Справа № 727/11717/25
Провадження № 2-а/727/234/25
13 листопада 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Терещенко О.Є.
при секретарі Аниськовій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці справу за адміністра-тивним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до від-повідача про скасування постанови, посилаючись на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 пол-ковником ОСОБА_2 винесено постанову від 28.08.2025 №7172 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , будучи військовозо-бов'язаним, не з'явився 12.08.2025 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно розпорядження №3/3401 від 24.07.2025, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що при-звело до порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілі-зацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто, скоїв адміні-стративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення.
Вважає, що постанова про його притягнення до адміністративної відповідаль-ності за вказане правопорушення є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Свою позицію мотивує тим, що відповідно до довідки від 22.07.2025 року №3/1967, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що позивачу надано відстроч-ку від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобіліза-ційну підготовку та мобілізацію», строк даної відстрочки до 07.08.2025 року. 18.08. 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою на продовження відстрочки, яку він отримав, що підтверджується довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.08.2025 року №3/2641. При цьому, 18.08.2025, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою по-дачі заяви про продовження відстрочки, на позивача було складено протокол про ад-міністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним просить визнати протиправною та скасувати постанову №7172 від 28.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КпАП України, а провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Позивач в судове засідання не з'явився. Подав заяву, згідно якої просив розгля-нути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом поряд-ку.
22.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача. У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача безпідставними. Вказує, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП було винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у су-довому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у су-дове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутно-сті потреби заслухати свідка чи експерта.
Ознайомившись з письмовими поясненнями сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, долучені до позову та до відзиву, суд приходить до на-ступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адмі-ністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта влад-них повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та сво-боди визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльно-сті держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністра-тивного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спо-рів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку су-б'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих ор-ганів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково по-винна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчи-нення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Ук-раїні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпе-чити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозасто-совній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених та-кими обмеженнями.
Судом встановлено, щовідповідно до копії постанови №7172 за справою про ад-міністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адмі-ністративні правопорушення, позивач ОСОБА_1 , будучи військовозобов'яза-ним, не з'явився 12.08.2025 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно розпорядження №3/3401 від 24.07.2025, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за-твердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що при-звело до порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобіліза-цію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто, скоїв адміні-стративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення.
Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Ук-раїні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - пе-ріод, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює пра-вові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади органі-зації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організа-цій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), пов-новаження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабі-нет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністра-тивні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню ад-міністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміні-стративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шіст-надцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяль-ність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка при-тягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (по-садової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої поста-нови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають зна-чення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністра-тивної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кіно-зйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притяга-ється до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в ав-томатичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стан-дартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транс-портних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, про-токолом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправ-ність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо до-казування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на від-повідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністра-тивне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмі-ністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відпові-дальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про ад-міністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колек-тиву, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення сто-совно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотри-малася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали зна-чення для вирішення справи. Також, відповідачем не надано суду належних та допу-стимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо розгля-ду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Також, відповідачем не доведено наявність фактичного складу адміністративного правопо-рушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріа-ли справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні до-даткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адво-ката.
Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розгля-дає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністра-тивної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх пра-ва і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопору-шення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, до-сліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідаль-ності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який вста-новлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рі-шення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прий-няття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати спра-ву на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для пра-вильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне пра-вопорушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування по-станови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №7172 від 28 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі по-дання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі-сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про-вадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля-ційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом 10 (десяти) днів з дня його підписання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну ча-стину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного су-дового рішення.
Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2025 року.
Суддя: О.Є.Терещенко