вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1274/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши у судовому засіданні заяву про вжиття заходів забезпечення позову Акціонерного товариства «Оксі Банк» від 27.10.2025 №1030-590/П у справі
за позовом: Акціонерного товариства «Оксі Банк», код ЄДРПОУ - 09306278, місцезнаходження - 79019, місто Львів, вулиця Газова, 17,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп», код ЄДРПОУ - 39440850, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Петенька воєводи, будинок 5,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,
про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката Коваленко О.Д. (згідно довіреності №12 від 01.01.2025),
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2 - не з'явився,
1. Акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду з позовною заявою від 27.10.2025 №1030-592/П до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (далі - відповідач 1, Позичальник) і ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, Поручитель) з позовними вимогами про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ 26.04.2024 у розмірі 3137404,11 грн, з якої: заборгованість по строковому кредиту - 1350000,00 грн; заборгованість по простроченому кредиту - 1560000,00 грн; заборгованість по строкових процентах - 15945,21 грн; заборгованість по прострочених процентах - 211458,90 грн.
2. Позовні вимоги у справі обгрунтовані з посиланням на укладення Банком і ТОВ «Інноватор Груп» кредитного договору з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ від 26.04.2024, за умовами якого (з урахуванням змін та доповнень відповідно до укладеного сторонами договору про внесення змін №1 від 30.04.2025) Банк як кредитодавець надав Позичальнику (відповідачу 1) грошові кошти (відкривав відновлювану відкличну кредитну лінію) (надалі - кредит) в розмірі 3700000,00 грн на строк з 26 квітня 2024 року по 25 квітня 2026 року, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 25% річних, а також комісії на умовах, передбачених договором.
На виконання умов кредитного договору, Банком надавалися товариству кредитні кошти, що підтверджено меморіальними ордерами №2722212 від 29.04.2024 на суму 1000000,00 грн і №898435 від 30.04.2025 на суму 2100000,00 грн.
Відповідно до умов п.3.1 кредитного договору з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ від 26.04.2024, виконання Позичальником зобов'язань за договором забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача 2) за відповідним договором поруки та заставою транспортного засобу за відповідним договором застави, які мають бути укладені Банком у день укладення цього договору.
Відповідно до умов п.3.1 договору про внесення змін №1 від 30.04.2025 до кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за договором забезпечується:
- порукою фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача 2);
- заставою транспортного засобу марки LAND ROVER, комерційний опис: RANGE ROVER, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску: 2013, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - предмет застави 1),
- заставою транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель: AXOR, рік випуску: 2011, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 (надалі - предмет застави 2) за відповідним договором застави,
- заставою товарів в обороті, а саме: рухомого майна - товарно-матеріальних цінностей, зокрема, дизельного палива Євро 5 у кількості не менше 30000 літрів (далі - товари в обороті) за відповідним договором застави, що має бути укладений не пізніше 10.05.2025.
З урахуванням умов пунктів 3.1 кредитного договору з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ від 26.04.2024 та договору про внесення змін №1 від 30.04.2025 до кредитного договору (далі - кредитний договір), між Банком і ОСОБА_1 (як Поручителем) укладені договір поруки №21/24-ВКЛ-П від 26.04.2024 та договір поруки №21/24-ВКЛ-П-1 від 30.04.2025 (далі - договори поруки).
Згідно п.2.1 договорів поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором (Банком) відповідати солідарно з Боржником за виконання Боржником в повному обсязі зобов'язання за Основним договором, в тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Основного договору та додаткових договорів (угод) до нього (тобто, як вбачається за кредитним договором).
З урахуванням умов пунктів 3.1 кредитного договору стосовно предмету застави 1 та товарів в обороті, між Банком і Позичальником укладені такі договори застави:
- договір застави транспортного засобу від 26.04.2024, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №2092, з урахуванням змін та доповнень до нього відповідно до договору про внесення змін від 30.04.2025, посвідченого цим же нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №1981 (далі - договір застави 1), згідно з якими предметом застави забезпечення виконання кредитного договору є автомобіль марки LAND ROVER, комерційний опис: RANGE ROVER, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску: 2013, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
- договір застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025 (далі - договір застави - 3), згідно з яким предметом застави є рухоме майно - товарно-матеріальні цінності, а саме: дизельне паливо Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн, які є власністю Позичальника та знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вулиця Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу № 01-04-25 від 01.04.2025.
