Постачальником умов Договору. З огляду на викладене,вбачається, що Постачальник не може поставити товар Замовнику у встановлений Договором строк, без внесення до умов Договору відповідних коректив, , що стосуються перенесення кінцевих строків виконання зобов'язання.
Наведений листом ТОВ «Айрон Білд» просило Міністерство оборони України за взаємною згодою зменшити обсяг поставки укриттів модульних УХС за Договором №343/3/2024/71 від 21.11.2024 на визначити кількість поставки в розмірі 11 шт.
18.12.2024 Міністерство оборони України та ОВ «Айрон Білд» відповідно до п. 12.1 Договору уклали Додаткову угоду №1 до Договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024, якою зокрема абзац 1 пункту 8.5 розділу 8 Договору виклали в новій редакції: « 8.5. Продовження строку виконання зобов'язань щодо постачання Товару можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби Сторони могли це передбачити вони не укладали би цей Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, яким Сторони керувалися при укладення Договору він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін.»;
Також пункт 11.1 розділу 3 Договору викладено в новій редакції: « 11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 березня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до повного виконання Постачальником.»
23.12.2024 уповноваженими представниками позивача здійснено приймання товару за Договором № 343/3/2024/71 від 21.11.2024, а саме 11 комплектів укриттів УХС ПК, загальна суму з ПДВ 4 893 438,00 грн.
26.12.2024 позивач направив відповідачу повідомлення № 343/3/847 про невиконання умов договору та його розірвання відповідно до пп. 2 п. 11.3. Договору, в якому зазначив, що якщо Постачальником до 31.12.2024 не буде поставлено весь обсяг товарів, що передбачений умовами Договору Замовник в односторонньому порядку розриває Договір з 01.01.2025 на підставі пп. 2 п. 11.3. Договору. Крім того, вказав на відповідальність, передбачену п. 7.3. та п. 7.4. Договору.
30.12.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію № 6 щодо невиконання умов договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, в якій зазначив, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору сторонами відповідно до Специфікації та Графіку постачання Товару (додаток 4) в строк до 30.11.2024, постачання Товару дозволяється партіями. Відповідно до п. 7.3 Договору (за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) позивач нарахував відповідачу пеню, розмірі 14980,31 грн (4 893 438,00 х 0,1% х 3), яку вимагав сплатити за наведеними у претензії реквізитами.
06.01.2025 позивач також направив на адресу відповідача претензію № 7 щодо невиконання умов договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, в якій зазначив, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору сторонами відповідно до Специфікації в строк до 20.12.2024, постачання Товару дозволяється партіями. В претензії наведено приписи п. 7.3 та 7.4 Договору , а також зазначено, що Договір припинив свою дію 31.12.2024 відповідно до пп.2 п.1.3 Договору. Станом на 01.01.2025 постачальник не поставив Замовнику Товар, а саме: укриття модульне УХС ПУК012928-АБ14 у кількості 97 штук, загальною вартістю 43151226,00 грн. Відповідно до п. 7.3 Договору (за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) позивач нарахував відповідачу пеню, розмірі 474 663,49 грн (43 151 226,00 х 0,1% х 11), а на підставі п. 7.4 Договору - штраф в розмірі 3 020 585,82 грн (43 151 226,00 х 7%) які вимагав сплатити за наведеними у претензії реквізитами.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами укладений Договір про постачання товарів за державні кошти №343/3/2024/71 від 21.11.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення аналогічного змісту закріплені в ст. 193 ГК України.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 Господарського Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В ч. 1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором № 343/3/2024/71 за закупівлю товарів за державні кошти від 21.11.2024 є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.
Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує п. 7.3, п. 7.4. Договору, якими сторони визначили, що за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів, за відмову від постачання або не постачання (постачання в неповному обсязі) з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого Товару.
Виходячи зі змісту зазначених вище норми матеріального права, головною умовою для стягнення з боржника пені та штрафу є встановлення факту порушенням боржником виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Специфікації ціна за 108 комплектів Товару склала 48 044 664,00 грн, який необхідно поставити до 20.12.2024.
ТОВ «Айрон Білд» листом № 10/12/02 від 10.12.2025 повідомило позивача, що у зв'язку з тим, що виробництво укриттів, що є предметом Договору № 343/3/2024/71 від 21.11.2024, знаходиться в м. Запоріжжя, в одному з найбільш вразливих районів міста, щоденні ворожі обстріли країни агресора та щоденні довготривалі відключення світла, перешкоджають виготовленню продукції з дотриманням запланованих термінів та з дотриманням технології виробництва. Товариство докладає усіх можливих зусиль для безперебійної роботи по виготовленню продукції, не зважаючи на вище зазначені обставини, але виробництво напряму залежить від стабільної подачі електропостачання.
