Справа № 201/7801/25
Провадження №2/173/1160/2025
іменем України
19 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді Кожевник О.А.,
при секретареві Демяненко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", представник позивача, адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з Соборного районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", представник позивача, адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.01.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3313971, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., строк позики 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.
21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3313971 від 12.01.2021.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ«Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 3313971 від 12.01.2021.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, заборгованість за договором становить 16940 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 11940 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Відповідно до автоматичного розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 22.07.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за вказаним позовом.
Відповідачу судом направлено рекомендованим листом копія позовної заяви та ухвала суду за адресою реєстрації, однак судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, на електронну адресу відповідача, яка вказувалась останнім під час укладання договору надіслано копію ухвали, яку отримано 24 сипня 2025 року о 15:22. Таким чином, судом вжиті всі можливі заходи з метою повідомити відповідача про розгляд справи.
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що 12.01.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3313971, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., строк позики 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом - 2,70 % (п. 2 Договору).
Кредитний договір підписано електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора 7OWKTwhCOA.
На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи долучено довідку № 6/05/25-49 від 08.05.2025, де зазначено номер платежу, за яким здійснено перерахування грошовиих коштів ОСОБА_1 за Договором позики № 3441213296, довідку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРТ» № КД-000026802/ТНПП від 06.05.2025р. та копію платіжної інструкції dc71a290-90c0-4b9c-8923-2df686a4a463.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якими договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3313971 від 12.01.2021.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 01 червня 2021 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 3313971 у розмірі 16442 грн. 50 коп.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 3313971 від 12.01.2021.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року до позивача надійшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 3313971 у розмірі 16442 грн. 50 коп.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінпром Маркет», ні на рахунки первісних кредиторів.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору позики, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними договором за договором факторингу.
Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання коштів під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем надано не було.
Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач належним чином ознайомлений з умовами вищезазначеного договору.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. При цьому вказаний договір та їх умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсним, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Отже з відповідача, з урахуванням позовних вимог підлягає стягненню 5000 грн. тіла кредиту.
Разом з тим, з урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, оскільки представником позивача не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено та суд розраховує їх за період з 12.01.2021 по 06.02.2021. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов Договору позики № 3313971 становить 2487 грн. 50 коп. (5000*1,99*25).
З розрахунку суми заборгованості видно, що відсотки нараховувалися відповідачу включно до 07 травня 2021 року. Проте, договір позики № 3313971 від 12.01.2021 не містить умов автопролонгації чи будь яких інших умов, за якими могли нараховуваттися відсотки понад строк кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, нарахування відсотків за користування позикою здійснюється виключно в межах строку кредитування, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет»:за Договором позики № 3313971 від 12.01.2021 в розмірі 7487 грн. 50 коп., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2487 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 7487 грн. 50 коп., таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1103 грн. 10 коп. (7487,50 * 100% : 16442,50 * 2422,40).
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 3500 грн і підтверджуються наданими доказами: Договором № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року про надання правничої допомоги, укладеним між ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" та адвокатом Ткаченко Ю.О., Витягом з акту № 14-П приймання - передачі наданої правничої допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099 виданим Ткаченко Ю.О., ордером на надання правничої допомоги ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" адвокатом Ткаченко Ю.О. та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579934713.1 від 19.05.2025.
Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Враховуючи вимоги ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, те, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відсутність клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1593 грн. 81 коп. (7487,50 * 100% : 16442,50 * 3500).
Керуючись статтями 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", представник позивача, адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість: за Договором позики № 3313971 від 12.01.2021 в розмірі 7487 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 50 коп., з яких: 5000 (п'ять тисяч) грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1103 грн. (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 10 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1593 (одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 81 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346, реквізити НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», код банку - «ФинПромБанк МФО».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А. Кожевник