З урахуванням умов пунктів 3.1 кредитного договору стосовно предмету застави 2 між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл-Крік» (як заставодавцем), який є майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Інноватор Груп» за кредитним договором, 30.04.2025 укладено договір повторної застави транспортного засобу №21/24-ВКЛ-Т3-1 (далі - договір застави 2), згідно з яким предметом застави забезпечення виконання кредитного договору є автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель: AXOR, рік випуску: 2011, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 .
3. Згідно доводів позовної заяви вбачається, що станом на 09.10.2025 заборгованість ТОВ «Інноватор Груп» перед Банком за кредитним договором складає всього - 3137404,11 грн, у тому числі: 1350000,00 грн - заборгованість по строковому кредиту; 1560000,00 грн - заборгованість по простроченому кредиту; 15945,21 грн - заборгованість по строкових процентах та 211458,90 грн - заборгованість по прострочених процентах.
З урахуванням наявності у Позичальника - ТОВ «Інноватор Груп» перед Банком станом на 09.10.2025 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 3137404,11 грн, з урахуванням умов: п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.10 кредитного договору, п. 2.1, 3.1, п.п.п. 5.4.2. договорів поруки, п.п. 1.2. договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3 Акціонерне товариство «Оксі Банк» у позовній заяві стверджує про направлення 09.10.2025 на адресу Позичальника (відповідача 1) та Поручителя (відповідача 2) вимоги про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025.
За таких обставин, враховуючи умови кредитного договору, договорів поруки та договорів застави 1, 2 та 3; враховуючи положення ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги Банку щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором на підставі вимоги про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025 ані Позичальником, ані Поручителем виконані не були, АТ «Оксі Банк» просить стягнути солідарно з ТОВ «Інноватор Груп» і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором з відкриттям відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ 26.04.2024 у розмірі 3137404,11 грн, з якої заборгованість по строковому кредиту - 1350000,00 грн; заборгованість по простроченому кредиту - 1560000,00 грн; заборгованість по строкових процентах - 15945,21 грн; заборгованість по прострочених процентах - 211458,90 грн.
4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025.
5. Одночасно з позовною заявою до відповідачів 1 та 2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, Акціонерне товариство «Оксі Банк» звернулося до Господарського суду із заявою про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) від 27.10.2025 №1030-590/П (далі - заява про забезпечення позову).
Згідно заяви про забезпечення позову Банк просить суд забезпечити позов шляхом:
1. Накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки ТОВ «Інноватор Груп» в межах суми позову (заборгованості) за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №21/24-ВКЛ від 26.04.2024, яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
2. Накладення арешту на всі активи ТОВ «Інноватор Груп», в межах суми позову (заборгованості) за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №21/24-ВКЛ від 26.04.2024.
3. Накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки фінансового поручителя ОСОБА_1 в межах суми позову (заборгованості) за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №21/24- ВКЛ від 26.04.2024 р., яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
4. Накладення арешту на всі активи фінансового поручителя ОСОБА_1 , в межах суми позову (заборгованості) за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №№21/24-ВКЛ від 26.04.2024.
5. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (ідентифікаційний код 39440850) здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк», а саме: на наступне рухоме майно - товарно-матеріальні цінності, зокрема, - Дизельне паливо Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн 00 коп без ПДВ, які належать Позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м Київська обл., Обухівський р-н, м.Кагарлик, вул. Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу №01-04-25 від 01.04.2025 відповідно до Договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025.
6. У заяві про забезпечення позову наведено ті ж обставини справи, що і в позовній заяві, а саме: наводяться обставини справи про наявність у відповідача 1, як і у відповідача 2, який - з урахуванням укладених договорів поруки та приписів статей 553, 554 і 543 ЦК України - несе солідарну відповідальність за невиконання умов відповідачем 1 умов кредитного договору, заборгованості за кредитним договором у розмірі 3137404,11 грн.
