Іменем України
17 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 705/2159/19
провадження № 22-ц/4809/1406/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливода Олена Петрівна,
заінтересована особа - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2025 року у складі судді Сивоконя С. С. і
Короткий зміст вимог скарги
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою та просила визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П., яка полягає у невжитті заходів щодо своєчасного примусового виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2025 року в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Скарга мотивована тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго», стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
24.04.2025 постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О. П. відкрито виконавче провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД та надано боржнику 3 дні для виконання рішення суду.
Станом на 06.06.2025 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» з 17.03.2025 ухиляється від негайного виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025, зокрема, боржником з 17.03.2025 по 06.06.2025: - наказ (розпорядження) від 17.03.2025 про поновлення стягувача на попередній роботі з 03.07.2019 - не видано; - не виготовлено та не видано пропуск (перепустку) стягувача до адміністративної будівлі боржника та до робочого місця в адміністративній будівлі боржника; - не допущено стягувача до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
28.05.2025 державним виконавцем накладено штраф на боржника в сумі 5 100 грн та надано 3 робочі дні для виконання рішення суду від 17.03.2025.
В строк, наданий постановою від 28.05.2025 рішення суд від 17.03.2025 не виконано, а 03.06.2025 державним виконавцем не перевірено виконання рішення суду від 17.03.2025.
03.06.2025 представником стягувача подано заяву про накладення штрафу у зв'язку з невиконанням рішення суд від 17.03.2025.
04.06.2025 та 05.06.2025 стягувач звернулась до державного виконавця і повідомила, що боржник рішення суду від 17.03.2025 не виконує, проте, державний виконавець повідомила, що не має наміру виживати дій передбачених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заявник вважала, що державний виконавець чинить бездіяльність щодо невиконання пункту 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не вживає належних заходів з примусового виконання рішення суду, чим не забезпечує негайне виконання рішення суду та фактично сприяє боржнику в ухиленні від виконання рішення суду, як наслідок, звернулась до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2025 року в задоволені скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що скаржник була обізнана про наявність наказу про поновлення на роботі і їй фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків, тобто рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в частині негайного виконання виконано 29.05.2025.
Суд першої інстанції вважав, що з поданої скарги не вбачається протиправної бездіяльності державного виконавця, а обставини, які зазначає скаржник у поданій скарзі, щодо дій та бездіяльності державного виконавця, датовані вже після фактичного виконання рішення суду, яке в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24.06.2025 та ухвалити нову постанову про задоволення скарги про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з примусового виконання виконавчого листа № 705/2159/19, виданого Шполянським районним судом Черкаської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду першої інстанції є суперечливими, оскільки суд в оскаржуваній ухвалі одночасно погоджується з позицією скаржника щодо невідповідності дати поновлення уставленій судовій практиці та одночасно відхиляє доводи скаржника зазначаючи, що фактично немає різниці з якої дати відбудеться поновлення.
Висновки суду першої інстанції не відповідають висновкам суду, викладеним в постанові ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, постановам ВС від 17.06.2020 від 26.05.2021 у справі № 127/1703/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 29 вересня 2022 року у справі № 465/6963/20, від 13 березня 2023 року у справі № 565/2129/18, що вказує на неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Обставини встановлені судом свідчать про формальне поновлення на роботі, Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2025 10 оскільки Стягувач не має допуску до роботи, оформленого наказом (розпорядження) керівника, не має перепустки до адмінбудівлі Боржника, не забезпечена оргтехнікою та канцелярським приладдям, тобто фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків - відсутнє, що свідчить про невиконання рішення суду в повному обсязі.
Боржником самостійно не виконано рішення суду від 17.03.2025 р. в повному обсязі, а державним виконавцем не вчинялися виконавчі дії в порядку та строки встановлених законом викладені у частинах першій, другій статті 18, частинах першій, другій, третій статті 63, статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі ПП «Центр-Монтаж-Енерго» просить змінити ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2025 року, виклавши її мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неправильно зазначив, що рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року в частині негайного виконання виконано 29.05.2025.
Боржником надано документи, які повністю підтверджують виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року в частині негайного виконання, а саме поновлення на роботі працівника та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Суд першої інстанції неналежно дослідив документи, подані боржником, не надав належну правову оцінку актам державного виконавця, періоди перебування ОСОБА_1 на лікарняному та у відпустках, що призвело до неправильного зазначення дати виконання рішення суду у мотивувальній частині.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Від ПП «Центр-Монтаж-Енерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву боржника.