ТОВ «Айрон Білд» зазначило в листі, що відбулись істотні зміни обставин, які не могли передбачити сторони Договору та які безпосередньо впливають на виконання Постачальником умов Договору. Також відповідач вказав, що з огляду на викладене, вбачається, що Постачальник не може поставити товар Замовнику у встановлений Договором строк, без внесення до умов Договору відповідних коректив, що стосуються перенесення кінцевих строків виконання зобов'язання.
У наведеному листі ТОВ «Айрон Білд», відповідно до п. 12.1 Договору просить Міністерство оборони України за взаємною згодою зменшити обсяг поставки укриттів модульних УХС за Договором №343/3/2024/71 від 21.11.2024 та визначити кількість поставки в розмірі 11 шт.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на отриманому листі відповідача від 10.12.2024 накладено резолюцію «не погоджено!, підготувати пропозиції щодо перенесення (збільшення) терміну договору без зменшення кількості та зміни термінів поставки товару».
Як встановлено судом, 18.11.2024 для ведення господарської діяльності ТОВ "Айрон Білд", відповідачем (Орендарем) та ПП "Домбриньком" (Орендодавцем) укладено Договір оренди, за умовами п.п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, літ. И-2, площею 65, 0 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, бул. Марії Приймаченко, буд. 11.
Зазначене приміщення 10.12.2024 зазнало руйнувань в наслідок ракетного удару військовими формуваннями країни агресора, що підтверджується витягом з ЄРДР №22024080000001815, про внесення 10.12.2024 року відомостей про вчинений злочин за ч.2 ст.438 КК України. 20.12.2024 року постановою про визнання потерпілим слідчого відділу УСБУ у Запорізькій області залучено ТОВ «Айрон Білд» до КП№22024080000001815 як потерпілого в наслідок пошкодження майна через ракетний удар 10.12.2024 року.
18.12.2024 Міністерство оборони України та ТОВ «Айрон Білд» відповідно до п. 12.1 Договору уклали Додаткову угоду №1 до Договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024, якою зокрема абзац 1 пункту 8.5 розділу 8 Договору виклали в новій редакції: « 8.5. Продовження строку виконання зобов'язань щодо постачання Товару можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби Сторони могли це передбачити вони не укладали би цей Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, яким Сторони керувалися при укладення Договору він може бут змінений або розірваний за згодою Сторін.»;
Також пункт 11.1 розділу 3 Договору викладено в новій редакції: « 11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його двома Сторонами і діє до 31 березня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до повного виконання Постачальником.».
Матеріалами справи підтверджується, що 23.12.2024 уповноваженими представниками позивача здійснено приймання товару за Договором № 343/3/2024/71 від 21.11.2024, а саме 11 комплектів укриттів УХС ПК, на загальну суму з ПДВ 4 893 438,00 грн.
Судом також встановлено, що, не зважаючи на укладення 18.12.2024 сторонами додаткової угоди до Договору, 26.12.2024 позивач направив відповідачу повідомлення № 343/3/847 про невиконання умов договору та його розірвання відповідно до пп. 2 п. 11.3. Договору, в якому зазначив, що якщо Постачальником до 31.12.2024 не буде поставлено весь обсяг товарів, що передбачений умовами Договору Замовник в односторонньому порядку розриває Договір з 01.01.2025 на підставі пп. 2 п. 11.3. Договору. Крім того, вказав на відповідальність, передбачену п. 7.3. та п. 7.4. Договору.
30.12.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію № 6 щодо невиконання умов договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, в якій зазначив, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору сторонами відповідно до Специфікації та Графіку постачання Товару (додаток 4) в строк до 30.11.2024, постачання Товару дозволяється партіями. Відповідно до п. 7.3 Договору (за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) позивач нарахував відповідачу пеню, розмірі 14980,31 грн (4 893 438,00 х 0,1% х 3), яку вимагав сплатити за наведеними у претензії реквізитами.