Навівши положення статей 136 - 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та багаточисельну практику Верховного Суду; обґрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що такі заходи забезпечення позову пропонуються ним у межах заявлених позовних вимог.
У заяві позивач стверджує, що невжиття у даній справі заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також звертає увагу, що позивач раніше неодноразово звертався з вимогами до відповідачів про погашення заборгованості за кредитним договором, але такі вимоги залишалися без жодного реагування.
Позивач вказує про наявність у відповідача 1 інших боргів перед кредиторами, про що свідчать, зокрема, відомості про відкрите виконавче провадження у справі №79210444.
У заяві позивач посилається на поведінку відповідача 1, який протягом тривалого часу не вживає заходів до сплати коштів за кредитним договором, та невжиття заходів відповідачем 2 як поручителем за кредитним договором після отримання повідомлень про необхідність погашення боргу за кредитним договором.
На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, про які зазначено у заяві. Такі заходи забезпечення позову, на думку позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
На виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, позивач повідомляє про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки статутний капітал АТ «Оксі Банку» становить 240000000 грн, що є достатнім для відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.
7. Відповідно ст. 138ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно зі ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи наведене, згідно з ухвалою суду від 12.11.2025 розгляд заяви Акціонерного товариства «Оксі Банк» про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) від 27.10.2025 №1030-590/П призначено до розгляду в судовому засіданні 17.11.2025 о 16:30 та зобов'язано заявника (позивача у справі) - АТ «Оксі Банк» подати до 12:00 17.11.2025 письмову заяву щодо уточнення пунктів 2 та 4 прохальної частини заяви про забезпечення позову, уточнивши, на які саме активи, зокрема рухоме та/чи нерухоме майно, інші активи (якщо так, то які саме) позивач просить суд накласти арешт; та щодо уточнення пунктів 1, 2, 3 та 4 прохальної частини заяви про забезпечення позову шляхом зазначення суми позову, в межах якої позивач просить накласти арешт на усі відкриті в усіх банківських установах рахунки відповідачів 1 та 2 та на усі їх активи.
Також відповідно до ухвали від 12.11.2025 відповідачам встановлено строк до 12:00 17.11.2025 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
8. Враховуючи приписи ст. 6 і 242 ГПК України, ухвала суду від 12.11.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України була доставлена до Електронного кабінету позивача та відповідача 1 14.11.2025 о 02:11 год., про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 14.11.2025.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) електронного кабінету, ухвала суду від 12.11.2025 направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією по місцю знаходження відповідача 2, вказаному у позовній заяві та відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному демографічному реєстрі - АДРЕСА_2 .
Крім цього, з метою повідомлення про призначене на 17.11.2025 судове засідання, секретарем судового засідання відповідно до телефонограми від 13.11.2025 здійснювалося телефонне повідомлення відповідачу 2 за телефоном, зазначеним у договорі поруки від 30.04.2025, однак на такий телефонний виклик йшло повідомлення, що «даний номер не обслуговується».
Крім цього, суд зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Інноватор Груп» відповідач 2 ( ОСОБА_1 ) є учасником означеного товариства (відповідача 1).
Отже учасники справи належним чином повідомлені про призначене на 17.11.2025 судове засідання по розгляду клопотання позивача про забезпечення позову.
9. Згідно з ухвалою від 14.11.2025 задоволено заяву представника АТ «Оксі Банк» - адвоката Коваленка О.Д. від 14.11.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 14.11.2025 та вирішено забезпечити участь цього представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 17.11.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС ВКЗ за допомогою системи «Електронний суд».
10. Згідно з ухвалою від 17.11.2025 відкрито провадження у справі за позовом АТ «Оксі Банк» до ТОВ «Інноватор Груп» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи та сторонам встановлені строки для подачі заяв по суті справи.
