вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/940/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІВЛАД", код ЄДРПОУ - 13586651, м. Ужгород, вул. Дружня, 9,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІВЛАД" з позовними вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 15.02.2023 №2345 в розмірі - 150 177.01 грн., а також 86 925.36 грн. штрафу та 14 424.56 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) 15 лютого 2023 між сторонами спору був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0.0785 га за адресою: м. Ужгород, вул. Руська, 38 (кадастровий номер - 2110100000:10:001:0355) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. За узгодженими сторонами істотними умовами даного договору (пункт 30) передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою. Поряд з цим, в укладеному договорі оренди земельної ділянки (у пункті 40) сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а саме орендар зобов'язався сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 15.12.2021 року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору.
У відповідності до пунктів 12, 13 договору, розмір орендної плати підлягає щорічному переглядові на величину коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до пункту 30 договору орендарем додатково взято на себе зобов'язання самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Згідно даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2023 рік склав 1.15. Отже, розмір місячної орендної плати з січня 2024 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 3711.95 грн/міс.
2) Відповідно частини 4 статті 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (будівля площею 2.5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3086642621100), яке було побудоване ТОВ "ЕНІВЛАД" і знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:001:0355, 11.03.2025 було проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права шляхом зміни орендаря з ТОВ "Енівлад" на Ковач Тетяну Юріївну, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 11.03.2025 №417261983 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 4.04.2025 №423908920.
Таким чином, з 11.03.2025 стороною (орендарем) за договором від 15.02.2023 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0355 є Ковач Тетяна Юріївна.
Після цього, на підставі рішення від 22.02.2024 №1663 та рішення від 11.07.2024 №1862, 19.03.2025 між орендодавцем та Ковач Т.Ю. укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до договору №2345 оренди землі від 15.02.2023, якою внесено зміни до пунктів 5,10,11 договору та додатку 1 до договору. Згідно таких змін, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2025 рік становить 1 835 396.86 грн. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 128 477.78 грн на рік. Оренда плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 10 706.48 грн. Відповідно, розмір орендної плати з 01.01.2025 становить 10 706.48 грн в місяць.
3) У період з 15.12.2021 по 10.03.2025 відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі відповідно до умов договору. Через це виникла заборгованість у сумі 150 177.01 грн.
У зв'язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені договором, за грудень 2023 року та грудень 2024 року позивачем відповідно до пункту 14 договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати у розмірі в сумі 42 381.96 грн та 44 543.40 грн відповідно. Загальний розмір штрафу складає 86 925.36 грн. Окрім цього, відповідно до пункту 14 договору за невнесення орендної плати у період з лютого 2023 року по 27.06.2025 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Загальний розмір пені складає 14 424.56 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 15.02.2023 №2345 в розмірі 150 177.01 грн, а також 86 925.36 грн штрафу та 14 424.56 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 26.08.2025 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 26.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 15.02.2023 між сторонами спору був укладений договір оренди №2345 (далі - договір), згідно п. 1. якого, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в м. Ужгороді, вул. Руській, 38. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:10:001:0355.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0785 га (п. 2 договору оренди).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівля літ. А загальною площею 292.3 кв.м. (п. 3 договору).
Пунктом 5 договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 1 412 733.10 грн.
Строк дії договору 3 роки (п. 8 договору).
Згідно з пунктом 10 договору, орендна плата вносить орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 42 381.99 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 3531.83 грн. (п. 11 договору оренди).
Відповідно до п. 12 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 14 договору оренди землі).
Згідно з пунктом 16 договору, земельна ділянка передається в оренду із земель житлової та громадської забудови.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (п. 17 договору).
Пунктом 30 договору визначений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством кумулятивним способом.
Відповідно до п. 33 договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору.
Даним договором сторони дійшли також згоди, що орендар зобов'язався сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 15.12.2021 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період) із урахуванням пунктів 5,10,11 та 30 даного договору.
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Між сторонами також був підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки. Додатком №1 до договору долучено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Руській, 38.
Рішенням Ужгородської міської ради №1862 від 11 липня 2024 року пункт 2.4. порядку встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням від 19.02.2015 №1651 викладено в новій редакції згідно з додатком.
