Справа № 938/1167/25
Провадження № 33/4808/728/25
Категорія ч.2 ст.204-1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.
Суддя-доповідач Кукурудз
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Собка В.М. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу захисника Собка В.М. на постанову Верховинського районного суду Івано - Франківської області від 01.10.2025 року,-
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 07 липня 2025 року приблизно о 20 год. 25 хв., в складі групи осіб, а саме спільно з іншими особами, щодо яких складено окремі протоколи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке перебачено ч.2 ст.204-1 КУпАП, вчинив спробу незаконного перетину кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 415 прикордонного знаку на відстані 12 км від лінії держаного кордону на територірії Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в межах контрольованого-прикордонного району, де був виявлений, прикордонним нарядом "Прикордонний патруль", чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністраивне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави, що становить 605 гривень 60 копійок.
В поданій апеляційній скарзі захисник Собко В.М. вважає, що постанова суду є незаконною, прийнята без повного, всебічного та об'єктивного вивчення обставин справи.
Вказує, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд неповно та необ'єктивно з'ясував всі обставини справи та не врахував, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Стверджує, що суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 як спробу вчинення правопорушення в групі осіб, не довівши наявність змови, координації дій або єдиної мети.
Будь-яких доказів які б доводили, винуватість ОСОБА_1 у вчиненому матеріали провадження не містять.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Однак суд який розглядав справу, зазначених вимог не виконав.
Згідно ст.268 ч.1 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що справу розглянуто 01.10.2025 року без участі ОСОБА_1 та його захисника Собка В.М. В матеріалах справи наявне клопотання захисника Собка В.М. в якому він просить відкласти розгляд справи.
Однак, суддя першої інстанції, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 та його захисника порушив його право на захист, а тому винесена постанова є незаконною.
Разом з тим, право на участь в судовому засіданні, є складовою права на захист.
Виходячи з вищевикладеного слід зробити висновок, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
У ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Диспозицією ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було пітдано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першої цієї статті.
Диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України «Про державний кордон України», відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч.3 ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль».
Згідно із ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У матеріалах справи, наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №343909 від 07.07.2025р., рапорт Інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 , копії закордонного паспорта ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №343909 від 07.07.2025р., складеного відносно ОСОБА_1 зазначено, що прикордонним нарядом "Контрольний патруль" було виявлено громадянина ОСОБА_1 на відстані 12 км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району , Івано-Франківської області.
Рапортом Інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 зазначено, що 07.07.2025 року прикордонним нарядом "Контрольний патруль" було виявлено громадянина ОСОБА_1 на відстані 20 км від лінії державного кордону на території населенного пункту Грамотне Білоберізької обєднаної територіальної громади Верховинського району, Івано-Франківської області.
Виходячи з вище викладеного, випливає, що протокол про адміністраивне правопорушення та рапорт інспектора містять суттєві розбіжності, тобто не встановлено точнее місце вчинення адміністративного правопорушення
Інші докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЗхРУ № 343909 від 07.07.2025р. щодо ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а протокол інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення моніторингу обстановки ст.сержанта ОСОБА_3 як єдиний доказ обставин, викладених у протоколі, оцінюється судом критично.
Більше того, в матеріалах справи відсутня схема правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото- чи відеофіксація факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на презумпцію невинуватості, вважаю, що в діях ОСОБА_1 недоведеним є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст.204-1 КУпАП слід закрити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника Собка В.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Верховинського районного районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз