Справа № 723/991/25
Провадження № 2/723/1938/25
18 листопада 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.
при секретарі судових засідань Чікал І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , представник відповідача Явіц Віктор Йосифович про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що 07.04.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 2109662101114.
Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3900.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. Тип процентної ставки - фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3900.00 грн.
01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109662101114.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109662101114.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2109662101114.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109662101114 від 07.04.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 66837.03 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3900.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 62937.03 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 28847.52 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3900.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24947.52 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, що складає 28847.52 грн. та судові витрати: суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Провадження у справі відкрито 05.03.2025 року з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін про день, час та місце проведення судового засідання.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Явіц Віктор Йосифович надіслав на адресу суду відзив, в якому зазначив, що у заяві анкеті зазначено два строки повернення кредиту: орієнтовний - 16 днів з моменту отримання кредиту та 365 днів з обов'язком повернути кредит в розмірі 3900,00 грн. та оплатити проценти у розмірі 1248,00 грн.
Відповідно до графіку платежів строк надання кредиту з 07.04.2021 року по 22.04.2021 року -16 днів.
В Паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 3 до укладеного договору, також вказано про те, що строк кредитування складає 16 днів (розділ 3 Паспорта). А в розділі 4 цього Паспорта вказано про те, що орієнтовна ЗАГАЛЬНА вартість кредиту для споживача ЗА ВЕСЬ СТРОК КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ складає 3900 грн (тіло кредиту) та 1248 грн. відсотків. Також зазначається і про 546 грн. комісії, яку позивач до стягнення не заявляє.
В розділі 5 Паспорта унормовано порядок повернення кредиту та вказано на те, що кредит повертається одним платежем на 16-й день в сумі 5148 грн. (3900+ 1248 - проценти).
В Реєстрі боржників (в Додатку № 3 до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021р. укладеному між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал»), за № 1322" міститься боржник - відповідачка за позовом, а також містяться дані про дату укладення та дат закінчення договору, а саме - з 07.04.2021р. по 22.04.2021р.
Відповідно до п. 4.3. Правил надання грошових коштів у позику Товариства"Служба миттєвого кредитування", нарахування процентів починається та закінчується у строки, зазначені у договорі та Графіку розрахунків.
Таким чином, сторони за Договором про надання фінансових послуг №2109662101114, а саме: ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування", визначили та погодили строк його дії, який складає 16 днів.
Підсумовуючи наведене вище, ОСОБА_1 вказує, що у наданому позивачем Договорі про надання фінансових послуг від 07.04.2021р., вказувалося про те, що граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік, проте орієнтовним строком повернення кредиту є 16 днів. Кредит повертається у розмірі 3900,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1248,00 грн. Саме ця інформація міститься також у графіку погашення платежів, з якими ознайомився та зрозумів позичальник. Іншої інформації щодо розрахунку вартості кредиту на строк в один рік, із зазначенням графіку сплати процентів за користування кредиту та суми процентів, матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, який підлягав би сплаті відповідачкою має складати 1248,00 грн.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 3900,00 грн. тіло кредиту, 16 днів строк Договору, 1248,00 грн. розмір відсотків за Договором, а не завуальованими, неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, відсутність необхідності в витребуванні доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, яка полягала у складенні позовної заяви, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, відповідачка вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним.
Представником позивача 09.04.2025 направлено відповідь на відзив, в якій зазначив, що подані Позивачем розрахунки є детальними, чіткими і таким, що відповідають умовам кредитного договору, у тому числі в частині визначення строку користування кредитом в межах якого нараховувалися проценти. Нарахування первісним кредитором процентів здійснювалося впродовж періоду, що не перевищує 1 рік, як це передбачено умовами договору. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували розрахунки заборгованості, долучені Позивачем до позовної заяви.
Проценти за користування кредитними коштами нараховувались кредитором в межах погодженого сторонами строку кредитування на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України, що включав у себе і строк користування кредитом. Враховуючи, що Відповідач, підписавши Договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок та строк застосування процентних ставок не були відомі Відповідачу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем.
Звертає увагу суду, що у встановлений 16-нний строк кредитування Відповідач не повернув кошти, а тому, зобов'язаний нести наслідки невиконання зобов'язанням Договору від 07.04.2021 № 2109662101114, передбачені п.1.4.2..
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Просить позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 по про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
14.05.2025 представник відповідача Явіц В.Й. направив на адресу суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що наданий розрахунок є документом, що створений самим позивачем, який не був первісних кредитором, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути єдиним доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Виписок Банку про те, що Відповідач користувався кредитною карткою, яким чином здійснював розрахунки, переказував кошти на інші рахунки, поповнював картку, суду також не надано.
Укладаючи договір факторингу позивач не був позбавлений права вимагати такі документи з первісного кредитора (правонаступника), зокрема платіжні інструкції, виписки з клієнтських рахунків на підтвердження виконаних операцій, які за твердженням позивача проводились у безготівковій формі на банківський рахунок позичальника.
Матеріали даної справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами.
