Єдиний унікальний номер 599/1750/25
Номер провадження 1-кп/599/158/2025
іменем України
"19" листопада 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025160000000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з середньою освітою; одруженого; не працюючого, на утриманні має неповнолітню доньку - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2., на утриманні осіб похилого віку не має, депутатом не являється, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади.
Так, постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2022 року (справа № 951/88/21) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яка набрала законної сили 24.01.2022.
В подальшому, на початку лютого 2022 року у точно не встановлені дату та час ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Зборів, Тернопільського району, Тернопільської області, достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі якого передбачений Положенням, а форма та реквізити - затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 16.09.2020, з метою незаконного набуття права на керування транспортними засобами категорії «В», усвідомлюючи, що вищевказаною постановою його позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік, вирішив підробити посвідчення водія з метою подальшого його особистого використання шляхом пред'явлення працівникам поліції у випадку зупинки транспортного засобу.
На початку лютого 2022 року у точно не встановлені дату та час ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Зборів, Тернопільського району, Тернопільської області, по телефону зв'язався із невстановленою на цей час слідством особою, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет за відповідним оголошенням щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, та за винагороду у розмірі 7500 грн домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія.
ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою на цей час слідством особою, безпосередньо виконав частину об'єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, надавши (повідомивши) цій особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також, використовуючи можливості мобільного телефону, переслав свою фотокартку та зразок свого підпису.
Після цього, невстановлена особа виготовила завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 28.03.2022, ТСЦ 8044, категорії «В» на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поштовим переказом ТОВ «Нова Пошта», відправила його ОСОБА_4 на поштове відділення ТОВ «Нова Пошта» № 1 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 58. Однак, із вказаного поштового відділення ОСОБА_4 підробленого посвідчення водія не забрав.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційного документа, який видається установою, яка уповноважена на виконання функцій держави та яка має право видавати документи, а також надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
30 жовтня 2025 року між прокурором - начальником Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025160000000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2025 року, з одного боку, та обвинуваченим в кримінальному провадженні ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено та підписано угоду про визнання винуватості, прокурором та захисником у приміщенні Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури, за адресою: м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 4.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді 1 року позбавлення волі, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, сторони прийшли до згоди щодо можливості звільнення ОСОБА_4 від відбування зазначеного вище покарання з випробуванням в порядку визначеному ст.75КК України.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких та особливо тяжких, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Наслідки укладення, затвердження та невиконання умов угоди про визнання винуватості йому зрозумілі, угоду підписано добровільно за власним волевиявленням ОСОБА_4 в присутності захисника.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України передбачене ч.3 ст.358 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції ч.3 ст.384 КК України.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді одного року позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування зазначеного вище покарання з випробуванням строком 1 рік.
Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 374, 615 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 жовтня 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025160000000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2025 року.
ОСОБА_4 визнати винним за ч.3 ст.358 КК України та обрати йому покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя Зборівського
районного суду ОСОБА_1