вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4273/25
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік", с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області
про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу)
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік", с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без участі представників сторін
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 73390,96 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) до розгляду. Рекомендовано відповідачу у строк до 14.11.2025 включно (дата отримання канцелярією суду) надати до Господарського суду письмові пояснення / заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу).
Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач вважає, що позивачем порушено встановлений Господарським процесуальним кодексом України порядок і строк подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу. Також відповідач вважає, що подані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу є неповними, недостатніми, неналежними та суперечливими. Відповідач зазначає, що не додано письмового договору про надання правничої допомоги укладеного між Адвокатським бюро "Оріщенко", яке діє в інтересах позивача та адвокатом Бардаковою А.О., тобто не доведено взаємозв'язку між адвокатським бюро та адвокатом, яка була представником позивача. Також відповідач ставить під сумнів підпис у графі "платник" у платіжних документах. Крім того, звертає увагу на факсимільні відтворення підписів у договорі та рахунках керуючої адвокатським бюро. Крім того, відповідач вважає заявлений розмір витрат на оплату правничої допомоги завищеним. Відповідач просить залишити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, а у випадку незгоди з наявністю підстав для залишення її без розгляду - зменшити розмір суми відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати додаткове судове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наявні у справі документи (додані до заяви про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу), суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" заборгованість у розмірі 764275,12 грн, 3% річних у розмірі 54815,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 203131,44 грн та пеню в розмірі 82533,20 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" заборгованість у розмірі 764275,12 грн, пеню у розмірі 57445,31 грн, 3% річних у розмірі 54800,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 203131,44 грн та судовий збір у розмірі 13128,17 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 73 390,96 грн. (сума вказана заявником з урахуванням пропорційного задоволення позовних вимог).
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Так, 16.07.2025 між адвокатським бюро "Оріщенко" (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" (клієнт) укладено договір про консультування та надання правничої допомоги №44/2025, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло доручення щодо надання клієнту усіх видів правничої допомоги, передбаченої Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при здійсненні представництва інтересів клієнта та його захисту в будь-яких державних та недержавних установах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, судах України, що стосуватимуться стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" на користь клієнта за договором поставки №С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023, у тому числі з подання та розгляду позовної заяви клієнта, а також надання інших юридичних послуг, що будуть необхідні клієнту.
Згідно з п. 2.7 договору послуги з представництва інтересів клієнта в судах, правоохоронних та інших органах здійснюються адвокатським бюро особисто в особі адвоката-засновника адвокатського бюро, що має відповідне свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності, або адвокатів, що перебувають з адвокатським бюро в договірних відносинах.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що адвокатське бюро надає клієнту наступні послуги:
- складання, підготовка та подання позовної заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" до Господарського суду Дніпропетровської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" заборгованості за договором поставки №С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023, зокрема, основної суми заборгованості 764 275,12 грн, а також 3% річних, інфляційних втрат, пені;
- складання, підготовка та подання заяв по суті у відповідній господарській справі, зокрема, відповіді на відзив на позовну заяву;
- складання та подання у разі необхідності процесуальних документів (заяв, клопотань тощо), а також у разі необхідності - відповідних письмових пояснень, заперечень тощо;
- участь у судових засіданнях з розгляду справи;
- складання, підготовка та подання претензії щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" заборгованості за договором поставки №С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023.
Згідно з п. 4.1 договору за надання юридичних послуг за вказаним договором клієнт зобов'язується виплачувати адвокатському бюро гонорар, що становить:
- за надання послуг, передбачених п. 3.1.1 - 20000,00 грн;
- за надання послуг, передбачених п. 3.1.2 - ставка 5000,00 грн за один документ;
- за надання послуг, передбачених п. 3.1.3 - ставка 1000,00 грн за один документ процесуального характеру та 3000,00 грн за письмові пояснення (за документ);
- за надання послуг, передбачених п. 3.1.4 - ставка 5000,00 грн за одне судове засідання у підготовчому провадженні та ставка 7000,00 грн за одне судове засідання з розгляду справи по суті;
- гонорар успіху у розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог.
Відповідно до Деталізованого звіту щодо наданих юридичних послуг за договором №44/2025 про консультування та надання правничої допомоги від 16.07.2025 у справі №904/4273/25 клієнту надані наступні послуги:
- 20000,00 грн - складання, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №С/БВ/23/03-3 від 23.03.2023 (основної суми заборгованості 764275,12 грн, а також 3% річних, інфляційних втрат, пені);
- 5000,00 грн - складання, підготовка та подання відповіді на відзив;
- 3000,00 грн - складання, підготовка та подання письмових пояснень на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2025 року;
- 3000,00 - складання, підготовка та подання письмових пояснень (стосовно пояснень відповідача від 08.10.2025 року щодо розрахунків);
- 15000,00 - участь у підготовчих судових засіданнях (5000,00 грн за одне судове засідання);
- 7000,00 - участь у судових засіданнях по суті (7000,00 грн за одне судове засідання).
Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги, що підлягають оплаті, складає 53000,00 грн (п. 2 Деталізованого звіту).
Також позивач зазначає, що у зв'язку із задоволенням позовних вимог, сторони погодили, що додатково оплаті також підлягає гонорар успіху у розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог, що складає 21594,06 грн.
Таким чином, загальна сума витрат на правничу допомогу у справі №904/4273/25, за розрахунком позивача склала 74594,06 грн.
Адвокатським бюро виставлено на оплату позивачеві рахунки №50 від 08.08.2025 на суму 30000,00 грн, №73 від 31.10.2025 на суму 23000,00 грн та №74 від 31.10.2025 на суму 21597,06 грн.
На підтвердження оплати позивачем за юридичні послуги адвокатському бюро надані платіжні інструкції №ОБ8752 від 15.08.2025 на суму 30000,00 грн, №ОБ6665 від 03.11.2025 на суму 23000,00 грн.
Також позивачем та адвокатським бюро підписаний акт надання послуг №85 від 31.10.2025 на суму 53000,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Відповідач просив залишити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, а у випадку незгоди з наявністю підстав для залишення заяви без розгляду - зменшити розмір суми відшкодування витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, відповідач фактично погодився із сумою основного боргу, питання стосувалося лише правильності зарахування оплат, а відповідно і нарахувань штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань за прострочення оплати (до того ж розрахунки, здійснені позивачем, містили певні недоліки). Справа не містять значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню, крім того, за цим же договором судом уже розглядалася справа (904/4980/23) про стягнення боргу за іншою Специфікацією, і дане адвокатське об'єднання представляло інтереси позивача, а відповідно є обізнаним з матеріалами, які були підставою позову.
З аналогічного питання щодо системності подання ідентичних позовів та заяв, у яких зазвичай змінюються лише дати, суми тощо, Верховним Судом викладено правову позицію у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, у якій зменшено розмір витрат на правову допомогу на 90%.
Сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи. Як уже зазначалося, справа не є складною.
Верховний Суд у справі №922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає максимальним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами, з урахуванням гонорару успіху є 40000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
З урахуванням часткового задоволення позову, до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 39611,10 грн.
Заперечення відповідача щодо порушення процесуального строку та порядку подання доказів що підтверджують розмір понесених витрат не приймаються судом, оскільки такі докази подані позивачем у відповідності з нормами чинного законодавства, а саме у позові було зазначено попередній орієнтовний розмір судових витрат, у судових дебатах зазначено, що докази про пронесені судові витрати будуть подані протягом п'яти днів та протягом п'яти днів від дати ухвалення рішення (рішення від 29.10.2025, заяву подано 03.11.2025) подано відповідні докази. Щодо підтвердження взаємозв'язку адвоката Бардакової Анастасії Олександрівни з Адвокатським бюро "Оріщенко" свідчить наявний у справі ордер серія ВІ №1322931 від 02.08.2025, який виданий адвокатським бюро "Оріщенко" на ім'я Бардакової Анастасії Олександрівни на надання правничої допомоги "Компанії "Ботік". Стосовно сумнівів відповідача щодо справжності підписів у платіжних документах, суд зазначає, що відповідно норм Господарського процесуального кодексу України сторона може заявити до розподілу судові витрати, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Таким чином, подання доказів оплати витрат на правничу допомогу є не обов'язковим. Щодо факсимільних відтворень підписів у договорі та рахунках суд зазначає, що вказане є правом сторін договору і не впливає на розгляд питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 221, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (49074, м. Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 9, каб. 40, ідентифікаційний код 41467362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" (78592, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Яблуниця, вул. Діл, буд. 168-Ю, ідентифікаційний код 21172627) витрати на правничу допомогу в розмірі 39611,10 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот одинадцять грн 10 коп).
У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складене - 19.11.2025
Суддя О.М. Крижний