Справа № 523/10892/25
Номер провадження № 2/521/4206/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У червні 2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», в інтересах якого діє Котницький І.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України в розмірі 457900,04 грн., а також про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 21.03.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 08-665/035-303, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 450 000, 00 гривень зі сплатою 14,5 % процентів річних, та з кінцевим терміном погашення заборгованості 20.03.2013 р.
Відповідач систематично не виконував належним чином взяті на себе обов'язки по погашенню кредиту, а внаслідок чого за ним станом на 04.06.2015р. утворилася заборгованість у розмірі 1328775,24 грн. (з яких 406050 грн. - заборгованість за кредитом, 325159,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 221520,41 грн. пені, 376045,04 грн. інфляційних втрат
18.11.2015 року Суворовським районним судом міста Одеси було винесено заочне рішення, відповідно до якого, в рахунок погашення ОСОБА_1 за договором кредиту №08-665/035-303 від 21.03.2008 р. в розмірі 1328775,24 грн. (з яких 406050 грн. - заборгованість за кредитом, 325159,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 221520,41 грн. пені, 376045,04 грн. інфляційних втрат) - звернути стягнення на предмет застави: автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, номер шасі НОМЕР_2 , жовтого кольору 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ; та автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, номер шасі НОМЕР_4 , жовтого кольору 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , шляхом продажу вказаних пасажирських автобусів Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» через укладення публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаних пасажирських автобусів з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк понесені судові витрати в сумі 3654 грн.
Згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було прийнято рішення про припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк», відповідно до п.п. 1.2 якого, правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа Банк» з 15.10.2019. Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 року, вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Оскільки, з дня ухвалення рішення суду і до цього часу, боржник не виконав грошового зобов'язання щодо погашення заборгованості в повному обсязі, у зв'язку з чим у позивача виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, а саме
-3% річних у розмірі 119 589, 77 грн.;
-інфляційних втрат на кредитну заборгованість в розмірі 338 310,27 грн.
У зв'язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 457 900,04 грн. та судові витрати в розмірі 5494, 80 грн.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 06.06.2025 року справу було передано за підсудність до Хаджибейського районного суду міста Одеси.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
07.07.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03.07.2025 року до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду 30.07.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 25.08.2025 року, 09.10.2025 року та 06.11.2025 року не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Відомостей про реєстрацію відповідача як ВПО в матеріалах справи немає.
Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 21.03.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 08-665/035-303, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 450 000, 00 гривень зі сплатою 14,5 % процентів річних, та з кінцевим терміном погашення заборгованості 20.03.2013 р.
Відповідач систематично не виконував належним чином взяті на себе обов'язки по погашенню кредиту, а внаслідок чого за ним станом на 04.06.2015р. утворилася заборгованість у розмірі 1328775,24 грн. (з яких 406050 грн. - заборгованість за кредитом, 325159,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 221520,41 грн. пені, 376045,04 грн. інфляційних втрат
18.11.2015 року Суворовським районним судом міста Одеси було винесено заочне рішення, відповідно до якого, в рахунок погашення ОСОБА_1 за договором кредиту №08-665/035-303 від 21.03.2008 р. в розмірі 1328775,24 грн. (з яких 406050 грн. - заборгованість за кредитом, 325159,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 221520,41 грн. пені, 376045,04 грн. інфляційних втрат) - звернути стягнення на предмет застави: автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, номер шасі НОМЕР_2 , жовтого кольору 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ; та автобус пасажирський марки БАЗ модель А079.14, номер шасі НОМЕР_4 , жовтого кольору 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , шляхом продажу вказаних пасажирських автобусів Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» через укладення публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаних пасажирських автобусів з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк понесені судові витрати в сумі 3654 грн.
Згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було прийнято рішення про припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк», відповідно до п.п. 1.2 якого, правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа Банк» з 15.10.2019.
Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 року, вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
В рамках розгляду даної справи АТ «Сенс Банк» просить стягнути з відповідача
-3% річних у розмірі 119 589, 77 грн.;
-інфляційних втрат на кредитну заборгованість в розмірі 338 310,27 грн.
Доказів погашення заборгованості перед Банком з боку відповідача матеріали справи не містять.
Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.(ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час прострочення, у тому числі і за час розгляду справи про стягнення основного боргу у судах та примусового виконання судового рішення.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з тим, що вказане рішення суду відповідачем не виконане, заборгованість за кредитним договором не сплачена, АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши наявні у справі докази прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, дійшов висновку про наявність у позивача, відповідно до статті 625 ЦК України, права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав взятого на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в порядку ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 457 900,04, з яких: 3% річних у розмірі 119 589, 77 грн.;
-інфляційних втрат на кредитну заборгованість в розмірі 338 310,27 грн.
Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком нарахування сум згідно ст. 625 ЦК України, поданим представником позивача до позовної заяви.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок здійснено шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення, що відповідає методиці, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15 та усталеній практиці ВС."
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки такий було проведено відповідно до вимог законодавства України.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було.
Суд враховує, що період нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат заявлено позивачем до 23.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні, що узгоджується з принципами розумності та враховує загальновідомі обставини щодо можливих перешкод у виконанні зобов'язань після цієї дати (лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1)
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за ст. 625 ЦК України, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Так як своїх зобов'язань відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, але як боржники він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які передбачені ст. 625 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк даного карантину неодноразово продовжувався.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-IX доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ пунктом 12, яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року було доповнено пунктом 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, відміна карантину жодним чином не впливає на поновлення строку позовної давності за ЦКУ, адже він призупинений на період воєнного, надзвичайного стану.
З огляду на доповнення Перехідних положень ЦК України пунктами 12 та 19, якими чітко регламентовано продовження строків позовної давності на період введення карантину та воєнного стану, в тому числі загальних строк, передбачених ст. 257 ЦК України, суд доходить висновку, що позивачем АТ «Сенс Банк» було дотримано строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума за порушення виконання грошового зобов'язання у розмірі 457 900,04 грн., а також сплачений позивачем судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 651, 625 ЦК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Задовольнити позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість у розмірі 457 900,04 грн., яка складається з:
-3% річних у розмірі 119 589, 77 грн.;
-інфляційних втрат на кредитну заборгованість в розмірі 338 310,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5494,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду підписано та складено 17.11.2025 року.
Суддя: О. С. Леонов
17.11.25