Справа № 509/3455/25
19 листопада 2025 рокуОвідіопольский районний суд Одеської області у складі :
судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду, в с.-щі Овідіополь, матеріали кримінального провадження № 12025163380000055 від 20.05.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Українка, Тарутинського району, Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого - у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, -
Приблизно 10 червня 2019 р., Візняк, під час перебування у с. Татарбунари, Білгород-Дністровського району, Одеської області, де він працював на ТОВ «Агрофірма Південна» виник прямий умисел на отримання підробленого посвідчення тракториста - машиніста, що дає право керування тракторами, для подальшого його використання, для чого, ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що не проходив відповідного навчання та не підтвердив кваліфікацію тракториста, не маючи права керувати трактором, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення установленого законом порядку видачі посвідчення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді підробки посвідчення тракториста - машиніста, біля автошколи за адресою: АДРЕСА_2 , домовився про зустріч з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що надавала такі послуги.
Надалі, ОСОБА_5 , знаходячись біля автошколи за адресою : АДРЕСА_2 , діючи всупереч вимог п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 02.04.1994 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», не проходячи медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, та не склавши теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби, реалізуючи свій умисел, спрямований на підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, та яке надає право керування тракторами, з метою його подальшого використання, вступив у протиправну злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрівшись із якою, передав їй свої персональні данні, особисту фотокартку та зразок особистого підпису, для подальшого їх використання для виготовлення підробленого посвідчення, що надає право на керування трактором та сплатив даній особі за вказане посвідчення грошові кошти у розмірі 300 грн., яка, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 , підробила офіційний документ посвідчення машиніста-тракториста серії НОМЕР_1 , нібито видане ДІГС в Київській області 14.06.2019 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому всі зображення нанесені за допомогою знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку та бланк вказаного посвідчення не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення тракториста- машиніста, що перебуває в офіційному обігу на території України.
В подальшому, приблизно 20.06.2019 р., ОСОБА_5 , знаходячись в с. Тарутине, Болградського району, Одеської області, у денний час доби, отримав від особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблене посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_1 , нібито видане ДІГС в Київській області 14.06.2019 на своє ім'я, що дає право керування трактором, достовірно розуміючи, що не має такого права, оскільки не проходив медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, та не склав теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби.
Таким чином, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підробив посвідчення, яке видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права або звільняє від обов?язків, з метою використання його підроблювачем, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ч. 3 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання, в якому, на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 49 КК України, просив суд, звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яке мало місце у червні 2019 р. у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження відносно нього, проти чого не заперечувала прокурор.
Заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 КК України - кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно із п.п. 2,3 ч. 1 ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки : два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п?ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» з передбачених у ст. 49 КК України підстав, особу може бути звільнено також від покарання, у випадку, якщо ця особа не ухилялася від слідства та суду, не скоїла нового злочину.
Частинами 1,2 статті 285 КПК України передбачено - особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Частина 1 статті 286 КПК України встановлює, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України - якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суд встановив, що вищевказане клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, відповідає вищевказаним вимогам Закону.
Суд з?ясував, що ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України у червні 2019 р., і за цей час не вчинив інших кримінальних правопорушень та не ухилявся від суду.
Санкція ч. 3 ст. 358 КК України передбачає обмеженням волі на строк до п?яти років або позбавленням волі на той самий строк, а тому в силі статті 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину.
Таким чином, на даний час, сплив, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, п?ятирічний строк за вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим задовольнити клопотання обвинуваченого.
В порядку ст.ст. 100,174 КПК України, належить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.05.2025 р. на речовий доказ : посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_1 , нібито видане ДІГС в Київській області 14.06.2019 на ім'я ОСОБА_5 , яке зберігається в камері зберігання речових доказів ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНПП в Одеській області (сейф-пакет № 100588310) та знищити його.
Речовий доказ : диск з боді-камери робітника поліції під час перевірки документів Візняка, який долучений до матеріалів справи, належить зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
У Постанові ВП ВС від 02.12.2024 р. у справі № 686/1699/20 (провадження № 51-2680кмо23) звернуто увагу, на положення статті 124 КПК, яка передбачає стягнення з обвинуваченого витрат лише у разі постановлення обвинувального вироку; порушення презумпції невинуватості, передбаченої статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК, у разі стягнення витрат з особи, не визнаної винуватою у вчиненні злочину; відсутність у особи, звільненої від кримінальної відповідальності, статусу обвинуваченої особи, що є необхідною умовою для стягнення витрат.
Об?єднана палата зазначає, що презумпція невинуватості стосується лише кримінальної відповідальності особи і не поширюється на її цивільну відповідальність, яка не завжди пов?язана з винуватістю у вчиненні злочину. Таким чином, цивільна відповідальність, у тому числі, обов?язок компенсації процесуальних витрат, не порушує презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину, оскільки не свідчить про визнання її винуватою у вчиненні злочину або поводження з нею як з особою, винуватою у вчиненні злочину.
Об?єднана палата зазначає, що питання, чи відшкодовуються витрати лише обвинувальним вироком вже вирішено Великою Палатою (див. пункт 18 вище), і Суд не вбачає підстав відступати від висновку, що такі витрати відшкодовуються, у тому числі, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також суд зазначає, що рішення про стягнення витрат приймається одночасно з рішенням про звільнення її від кримінальної відповідальності. Таким чином, не можна сказати, що стягнення відбувається після того, як він втратив статус обвинуваченого. Крім того, зміна статусу обвинуваченої особи на інший її статус не завжди перешкоджає стягненню з неї процесуальних витрат, наприклад, коли при залишенні в силі обвинувального вироку апеляційним судом обвинувачений стає засудженим. Аналогічно, зміна обвинуваченим статусу в разі звільнення його від кримінальної відповідальності також не може бути перешкодою для стягнення витрат.
Об?єднана палата також вважає, що немає підстав відступати від її висновку у постанові від 12 вересня 2022 року про те, що процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов?язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи - не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито внаслідок спливу строку давності.
Таким чином, ОП ККС ВС констатує, що цією постановою вона вже відступила від висновку Другої палати, зробленому в постанові від 02 грудня 2021 року.
Отже, в даному випадку, судові витрати за залучення експертів для проведення судової технічної експертизи документів в сумі 3565,60 грн. з Візняка не стягуються з підстав.
Керуючись ст.ст. 124,100,174,285-288 КПК Украины, ст.ст. 12,49 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», Постановою ВП ВС від 02.12.2024 р. у справі № 686/1699/20 (провадження № 51-2680кмо23), суд, -
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження закрити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.05.2025 р. на речовий доказ : посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_1 , нібито видане ДІГС в Київській області 14.06.2019 на ім'я ОСОБА_5 , яке зберігається в камері зберігання речових доказів ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНПП в Одеській області (сейф-пакет № 100588310) та знищити його.
Речовий доказ : DVD диск з боді-камери робітника поліції під час перевірки документів Візняка, який долучений до матеріалів справи - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1