06.01.2025 позивач також направив на адресу відповідача претензію № 7 щодо невиконання умов договору №343/3/2024/71 від 21.11.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, в якій зазначив, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється з дати підписання Договору сторонами відповідно до Специфікації в строк до 20.12.2024, постачання Товару дозволяється партіями. В претензії наведено приписи п. 7.3 та 7.4 Договору, а також зазначено, що Договір припинив свою дію 31.12.2024 відповідно до пп.2 п.1.3 Договору. Станом на 01.01.2025 постачальник не поставив Замовнику Товар, а саме: укриття модульне УХС ПУК012928-АБ14 у кількості 97 штук, загальною вартістю 43151226,00 грн. Відповідно до п. 7.3 Договору (за порушення строків постачання Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) позивач нарахував відповідачу пеню, розмірі 474 663,49 грн (43 151 226,00 х 0,1% х 11), а на підставі п. 7.4 Договору - штраф в розмірі 3 020 585,82 грн (43 151 226,00 х 7%) які вимагав сплатити за наведеними у претензії реквізитами.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Таким чином, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Правова позиція щодо питання форс-мажорних обставин викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22.
Так, Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 по справі № 910/8580/22 зроблено такі висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин: форс-мажор, або ж обставини непереборної сили; це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує, реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Як встановлено судом, Запорізька торгово-промислова палата 15.01.2025 розглянула запит ТОВ «Айрон-Білд» б/н від 13.01.2025 щодо оформлення висновку про істотну зміну обставин при виконанні Договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/2024/71 від 21.11.2024.
Керуючись ст.. 652 ЦК України, ст.3,11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997, Запорізька торгово-промислова палата вважає, що подані ТОВ «Айрон Білд» документи свідчать про настання істотної зміни обставин при виконання умов Договору № 3438/38/2024/71 від 21.11.2024, укладеному між Міністерством оборони України та ТОВ «Айрон Білд», які можуть бути підставою для зміни строків виконання зобов'язань з поставки товару.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Матеріалами справи та фактичними обставинами підтверджено, що відповідач повідомляв позивача про зміну істотних обставин та настання форс-мажорних обставин, а також про кількість повітряних тривог (підтверджено Листом Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЗМР), про пошкодження об'єкту нерухомості та майна, що в ньому знаходилось через ракетний удар рф по цивільній інфраструктурі 10.12.2024.
Зважаючи на кількість повітряних тривог, що відбулися протягом періоду з 21.11.2024 по 20.12.2024 в місті Запоріжжі , їх загальна кількість та час дійсно знаходяться в причино - наслідковому зв'язку з виконанням зобов'язань відповідачем за договором та реальним часом, в який ТОВ "Айрон Білд" мало змогу виконувати взяті за договором зобов'язання. Наведене суттєво вплинуло на подовження терміну виконання, й не залежало від волі відповідача, адже:
1. Надзвичайна ситуація це обставина або подія, що становить загрозу життю або здоров'ю значної кількості людей, завдає значної шкоди майну та навколишньому середовищу.
2. Оповіщення про надзвичайні ситуації здійснюється через сирени, радіо, телебачення, мобільний зв'язок та інші засоби, (місцевих органів влади або ДСНС).
3. В умовах надзвичайних ситуацій здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити: укриття населення в захисних спорудах.
4. Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище. Це вважається одним із заходів захисту від НС і є законодавчим обов'язком керівників господарських об'єктів та органів місцевої виконавчої влади.
5. Згідно рекомендацій ЗМР щодо дій під час оповіщення про "повітряну тривогу", громадяни повінні: "... швидко, без паніки пройти до захисної споруди цивільного захисту, у разі відсутності їх поблизу - підземного пішохідного переходу, паркінгу або підвального приміщення"... "... та найкоротшим шляхом прямувати до найближчого сховища чи укриття"... ".У разі відсутності поблизу вашого будинку сховища використовуйте для укриття підвальне приміщення під будинком. Якщо .... у вас немає можливості швидко перейти у сховище, перейдіть до більш безпечного місця в приміщенні; подалі від вікон, у коридор - під несучі стіні, або ванну".
Отже, не тільки обов'язком адміністрації установ і організацій, є забезпечення можливості для збереження життя та захисту населення надати можливість під час повітряної тривоги перейти до укриття, а й обов'язок адміністрації міста й самого населення здійснити всі дії задля мінімізації нанесення шкоди життю та здоров'ю цивільного населення, з метою чого розроблено певні алгоритми дій при таких обставинах, як адміністрацією міста, країни, так і на кожному підприємстві.
Не виконання визначених законодавчо вимог та алгоритмів дій адміністрацією будь якої установи чи організації є порушенням закону та невиконанням вимог щодо захисту життя та здоров'я цивільного населення.
