майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
19 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1273/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ"
до Приватного підприємства "СЛОБОДИЩЕ"
про стягнення 384786,25 грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "СЛОБОДИЩЕ" про стягнення 384786,25 грн, з яких: 329448,00 грн основного боргу, 17619,51 грн пені, 32944,80 грн штрафу та 4773,94 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2103/25 від 21.03.2025 в частині оплати вартості поставленого товару (а.с.1-4).
Ухвалою від 23.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для подання передбачених ГПК України заяв по суті спору.
Відповідно до п.2 ч.6, ч.7 ст.242 ГПК України, сторони про відкриття провадження у справі №906/1273/25 повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 23.09.2025 в електронній формі до їх електронних кабінетів (а.с.26-27).
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надсилав.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що сторони про відкриття провадження у даній справі повідомлені належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи вбачається, що 21.03.2025 між ТОВ "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ" (далі - постачальник, позивач) та ПП "СЛОБОДИЩЕ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №2103/25 (далі - договір) (а.с.7-8).
Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.
Найменування товару: шрот соняшниковий (п.1.2 договору).
Асортимент, кількість, вид упаковки, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або специфікації до цього договору (п.1.3 договору).
Ціна товару вказується у рахунку-фактурі постачальника і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (п.1.4 договору).
Загальна сума цього договору визначається як сума всіх видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору, за період дії цього договору (п.1.5 договору).
Згідно п.2.1 договору, форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, за допомогою перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п.2.2 договору, покупець здійснює оплату на наступних умовах: 80% (сума без ПДВ) від загальної вартості товару покупець сплачує за фактом поставки товару та після погодження його якості, але не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати поставки товару; інші 20% (сума ПДВ) - протягом 3 робочих днів після реєстрації постачальником податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Датою поставки за цим договором вважається дата передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки (п.3.3 договору). Право власності переходить до покупця при передачі товару (кожної його частини, партії) постачальником покупцеві у місці поставки. Передача права власності на товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи покупця (п.3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що постачальник зобов'язується разом з товаром передати покупцеві (його представнику) оригінали наступних документів, оформлених відповідно до чинного в Україні законодавства: рахунок-фактури; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; документи, що підтверджують якість товару.
Відповідно до п.6.2 договору, за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
У випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст.625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30 відсотків річних від простроченої до сплати суми (п.6.4 договору).
Згідно з п.6.7 договору, постачальник гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог, в тому числі, щодо накладення електронного цифрового підпису уповноваженої особи постачальника в день виникнення податкових зобов'язань. Постачальник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом терміну, згідно діючого ПКУ, наступних за датою її складення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року (п.7.1 договору).
Відповідно до специфікації №5 від 16.07.2025 до договору, ТОВ "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ" зобов'язалось поставити ПП "СЛОБОДИЩЕ" товар: шрот соняшниковий загальною кількістю 25000 кг (+/- 10%), ціною за одиницю з ПДВ - 11,60 грн, на суму 290000,00 грн з ПДВ у строк до 20.07.2025 (включно). Умови поставки: Правила Інкотермс 2010: CPT, пункт призначення/місце розвантаження: Житомирська обл., с. Слободище, вул. Карпенка, 1. Оплата товару здійснюється на умовах: 80% вартості партії товару покупець платить протягом 7 (семи) днів з дати поставки товару; 20% покупець платить протягом 2 (двох) банківських днів після реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а.с.9).
Відповідно до специфікації № 6 від 24.07.2025 до договору, ТОВ "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ" зобов'язалось поставити ПП "СЛОБОДИЩЕ" товар: шрот соняшниковий загальною кількістю 25000 кг (+/- 10%), ціною за одиницю з ПДВ - 12,95 грн, на суму 323750,00 грн з ПДВ у строк до 28.07.2025 (включно). Умови поставки: Правила Інкотермс 2010: CPT, пункт призначення/місце розвантаження: Житомирська обл., с. Слободище, вул. Карпенка, 1. Оплата товару здійснюється на умовах: 80% вартості партії товару покупець платить протягом 7 (семи) днів з дати поставки товару; 20% покупець платить протягом 2 (двох) банківських днів після реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а.с.10).
На виконання умов договору та специфікацій позивач поставив відповідачу товар: шрот соняшниковий у кількості 24660 кг на загальну суму 286056,00 грн, у т.ч. ПДВ - 47676,00 грн, згідно з видатковою накладною №42 від 18.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р42 від 18.07.2025 (а.с.11, 13), а також товар: шрот соняшниковий у кількості 25440 кг на загальну суму 329448,00 грн, у т.ч. ПДВ - 54908,00 грн, згідно з видатковою накладною №50 від 25.07.2025 та товарно-транспортною накладною №Р50 від 25.07.2025 (а.с.12, 14).
Усі вищевказані документи: договір поставки, специфікації, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб.