Від Коркіяйнен О. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Центр-Монтаж-Енерго», в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року відзив державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. повернуто без розгляду.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та її представник Коркіяйнен О. С. підтримали доводи апеляційної скарги заявника за заперечували проти доводів апеляційної скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго», представник заінтересованої особи адвокат Моспан В. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги заявника та підтримав доводи апеляційної скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго», державний виконавець Паливода О. П. заперечувала проти доводів апеляційних скарг.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, частинами першою-третьою указаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Шполянського районного суду від 17.03.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано Наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року в розмірі 346 882,80 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь держави судовий збір в розмірі 4 237,23 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1 а. с. 85-94).
Наказом від 17.03.2025 № 04 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 про припинення трудового договору з юрисконсультом ОСОБА_1 . Поновлено на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_1 18.03.2019 (том 1 а. с. 6).
Наказом від 01.04.2025 № 05 «Про внесення змін до наказу № 04 від 17.03.2025 про поновлення на роботі ОСОБА_1 » внесено зміни до наказу від 17.03.2025 щодо зазначення дати поновлення на роботі, а саме вказано дату поновлення на роботі з 04.07.2019 (том 1 а. с. 7, 72, 127).
В акті державного виконавця від 05.05.2025 вказано, що при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником винесено № 5 від 01.04.2025 про поновлення на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_1 з 04.07.2019. Також встановлено, що стягувач не має можливості приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Перепони- відсутність пропуску та робочого місця не визначено (том 1 а. с. 7 на звороті, 63).
В акті державного виконавця від 26.05.2025 вказано, що при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що стягувач на територію підприємства не допускалась через відсутність у неї пропуску. Зі слів охоронника, без пропуску на територію підприємства він працівників не пропускає. При проходженні на територію підприємства разом з державним виконавцем стягувач відмовилась пройти на своє робоче місце. Мотивуючи це тим, що дане приміщення належить іншому підприємству (том 1 а. с. 8, 62).
Постановою про накладення штрафу від 28.05.2025, за невиконання без поважних причин, у встановлений виконавцем строк, рішення на боржника накладено штраф у розмірі 5 100 грн (том 1 а. с. 10, 131).
Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилалась на те, що 03.06.2025 представником стягувача подано заяву про накладення штрафу у зв'язку з невиконанням рішення суду від 17.03.2025, а 04.06.2025 та 05.06.2025 стягувач звернулась до державного виконавця та повідомила, що боржник рішення суду від 17.03.2025 не виконує, проте, державний виконавець чинить бездіяльність щодо невиконання пункту 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та не вживає належних заходів з примусового виконання рішення суду, чим не забезпечує негайне виконання рішення суду та фактично сприяє боржнику в ухиленні від виконання рішення суду, як наслідок, звернулась до суду з відповідною скаргою.
Відповідно до відомостей, що є в акті державного виконавця від 29.05.2025, державним виконавцем встановлено: при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником надано наказ №4 від 17.03.2025 та №5 від 01.04.2025 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про поновлення стягувача на роботі з 04.07.2019. Також стягувачу надано перепустку для проходження на територію підприємства та визначено її робоче місце. Акт складено в присутності стягувача ОСОБА_1 , представника стягувача ОСОБА_2 , представника боржника ОСОБА_3 (том 1 а. с. 9, 61).
Враховуючи, що скаржник була обізнана про наявність наказу про поновлення на роботі і їй фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків, тобто рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в частині негайного виконання станом на 29.05.2025 було виконано, а тому у державного виконавця були відсутні підстави вчиняти виконавчі дії в порядку та строки встановлені законом викладені у частинах першій, другій статті 18, частинах першій, другій, третій статті 63, статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що стягувач не має допуску до роботи, не має перепустки до адмінбудівлі боржника та фактично не допущена до роботи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про те, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неправильно зазначив, що рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року в частині негайного виконання виконано 29.05.2025, оскільки предметом дослідження судом першої інстанції при розгляді скарги було питання виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року після накладення на боржника штрафу у відповідності до положень ЗУ «Про виконавче провадження» та було встановлено, що станом на 29 травня 2025 року рішення суду виконано.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку актам державного виконавця є безпідставними, оскільки вони не є предметом оскарження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» залишити без задоволення, а ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко