Справа № 495/1195/25
Провадження № 2/513/909/25
Саратський районний суд Одеської області
19 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Саленка Я.Ю., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Галайчук Г.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саленка Ярослава Юрійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику,
25 лютого 2025 року представник позивача звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати недійсними договори дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
26 лютого 2025 року суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 (в інтересах якого діє представник адвокат Саленко Ярослав Юрійович), про забезпечення позову задоволено частково.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2025 року заяву представника позивача про витребування доказів задоволено.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саленка Ярослава Юрійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику, передано на розгляд за підсудністю до Саратського районного суду Одеської області, куди вона надійшла 27 серпня 2025 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Рязановій К.Ю.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Саленка Ярослава Юрійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику, прийнято до провадження. Цивільну справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначити на 07 жовтня 2025 року о 12 годині 30 хвилин у приміщенні Саратського районного суду Одеської області з викликом учасників справи.
06 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Галайчук Г.С. надійшов відзив на позовну заяву.
07 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Саленко Я.Ю. надійшла відповідь на відзив.
14 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Саленко Я.Ю. до суду надійшло клопотання про витребування доказів, зважаючи на те, що вказана інформація безпосередньо входить в предмет доказування (а самі договори при цьому є предметом оскарження), тому витребування копій вказаних договорів та інформації про родинні зв'язки відповідачів є необхідним для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи та підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а відтак просить суд витребувати вказані письмові докази ухвалою про відкриття провадження у справі.
13 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Галайчук Г.С. надійшла зустрічна позовна заява, в якій представник просить суд прийняти до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та об'єднати його в одне провадження із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику в межах справи № 495/1195/25. Визнати недійсним правочин, укладений у вигляді розписки ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 від 23 листопада 2019 року щодо надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 позики в сумі 75 000 доларів США. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 понесені та документально підтверджені судові витрати.
У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Саленко Я.Ю. підтримав подане ним клопотання про витребування доказів, оскільки станом на дату підготовчого засідання у новому складі ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суд Одеської області про витребування доказів не виконана. Щодо прийняття зустрічного позову заперечив, зазначивши, що зустрічний позов не відповідає вимогам ЦПК України, а також пропущено строк звернення із зустрічним позовом, вимоги за основним та зустрічним позовом є не взаємопов'язаними.
У підготовчому засіданні представник відповідача - адвокат Галайчук Ганна Сергіївна не заперечила щодо витребування доказів, також зазначила що копія актового запису долучена до зустрічної позовної заяви. Крім того просила прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву, із самим позовом ознайомилась 23 жовтня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, причину неявки не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи через систему «Електронний Суд».
Дослідивши клопотання про витребування доказів, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Зважаючи на те, що докази, які у своєму клопотанні просить витребувати сторона позивача, містять дані, необхідні для всебічного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та витребувати для приєднання до матеріалів справи вищезазначені докази.
Щодо вирішення питання про прийняття зустрічного позову суд зазначає таке.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частинами 1-3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 191 ЦПК України).
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, який подається у строк для подання відзиву та заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Ознайомившись із відомостями, які містяться в системі «Електронний Суд» представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Галайчук Г.С. отримала доступ до сканованої копії позовної заяви лише 23 жовтня 2025 року.
Також, у першому абзаці зустрічної позовної заяви зазначено, про відсутність та наявність електронного кабінету сторін.
Разом з тим, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісної позовної заяви цієї справи, є вимоги про визнання недійсними договори дарування нерухомого майна як фраудаторних правочинів та повернення нерухомого майна боржнику, оскільки з матеріалів справи виконавчого провадження стало відомо, що після звернення позивача до суду із позовом про стягнення боргу, відповідач відчужив майно, за рахунк якого могло відбутись погашення боргу.
Вимоги зустрічної позовної заяви стосуються визнання недійсним правочину, укладеного у вигляді розписки ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 від 23 листопада 2019 року, оскільки ОСОБА_1 . обrрунтовує первісний позов наявністю заборгованості з боку ОСОБА_2 , яка виникла на підставі договору позики, укладеного 23 листопада 2019 року та оформленого розпискою, відповідач вважає, що позов ОСОБА_3 взаємопов'язаний із позовом ОСОБА_1 , правовідносини щодо визнання правочинів фраудаторними та визнання правочину з договору позики виникають з одних правовідносин, а саме з правовідносин з укладення договору позики від 23 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, набрало законної сили 24 вересня 2024 року. У межах даної справи предметом дослідження була розписка ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 від 23 листопада 2019 року, під час розгляду даної справи зустрічний позов не заявлявся, правочин недійсним не визнавався. Тобто пред'являючи зустрічний позов в межах цієї справи ставиться питання про дослідження обставин, які були предметом розгляду в межах справи №513/1131/22.
Виходячи з предмету позову та суб'єктивного складу сторін за первісним та зустрічним позовом, суд дійшов до висновку, що ці позови є різними за своєю правовою природою, обраним способом захисту, заявлені вимоги не є однорідними, як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Отже, вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, не пов'язані між собою, мають різні матеріально-правові підстави та докази, якими ці обставини підтверджуються, їх спільний розгляд призведе до затягування розгляду первісного позову, при цьому задоволення зустрічного позову жодним чином не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тому їх спільний розгляд не є доцільним.
Відповідно до ч. 3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, та те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 2 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Повернення зустрічної позовної заяви не порушує право на доступ до суду, яке відповідач може реалізувати у інший визначений законом спосіб шляхом звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 84, 193, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про витребування доказів задовольнити.
Витребувати у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої Ірини Володимирівни (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 36) копію Договору дарування від 02 грудня 2022 року, за реєстровим № 438, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо дарування земельної ділянки площею 3,1908 га (місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер земельної ділянки: 5124585200:01:001:0095.
Витребувати у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої Ірини Володимирівни (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 36) копію Договору дарування від 02 грудня 2022 року, за реєстровим № 437, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2166135051245.
Витребувати у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гордої Ірини Володимирівни (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 36) копію Договору дарування від 05 липня 2023 року, за реєстровим № 631, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо дарування 1/175 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, яка в цілому має площу 61,4 га ( місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 ), кадастровий номер земельної ділянки: 5124585200:01:002:1016.
Витребувати у відділу державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський вул. Грецька, 24; тел. (04849) 27-995) інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану (довідку про актовий запис) про шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Встановити строк для виконання ухвали протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали суду.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині повернення зустрічного позову подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя К. Ю. Рязанова