вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/927/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ - 19480600, м. Київ, вул. Кирилівська, 85,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", код ЄДРПОУ - 00273695, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, буд. 1,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ - 19480600, з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", код ЄДРПОУ - 00273695, з позовними вимогами стягнення заборгованості 150 809,08 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії", діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданою постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 та розпорядження КМУ від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 та "Договір про спільну діяльність від 05.02.1996 №480/06/02/1996/001 та уповноваженою особою ПАТ АФ "Яворник" укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог ЦКУ та у відповідності до вимог ЗУ "Про ринок електричної енергії, Правил, оператором системи є АТ "Укрзалізниця".
За даними АТ "Укрзалізниця", споживача ПАТ АФ "Яворник" віднесено до категорії споживачів, постачальників електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", підтверджується повідомленням оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" (порядковий номер 111).
2) За твердженням позивача, відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника "останньої надії" з лютого 2019 року по березень 2019 року. Пат АФ "Яворник" самими своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника "останньої надії"), підтвердив факт укладення договору, відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування 15% річних, інфляції та збільшений строк позовної давності.
3) Обсяг спожитої ПАТ АФ "Яворник" електричної енергії за період лютий 2019 року - березень 2019 було визначено лише після отримання від АТ "Укрзалізниця" відповідних звітів про фактичне споживання електричної енергії за цей період. На виконання зазначеного договору, за даними оператора системи розподілу АТ "Укрзалізниця" відповідачу позивачем складено: рахунок №000000273695/29/О02/05084 від 07.03.2019 та акт №001427 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 від 28 лютого 2019 року, обсяг споживання - 7008 кВт*год, на суму 21 595.18 грн, які були надіслані на поштову адресу відповідача та отримані ним 16.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Споживачем 29.05.2019 здійснено оплату в повному обсязі за спожиту електричну енергію за лютий 2019 у розмірі 21 595.18 грн.; рахунок №000000273695/29/О03/05993 від 06.04.2019 та акт №002219 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 від 31 березня 2019 року, обсяг споживання - 17 500 кВт*год, на суму 53 926.32 грн, які були надіслані на поштову адресу відповідача та отримані ним 12.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Вказана заборгованість за розрахунковий період березень 2019 відповідачем не була погашена.
4) Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію, станом на дату подання позовної заяви становить - 53 926.32 грн з ПДВ. Додатково позивачем нараховані: 45 822.00 грн - інфляція та 51 060.76 грн - 15% річних.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 25.08.2025 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 26.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), як Постачальником та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна фірма "Яворник", як Споживачем 27.12.2018 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (надалі - Договір), розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила).
Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, розміщений на сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (https://uie.kiev.ua) та відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил (тут і надалі - в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (відповідачу у справі).
Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).
Судом встановлено, що на час укладення сторонами Договору чинною була комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 року. Також сторонами погоджувались зміни №1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"
Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.
У відповідності до вказаних змін №1 від 31.01.2019 року до комерційної пропозиції, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з врахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту підписує його та направляє скановану версію акту на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту у 2 примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача 1 екземпляр оригіналу акту в триденний термін повертається на поштову адреса постачальника.
Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього Договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2. Договору).
Положеннями п. п. 5.3., 5.7. Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до змісту Додатку 1 до Договору (комерційної пропозиції) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни Постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.
Додатком до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 долучено ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Умовами п. 5.10. Договору визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з пунктом 13.1. Договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Також умовами комерційної пропозиції було встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15 процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Умовами комерційної пропозиції також встановлено, що керуючись ст. 259 ЦКУ, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5 років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю 2 роки.
До матеріалів справи долучено повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) Акціонерного товариства "Укразалізниця". Серед переліку споживачів наявний і відповідач за порядковим номером 111.
Також позивачем долучено до матеріалів справи і звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Укрзалізниця" за лютий 2019 і за березень 2019 року. Серед переліку споживачів наявний і відповідач за порядковим номером 192 (за лютий 2019 року) і за порядковим номером 137 (за березень 2019 року).
Долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 16.06.2025, Договір про спільну діяльність від 05.02.1996 №480/06/02/1996/001 - ПАТ АФ "Яворник", ОСР: АТ "Укрзалізниця" підтверджується наявність боргу у розмірі 53 926.32 грн.
Судом встановлено, що відповідачу (споживачу) виставлялись 2 рахунки: за березень 2019 у розмірі 53 926.32 грн з ПДВ та за лютий 2019 у розмірі 21 595.18 грн з ПДВ.
Також позивачем направлялись відповідачу і акт 00219 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 31 березня 2019 року на суму 53 926.32 грн та акт 001427 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 28 лютого 2019 року на суму 21 595.18 грн.
Протоколом розрахунку за типом заборгованості підтверджується нарахування: 50 475.68 грн 15 % річних та 45 033.27 грн інфляційних втрат.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію - вимогу на суму 53 926.32 грн.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини першої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2023. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).
За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням наведеного, суд висновує, що між сторонами у справі 27.12.2018 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" та змін №1 від 31.01.2019 року до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Таким чином, як уже зазначалося, факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» відповідно до наведеного вище законодавства пов'язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії» (за наявності нормативно визначених умов та з віднесенням оператором системи розподілу такого споживача до портфоліо постачальника «останньої надії»), а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.
При цьому, відповідно до п. 3.4.1. Правил Постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.
Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018, звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за лютий 2019 року та за березень 2019 року, рахунку №000000273695/29/О03/05993 від 06.04.2019 на суму 53 926.32 грн, рахунку №000000273695/29/О02/05084 від 07.03.2019 на суму 21 595.18 грн., акту 002219 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 31 березня 2019 на загальну суму 53 926.32 грн, акту 001427 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 28 лютого 2019 на загальну суму 21 595.18 грн.
Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.
Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано направлення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на юридичну адресу відповідача вказаних вище рахунків та актів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість за поставленому йому постачальником «останньої надії» в лютому - березні 2019 року включно електричну енергію у розмірі 53 926.32 грн.
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 53 926.32 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо 15% річних та інфляційних нарахувань.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Також умовами комерційної пропозиції було встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15 процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд вказує, що таки є арифметично вірним.
Разом з тим, суд зазначає, що за частиною другою статті 216 ГК України, норми якого були чинними на час виникнення правовідносин, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
В даній ж постанові, Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, суд, з врахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, дійшов висновку про можливість та необхідність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦКУ. Стягнення 3% річних з відповідача є адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленого товару, є проявленням балансу між інтересами позивача та відповідача, а також спрямоване на відновлення платоспроможності та майнового стану відповідача.
Провівши такий арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за період із 25.03.2019 по 16.07.2025 з відповідача може бути стягнуто 10 384.88 грн 3% річних, яка є адекватною, порівняно з сумою основної заборгованості в розмірі 53 926.32 грн.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 384.88 грн. - 3 % річних і 45 822.00 грн. - інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання відповідачем.
Висновки суду.
Суд висновує, що матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018, звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за лютий 2019 року та за березень 2019 року, рахунку №000000273695/29/О03/05993 від 06.04.2019 на суму 53 926.32 грн, акту 002219 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 31 березня 2019 на загальну суму 53 926.32 грн. Таким чином, відповідачем порушені права позивача та не долучено до матеріалів справи доказів погашення існуючої перед позивачем заборгованості.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача частково.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", код ЄДРПОУ - 00273695, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, буд. 1, на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ - 19480600, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, заборгованість у загальному розмірі 110 133.20 грн (сто десять тисяч сто тридцять три гривень 20 копійок), з яких: 53 926.32 грн (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 32 копійок) - заборгованість за поставлену електроенергію; 45 822.00 грн (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривень 00 копійок) - інфляція; 10 384.88 грн (десять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 88 копійок) - 3 % річних.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", код ЄДРПОУ - 00273695, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, буд. 1, на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ - 19480600, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 18.11.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.