11.03.2025 приватний нотаріус Котлярова Людмила Володимирівна листом №64/01-16 повідомила позивача, що через укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером: 2110100000:10:001:0355, яка є предметом договору оренди з Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, нею на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна змінено орендаря.
Така заміна орендаря підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 11.03.2025, індексний номер витягу - 417261983 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 423908920 від 24.04.2025 року.
19.03.2025 між позивачем та гр. Ковач Тетяною Юріївною укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до договору №2345 оренди землі від 15.02.2023 року, згідно умов якої внесено зміни до пунктів 5,10, 11 договору та додатку 1 до договору "Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Руській, 38. Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:10:001:0355) станом на 2025 рік становить 1 835 396.86 грн, що підтверджується витягом №НВ-9902436682025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 128 477.78 грн на рік.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 10 706.48 грн, але протягом 60 днів з моменту вручання податкового повідомлення (у поточному році) має бути сплачена у розмірі визначеному пунктом 10 договору.
Така додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Також даною додатковою угодою №1 орендар зобов'язався здійснювати сплату орендної плати у розмірах визначених даною додатковою угодою з 01.01.2025 року.
Розрахунком заборгованості по орендній платі підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у справі за період - грудень 2021 березень 2025 у загальному розмірі 150 177.01 грн. та штраф згідно пункту 14 договору у розмірі 86 925.36 грн.
Розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором оренди землі від 15.02.2023 №2345 підтверджується, що станом на 27.06.2025 пеня за договором оренди землі від 15.02.2023 становить 14 424.56 грн.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі« оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Імперативний характер вказаної норми п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та її пріоритет над положеннями договорів оренди земельних ділянок, а також подвійна правова природа орендної плати за договорами оренди землі державної і комунальної власності підтверджується сформованою судовою практикою Верховного Суду з даного питання, зокрема постановами Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі №904/1762/19 від 19.12.2019 року, у справі №904/5631/18 від 27.11.2019 року, у справі № 904/5637/18 від 24.10.2019 року, у справі № 904/5639/18 від 22.10.2019 року.
Так, орендна плата за землю державної та комунальної власності має подвійну правову природу, позаяк її сплата регулюється умовами договору, положеннями Податкового кодексу України, адмініструється податковими органами, але сплачується на користь власника майна (державного або комунального), з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України «Про оренду землі», стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має Орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку, а заперечення відповідача в частині подвійного стягнення орендної плати у зв'язку з ймовірним узгодженням податкових повідомлень-рішень від 26.06.2024 року за №6103/07-16-07-07 та від 26.06.2024 року за № 6104/07-16-07-07 до уваги судом не приймаються.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно 15.02.2023 між сторонами спору був укладений договір оренди №2345 (далі - договір), згідно п. 1. якого, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в м. Ужгороді, вул. Руській, 38. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:10:001:0355.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0785 га (п. 2 договору оренди).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівля літ. А загальною площею 292.3 кв.м. (п. 3 договору).
Пунктом 5 договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 1 412 733.10 грн.
Строк дії договору 3 роки (п. 8 договору).
Згідно з пунктом 10 договору, орендна плата вносить орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 42 381.99 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 3531.83 грн. (п. 11 договору оренди).
Відповідно до п. 12 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 30 договору визначений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством кумулятивним способом.
Даним договором сторони дійшли також згоди, що орендар зобов'язався сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 15.12.2021 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період) із урахуванням пунктів 5,10,11 та 30 даного договору.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по березень 2025 року включно належним чином і у встановлений строк не виконував, допустивши заборгованість перед позивачем, яка на час подання позову становила 150 177.01 грн.
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення даного спору становить 150 177.01 грн і оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, як і не заперечено факт користування об'єктом оренди за Договором з грудня 2021 року по березень 2025 року включно, Договір оренди землі у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІВЛАД» 150 177.01 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо пені та штрафу.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 14 договору оренди землі).
Судом встановлено, що Позивачем нараховані Відповідачеві на підставі п. 14 договору оренди штраф у розмірі 86 925.36 грн. та пеню в розмірі 14 424.56 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи розрахунками.
Вирішуючи питання стягнення цих грошових сум, суд зазначає таке.
Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).
Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків характеризуються загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований штраф станом на 31.01.2024 рік у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (3531.83 грн. X 12 = 42 381.96 грн.) та штраф станом на 31.01.2025 рік у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (3711.95 грн X 12 = 44 543.40 грн.), у зв'язку з тим, що відповідачем допущено порушення - несвоєчасне внесення орендної плати всупереч строкам, визначеним договором. Загальний розмір штрафу складає - 86 925.36 грн.
Розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором оренди землі від 15.02.2023 №2345 підтверджується, що станом на 27.06.2025 пеня за договором оренди землі від 15.02.2023 становить 14 424.56 грн.
Розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором оренди землі від 15.02.2023 №2345 підтверджується, що станом на 27.06.2025 пеня за договором оренди землі від 15.02.2023 становить 14 424.56 грн. загальна сума штрафних санкцій у цій справі, що становить 101 349.92 грн., є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу, яка існувала до часу відкриття цієї справи - суму 150 177.01 грн.
Суд зазначає, що така велика заборгованість Відповідача з орендної плати, а також розмір пені та штрафів, зокрема, є результатом не належного урядування Орендодавця, оскільки встановлений судом строк прострочення Відповідачем своїх платежів, що належало сплатити до місцевого бюджету самоврядування за користування земельною ділянкою комунальної власності, - не стягувався з грудня 2021 по березень 2025 року. Розумного пояснення таких обставин у цій справі суд не знайшов. Ця обставина вимагає від суду збалансувати інтереси інтереси місцевої громади та інтереси Відповідача у цій справі.
На переконання суду, така сума штрафних санкцій може економічно зруйнувати економіку будь-якого господарюючого суб'єкта. Суд враховує те, що розмір штрафу, який міститься у п. 14 Договору оренди землі не має економічної і господарської мети, не ґрунтується на домовленості сторін про розмір і характер відповідальності сторін за порушення господарських зобов'язань, а походить з Типового договору оренди землі, де таку відповідальність запропоновано застосовувати Кабінетом Міністрів України. Цей розмір відповідальності не є нормою цивільного права, не передбачений Законом, не є обов'язковим в силу закону.
В той же час, така відповідальність закріплена у чинному між сторонами договорі і сторони зобов'язані дотримуватися цих зобов'язань.
Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із орендаря надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не перетворюватися на непомірний тягар для орендаря і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для орендодавця. Окрім того, у разі задоволення такого позову такий борг (грошове зобов'язання) для боржника - стає фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.
Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.
Суд виходить з завдань господарського правосуддя, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з'ясував наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі 14 424.56 грн. та штрафу у розмірі 86 925.36 грн., безсумнівно є обтяжливим для нього.
Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.
Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Війна як форс-мажорна обставина (обставини непереборної сили) з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та прямо або опосередковано впливає на платоспроможність учасників господарських відносин.
Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об'єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно можуть впливати тепер та в майбутньому Відповідачеві виконувати свої грошові зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.
На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення та продовження господарської діяльності орендаря, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 86 925.36 грн. до 20 000,00 грн., а суми пені з 14 424.56 грн. до 5000.00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а саме за прострочення зобов'язання протягом трьох/чотирьох місяців. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Штрафні санкції на загальну суму в 25 000,00грн. цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі.
Висновки суду.
Суд висновує, що належними ці допустимими доказами у справі підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за період з грудня 2021 року по березень 2025 року за користування об'єктом оренди згідно договору оренди землі №2345 від 15.02.2024 року.
Відповідач контррозрахунку заборгованості до суду не подав. Відтак, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача частково.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3772.90 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІВЛАД", код ЄДРПОУ - 13586651, м. Ужгород, вул. Дружня, 9, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, суму заборгованості у загальному розмірі - 175 177.01 грн (сто сімдесят п'ять тисяч сто сімдесят сім гривень 01 копійок), з яких 150 177.01 грн (сто п'ятдесят тисяч сто сімдесят сім гривень 01 копійок), 20 000.00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) - штрафу та 5000.00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) пені за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди землі №2345 від 15.02.2024 року.
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІВЛАД", код ЄДРПОУ - 13586651, м. Ужгород, вул. Дружня, 9, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 3772.90 грн (три тисячі сімсот сімдесят дві гривні 90 копійок).
5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19.11.2024 року.
Суддя П. Д. Пригуза