Вказані обставини є істотними в розрізі аналізу поважності причин недотримання відповідачем строків виконання зобов'язань за договором, так само, як і форс-мажорні обставини пов'язані з ракетною атакою 10.12.2024, в наслідок якої було пошкоджено приміщення, в якому ТОВ "Айрон Білд" здійснювало господарську діяльність та зберігало устаткування відповідача.
Отже, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст.617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (п. 38 постанови ВС від21.07.2021 у справі№912/3323/20).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення.
Також Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Отже, відповідач вчасно повідомив позивача про настання як істотних так і форс - мажорних обставин, а також не відмовлявся від виконання зобов'язань за Договором, а пропонував позивачу подовжити строк їх виконання або розірвати Договір.
Так, відповідно до п. п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору., а також події, визначені у п.8.7.
Згідно з п. 8.7. Договору, сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності постачальника, знищення безпосередньої бази/складів постачальника, де виготовляється/зберігається товар для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідними уповноваженим органом.
Відповідно до п.8.2 Договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дій, обставин непереборної сили, повинна не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмові формі.
За змістом абз. 1 п. 8.5. Договору, продовження строку виконання зобов'язань щодо постачання Товару можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби Сторони могли це передбачити вони не укладали би цей Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, яким Сторони керувалися при укладення Договору він може бути змінений або розірваний за згодою Сторін.»;
Також згідно з пунктом 8.4 Договору, якщо обставини, зазначені в п. 8.1. Договору будуть подовжуватися більше ніж 30 днів - Сторони мають право розірвати Договір і жодна зі Сторін в такому випадку не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків.
Враховуючи наведене вбачається, що для відповідача дійсно настали, як зміна істотних обставин, так і форс-мажорні обставини, що підтверджено уповноваженими особами (правоохоронним органом та Управлінням з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЗМР, висновок Запорізької ТПП від 15.01.2025), про що відповідач повідомив позивача, а отже він звільняється від застосування будь-яких штрафних санкцій через невиконання у вказаний в Договорі строк, власних зобов'язань в силу норм ст.617 ЦК України та умов Договору.
Позивач у позовній заяві зазначає, що Міноборони направило відповідачу повідомлення про невиконання умов договору та його розірвання з 01.01.2025 відповідно до пп 2 п. 11.3. Договору, якщо Постачальником до 31.12.2024 не буде поставлено весь обсяг товарів, що передбачений умовами Договору.
Відповідно до. пп. 2 п . 11.3. Договору, умовами припинення (розірвання) Договору є відмова Замовника в односторонньому порядку від Договору у випадку невиконання (повністю або частково) Постачальником взятих ним зобов'язань з перевищенням договірних строків їх виконання більш ніж 10 календарних днів.
Зауважуючи, що товар є вкрай необхідним через наявність в країні військового стану, позивач просить суд врахувати цю обставину, з іншої сторони не враховує її як обставину що спричинила невиконання відповідачем у вказаний у договорі строк зобов'язань.
Станом на 10.12.2024 позивач вже знав про наявність у відповідача форс-мажорної обставини, що спричиняє наслідком для відповідача недотримання строків виконання зобов'язань за Договором, однак, знехтував цією інформацією, не зважаючи на закон та умови договору, не погодив відповідачу новий строк виконання зобов'язань.
Позивач вказує, що за відмову від постачання, або не постачання (постачання в неповному обсязі) додатково стягується штраф в розмірі 7 % вартості такого Товару, однак відповідач не відмовлявся від виконання умов Договору, докази цього в матеріалах справи відсутні. Більш того, відповідач завчасно попередив позивача про зміну істотних та настання форс-мажорних обставин, що не залежать від волі відповідача, однак впливають на строки виконання зобов'язань.
З 01.01.2025 позивач розірвав Договір, дія якого до того була подовжена до 31.03.2025 за Додатковою угодою №1 від 18.12.2024, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Тобто відсутня відмова відповідача від виконання умов договору, а лише наявна саме відмова позивача - розірвання Договору в односторонньому порядку.
Приписами ст. 613 ЦК України визначено, що Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідач, що повідомив позивача про настання непереборних обставин, що унеможливлюють в визначених строк виконати зобов'язання за договором, пропонував позивачу у досудовому порядку подовжити строк такого виконання, зменшити обсяги поставки або розірвати договір, однак, позивач, уклавши угоду про дію договору до 31.03.2025, вже 01.01.2025 розірвав договір в односторонньому порядку, повідомивши про це відповідача, що унеможливило в подальшому виконання без наявного договору між сторонами постачання товару відповідачем.
Враховуючи вищевикладене підстави притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу відсутні.
Згідно ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, в задоволені позовних вимог відмовляється повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 19.11.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.