Справа № 189/3722/23
Провадження № 1-кп/191/146/24
іменем України
18 листопада 2025 року м. Синельникове
Колегія суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження № 12021041390000635 від 26 жовтня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041390000635 від 26 жовтня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурором до початку проведення судового засідання, заявлено клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, прокурор обґрунтовує існування ризику переховуватися від органу досудового розслідування та або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4. Ч.1 ст. 177 КПК України), ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою, оскільки у нього є мати похилого віку, яка мешкає у зоні ведення бойових дій її требо евакуювати в безпечне місце.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвиуваченому строку тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 тривалий час перебуває під варто, на свідків жодним чином не впилав та не має наміру впливату, просила застосувати більш м'який, не позбавлений з позбавленням волі запобіжний захід.
У відповідності з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Станом на сьогодні розгляд кримінального провадження не завершений.
Також, судова колегія ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується в умисному протиправному заподіянню смерті іншій особі, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Також суд вказує і на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час (майже 2 роки) переховувався від слідства, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, тому існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
В контексті зазначеного, колегія суддів, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року, Європейського суду з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тому наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Враховуючи, що станом на сьогодні судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки по даному кримінальному провадженні, допитані судом не були.
Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, зокрема вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2012 року засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі, не працевлаштований , що свідчить про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також колегія суддів, оцінюючи можливість обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зауважує, що домоволодіння, яке є місцем реєстрації ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 , станом на сьогодні перебуває на лінії з територією, де ведуться активні бойові дії, і з вказаного населеного пункту здійснюється евакуація населення.
Отже, колегія суддів, вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України, терміном на 60 днів.
Посилання обвинуваченого, що саме йому особисто необхідно здійснити евакуацію матері з зони прилеглої до бойових дій, є недоречними, оскільки евакуаційні заходи здійснюють органи місцевого самоврядування та військові адміністрації.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 317, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3