Справа № 619/1146/21 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1823/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Розбій
06 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкові апеляційну скаргу апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ухвалено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.07.2019 Дергачівським районним судом Харківської області за ч,2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України до 4 років та 4 місяців позбавлення волі, звільненого 08.05.2020 з Харківської ВК №43 у зв'язку з відбуттям строку покарання,
визнати винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1ст.162 та ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання по:
ст.162 ч.1 КК України в виді обмеження волі строком на три роки;
ст.187 ч.3 КК України в виді семи років позбавлення волі,з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначивши ОСОБА_7 покарання у виді семи років позбавлення волі,з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20.12.2020.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишити незмінний-тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Як установив суд На початку вересня 2020 року у денний час доби, ОСОБА_7 маючи протиправний умисел на незаконне проникнення до володіння особи, прийшов до домоволодіння розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 та реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до володіння особи, здійснене у супереч волі законного власника, розуміючи протиправний характер своїх дій, у порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла, проник до огородженої території домоволодіння, після чого ходив по території домоволодіння
Крім цього, перебуваючи на території вказаного подвір'я, відчинив та незаконно проник у салон автомобіля «Ваз» моделі «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_9 , звідки таємно взяв автомобільні акустичні колоноки марки «Ріопег» моделі «TS- А6962Е» ОСОБА_9 , які не мають цінності для потерпілого ,тим самим порушив недоторканість житла потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_9 будь яких претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 не має.
Крім того,19.12.2020 ОСОБА_10 перебуваючи в смт. Вільшани Харківського району Харківської області, маючи прямий умисел направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи ОСОБА_9 , переслідуючи при цьому корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, близько 22.00 годин, _прийшов до буд. АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_9 , раніше знайомий ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел., побачив ОСОБА_9 , який перебував на вулиці поряд з вхідними дверима свого домоволодінням за вищевказаною адресою, почав наздоганяти останнього, в цей час ОСОБА_9 побачивши ОСОБА_7 почав втікати від останнього та забіг па територію свого домовлодіння, де з метою захисту намагався сховатися у своєму будинку, в цей ОСОБА_7 забіг на територію домоволодіння, де біля входу до будинку наздогнав ОСОБА_9 та з метою придушення його волі до спротиву, продовжуючи реалізацію свого прямого умислу направленого на вчинення нападу з метою володіння майном останнього, поєднаного із насильством, небезпечним для йoro життя чи здоров'я, переслідуючи при цьому корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх злочинних дій наніс ОСОБА_9 удар правою рукою в область потилиці, від чого останній впав на землю, після чого ОСОБА_7 наніс не менше п'яти ударів ногами в область обличчя від яких ОСОБА_9 втратив свідомість, спричинивши вказаними діями ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта №44/20Д тілесні ушкодження у вигляді садна в правій лобно-афовеневій області, групу саден у кількості 30 в проекцій правої надбрівної дуги, і центральній частині лоба на переніссі, на кінчику нома, на крилах нома, на правій та лівій щоці, а також в центрі носо-губного трикутника, синці на повіках обох очей та підночних областях, зазначені тілесні ушкодження як окремо так і сукупно, за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження (згідно п.2.3.2. п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»)
Усвідомлюючи той факт, що внаслідок втрати свідомості ОСОБА_9 не має можливості чинити опір, реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений ша вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_9 , поєднаного із насильством, небезпечним для його життя чи здоров'я, переслідуючи при цьому корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, забіг до житлової кімнати будинку, де схопив з телевізійної тумбочки цифровий ефірний цриймач «Strong 8500», який належить ОСОБА_9 , тим самим заволодів його майном, після чого ОСОБА_7 з вказаним майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши ОСОБА_9 майнової шкоди, яка відповідно до висновку експерта за результатами товарознавчої експерти №10 від 17.01. 2021 складає 325 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, не заперечував обставини викладені в обвинувальному акті. Визнаючи незаконність дій щодо протиправного проникнення до володіння ОСОБА_9 , ,а також в протиправному заволодінні майна потерпілого , поєднаного із насильством, небезпечним для його життя чи здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27.06.2025
стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначення йому покарання за
вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК
України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про
кримінальну відповідальність (незастосування закону, що підлягає застосуванню
- ст. 49 КК України) та істотними порушеннями вимог кримінального
процесуального законодавства (не роз'яснення судом першої інстанцій
відповідно до вимог ст. 285 КПК України зазначених обставин та не з'ясування
й не врахування думки обвинуваченого щодо закриття кримінального
провадження відповідно вимог ч. 7 п. 2 ст. 284 КПК України).
Згідно вимог ч. 7 п. 2. ст. 284 КПК з'ясувати та врахувати думку
обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 162 КК
України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
У разі надання згоди ОСОБА_7 на закриття кримінального
провадження, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку із закінченням
строків давності звільнити його від кримінальної відповідальності за вказаною
статтею на підставі ст. 49 КК України, вирок в цій частині скасувати на підставі
ст. 417 КПК Україні, а провадження закрити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за ч. З ст. 187 КК
України у виді позбавлення волі строком на 7 років, з конфіскацією майна.
Виключити з вироку посилання на ст. 70 КК України.
В іншій частині вирок Дергачівського районного суду Харківської області
від 27.06.2025 залишити без змін.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_7 вчинив в один з днів на початку вересня 2020 року.
Санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі строком до 3 років, а відтак на час ухвалення оскаржуваного вироку строки давності, передбачені 49 КК України сплинули.
Крім того, як вбачається з вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 27.06.2025, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 285 КПК України не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 про закінчення на момент слухання справи строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України, а також у порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 284 КПК України суд не з'ясував та не врахував думку обвинуваченого ОСОБА_7 щодо закриття кримінального провадження, що є правовою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Названі обставини на думку прокурора є підставою для задоволення поданої апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти апеляційної скарги прокурора, а також проти застосування до нього положень ст. 49 КК України, його захисника, який підтримав думку обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, колегія судів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій не оскаржуються сторонами, тому в цій частині вирок апеляційним судом не переглядається і апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх обґрунтованим з огляду на наступне.
За змістом п.п.1, 2 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.
У відповідності до вимог ст. 285 УПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.285 КПК України, особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
На підставі вимог ст. 288 ч.3 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.7 ст.284 КПК України, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
Як передбачено п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду в суді першої інстанції, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, не заперечував обставини викладені в обвинувальному акті.
Визнаючи незаконність дій щодо протиправного проникнення до володіння ОСОБА_9 , ,а також в протиправному заволодінні майна потерпілого , поєднаного із насильством, небезпечним для його життя чи здоров'я.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання за скоєння на початку вересня 2020 року кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
Санкцією ч.1 ст.162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Згідно класифікації, наведеної у ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається із пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, він вчинив інкриміноване йому правопорушення початку вересня 2020 року, а отже, на час ухвалення вироку (27.06.2025 року) сплинув, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відомості щодо вчинення ОСОБА_7 , інших кримінальних правопорушень або притягнення його до кримінальної відповідальності, відсутні.
Також колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 не звертався з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Враховуючи, що перебіг трирічного строку давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.162 КК України сплинув на час ухвалення вироку, під час апеляційного розгляду останній не заперечував проти застосування строків давності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, закрити відносно нього кримінальне провадження за ч.1 ст. 162 КК України.
Крім того, враховуючи закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 162 КК України, посилання суду у вироку на застосування положень ч.1 ст. 70 при призначення ОСОБА_7 остаточного покарання наразі є зайвим та підлягає виключенню із вироку.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 283,284,285, 392, 393, 404, 405, п.5 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, 417,418, 419, 423, 424-426, 284 КПК України, п.2 ч.1 ст.49 КК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 27 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК - скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вказаною статтею на підставі ст. 49 КК України.
Цей же вирок змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ч.1 ст. 70 при призначення ОСОБА_7 остаточного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за ч. З ст. 187 КК
України у виді позбавлення волі строком на 7 років, з конфіскацією майна.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а особою, яка тримається під вартою у той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий
Судді