Справа № 646/8794/24 Головуючий суддя І інстанції Серпутько Д. Є.
Провадження № 33/818/1686/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
29 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку нра апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2024 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП України,-
Оскаржуваною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього
адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як установив суд 06.08.2024 о 20 годині 26 хвилин за адресою Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Гусинка, вул. Степна, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Alkotest Drager на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувану постанову на руки він не отримував та не ознайомлений з матеріалами справи, тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу вчасно.
Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження ,апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП, апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26.04.2007 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
З матеріалів справи вбачається,що оскаржувана постанова винесена суддею 11.10.2024,останнім днем подачі апеляційної скарги урахуванням вихідних днів було 21.10.2024,апеляційна скарга подана 24.09.2025, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, ОСОБА_1 зазначає, що постанову суду він на руки не отримував та не ознайомлений з матеріалами справи, а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу.
У клопотанні заявника взагалі не зазначено дати, з якої останній дізнався про існування вказаної постанови, проте сам факт подачі на неї апеляційної скарги свідчить про те, що особа обізнана про існування цієї постанови.
В той же час, з матеріалів провадження вбачається, що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2024 року у справі 646/8794/24 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 605,60 грн. виконана.
Про назване свідчить постанова від 19.02.2025 року у виконавчому провадженні ВП № 77165318 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі.
Назване свідчить про те, що ОСОБА_1 про існування постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2024 року щодо нього стало відомо не пізніше 19.02.2025 року, оскільки він сплатив на користь держави суму судового збору у розмірі 605,60 грн. саме на виконання цієї постанови. (арк. 37).
Натомість апеляційна скарга подана ним 24.09.2025 року, тобто через більше ніж 7 місяців з моменту коли він дізнався про існування оскаржуваної постанови.
Названа обставина на думку апеляційного суду не свідчать про сумлінне ставлення заявника до свого права на оскарження та носить ознаки зловживання ним.
Таким чином, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому частиною 3 статті 294 КУпАП, та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді з зазначенням поважних причин пропуску строку та наданням відповідних доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 283, 284, 294, 295 КУпАП,
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2024 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повернути особі яка її подала.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя