Справа № 717/2302/25
Номер провадження2/717/620/25
19.11.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді Телешмана О.В.,
з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,
позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився,
законний представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання з'явилася;
відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей як орган опіки і піклування Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області - в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача ОСОБА_2 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, в якій просить:
ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого його законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, суд, -
Представник органу опіки і піклування служба в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області подала до суду заяву, в якій зазначила, що підтримує висновок органу опіки та піклування Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 17.10.2025 року № 188 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просить розглядати справу у відсутності представника селищної ради.
Суд ухвалив залучити до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій.
Відповідач викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте не з'явився в судове засідання.
Суд ухвалив розглядати справу заочно та ухвалити заочне рішення.
Інші заяви та клопотання не надходили.
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Законний представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала повністю та пояснила, що відповідач протягом чотирьох років не бере жодної участі у вихованні дитини, не проявляє до неї любові, не піклується про неї, не відвідував дитину в садочку, матеріально не утримує дитину, взагалі не цікавиться життям дитини, дитина не знає батька і на даний час є рішення суду про стягнення з нього аліментів, але на даний час вона ще лише звернулася до органів виконавчої служби, оскільки раніше вона припиняла стягнення аліментів, так яв відповідач не хотів дати дозвіл на виїзд дитини за кордон, так як вона проводить лікування дитини, яка має хронічні захворювання, за кордоном. Через це вона була вимушена звернутися до суду, оскільки відповідач має бути позбавлений батьківських прав.
Свідок ОСОБА_4 дала суду показання про те, що вона 4 роки проживає в селі Росошани і позивачка є її знайомою, їхні діти ходять в один і той же дитячий садочок. Вона взагалі не знає відповідача в обличчя, жодного разу його не бачила. Вона також не бачила інших чоловіків в господарстві позивачки, коли бувала в неї та у своєї свекрухи, яка живе поруч з позивачко. Вона жодного разу не бачила батька дитини на святах, які проводяться в садочку. Тобто вона не бачила, щоб відповідач брав участь у житті дитини.
Свідок ОСОБА_5 дала суду показання, що вона є сусідкою позивачки і востанє бачила відповідача більше 4 років тому, коли була пандемія ОСОБА_6 . Тоді у позивачки захворів старший син і вона поїхала з ним в лікарню. Попросила її залишитися з дитиною, але вона також захворіла на Ковід. Тому вона попросила взяти відповідача дитину до себе. Він забрав дитини і потім через кілька днів привіз і з того часу вона вже взагалі не бачила, щоб він навідувався до дитини. Одного разу вона з позивачкою та її дитиною були в селищі Кельменці та зустріли на вулиці відповідача, але останній навіть не відреагував ні на них, ні на дитину, не підійшов до своєї дитини, а дитина взагалі не знає батька.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження є батьком дитини - позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .
Відповідач не займався та не займається вихованням своєї дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний стан, матеріально дитину не підтримує, а також ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, що підтверджується, довідкою Росошанівського НВК №63 від 08.08.2025 року, висновком органу опіки та піклування Кельменецької селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Кельменецької селищної ради від 17.10.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання у сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 2ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Такою своєю бездіяльністю відповідач порушує ст. 18 Конвенції про права дитини, згідно якої батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідач порушує ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.
Згідно ч.4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки, які ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є і примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку.
Отже, між позивачем та відповідачем склалися правовідносини з приводу виховання дитини.
Суд погоджується з позицією служби в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області та вважає, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Даний висновок узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
З огляду на вік та стан здоров'я дитини, що підтверджується дослідженими судом доказами, суд не з'ясовував думку дитини в даній справі.
В порушення вимог ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджували ту обставину, що він на належному рівні виконує свої батьківські обов'язки, відповідно до частки своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.
Суд вважає, що вина відповідача полягає в його повній бездіяльності щодо виховання свого сина ОСОБА_1 , тобто свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
З моменту відкриття провадження в даній справі відповідач жодного разу не був присутній в судових засідання, не подавав особисто заяв та клопотань по справі, відповідач не вжив жодних заходів щодо можливості поспілкуватися або побачитися з дитиною.
Мати дитини не обмежувала участь відповідача у спілкуванні з дитиною та не чинила йому перешкоди у можливості спілкування та виховання дитини, в тому числі з моменту відкриття провадження в даній справі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , поданий законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав слід задовольнити повністю.
Суд вважає, що слід позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 1211 гривень 20 копійок судових витрат у вигляді судового збору.
На підставі ст. ст. 141, 150, 164-166, 179-183,184,185 СК України, керуючись ст. ст. ст. ст.2, 4,5,12, 13, 15,19,27,48, 76-82,133, 141,209, 258, 259, 263, 264, 265,280-283 ЦПК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 , поданий його законним представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування служба в справах дітей Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає по АДРЕСА_1 ) щодо його малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211 (одну двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 19.11.2025 року.
Суддя