За фактом поставки товару згідно видаткової накладної №42 від 18.07.2025 та видаткової накладної №50 від 25.07.2025 позивачем були складені та зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні, а саме: податкова накладна №44 від 18.07.2025 (зареєстрована в ЄРПН 08.08.2025) (а.с.15-16) та податкова накладна №55 від 25.07.2025 (зареєстрована в ЄРПН 15.08.2025) (а.с.17-18).
Відповідач зі свого боку здійснив оплату за товар частково в сумі 286056,00 грн «згідно рахунка №42 від 18.07.2025», про що свідчить платіжна інструкція №972 від 21.08.2025 (а.с.19), а відтак за ним утворилась заборгованість у розмірі 329448,00 грн.
З огляду на викладені обставини, з метою захисту порушених майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.663 ЦК України).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання з поставки товару на загальну суму 615504,00 грн з ПДВ в погоджений сторонами строк виконав належним чином.
За умовами договору та специфікацій до цього договору, відповідач, прийнявши товар без будь-яких зауважень та претензій щодо його кількості, асортименту, ціни та якості, за видатковою накладною №42 від 18.07.2025 повинен був здійснити його оплату на суму 238380,00 грн до 25.07.2025 та на суму 47676,00 грн до 12.08.2025, а за видатковою накладною №50 від 25.07.2025 - на суму 274540,00 грн до 01.08.2025 та на суму 54908,00 грн до 19.08.2025.
Вказані строки суд обраховує з урахуванням ст.ст.253, 254 ЦК України, прийнявши до уваги, що з 01.04.2023 в Україні більше не існує поняття "банківський день", у зв'язку із запровадженням у платіжній інфраструктурі України міжнародного стандарту ISO 20022.
Так, відповідно до ст.ст.7, 15, 41, 56 Закону України "Про Національний банк України" та з метою розвитку і модернізації платіжної інфраструктури України в системі електронних платежів Національного банку України шляхом запровадження міжнародного стандарту ISO 20022-1:2013 "Фінансові послуги - Універсальна схема повідомлень фінансової індустрії", що був прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Правління Національного банку України прийняло постанову "Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України" від 16.09.2021 №93, відповідно до якої Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій; банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.
Як встановлено судом та зазначалось вище, відповідач здійснив оплату за товар частково на суму 286056,00 грн 21.08.2025, а відтак за ним утворилась заборгованість у розмірі 329448,00 грн.
Жодних документально обґрунтованих заперечень на спростування наведених обставин та наявності заборгованості перед позивачем відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення боргу за отриманий товар станом на час ухвалення рішення у даній справі суду не надав.
З огляду на встановлені вище фактичні обставини справи, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 329448,00 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.6.2 та п.6.4 договору, як вже зазначалось вище, сторони погодили, що за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. У випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст.625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30 відсотків річних від простроченої до сплати суми.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростовано.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 17619,51 грн пені, 32944,80 грн штрафу та 4773,94 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами. Розрахунок позивача міститься у позовній заяві (а.с.2 на звороті - 3).
Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд встановив і не погодився з тим, що позивач нарахував 3% річних за період з 02.08.2025 до 02.09.2025 і 30% річних за період з 02.09.2025 до 16.09.2025, унаслідок чого за 02.09.2025 відсотки річних були нараховані двічі - як 3%, так і 30%, що є неправомірним, оскільки таке їх одночасне нарахування за один календарний день прострочення фактично призводить до подвійної відповідальності, всупереч ст.625 ЦК України. Враховуючи п.6.4 договору, розрахунок у цій частині слід здійснювати таким чином: 3% річних з 02.08.2025 до 01.09.2025 від простроченої суми - 274540,00 грн та 30% річних з 02.09.2025 до 16.09.2025 від простроченої суми - 274540,00 грн. В іншій частині порядок розрахунку відсотків річних, пені та штрафу дотримано.
Відтак, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок, суд дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим є нарахування відповідачу 17619,51 грн пені, 32944,80 грн штрафу, 1366,63 грн 3% річних та 3384,74 грн 30% річних, які підлягають стягненню з відповідача, а позов у цій частині - задоволенню; у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 22,57 грн 3% річних слід відмовити як безпідставно нараховані.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.73-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 329448,00 грн основного боргу, 17619,51 грн пені, 32944,80 грн штрафу та 4751,37 грн відсотків річних; у задоволенні решти позову - відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду даного позову в електронній формі з використанням ЄСІКС позивач сплатив судовий збір у розмірі 4617,44 грн (з урахуванням передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №6193 від 17.09.2025 (а.с.5).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже судовий збір покладається на відповідача в сумі 4616,98 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "СЛОБОДИЩЕ" (вул. Карпенка, 1, с. Слободище, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13330, код ЄДРПОУ 33708198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН КОРМА ПОСТАЧ" (вул. Троїцька, буд. 9, прим. 20,23, оф. 3, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49001, код ЄДРПОУ 44631243) 329448,00 грн основного боргу, 17619,51 грн пені, 32944,80 грн штрафу, 4751,37 грн відсотків річних та 4616,98 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу;
- сторонам, представнику позивача (до ел.каб.).