Справа № 636/4453/25 Провадження 2/636/2639/25
18.11.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Золотоверхої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Марченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
28.05.2025 (зареєстровано 30.05.2025) через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява позивача про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №С-509-003859-18-980 від 03.10.2018 у розмірі 22629.22 та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 03.10.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №C-509-003859-18-980. Відповідно до Розділу 3 Кредитного договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 7 000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних. Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено Договір Факторингу №01.02 31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №C-509-003859-18-980 від 03.10.2018. До договору факторингу №01.02-31/23 складено 3 Реєстри боржників: Реєстр Боржників №1, Реєстр Боржників №2 і Реєстр Боржників №3, які є дуже об'ємними документами загальним об'ємом 502 сторінки або 251 аркуш і стосуються прав вимог за 11794 кредитними договорами. Таким чином на підтвердження вищенаведеної інформації додається до заяви копії першої і останньої сторінки відповідних Реєстрів Боржників і сформований Витяг з реєстру боржників, який стосується саме заборгованості відповідача за договором № C-509-003859 18-980.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Кредитор у зобов'язанні замінюється іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги (пункт 1 частина 1 статті 512 ЦК України). Таким чином, в силу положень статей 512 та 1077 ЦК України, а також Договору факторингу Позивач набув прав (статусу) кредитора та всіх прав вимог за Кредитним договором по відношенню до Відповідача.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №C-509-003859-18-980 від 03.10.2018, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подачі позову, складає: 1) Заборгованість за основним боргом, грн - 8 771,60 грн. 2) Заборгованість за відсотками, грн - 13 857,62 грн. 3) Заборгованість за іншими процентними платежами, грн - 00,00 грн. (всього - 22 629,22 грн.). У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 22629.22 грн. на свою користь.
Представник позивача у позові просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання 20.08.2025 та 18.11.2025 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відзив на позов не надав, заяв про розгляд справи в його відсутності не надходило.
Зі згоди представника позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
03.10.2018 між ПАТ «Ідея-Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, Банк) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Клієнт) у простій паперовій формі (на копії наявні ознаки власноручного підпису клієнта) підписано угоду С-509-003859-18-980 (копія а.с.10-11), згідно якої сторони уклали дану Угоду про відкриття відновлювальної кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (надалі Угода), яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (надалі - Договір), що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua; найменування банківського продукту Card Blanche White Cross+ ID INS; банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня (надалі - Рахунок), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard (надалі - Кредитна картка); Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по поточному рахунку (надалі - Кредитна лінія та/або Кредит) на наступних умовах: максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн.; ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання Угоди, становить 7000 грн.; процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 48,00 % річних; передбачено щомісячні платежі на погашення заборгованості; укладаючи цю Угоду про відкриття Кредитної лінії обслуговування Кредитної картки Сторони погодились, що: Клієнт ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз'яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний; Банк здійснює договірне списання грошових коштів з рахунків Клієнта в порядку та на умовах, передбачених діючим Договором. Банк за дорученням Клієнта здійснює договірне списання грошових коштів, у тому числі, за рахунок наданого кредиту в рамках Кредитної лінії, на користь страхових компаній (у разі укладання відповідних договорів страхування), з якими Клієнтом укладено, або у подальшому будуть укладено договори страхування за однією із програм, зазначених у діючих Тарифах і примірник (-и) якого/яких передано до Банку, на дату укладення такого/таких договору (-ів) страхування; Клієнт заявляє та гарантує, що: уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній Угоді та кредитній справі Клієнта у Банку), які повідомлені та надані ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов'язаний із підприємницькою діяльністю; Банк перед укладенням Угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної Угоди йому вручено Банком при підписанні даної Угоди; умови даної Угоди та Договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання Клієнтом взятих на себе зобов'язань; Клієнт дає згоду Банку на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе (в т.ч. інформації, яка міститься в державних реєстрах та інших базах публічного користування), а також на перевірку особистих даних (встановлення фактів втрати паспорта особи, зміни прізвища тощо); відповідальність Сторін за неналежне виконання Угоди вказана у Договорі, при цьому відповідальність Клієнта діє з наступними обмеженнями: пеня за невиконання грошових зобов'язань за Угодою не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу; сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань за цією Угодою не може перевищувати половини суми, одержаної Клієнтом за Угодою; у разі невиконання Клієнтом умов цієї Угоди або відсутності коштів у Клієнта, Банк має право вимагати відшкодування збитків та витрат шляхом здійснення примусового стягнення, пред'явити позов до Клієнта, а також віднести на рахунки простроченої заборгованості всі суми заборгованості Клієнта.
Разом з угодою до суду надано заяву клієнта про усвідомлення умов, надання згоди на обробку інформації стосовно нього (а.с.12); паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому зазначено наступні умови: тип кредиту - кредитна лінія, строк -12 місяців, сума - 1000.00 грн., мета - споживчі цілі, процентна ставка - фіксована, 48.00 % річних (а.с.13-14); копію заяви №С-509-003859-19-980 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ «Ідея Банк» від 03.10.2018 (додаток №3 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); копію прибуткового позабалансового ордеру від 03.10.2018, згідно якого здійснено операцію на суму 1.00 грн. на підставі - «видача кредиту Сагайдашний О.М. С-509-003859-18-980 (додаток №3 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); копію заяву №С-509-003859-18-980 від 03.10.2018 на приєднання до Договору добровільного страхування життя №ПБ КК1 від 03.04.2017, згідно якого клієнт ознайомлений з Правилами страхування життя ПрАТ «СК УНІКА життя» та приєднується до договору страхування (додаток №3 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - існуючих клієнтів банку з ознаками підпису ОСОБА_1 (додаток №3 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); згода фізичної особи - суб'єкта кредитної історії від 03.10.2018 щодо надсилання повідомлень, доступ до його кредитної історії (додаток №3 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді).
Згідно довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором C-509-003859-18-980 від 03.10.2018 за підписом представника АТ «Ідея Банк» (додаток №4 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді) станом на 25.07.2023 заборгованість становить 22629.22 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 8771.60 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 13857.62 грн. При цьому суд зазначає, що з вказаного розрахунку неможливо встановити за який період нараховано за з яких сум виходив первісний кредитор, нараховуючи відсотки.
Надано до суду і копію виписки по рахунку відповідача за період з 03.10.2018 по 25.07.2023 (додаток №5 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді), з якої вбачається користування клієнтом коштами в період з 03.10.2018 по 31.10.2019.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-31/23 (додаток №6 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді), згідно якого останнім за плату відступається права вимоги за договорами відповідно до Реєстру боржників з моменту підписання реєстру боржників за умови проведення оплати.
До вказаного договору надано копію платіжної інструкції від 26.07.2023 щодо «Оплата фінансування згідно Договора факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 без ПДВ» (додаток №9 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); копії перших та останніх сторінок реєстрів боржників №1, №2, №3 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 з ознаками підписів сторін Договору факторингу (додаток №7 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); копію витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, в якому зазначено п. 2709, договір C-509-003859-18-980 від 03.10.2018, боржник - ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості - 22629.22 грн. (додаток №8 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді); копію рішення №1 від 25.03.2024 щодо перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (додаток №10 згідно переліку додатків до позову в електронному вигляді).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З положень частини 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIта підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).
Виходячи з викладеного суд вважає, що позивачем доведено факт укладення договору №С-509-003859-18-980 від 03.10.2018, факт відступлення права вимоги за вказаними договорами позивачу; відповідачем не надано доказів щодо поважності невиконання зобов'язань.
При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що у договорі №С-509-003859-18-980 від 03.10.2018 взагалі не зазначено строк кредитування, у паспорті споживчого кредиту зазначено строк 12 місяців, користування коштами доведено у період з 03.10.2018 по 31.10.2019, порядок нарахування процентів за кредитом до суду не надано.
Таким чином суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення вимог позивача, а саме: у частині стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 8771.60 грн., заборгованості за відсотками у сумі 4210.37 грн. (з розрахунку 8771.60 грн. (борг за тілом) * 48% річних (процентна ставка на 12 місяців)), всього - 12 981,97 грн.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 178, 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявні в матеріалах справи адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 37616221, адреса: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 6) заборгованість за кредитним договором №С-509-003859-18-980 від 03.10.2018 у розмірі 12 981,97 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 97 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявні в матеріалах справи адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 37616221, адреса: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 6) суму судових витрат у розмірі 1389,73 грн. (одна тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 73 копійки), судовий збір.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 37616221, адреса: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 6);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявні в матеріалах справи адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ).
Суддя О.О. Золотоверха