Справа № 173/1980/25
Провадження №2/173/1199/2025
іменем України
19 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Точилін Микита Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Точилін Микита Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в зареєстрованому шлюбі до 07.11.2013. В період шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилося четверо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, та позивач.
Позивач зазначає, що до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Позивач разом з братом ОСОБА_6 проживали в Україні разом з матір'ю - Відповідачем по справі. Батько проживав окремо та в добровільному порядку надавав матері грошові кошти на утримання неповнолітніх дітей. Однак, після виїзду ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , разом з їхньою повнолітньою сестрою ОСОБА_5 до Федеративної Республіки Німеччина з середини 2022 року про позивача та її повнолітнього брата турбується виключно їх старша сестра. Відповідач про дітей не піклується, грошові кошти на їх утримання не надає, займається влаштуванням власного життя, повністю переклала відповідальність за дітей на старшу доньку ОСОБА_5 з якою неповнолітні діти проживають, яка фактично займається їх вихованням та утриманням з підтримкою батька.
Батько Позивача після початку війни проходить військову службу у складі Збройних Сил України та щомісячно добровільно перераховує кошти на утримання дітей, в тому числі Позивача. Будь-яких претензій до батька щодо виконання свого обов'язку по утриманню дітей Позивач не має.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом надіслано запит про надання інформації стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який надійшла 22.08.2025.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Коджевник О.А. від 25.08..2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлялась належним чином.
Судом на адресу місця реєстрації відповідача направлено судову кореспонденцію, яка повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Матеріали справи містять докази наявності ще двох дітей у відповідача, крім позивача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження.
Судом встановлено, що позивач з 2022 року перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина, дозвіл на виїзд до якої надала відповідач, що підтверджується копією Заяви, засвідченої приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 2015.
Відповідно до довідки дільничного суду м. Гельзенкірхен по справі 103 F 96/22 від 03.08.2022 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 є опікуном ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач стверджує, що з 2022 року відповідач не надає жодної допомоги на її утримання, переклавши свої обов'язки по утриманню та вихованню дитини на старшу доньку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, тому може сама звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батьків, які не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на її утримання. Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі №707/1319/22.
Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Частиною четвертою статті 152 СК України передбачено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.
Оскільки позивач є неповнолітньою особою, проживає разом зі старшою сестрою, не отримує допомогу від матері, на яку покладено обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, враховуючи те, що відповідач не надала будь-яких заперечень щодо позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Точилін Микита Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Кожевник