11. Відповідачі 1 та 2 у судове засідання не з'явилися, участі уповноважених представників не забезпечили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Відповідачі 1 та 2 не подали суду до початку судового засідання письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову, заяв та клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи наведене, суд згідно ухвали, постановленої без оформлення окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання постановив: продовжувати судовий розгляд справи без участі відповідачів 1 та 2, які належним чином повідомлені судом про місце, дату та час судового засідання, від яких не надходило заяв чи клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки та враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, визначені у ч.1 ст. 140 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Коваленко О.Д. підтримав подану заяву АТ «Оксі Банк» про забезпечення позову. У той же час щодо вимог резолютивної частини ухвали від 12.11.2025 зазначив, що у зв'язку з перебоями з електроенергією через воєнний стан в Україні, позивач не зміг письмово подати заяву про уточнення вимог пунктів 1, 2, 3 та 4 прохальної частини заяви про забезпечення позову.
Щодо уточнення вимог пунктів 1, 2, 3 та 4 прохальної частини заяви про забезпечення позову, представник позивача просив врахувати, що АТ «Оксі Банк» просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам 1 та 2, які знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке їм належить у межах суми позову в розмірі 3137404,11 грн.
Також представник позивача просить задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Інноватор Груп» здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк» на товарно-матеріальні цінності - Дизельне паливо Євро 5 в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн 00 коп без ПДВ, які належать Позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м Київська обл., Обухівський р-н, м.Кагарлик, вул. Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу №01-04-25 від 01.04.2025 відповідно до Договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025.
12. Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/1274/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
13. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас, ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
14. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення з відповідачів солідарно 3137404,11 грн, враховуючи умови кредитного договору, договорів поруки та договорів застави 1, 2 та 3, наявності тривалий час заборгованості за кредитним договором, враховуючи положення ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, так як вимоги Банку щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором на підставі вимоги про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025 ані Позичальником, ані Поручителем виконані не були.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру до відповідачів 1 та 2.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
15. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3137404,11 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники (відповідачі) матимуть безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
16. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У заяві про забезпечення позову, позивач покликається на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору та договорів поруки №21/24-ВКЛ-П від 26.04.2024 та №21/24-ВКЛ-П-1 від 30.04.2025, які укладені між Банком і відповідачами.
Щодо цього, суд звертає увагу, що згідно з п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.10 умов кредитного договору Банк має право, у випадку порушення Позичальником умов кредитного договору вимагати його дострокового розірвання, повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів і комісійної винагороди зі стягненням штрафу/пені у розмірі, визначеному договором, інших грошових зобов'язань передбачених договором та/або законодавством.
Також суд враховує умови договорів поруки, відповідно до яких:
- Поручитель зобов'язується перед Кредитором (Банком) відповідати солідарно з Боржником за виконання Боржником в повному обсязі зобов'язання за Основним договором, в тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Основного договору та додаткових договорів (угод) до нього (п. 2.1 договорів поруки),
- Кредитор (Банк) має право в разі порушення Боржником будь-якого зобов'язання (повністю або частково) за Основним договором або неналежного його виконання, звернутись до Поручителів з вимогою про виконання такого Зобов'язання/його частини, а Поручитель зобов'язується виконати його за Боржника в порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі (п.3.1 договорів поруки),
- в разі невиконання або порушення виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором, Поручитель зобов'язується погасити заборгованість за Основним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання вимоги Кредитора про невиконання/порушення виконання Боржником своїх зобов'язань, якщо інший строк не встановлений у самій вимозі (п.п.п. 5.4.2. договорів поруки).
При розгляді заяви про забезпечення позову судом враховано направлення Банком відповідачу 1 повідомлень щодо термінового врегулювання простроченої заборгованості від 23.07.2024 №1030-648/6Т, від 26.08.2025 №1030-752/6/Т, направлення відповідачам 1 та 2 листа щодо досудового врегулювання простроченої заборгованості та перевірки заставного майна від 01.10.2025 №1030-844/6Т, листа від 08.10.2025 №1030-970 щодо надання доступу до перевірки заставного майна, які - згідно доводів позивача - залишилися без жодного реагування зі сторони відповідачів 1 та 2.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення з відповідачів солідарно 3137404,11 грн, враховуючи умови кредитного договору, договорів поруки та договорів застави 1, 2 та 3, наявності тривалий час заборгованості за кредитним договором, враховуючи положення ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, так як вимоги Банку щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором на підставі вимоги про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025 ані Позичальником, ані Поручителем виконані не були.
Отже, за таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів 1 та 2 у межах ціни позову, враховуючи, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно 3137404,11 грн, враховуючи умови кредитного договору, договорів поруки та договорів застави 1, 2 та 3, наявності тривалий час заборгованості за кредитним договором, враховуючи положення ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України (за змістом яких відповідач 2 як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором перед позивачем (Банком) за порушення умов кредитного договору), так як вимоги Банку щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором згідно листа про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025 ані Позичальником, ані Поручителем виконані не були, а також враховуючи тривалий час невиконання відповідачами 1 та 2 вимог АТ «Оксі Банк» згідно вказаних вище листів від 23.07.2024 №1030-648/6Т, від 26.08.2025 №1030-752/6/Т, від 01.10.2025 №1030-844/6Т, від 08.10.2025 №1030-970.
Дійшовши висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів 1 та 2 у межах ціни позову, судом також враховано наявність у відповідача 1 боргів перед іншими кредиторами, про що, зокрема, свідчить долучена до позовної заяви копія постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 26.09.2025 про арешт коштів боржника (ТОВ Інноватор Груп») у виконавчому провадженні №79210444. Таке виконавче провадження №79210444 на день розгляду справи судом заяви про забезпечення позову є відкрите з 26.09.2025, про що свідчать відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України (посилання на сайт - https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).
Крім цього, суд враховує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Інноватор Груп» відповідач 2 ( ОСОБА_1 ) є учасником означеного товариства (відповідача 1), тобто відповідачі у справі є пов'язаними особами.
Наведене свідчить про наявність у відповідача 1 інших боргових зобов'язань, пов'язаність відповідачів у справі, що також обгрунтовано свідчить про наявність підстав для забезпечення позову, що підтверджує обгрунтовані припущення позивача, що вжиття таких заходів забезпечення позову попередить можливе ухилення відповідачів від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).
17. З урахуванням наведеного, суд вбачає підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать відповідачам 1 та 2, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення, що є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов'язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач 1 допустив заборгованість за кредитним договором з відкриття відновлюваної кредитної лінії №21/24-ВКЛ 26.04.2024 у розмірі 3137404,11 грн, а також враховуючи непогашення ним та відповідачем 2 (як поручителем) такої заборгованості - з урахуванням положень ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору і договорів поруки - після направлення Банком вимоги відповідачам 1 та 2 про усунення порушень за кредитним договором за вих. №1030-980 від 09.10.2025 та листів від 23.07.2024 №1030-648/6Т, від 26.08.2025 №1030-752/6/Т, від 01.10.2025 №1030-844/6Т, від 08.10.2025 №1030-970.
18. Що стосується посилань позивача на необхідність накладення арешту на майно, належне відповідачам 1 та 2, суд зауважує наступне.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правових висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
Щодо цього, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачам і знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення з відповідачів 3137404,11 грн доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідачів саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є - за встановлених судом обставин справи - для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
У цьому випадку суд враховує постанову від 06.10.2025 у справі № 907/312/25, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим, враховуючи таке:
- піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23 та інших);
- у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24 та багатьох інших).
19. Що стосується посилань позивача на необхідність заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (ідентифікаційний код 39440850) здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк», а саме: на наступне рухоме майно - товарно-матеріальні цінності, зокрема, - Дизельне паливо Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн 00 коп без ПДВ, які належать Позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м Київська обл., Обухівський р-н, м.Кагарлик, вул. Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу №01-04-25 від 01.04.2025 відповідно до Договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025, то суд зауважує наступне.
У пункті 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 виходив із, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвалам про забезпечення позову.
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів (Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 № 567/459/23)
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що суд вбачає підстави для задоволення заяви позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів та 1 та 2 у межах суми позову в розмірі 3137404,11 грн, то щодо цього суд зазначає, що у випадку додаткового зазначення в ухвалі про забезпечення позову про заборону ТОВ «Інноватор Груп» здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження рухомим майном - товарно-матеріальних цінностями - Дизельним паливом, які належать відповідачу 1 на підставі договору оренди з правом викупу №01-04-25 від 01.04.2025 відповідно до Договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025, то наведені обставини свідчитимуть, що такі заходи забезпечення позову (у виді заборони ТОВ «Інноватор Груп» здійснювати відчуження, іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження дизельним паливом у вказані кількості) вжиті понад суму позову, зазначену в позовній заяві.
Щодо цього суд також зазначає, що відповідно до договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025, укладеного між Банком і Позичальником, такий договір вчинений з метою забезпечення виконання умов кредитного договору та укладений щодо застави рухомого майна - товарно-матеріальних цінностей, а саме: дизельного палива Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн, які є власністю Позичальника та знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вулиця Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу № 01-04-25 від 01.04.2025.
Отже, відсутні передбачені матеріальним і процесуальним законодавством підстави для заборони в порядку забезпечення позову ТОВ «Інноватор Груп» здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк» щодо Дизельного палива Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн 00 коп без ПДВ, які належать Позичальнику на праві власності, оскільки, по-перше, судом вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам 1 та 2, які знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, у межах суми позову в розмірі 3137404,11 грн, та, по-друге, відповідно до змісту договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025 передбачено заборону ТОВ «Інноватор Груп» здійснювати відчуження чи іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження таким майном без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк».
Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (ідентифікаційний код 39440850) здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ «Оксі Банк», а саме: на наступне рухоме майно - товарно-матеріальні цінності, зокрема, - Дизельне паливо Євро 5 (код УКТЗЕД 2710 19 43 00) в загальній кількості 30000 літрів, ринковою вартістю 1100100,00 грн 00 коп без ПДВ, які належать Позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м Київська обл., Обухівський р-н, м.Кагарлик, вул. Залізничників, 6, на підставі договору оренди з правом викупу №01-04-25 від 01.04.2025 відповідно до Договору застави товарів в обороті №1/25-ВКЛ-ТО від 09.05.2025, то суд зауважує наступне.
20. Таким чином, з огляду на обставини справи та доводи заяви про забезпечення позову, суд частково задовольняє заяву про забезпечення позову, враховуючи, що обранням таких належних, відповідно до предмета спору, заходів до забезпечення позову дотримано принцип співвіднесення видів заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Задовольнивши за вказаних мотивів заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично не підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
21. При цьому, суд, з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Щодо цього, суд зауважує, що виходячи із приписів статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Судом враховано постанову від 14.01.2025 у справі № 915/559/24, у якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.
Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.
Крім цього, зважаючи на положення ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19.
За таких обставин у постанові від 14.01.2025 у справі № 915/559/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
22. Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Оксі Банк» про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) від 27.10.2025 №1030-590/П (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/9799/25 від 10.11.2025) - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (код ЄДРПОУ - 39440850, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Петенька воєводи, будинок 5), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» у межах суми позову в розмірі 3137404,11 грн (три мільйони сто тридцять сім тисяч чотириста чотири гривні 11 копійок).
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1 в межах суми позову в розмірі 3137404,11 грн (три мільйони сто тридцять сім тисяч чотириста чотири гривні 11 копійок).
4. Відмовити у задоволенні решти вимог заяви позивача (Акціонерного товариства «Оксі Банк») про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) від 27.10.2025 №1030-590/П (зареєстрованої за вхідним №02.3.1-02/9799/25 від 10.11.2025).
Стягувач: Акціонерне товариство «Оксі Банк», код ЄДРПОУ - 09306278, місцезнаходження - 79019, місто Львів, вулиця Газова, 17.
Боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп», код ЄДРПОУ - 39440850, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Петенька воєводи, будинок 5.
Боржник 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - з 17.11.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.11.2028.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена і підписана 18.11.2025.
Суддя С.В.Сисин