Іменем України
11 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/4032/24
провадження № 22-ц/4809/1565/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 липня 2025 року у складі судді Іванової Н. Ю. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 457683 від 24.12.2020 у розмірі 111 314 грн 42 коп, судовий збір у розмірі 3 028 грн та понесені витрати на правову допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2020 року між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 457683, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 37 500 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24 грудня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами договору кредиту.
26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 457683.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі і за Договором про споживчий кредит № 457683.
Оскільки відповідач умови договору не виконує, грошові кошти не повертає та проценти за користування коштами не сплачує у останньої станом на 08.04.2024 виникла заборгованість у розмірі 111 314 грн 42 коп, з яких: 36 313 грн 74 коп - заборгованість за тілом кредиту, 50 561 грн 04 коп заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 24 439 грн 64 коп - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту - 24 439 грн 64 коп.
Враховуючи, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за Договором про споживчий кредит № 457683 від 24.12.2020, останнє звернулось до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість по кредитному договору № 457683 від 24 грудня 2020 року у розмірі 111 314,42 грн, витрати на оплату судового збору у сумі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що доведеним є факт отримання відповідачем кредитних коштів та останньою наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, дослідивши надані докази, з огляду на заперечення сторони відповідача, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 липня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 877 грн 39 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, в решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що відповідач не спростувала наданий банком розрахунок заборгованості, оскільки ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях детально спростовувала розрахунок позивача.
Зокрема, позивач фактично отримала на свій рахунок 30 000 грн, а не 37 500 грн, що не було досліджено судом першої інстанції.
Крім того, ОСОБА_1 надавала суду першої інстанції інформацію про здійснення 5 планових платежів на загальну суму 14 520 грн, однак, суд першої інстанції беззаперечно прийняв до уваги розрахунок ТОВ «Коллект Центр», в якому вказано нульову суму погашень.
Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору.
Зокрема, умова договору про сплату 7 500 грн під виглядом «процентів за перший день» є несправедливою, встановлює плату за дії, які кредитор вчиняє на власну користь та створює істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживачу, а тому суд першої інстанції повинен був визнати вказану умову нікчемною.
Суд першої інстанції безпідставно поклав на позичальника тягар спростування розрахунку позивача, хоча саме останній повинен доводити обґрунтованість кожної своєї вимоги.
З ТОВ «Слон Кредит» відповідач укладала у вразливому стані, оскільки була жертвою боргової спіралі, чим кредитом і скористався, нав'язавши несправедливі умови та приховавши комісію.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 липня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розгляд справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ТОВ «Коллект Центр» адвокат Муравський В. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2020 року між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Слон Кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 457683, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 37 500 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24 грудня 2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами договору кредиту.
Відповідачем власноруч були підписані заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту, які містять детальну інформацію про умови кредитування.
26 листопада 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за договором № 457683.
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр».
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08 квітня 2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 111 314,42 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 36 313,74 грн, заборгованість за відсотками - 50 561,04 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 24 439,64 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
За статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.12.2020 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» був укладений Договір споживчого кредиту № 202927, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 24.12.2023 та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами Договору кредиту (а. с. 5-6).
Пунктом 1.5. Договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає:
- за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних);
- за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Відповідно до п. 3.1. Договору кредиту нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Договором.
ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало свої зобов'язання за Договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору кредиту, що підтверджується копією платіжного доручення № 4117 від 24 грудня 2020 року (а. с. 9 на звороті).
26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договір споживчого кредиту № 457683 від 24.12.2020, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем (а. с. 13-18).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договір споживчого кредиту № 457683 від 24.12.2020, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем (а. с. 19-25).
У зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків щодо погашення заборгованості відповідача, сума що підлягає стягненню станом на 08.04.2024, відповідно до розрахунку, становить 111 314 грн 42 коп, з яких:
-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 36 313 грн 74 коп;
-заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 50 561 грн 04 коп;
-заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту - 24 439 грн 64 коп;
-нараховані 3% річних - 00,00 грн;
-втрати від інфляції - 00,00 грн (а. с. 12).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем у повному обсязі отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Встановивши, що ОСОБА_1 умови договору, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, належним чином не виконано, а позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги по договору, укладеного з відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором № 457683 від 24.12.2020 у розмірі 111 314 грн 42 коп.
Помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що відповідач не спростувала наданий банком розрахунок заборгованості, оскільки ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях детально спростовувала розрахунок позивача та надавала суду першої інстанції інформацію про здійснення 5 планових платежів на загальну суму 14 520 грн, з огляду на те, що надана відповідачем на спростування розрахунку позивача інформація не є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, при цьому, з наданого ТОВ «Коллект Центр» розрахунку слідує, що кредитором при обчисленні розміру заборгованості було враховане часткове погашення боргу відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23) зазначав, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не спростувала розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «Коллект Центр», а тому помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позичальника тягар спростування розрахунку позивача.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, з огляду на таке.
Згідно зі статями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 24.12.2020 між нею та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту № 457683, в якому відображені умови надання кредиту, і остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її підпис.
На момент укладення кредитного договору відповідач не зверталася до ТОВ «Слон Кредит» із заявою про надання роз'яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що умова договору про сплату 7 500 грн під виглядом «процентів за перший день» є несправедливою, встановлює плату за дії, які кредитор вчиняє на власну користь та створює істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживачу, а тому суд першої інстанції повинен був визнати вказану умову нікчемною, є безпідставними, з огляду на те, умови та порядок нарахування відсотків були визначені та узгоджені сторонами договору про споживчий кредит і такі умови договору відповідачем не були оспорені, а отже відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими до виконання.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з ТОВ «Слон Кредит» відповідач укладала у вразливому стані, оскільки була жертвою боргової спіралі, чим кредитом і скористався, нав'язавши несправедливі умови та приховавши комісію, не заслуговують на увагу суду, оскільки дійсність договору, укладеного між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» не є предметом розгляду в даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 17 липня 2025 рокубез змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник