Справа № 674/1540/25
Провадження № 2/674/959/25
іменем України
19 листопада 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: м. Київ Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 18417,00 грн),
До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 18 417,00 грн за кредитним договором № 883563200 від 22 лютого 2022 року (далі - кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн, зумовлені судовим розглядом вказаних позовних вимог.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога". За результатами укладення ряду договорів факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов'язковості умов укладених договорів, обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі та про витребування доказів.
Ухвалою суду від 10.09.2025 позовна заява була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 18 вересня 2025 року, після усунення позивачем вказаних недоліків, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача витребував інформацію від акціонерного товариства "СЕНС БАНК".
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачу кредиту за кредитним договором, не надано доказів укладення договору та підписання його відповідачем, розрахунки позивача не відповідають умовам договору, оскільки після спливу строку кредитування право нараховувати проценти припиняється, договори факторингу укладені раніше кредитного договору, що унеможливлює перехід прав вимоги по ньому.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримує заявлені позовні вимоги та заперечує проти доводів відзиву.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 883563200 від 22 лютого 2022 року (далі - кредитний договір) на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 10 000,00 грн на 30 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,89 відсотка за кожен день користування кредитом. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 22 лютого 2022 року на банківську картку номер НОМЕР_2 , реквізити якої самостійно вказав первісному кредитору.
Вказаний вище кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV4K89C, який було відправлено 22 лютого 2022 року на номер телефону відповідача та введено ним того ж дня о 22 годині 25 хвилин.
Згідно з п. 2.3 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 24 березня 2022 року. Відповідно до п. 8.5.1 договору дисконтна процентна ставка становить 689,85 відсотка річних або 1,89 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
У результаті невиконання умов кредитного договору у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість. Позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості у сумі 18 417,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за тіло кредиту та 8 417,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками.
Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором товариству з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року.
20 грудня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" уклали договір факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, відповідно до умов та додатків якого товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року.
8 липня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 08/07/25-Е від 8 липня 2025 року, відповідно до умов та додатків якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі реєстру боржників від 8 липня 2025 року.
Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором, товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивачем відповідних договорів факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором.
Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням від 22 лютого 2022 року на суму 10 000,00 грн.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов'язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому, в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
Щодо заперечень відповідача про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачу кредиту за кредитним договором, суд зазначає таке. Матеріали справи містять платіжне доручення від 22 лютого 2022 року на суму 10 000,00 грн з відміткою про проведення банком 22 лютого 2022 року. Крім того, за зверненням суду акціонерне товариство "СЕНС БАНК" надало інформацію про те, що на ім'я відповідача в банку емітовано картку номер НОМЕР_2 , на яку 22 лютого 2022 року було зараховано переказ на суму 10 000,00 грн, номер телефону відповідача, вказаний позивачем, є фінансовим номером телефону за вказаною карткою та знаходиться в анкетних даних відповідача. Зазначене свідчить про те, що відповідач отримав кошти за кредитним договором.
Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5 відсотка (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно), протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно) та з 21 серпня 2024 року включно та надалі 1 відсоток.
У даному випадку кредитний договір укладено 22 лютого 2022 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, а отже обмеження денної процентної ставки на момент укладення договору не діяли. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 1,89 відсотка в день була правомірною на момент укладення договору. Така ставка визначена п. 8.5.1. кредитного договору та серед різних видів інших процентних ставок, аналіз застосування яких судом буде наведено нижче, є тією процентною ставкою, правомірність застосування якої у суду не викликає сумніву, оскільки умовою її застосування є належна поведінка кредитора (надання суми кредиту) та позичальника - повернення ним отриманої суми кредиту та сплата процентів за користування ним.
Щодо заперечень відповідача про те, що договори факторингу укладені раніше кредитного договору, суд зазначає таке. Дійсно, договір факторингу № 28/1118-01 укладено 28 листопада 2018 року, тобто до укладення кредитного договору від 22 лютого 2022 року. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Таким чином, хоча договір факторингу було укладено до виникнення кредитного договору, перехід права вимоги відбувся 5 травня 2022 року згідно з реєстром прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року, тобто після укладення кредитного договору. Це відповідає положенням законодавства про можливість відступлення майбутніх вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент отримання письмового повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
Таким чином, суд встановлює правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Щодо заперечень відповідача про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, суд зазначає таке.
