Справа № 173/1843/25
Провадження №2/173/1152/2025
іменем України
18 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олексійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
17 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олексійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 31.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» 71 244,64 грн. заборгованості.
В червні 2025 року йому заблокували банківський рахунок, і тільки тоді він дізнався про відкрите виконавче провадження де зазначалося, що 22.02.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем здійснено виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Остапенка Євгена Михайловича № 75168 від 31.05.2021 року, та постановою від 06.06.2025 року у вищевказаному виконавчому проваджені здійснено арешт коштів боржника.
Позивач зазначає, що не пропустив трирічний строк наданий для оскарження виконавчого напису оскільки про його існування дізнався лише після арешту його коштів, а саме 06.06.2025.
Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.
Виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог законодавства, а саме:
без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу;
вчинення виконавчого напису відбулося поза строками, протягом якого його можливо було вчинити;
позивачем не було отримано письмове повідомлення про факт вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Згідно з інформацією по виконавчому провадженні № 68755664 сума його боргу становить 71 244г64 грн. та 7 124,46 грн. - винагорода приватного виконавця.
З даного виконавчого напису вбачається що борг у нього виник на підставі кредитного договору № 200183370 від 05.10.2016 року з ПАТ «Банк Михайлівський» про надання йому кредитних коштів.
Разом з цим, позивач стверджую, що дана сума зазначена в виконавчому написі є необгрунтованою, та такою, що не відповідає дійсності. Вважає, що такими шахрайськими діями з нього хочуть стягнути неіснуючий борг.
У зв'язку з наведеним просить визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження, призначено її розгляд по суті без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачу судом направлено рекомендованим листом копія позовної заяви та ухвала суду які отримані останнім 02.10.2025, однак відповідач правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Третій особі приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. судом направлено рекомендованим листом копія позовної заяви та ухвала суду, однак поштова кореспонденція повернулась до суду без одержання з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Третій особі Приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньову М.О. судом направлено рекомендованим листом копія позовної заяви та ухвала суду, які останнім отримано 26.09.2025 р.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Заяв про розгляд справи за участю сторін не надходило.
Розглянувши матеріали провадження, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За приписами ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 31.05.2021 Приватним Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 75168 щодо звернення стягнення з громадянина України ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АВАНСАР» заборгованість за кредитним договором № 200183370 від 10.05.2016 в загальній сумі 71244,64 грн. (а.с. 18).
27.01.2022 представник стягувача ТОВ «АВАНСАР» звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 31.05.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 71244 грн. 64 коп. (а.с.16).
Постановою від 22.02.2022 приватним виконавцем Селезньовим М.О. відкрито виконавче провадження ВП № 68755664 на підставі виконавчого напису № 75168 виданого 31.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с. 10).
Постановою про арешт коштів боржника від 06.06.2025 приватним виконавцем Селезньовим М.О. у виконавчому провадженні ВП № 68755664 накладено арешт на грошові кошти які належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 13-15).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
У постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.
Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).
В свою чергу в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: 1) чи існувала заборгованість узагалі; 2) чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; 3) та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.03.2019 року № 137/1666/16-ц та в постанові Верховного суду від 20.05.2021 року № 756/8279/18-ц.
Крім того, розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками фінансової компанії, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача
Таким чином вбачається, що виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Крім того, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Даний Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, не передбачено можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку додано розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», який дозволяв вчиняти виконавчі написи на оригіналах кредитних договорів, які не були нотаріально посвідчені. Але постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1111.2017 у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 в цій частині.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В порушення вказаних положень матеріального права виконавчий напис, що оскаржується, вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.
Верховний Суд у своїй Постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Твердження позивача в частині не надання нотаріусу жодних первинних документів, які б свідчили про факт отримання позики, її розмір, тощо та безспірність заборгованості - не спростовані, копії відповідних документів суду не надані, а тому суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211.20 грн., оскільки судом ухвалене рішення про задоволення позовних вимог за позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 11,13, 76-82, 141, 142, 259, 263-265, ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олексійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 75168 від 31.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАНСАР» заборгованості у розмірі 71244 грн. 64 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАНСАР», ЄДРПОУ: 40199031, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б офіс 501/1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 грн.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя: