Справа № 946/9283/25
Провадження № 1-кс/946/2294/25
14 листопада 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: начальника відділення № 1 слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення №1 слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, майстра першого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів третього взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів другої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, солдата, який проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 ККУ, раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-
Начальник відділення №1 слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 мотивуючи тим, що в провадженні відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебуває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162150001468 від 13.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13.11.2025 біля 18:50 годині в с. Шевченкове Ізмаїльського району Одеської області водій ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння (етиловий спирт у концентрації 2,57 проміле) технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 і рухаючись по вул. Олександра Дубового з боку вул. Бессарабська в напрямку вул. Світанкова та в порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме:
- п. 1.5, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9 (а), згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.3, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, водій ОСОБА_5 , при наближенні до перехрестя вул. Олександра Дубового кут вул. Українська, внаслідок злочинної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не був уважним та маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішоходів, які здійснюють рух по проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснювали рух по проїзній частині вул. Олександра Дубового попереду в попутному із автомобілем напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди:
- пішоходу ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, саден обличчя та правого колінного суглобу, які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
- пішоходу ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забійної рани волосистої частини голови, забою тулуба, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.
13.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а саме безпосередньо після вчинення злочину сукупність очевидних ознак на місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
14.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначив, що вміст алкоголю у підозрюваного був 2,57‰. Він є дезертиром та перебував у розшуку. Після вчинення ДТП не зупинився, зник з місця пригоди та переховувався, не викликав швидку та не допоміг потерпілим. Підозрюваний є мешканцем села, де проживають потерпіли, а отже він може впливати на них. Раніше він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Не перший раз пересувався на авто у стані алкогольного сп'яніння, за що був позбавлений права керування транспортними засобами.
Прокурор зазначив, що у підозрюваного дуже великий показник стану алкогольного сп'яніння. Підозрюваний намагався сховатися з місця злочину.
В судовому засіданні підозрюваний вину визнав, з клопотанням не згоден. Просить застосувати цілодобовий домашній арешт, щоб бути дома коло дітей. Не буде переховуватися, буде з'являтися за викликами. Розкаюється.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що підозрюваний має на утриманні двох малолітніх дітей до трьох років. Єдиним утриманцем є батько. Він буде ходити на роботу та забезпечувати сім'ю. Вже зробив висновки. Не буде перешкоджати досудовому розслідуванню та переховуватись чи впливати на потерпілих.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також вислухавши учасників кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У судовому засіданні встановлено, що відділенням № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162150001468 від 13.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
13.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, асаме безпосередньо після вчинення злочину сукупність очевидних ознак на місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
14.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому йому діянні підтверджується зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 13.11.2025;
- протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
- висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_5 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння
- інші матеріали в їх сукупності.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, , яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Слідчий суддя приходить до висновку, що за даних обставин, на даній стадії кримінального провадження достатньо доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству
Відповідно до п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, під час досудового розслідування встановлена наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування, а саме незаконно перетнути державний кордон України, що обумовлено близьким розташуванням с. Шевченкове, в якому мешкає підозрюваний, до кордону межуючої країни. Також ОСОБА_5 усвідомлюючи, що скоїв зіткнення з пішоходами, маючи реальну можливість надати до медичну допомогу, залишив місце вчинення ДТП, медичної допомоги не викликав, про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу Національної поліції не повідомив, та в подальшому переховувався від викриття у вчинені вказаного злочину, перебуваючі на чужій приватній території, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання за вказаний злочин може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, встановлена наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, які є місцевими мешканцями, знає їх адреси мешкання, тобто може здійснювати на них як фізичний, так і психічний тиск, з урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тобто може шляхом погроз змушувати змінити показання з метою уникнення відповідальності за вказаний злочин.
Під час досудового розслідування встановлена наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 вже неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що був позбвелний права керування на 5 років, і у період дії вказаної заборони, знов керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, яке призвело до спричинення неповнолітній особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, і вказані вчинки вказують на можливість вчинення ОСОБА_5 нового аналогічного злочину.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Зокрема, відразу після вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення він зник з місця події та фактично переховувався від правоохоронних органів. Його місцезнаходження було встановлено через короткий проміжок часу, шляхом вжиття працівниками поліції відповідних заходів. За таких умов, вважаємо за необхідне, керуючись вимогами п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, доведеним є ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дасть змоги забезпечити виконання ним покладених обов'язків.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Враховуючи вищевикладене, з огляду на доведення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. У свою чергу, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти вчинення останнім встановлених ризиків та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про необхідність у цьому випадку застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вищенаведені обставини у сукупності свідчать про неможливість усунення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, встановлених щодо підозрюваного у менш обтяжливий спосіб.
Таким чином, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Крім того, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину визначається межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Слідчий суддя враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке вчинене із корисливих мотивів, як встановлено органом досудового розслідування, дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку, що на даний час необхідно визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи, оскільки, на думку слідчого судді, такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини.
Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 181 -184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання начальника відділення №1 слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до 12 січня 2026 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560 гривень (20 х 3028 грн. = 60560 гривень).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі Ізмаїльського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомити слідчого, прокурора чи суд про місце проживання на території України та про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 12 січня 2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 19.11.2025р. о 09:40 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1