Дослідивши умови кредитного договору, суд встановив, що згідно з п. 2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 24 березня 2022 року. Таким чином, строк кредитування становить 30 днів.
Розділ 3 кредитного договору має назву "Дисконтний період кредитування. Пролонгація". Суд звертає увагу на те, що п. 3.6 кредитного договору містить посилання на п. 3.2 договору, а п. 3.7 містить посилання на п. 3.1 договору. Проте, у тексті кредитного договору відсутні п. 3.1 та п. 3.2, оскільки Розділ 3 починається одразу з п. 3.6. Зазначене свідчить про те, що умови договору щодо продовження строку кредитування викладені неповно та містять посилання на відсутні пункти договору.
За таких обставин суд вважає, що позичальник не мав можливості ознайомитися з повним змістом умов договору щодо порядку продовження строку кредитування, оскільки відповідні пункти у договорі відсутні. Застосовуючи принцип contra proferentem, тобто тлумачення договору проти особи, яка його склала, суд дійшов висновку про неможливість застосування умов про продовження строку кредитування через відсутність відповідних пунктів договору.
Крім того, суд звертає увагу на п. 12.4 кредитного договору, згідно з яким "Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 7.1. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України". У відповіді позивача на відзив також зазначено: "У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК)".
Таким чином, сам позивач визнає, що нарахування процентів після закінчення строку кредитування (після 30 днів) є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання, а не процентами за договором.
Слід зазначити, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Принцип добросовісності також лежить в основі доктрини venire contra factum proprium та є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У зв'язку із цим суд також зазначає, що встановлення в кредитному договорі ряду норм, які регулюють зміну процентної ставки кредиту в залежності від обраної можелі поведінки позичальника, найменування такої процентної ставки "фіксованою" та зазначення у подальшому на основі інших норм кредитного договору, що стягувані за такою процентною ставкою платежі є відповідальністю боржника за прострочення виконання грошового зоборв'язання за ст. 625 ЦК України є суперечливою поведінкою кредитора у даному конкретному зобов'язанні, що здійснюється на шкоду інтересам боржника, тобто іншого учасника цих правовідносин.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи, що строк кредитування закінчився 24 березня 2022 року, тобто після введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, та враховуючи, що позивач сам визнав нарахування після закінчення строку кредитування процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів після закінчення 30-денного строку кредитування (після 24 березня 2022 року) не підлягає стягненню згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованим стягнення заборгованості за кредитним договором виключно за 30-денний строк кредитування, який становить період з 22 лютого 2022 року по 23 березня 2022 року включно.
Згідно з п. 3.8 кредитного договору для здійснення першої пролонгації за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за перші 30 днів дисконтного періоду у розмірі 5 670,00 грн. Зазначене підтверджує, що сума процентів за 30 днів користування кредитом у розмірі 10 000,00 грн за ставкою 1,89 відсотка на день становить 5 670,00 грн (10 000 грн х 1,89% х 30 днів = 5 670 грн).
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 15 670,00 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг та 5 670,00 грн - проценти за 30 днів користування кредитом.
В частині позовних вимог на суму 2 747,00 грн (18 417,00 грн - 15 670,00 грн = 2 747,00 грн) суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів обґрунтованість цієї частини позовних вимог, а нарахування процентів після закінчення 30-денного строку кредитування не підлягає стягненню відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору у розмірі, пропорційному до задоволеної частини позову, що становить 2 061,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Позивач заявляє про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 9 липня 2025 року та квитанцією про оплату. Суд визнає ці витрати співмірними із сумою позову та складністю справи.
Оскільки під час судового розгляду встановлено, що спір виник через неправомірну поведінку відповідача, а саме через неповернення суми позики та процентів, витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн слід стягнути з відповідача. З цієї ж причини суд відмовляє відповідачу у стягненні понесених ним витрат на правову допомогу.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 260, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 205, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 628, 634, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 883563200 від 22.02.2022 у сумі 15670,00 грн, з яких:
- сума заборгованості за основною сумою боргу - 10000,00 грн;
- сума заборгованості за відсотками - 5670,00грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати у сумі 2061,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" суму витрат позивача на правничу допомогу за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді в сумі 7000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: м. Київ Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя Д.Т. Барателі