На підтвердження видачі коштів позивачем було додано лист під назвою "Щодо підтвердження переказу грошових коштів" від 01.08.2024р., в якому номер кредитної картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, вказано лише частково. За частковим номером неможливо встановити повний номер картки, як і неможливо встановити власника цієї картки. В цьому документі відсутні ПІБ особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутній РНОКПП цієї особи.
Тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати отримувача платежу. Крім того, вказаний документ підписано директором ТОВ "ФК "Вей Фор Пей", тобто це не є первинним документом бухгалтерського обліку.
Факт передачі та отримання грошових коштів за договором має підтверджуватися документами, що беззаперечно свідчать про виконання кредитором свого зобов'язання.
Представник позивача на додаткові письмові пояснення надіслав заперечення, в якому вказав, що на підтвердження факту видачі кредитних коштів Позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» про сплату грошових коштів, відповідно до якого: Номер картки: НОМЕР_1 Власник картки (емітент) банк: COMMERCIAL BANK PRIVATBANK Категорія картки: Visa Час запиту: 07.04.2021 08:52:13 Сума: 3 900 Валюта: UAN.
Враховуючи, що ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» на підставі укладеного між сторонами договору.
Позивач не володіє інформацією щодо повного номера банківської картки Відповідача, оскільки такі відомості становлять банківську таємницю. Саме з цієї причини зазначені реквізити не відображені в повному обсязі у листі ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей».
Небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.
Ухвалою суду від 24.06.2025 року задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк».
В судове засідання представник позивача не з'явився, але в позові та клопотанні доданому до позову просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, представник Явіц В.Й. надіслав заяву про розгляд спраив у його відсутності та вказав, що відповідачка визнає позов частково, а саме свій обов'язок сплатити тіло кредиту, але з врахуванням проведених нею часткових оплат, про що йшла мова вище. А саме, з врахуванням того, що як вбачається з розрахунку заборгованості, складеному первинним кредитором - ТОВ «Служба миттєвого кредитування», 07.05.2021р. та 12.05.2021р. ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості чотирма платежами по 780,00 грн. кожний. Ці платежі віднесені на оплату відсотків. Отже заборгованість за відсотками була погашена на загальну суму 3120,00 грн. (780 грн.х 4). З урахуванням того, що загальний розмір відсотків становить 1248,00 грн., переплату слід віднести на погашення тіла кредиту. Таким чином відповідачкою здійснено переплату відсотків на 1872 грн. (3120 грн. -1248 грн.). Заборгованість за тілом кредиту - 2028,00 грн. (3900 грн. - 1872грн.).
Судом встановлено, що 07.04.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 2109662101114.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. Тип процентної ставки - фіксована. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3900.00 грн.
01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109662101114.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109662101114.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2109662101114.
На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та повідомив що на її ім'я в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , додав виписку по даному рахунку за період 07.04.2021-12.04.2021, яка містить зарахування на суму 3900,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеному первинним кредитором - ТОВ «Служба миттєвого кредитування», 07.05.2021р. ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості двома платежами по 780,00 грн. кожний. Так само і 12.05.2021р. ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості двома платежами по 780,00 грн. кожний. Ці платежі віднесені фінансовою установою на оплату відсотків. Таким чином заборгованість за відсотками була погашена на загальну суму 3120,00 грн. (780 грн.х 4).
Надана банком виписка про рух коштів цього не відображає, зважаючи на її неповноту. Так само і вказаний вище розрахунок заборгованості не відображає здійснених ОСОБА_1 поповнень карткового рахунку.
Так, згідно наданої AT «КБ «Приватбанк» виписки за договором, 12.04.2021р. ОСОБА_1 поповнила свій рахунок на 1005,03 грн. Того ж числа було переведено на картку 800,00 грн., що мало би бути враховано як часткове погашення заборгованості.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» однією із обов'язкових умов у договорі про споживчий кредит є строк, на який надається кредит
У пункті 1.2 договору передбачено, що кредит надається на строк, визначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
У зазначених договірних документах строк кредитування зазначений таким чином: у заяві-анкеті: «Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів (без логічного початку речення), з правом повернення достроково та зобов'язуюсь повернути кредит у розмірі 3900 грн. та сплатити проценти у розмірі 1248 грн.»; у графіку платежів зазначено дату видачі кредиту 07.04.2021 та повернення 22.04.2021р., чиста сума кредиту/платежу за розрахунковий період 3900 та 5148 грн. відповідно, проценти за користування кредитом 1248 грн.
В Паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 3 до укладеного договору, також вказано про те, що строк кредитування складає 16 днів (розділ 3 Паспорта). А в розділі 4 цього Паспорта вказано про те, що орієнтовна ЗАГАЛЬНА вартість кредиту для споживача ЗА ВЕСЬ СТРОК КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ складає 3900 грн (тіло кредиту) та 1248 грн. відсотків. Також зазначається і про 546 грн. комісії, яку позивач до стягнення не заявляє.
В розділі 5 Паспорта унормовано порядок повернення кредиту та вказано на те, що кредит повертається одним платежем на 16 -й день в сумі 5148 грн. (3900+ 1248 - проценти).
