вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4776/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат", сел. Дніпровське Кам'янського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс", м. Дніпро
про стягнення збитків
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від позивача: Біднягіна К.В., ордер серія АЕ №1418125 від 25.08.2025, адвокат
Від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" 1014754,23 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладений договір підряду №ТЕХ-320 від 07.11.2022. Проте, відповідач в порушення умов п. 2.1.18, 8.9 та 8.15 договору не зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на 6088525,48 грн, чим завдав позивачеві збитків у розмірі 1014754,23 грн, оскільки останній не зміг скористатися податковим кредитом.
Відповідач не скористався правом на участь у судових засіданнях та на подання відзиву на позов. Копія ухвали суду від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі, у якому запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дати відкриття провадження у справі подати відзив, повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" - 16.09.2025.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Суд наголошує на тому, що, ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.
Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 11.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору підряду, строк дії договору, умови та порядок виконання робіт (надання послуг), строк та порядок оплати за виконані роботи, виконання/невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків.
Так, судом встановлено, що 07.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" (підрядник) укладено договір підряду №ТЕХ-320, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по переобладнанню існуючої системи опалення технологічного обладнання з заміною одиниць та вузлів для використання дизельного пального, що включає в себе увесь комплекс робіт згідно проекту на території замовника за адресою вул. Олександра Островського, буд. 11 смт Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим договором. перелік робіт, що виконуються за цим договором, визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору вартість робіт за цим договором складає 6473392,50 грн в т.ч. ПДВ 20% 1078898,75 грн. Остаточна вартість робіт за цим договором може змінюватись і визначається на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2022 передбачено, що плата за виконані роботи здійснюється замовником в наступному порядку:
- матеріали оплачуються замовником в повному розмірі протягом 7 календарних днів після отримання рахунку;
- роботи оплачуються замовником у розмірі - 60% передплати протягом 5-ти календарних днів після отримання рахунку, решта - 40% за фактом їх виконання протягом 10 -ти календарних днів після підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт, надання підрядником оригіналу рахунку - фактури, якщо інше не передбачено договором.
Строк виконання робіт складає 45 календарних днів з моменту підписання договору та отримання передоплати за виконання робіт по договору і матеріали (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.18 договору підрядник зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства у строки і у порядку передбачені ст. 201 ПК України, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на всю суму податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли у підрядника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 ПК України; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на всю суму збільшення вартості робіт/послуг.
Пунктом 8.9 договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за ненадання первинних документів замовнику або надання первинних документів, оформлених з порушенням вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст.201 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 8.15 договору у разі якщо підрядник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ, підрядник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% від вартості робіт, податкова накладна по яким не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому оплата замовником, за дані роботи здійснюється після сплати підрядником штрафу, зазначеному в цьому пункті.
Згідно з п. 10.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.
Сторонами підписано договірну ціну до договору, яка складає 6473392,50 грн.
Відповідачем виставлені на оплату рахунки-фактури №СФ-0000025 від 28.11.2022 на суму 2308908,00 грн, №СФ-0000026 від 28.11.2022 на суму 1249345,35 грн, №СФ-0000030 від 28.12.2022 на суму 1249345,34 грн, № СФ-0000004 від 28.02.2023 на суму 1280926,73 грн, №СФ-0000010 від 30.06.2023 на суму 269605,66 грн.
На підтвердження виконання робіт позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 28.12.2022 за грудень 2022 року на суму 3355205,29 грн, №2 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 1270725,24 грн, №3 за лютий 2023 року на суму 1280926,73 грн, №4 за червень 2023 року на суму 451273,80 грн.
На підтвердження оплати за матеріали та роботи по переобладнанню системи опалення позивачем надані платіжні інструкції №211090070 від 10.11.2022 на суму 1385344,80 грн, №211090069 від 10.11.2022 на суму 923563,20 грн, №211090073 від 10.11.2022 на суму 749607,21 грн, №211090072 від 10.11.2022 на суму 499738,14 грн, №301200030 від 23.01.2023 на суму 499738,14 грн, №301200032 від 23.01.2023 на суму 749607,20 грн, №304030022 від 26.01.2023 на суму 512370,69 грн, №304030020 від 26.04.2023 на суму 468556,04 грн, №924 від 31.07.2024 на суму 110749,88 грн,
Матеріали справи містять квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" податкових накладних №119 від 10.11.2022 на суму 2308908,00 грн, №120 від 10.11.2022 на суму 1249345,34 грн, №2 від 23.01.2023 на суму 1249345,34 грн, №8 від 31.03.2023 на суму 1099258,57 грн, №9 від 26.04.2023 на суму 181668,14 грн. Реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки подана платником податку, який відповідає п. 8 критеріїв ризиковості платника податку; запропоновано надати пояснення а копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №499020 від 02.07.2025 податкові накладні №119, 120 від 10.11.2022, №2 від 23.01.2023, №8 від 31.03.2023, 39 від 26.04.2023 не зареєстровані.
15.11.2024 та 07.07.2025 позивач звертався до відповідача із письмовими вимогами №12/955 та №12/602 у яких вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити суму збитків 1014754,23 грн у зв'язку з не реєстрацією податкових накладних.
Відповідей на вказані письмові вимоги матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що станом на дату подачі позову реєстрація податкових накладних не здійснена. Позивач стверджує, що оскільки реєстрація податкових здійснена так і не була, то вказаними умисними діями відповідач спричинив позивачу збитки, так як позивач не зміг включити суми ПДВ за вищевказаними оплатами, згідно платіжних інструкцій, до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, (пункт 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу У країни).
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 1014754,23 грн посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в період з грудня 2022 року по червень 2023 року було виконано за замовленням позивача роботи з переобладнання системи опалення, які оплачені наявними у справі платіжними інструкціями на загальну суму 6199275,30 грн, з яких ПДВ 1033212,55 грн. Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
В матеріалах справи містяться податкові накладні з податку на додану вартість, які були складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" та направлені для їх реєстрації ЄРПН, але в подальшому, не були зареєстровані через віднесення відповідача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Доказів, які б підтверджували вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" заходів для виключення його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного господарський суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:
"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.
У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).
Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".
При цьому господарський суд враховує, що приписами статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на дати поставок) передбачене право у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на дати поставок) позивач мав би можливість використати податковий кредит для зменшення податкового зобов'язання протягом 365 днів, який вже сплив.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1014754,23 грн збитків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 12177,05 грн (з урахуванням подання позову в електронній формі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" про стягнення збитків - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-ремонтне підприємство "Стальсервіс" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код 42338147) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (51650, Дніпропетровська область, Кам'янський район, сел. Дніпровське, вул. Чумацька, 11, ідентифікаційний код 00383372) збитки у розмірі 1014754,23 грн (один мільйон чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн 23 коп) та судовий збір у розмірі 12177,05 грн (дванадцять тисяч сто сімдесят сім грн 05 коп).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.11.2025
Суддя О.М. Крижний