Вибір позичальником строку кредитування 16 днів підтверджується також Інформацією щодо порядку (процедури), хронологій дій щодо укладання електронного договору, вчинених Товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею, із зазначенням часу та дати таких дій.
Згідно Змін в реєстр боржників до Договору № 10-03\2023\01 про відступлення (купівлю- продаж) прав вимоги від 10.03.2023р., укладеному між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», в цьому реєстрі зазначена і ОСОБА_1 , та вказано; що датою закінчення договору є 22.04.2021р.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021р., що є Додатком № З до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021р., укладеному між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», під порядковим № 13227 в цьому реєстрі зазначена ОСОБА_1 , та вказано, що датою закінчення договору є 22.04.2021р.
Відповідно до п. 4.3. Правил надання грошових коштів у позику Товариства"Служба миттєвого кредитування", нарахування процентів починається та закнчується у строки, зазначені у договорі та Графіку розрахунків.
У п. 1.9. договору про надання фінансових послуг - Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Отже, у різних частинах договору зазначається: орієнтовний строк повернення кредиту, граничний строк кредитування (він же строк дії договору) та власне строк кредитування, який чітко зазначено у паспорті кредиту та відповідає графіку розрахунків. При цьому, в усіх перелічених договірних документах фігурує розмір процентів, які відповідач має сплатити (у т.ч. у заяві-анкеті при цифрах 365 днів та одночасно 16 днів) 1248 грн. та загальна вартість кредиту 5148 грн. Відтак, сторони погодили строк кредитування 16 днів та розмір процентів за цей період. При цьому, попри завуальованість строку кредитування у кредитному договорі та заяві-анкеті (при його чіткому визначення у паспорті споживчого кредиту та графіку розрахунків,) - іншого розміру процентів ніж 1248 грн. сторони не погоджували.
Таким чином, сторони за Договором про надання фінансових послуг № 2109662101114, а саме - ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування", визначили та погодили строк його дії. який складає 16 днів.
Отже, на користь кредитодавця могло бути стягнуто (та в подальшому передано за договорами факторингу) лише погоджену суму, що складається із тіла кредиту 3900 грн. та 1248 грн. процентів, а всього 5148 грн. Вважаю, що нарахування процентів у сумі, що перевищує погоджену сторонами вартість кредиту 5148 грн. є протиправним, а стягнення їх судом не відповідатиме договірним умовам.
Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, зазначаю, що нарахування процентів здійснювалось поза межами строку кредитування, що є самостійною підставою протиправності такого нарахування.
Стосовно тлумачення договірних умов в частині строку кредитування, то, як зазначено вище, цей строк, який становить 16 днів чітко зазначається у складових договору - паспорті споживчого кредиту та графіку розрахунків. Щодо ж «граничного строку кредитування в 1 рік» у п. 1.9 договору та одночасного зазначення орієнтовного строку повернення кредиту 16 днів та одночасно 365 днів з виплатою процентів, нарахованих за 16 днів, необхідно застосувати принцип "contra proferentem", який у національному законодавстві імплементується у частині 8 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в Постанові від 16 серпня 2023р. по справі № 176/1445/22, провадження № 61-8249св23. Верховний Суд вказав наступне: «Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 р. у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. З, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem" (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («по individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто, «contra proferentem» має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: «contra proferentem» має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; «contra proferentem» спрямований на охорону обгрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); «contra proferentem» застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 р. №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 3900,00 грн. тіло кредиту, 16 днів строк Договору, 1248,00 грн. розмір відсотків за Договором, а не завуальованими, неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»
Відповідно до п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).
Окрім того, строк кредитування та строк дії кредитного договору є різними за своїм змістом та поняттями і у даному випадку не збігаються. Строк кредитування становив 16 днів, строк дії кредитного договору 365 днів (1 рік).
За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Тобто, в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором, настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України та, відповідно, кредитор має право вимагати в позичальника сплатити проценти, визначені положеннями вказаної статті.
Окрім того, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16).
Таким чином, за період до прострочення боржником свого обов'язку підлягають стягненню лише проценти від суми позики (кредиту), відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16.
За даних обставин, можна дійти висновку, що нарахована позивачем заборгованість за відсотками на загальну суму 62937,03 грн., розрахунок якої здійснено позивачем, не відповідає вимогам ст. 1048 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
Крім того, позивач ставить питання про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 3000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв'язку із подачею позову в електронному вигляді в системи «Електронний суд». Оскільки позов задоволено частково (84.06%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2034,82 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи обставини справи, на підставі ст.ст. 526, 530, 546, 554, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 81, 83, 137, 141, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , представник відповідача Явіц Віктор Йосифович про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133, м.Київ вул.Мечнікова, буд.3, офіс.306) заборгованість за Договором № 2109662101114 від 07.04.2021 за тілом кредиту у розмірі 2028,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133, м.Київ вул.Мечнікова, буд.3, офіс.306) судовий збір в розмірі 2034,82 грн. та суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.